Рішення

від 26.04.2024 по справі 570/1827/22

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/557/6/2024

Справа № 570/1827/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

представника позивача адвоката Мартинова О.Ю.

представника відповідачка адвоката Рудика В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за позивачем права іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 та про витребування такої у відповідача на користь позивача.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики. В цей же день для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №499, предметом якого було (незавершене будівництво) гуртожиток, розташований у АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Згідно іпотечного договору, предмет іпотеки є власністю ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.07.2016 року за №1389 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мечкало О.В. Право власності на дане нерухоме майно було зареєстровано 26.07.2016 року, реєстровий номер об`єкта:903008556212, номер запису про право власності:15590035.

Як зазначає представник, 31.08.2021 року позивач набув права власності на зазначене іпотечне майно. В подальшому з інформаційної довідки №301782127 від 31.05.2022 року він дізнався, що власником квартири АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 . З цієї ж довідки вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем є договір купівлі-продажу серія та номер:755 виданий 08.06.2021 року, укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка отримала спірну квартиру на підставі акту приймання-передачі майна, серія та номер:1 виданий 18.02.2021 року, видавник: ТОВ ГОЩА-БУД/ ОСОБА_6 .

Згідно відомостей з Державного реєстру іпотек, відомості про перебування спірної квартири, як складової частини іпотечного майна, в реєстрі відсутні, тому позивач переконаний, що в порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя, частину предмета іпотеки було відчужено, змінився власник частини іпотечного майна, а також змінилися і характеристики показників (загальна та житлова площа) предмета іпотеки в сторону зменшення, тобто існує невизначеність у належному позивачеві праві іпотеки за іпотечним договором від 23.05.2017 року, укладеним між ним та ОСОБА_5 щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором від 23.05.2017 року, яке підлягає захисту.

Позивач посилається на те, що оскільки право власності на спірну квартиру перейшло до відповідача, відповідно він набув статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки. Отже, позовна вимога про визнання за позивачем права іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачеві на праві власності, відповідає способу захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством та узгоджується з висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №916/2828/18.

Вказує, що відповідачем було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу на той час, коли дане майно перебувало в іпотеці та згода на його відчуження позивачем, як іпотекодержателем не надавалась. Внаслідок невиконання зобов`язання, позивач задоволив свої вимоги шляхом набуття право власності на спірне іпотечне майно і оскільки спірне майно вибуло із його власності поза його волею, так як будь-яких правочинів щодо відчуження власного майна ним не укладалось та повноважень на відчуження такого майна нікому не надавалось, представник вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою 28 серпня 2019 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/17971/15-ц.

15 листопада 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де викладено аргументи щодо наведених стороною відповідача у відзиві заперечень. На спростування доводів представника відповідача, якими останній заперечує наявність основного зобов`язання, представник позивача зазначив, що 08.11.2022 він направив до суду клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи копію договору позики реєстр. №497 від 23.05.2017 року.

Також зазначає, що з огляду на вимоги ст.5 Закону України «Про іпотеку», квартира АДРЕСА_1 є складовою частиною предмета іпотеки-приміщення гуртожитку (незавершене будівництво) і всупереч ст.12 Закону України «Про іпотеку» була відчужена за відсутності згоди іпотекодержателя. Тому вважає, що таке майно, може бути витребуване від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Б. Позиція відповідача.

08.11.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рищук В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на безпідставність позовних вимог просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обгрунтував тим, що позивачем до позовної заяви не додано жодного документа, який би підтверджував права позивача як кредитора, а також не надано жодного доказу на підтвердження існування основного зобов`язання, з чого слідує без існування основного зобов`язання з чого слідує без існування основного зобов`язання не існує іпотеки, таким чином позовна вимога про визнання права іпотекодержателя на підставі наявних у матеріалах справи доказів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначає, що предметом іпотеки за іпотечним договором є гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому право власності у позивача зареєстроване на незавершене будівництво, літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 , а витребовується ним квартира АДРЕСА_1 . На його думку, позивач помилково стверджує, що оскільки до відповідача перейшло право власності на предмет іпотеки, то відповідно він набув статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки. До відповідача ніколи не переходило право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.05.2017 року укладеного між позивачем та ОСОБА_5 , а тому статусу іпотекодавця за цим договором відповідач ніколи не набував. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідачем набуто на підставі угоди- договору купівлі-продажу від 08.06.2021, реєстровий №755, а право власності у позивача на предмет іпотеки виникло лише 31.08.2021 року, що підтверджує відсутність будь-яких підстав для задоволення позовних вимог щодо витребування майна, оскільки позивач ніколи не мав прав власника на майно, яке просить витребувати.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.07.2022 року дана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд до Гощанського районного суду Рівненської області.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 05.08. 2022 року у справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольними ухвалами 30.08.2022, 28.09.2022 та 18.10.2022 підготовчі судові засідання було відкладено за клопотаннями представників сторін.

11.11.2022 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області відмовлено у задоволенні заяви представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 30.11.2022 року підготовче судове засідання відкладено.

Протокольними ухвалами 21.12.2022, 26.01.2023, 10.03.2023, 28.04.2023, 31.05.2023, 29.06.2023 та 14.08.2023 підготовчі судові засідання було відкладено за клопотаннями представників сторін.

12.09.2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Підготовче судове засідання відкладено.

Протокольними ухвалами 12.10.2023, 01.11.2023 та 16.11.2023 підготовчі судові засідання було відкладено за клопотаннями представників сторін

Ухвалою Гощанського районного суду від 23.11.2023 закрито підтовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Гощанського районного суду від 10.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Протокольними ухвалами 17.01.2024, 08.02.2024, 22.03.2024 судові засідання відкладено за клопотаннями представників сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

У судовому засіданні 25.04.2024 суд заслухав пояснення учасників справи, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Пояснення учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив, що з 23.05.2017 року земельна ділянка і розташоване на ній незавершене будівництво- приміщення гуртожитку, перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору №499 та іпотекодержателем за таким договором є його довіритель. Відповідач зареєстрував право власності за договором купівлі-продажу на спірну квартиру, при цьому у Державному реєстрі іпотек, відсутні відомості про перебування спірної квартири, як складової частини предмета іпотеки. Вважає, що право іпотекодержателя є порушеним, а тому воно підлягає поновленню шляхом визнання за ним права іпотекодержателя щодо спірної квартири, що відповідає способу захисту права, передбаченого ч. 2 ст. 16 ЦК України. Також зазначив, що оскільки відповідач набув права власності на спірну квартиру на підставі правочину за відсутності волевиявлення власника іпотечного майна на його відчуження, то таке майно може бути витребуване у відповідача шляхом пред`явлення віндикаційного позову в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Представник відповідача адвокат Рудик В.Р. просив відмовити позивачу у позові з огляду на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що предметом іпотеки за договором іпотеки є гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , право власності у позивача зареєстроване на незавершене будівництво, а витребовується ним квартира АДРЕСА_1 . Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх інтересів. Сторона не ставить питання про повернення статусу гуртожитку спірному майну, яке перебувало в іпотеці; позивачем не залучений по справі належний відповідач, який є стороною договору іпотеки; а також вказує, що законом заборонено витребування майна у добросовісного набувача.

Також представник зазначив, що 31 серпня 2021 року позивач набув права власності на нерухове майно (на цілий майновий об`єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тобто реалізував своє право на предмет іпотеки, а тому договір іпотеки з моменту реєстрації права власності за ним припинив свою силу і не має підстав вимагати визнання права іпотекодержателя на окрему частину приміщення (квартири), так як це суперечить договору іпотеки і чинному законодавству.

Крім того, представник зазначив, що оскільки ОСОБА_5 , яка була стороною договору іпотеки № 499 , померла , позивач мав діяти в межах положень ст. 1281 ЦК України, з`ясувати коло спадкоємців та пред`явити вимоги до спадкоємців, які автоматично набувають прав та обов`язків іпотекодавця, чого не зробив

У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази

Судом установлено, що 23.05.2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстровано у реєстрі за №497, за умовами якого останній отримав у позику кошти в сумі 3160 800,00 грн, що станом на 23.05.2017 року становило еквівалентну суму 120000 доларів США і, які зобов`язався повернути до 23.12.2017 року.

Також 23.05.2017 року, на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором позики, між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені та інтересах ОСОБА_5 (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстровано в реєстрі за № 499.

В цей же день, нотаріусом на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідчення іпотечного договору, було накладено заборону на відчуження у договорі майна, зареєстровано у реєстрі за №500.

Відповідно до п.1.1. іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Гуртожиток розташований на земельній ділянці площею 0,4612 га, кадастровий номер 5621282000:05:001:0373.

Згідно п. 1.2. договору, іпотекою забезпечується виконання у повному обсязі усіх грошових зобов`язань громадянина ОСОБА_4 за договором безпроцентної позики від 23.05.2027 року, посвідченого Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, за реєстром №497.

У п. 1.4.3. іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мечкало О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 липня 2016 року за реєстром № 1389. Чоловік іпотекодавця ОСОБА_7 згоден з укладенням даного договору, про що свідчить заява, справжність підпису на якій засвідчена Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 23.05.2017 року за реєстром № 498. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26.07.2016 року, реєстраційний номер об`єкта: 903008556212, номер запису про право власності: 15590035.

Умовами іпотечного договору передбачено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому (пункт 1.6.).

Дію іпотечного договору визначено з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань, що забезпечені іпотекою за цим договором (п.6.1.).

З інформаційної довідки №301449290 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23.05.2022 року вбачається, що 23.05.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно було внесено запис про іпотеку: 20540472; державний реєстратор: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський О.В.; підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 499, виданий 23.05.2017; Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:35317559 від 23.05.2027; Відомості про суб`єктів: іпотекодавець ОСОБА_5 , іпотекодержатель ОСОБА_1 ; Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 903008556212.

У розділі об`єкт нерухомого майна зазначено: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5621282000:05:001:0373; Додаткові відомості: відсоток готовності нерухомого майна складає 88%.

Також внесено запис про обтяження: номер запису 20540078, державний реєстратор: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський О.В.; підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 499, виданий 23.05.2017; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35317118 від 23.05.2027; Вид обтяження: заборона на нерухоме майно; Обтяжувач: ОСОБА_1 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_5 .

З цієї ж інформаційної довідки вбачається, що за вказаними параметрами запиту відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні.

31.08.2021 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності щодо вказаного об`єкта за ОСОБА_1 Номер запису: 43754457. Державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовська А.В., підстава для державної реєстрації: поштове відправлення (цінний лист), серія та номер: 3302809120527, виданий 15 червня 2021 року, видавник: АТ «УКРПОШТА»; Вимога, серія та номер: бн, виданий 15 червня 2021 року, виданик: ОСОБА_1 ; висновок про вартість майна, серія та номер: б/н, виданий 26 червня 2021 року, видавник: ТОВ «Консалт-Експерт І». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:60138046 від 02.09.2021. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1.

З інформаційної довідки №301782127 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 31.05.2022 року вбачається, що власником квартир АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 1706061256212. Номер запису про право власності/довірчої власності: 42388453. Реєстрація права власності проведена 08.06.2021 року: Державний реєстратор: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 755, виданий 08.06.2021, видавник приватний нотаріус Киселюк О.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58623678 від 08.06.2021. Форма власності: приватна. Розмір частки:1.

Судом установлено, що у реєстрі міститься запис про право власності 40981726; Дата, час державної реєстрації 11.03.2021. Державний реєстратор Левчук Ю.С. виконавчий комітет Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 18.02.2021, видавник: ТОВ «»Гоща-БУД»/Степанюк К.С. підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57083563 від 15.03.2021. Форма власності: приватна. Власник ОСОБА_6

Право власності припинено 08.06.2021. Підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 755, виданий 08.06.2021, видавник Киселюк О.В., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу.

З цієї ж інформаційної довідки вбачається, що у період дії іпотечного договору, було внесено записи про право власності :

запис номер 30082533.Дата, час державної реєстрації 29.01.2019.Державний реєстратор Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району, Рівненська обл. Підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 29.01.2019, видавник ТОВ «Гоща-БУД», ОСОБА_9 ; Протокол серія та номер 1, виданий 28.01.2019, видавник:Установчі збори засновників ТОВ «Гоща-БУД». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:45299213 від 31.01.2019.Форма власності: приватна. Розмір частки:0. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД, код ЄДРПОУ:42779382. Право власності припинено. Дата, час державної реєстрації 11.03.2021;

запис номер: 29148325.Дата, час державної реєстрації 24.11.2018.Державний реєстратор Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району, Рівненська обл. Підстава для державної реєстрації: Технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 11.05.2016, видавник: ФОП ОСОБА_10 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44292863 від 28.11.2018.Форма власності: приватна. Розмір частки: 0. Власники: ОСОБА_9 Право власності припинено. Дата, час державної реєстрації 29.01.2019.

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом

А. Щодо визнання права іпотекодержателя

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується з частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Слід зазначити, що право іпотеки, на захист якого подано позов, є похідним речовим правом від права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Як встановлено судом право іпотеки у позивача виникло на підставі укладеного між ним, як іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_5 , як іпотекодавцем, іпотечного договору від 23 травня 2017 року, предметом іпотеки за яким було нерухоме майно: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Гуртожиток розташований на земельній ділянці площею 0,4612 га, кадастровий номер 5621282000:05:001:0373.

Статтею 5Закону України«Про іпотеку»(вредакції чиннійна часукладення іпотечногодоговору)предметом іпотекиможуть бутиодин абодекілька об`єктівнерухомого майназа такихумов: нерухомемайно належитьіпотекодавцю направі власностіабо направі господарськоговідання,якщо іпотекодавцемє державнеабо комунальнепідприємство,установа чиорганізація; нерухомемайно можебути відчуженеіпотекодавцем іна ньоговідповідно дозаконодавства можебути зверненестягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Водночас, як установлено судом, до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 903008556212, який є предметом іпотеки, було внесено зміни (проведено державну реєстрацію змін щодо нерухомого майна), а саме: додано дані щодо об`єкта нерухомого майна - «незавершене будівництво, літера «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Ні», а також додаткові відомості «відсоток готовності об`єкту нерухомого майна складає 88%».

Також судом установлено, що на час розгляду справи за адресою місцезнаходження предмета іпотеки - у будинку АДРЕСА_2 , зареєстровано об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1706061256212. Відомості про перебування спірної квартири, як складової частини предмета іпотеки в реєстрі відсутні.

З інформаційної довідки вбачається, що вперше право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (квартири) було зареєстровано 24.11.2018 року, на підставі технічного паспорту, виданого 11.05.2016 року, за ОСОБА_9 , тоді 29.01.2019 за ТзОВ «ГОЩА-БУД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер1, виданий 29.01.2019, і в подальшому 11.03.2021 за ОСОБА_6 , на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1, виданий 18.02.2021, а 08.06.2021 за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер755,

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі №6-1213цс16 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 19 квітня 2018 року у справі №161/3376/17 та від 04 липня 2018 року у справі №335/640/15-ц, новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що приміщення квартири АДРЕСА_1 , створено без прив`язок до іншого вже існуючого нерухомого майна, що стало предметом іпотеки з місцезнаходженням за цією ж адресою, без використання його складових структурних елементів.

Окрім того судом встановлено, що сторони іпотечного договору від 23 травня 2017 року передбачили у ньому, що іпотека поширюватиметься на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц (провадження №61-28728сво18) проаналізував положення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та вказав, зокрема, що учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що спірна квартира, яка розташована у будинку АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, тому є іпотечним майном.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

З огляду на ці положення статусу іпотекодавця набуває особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

На час розгляду справи право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2021.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених обставин суд приходить висновку, що відповідач у справі з моменту державної реєстрації за ним права власності на квартири, які є частиною предмета іпотека, є власником спірного майна (предмета іпотеки) та відповідно набув статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до зазначених вище норм Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Отже, оскільки в порушення умов іпотечного договору від 23 травня 2017 року, за відсутності згоди іпотекодержателя частина предмета іпотеки була відчужена та неодноразово змінювався власник такої частини іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки, тому в даній справі також існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення його права іпотеки за вказаним іпотечним договором, яке підлягає захисту.

На думку суду, встановлені обставини внесення змін до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки) без згоди на те іпотекодержателя, а також реєстрації у подальшому за адресою місця розташування об`єкта іпотеки квартири, право власності на яку неодноразово перереєстровувалось, свідчать про свідомі дії, спрямовані на зміну предмета іпотеки та його відчуження без згоди іпотекодержателя, наслідком яких стала фактична неможливість звернення стягнення останнім на об`єкт нерухомості та призвела до необхідності захисту порушених прав іпотекодержателя у даному судовому спорі.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи представника відповідача щодо невірно обраного позивачем способу захисту і вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права іпотекодержателя на спірну квартиру, право власності на яку зареєстроване за відповідачем , відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством.

Що стосується аргументів представника відповідача ОСОБА_11 про необхідність пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_5 , які, на його переконання, автоматично набули прав та обов`язків іпотекодавця, то такі судом відхиляються, з огляду на встановлені обставини зміни власника іпотечного майна, а відповідно і набуття таким власником статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Щодо обставин того, що ОСОБА_5 померла, то через відсутність у розпорядженні суду відповідних доказів, обов`язок подати які положеннями ст.ст.43, 81 ЦПК України покладений на сторони, суд позбавлений можливості дослідити дане питання. Інформація, яка була надана суду вказує на смерть ОСОБА_5 , а не ОСОБА_12 ; і судом не отримано доказів на підтвердження тотожності цих осіб, і, відповідно, смерті

ОСОБА_13 . Вимога про витребування майна

Правом власності є право особи на річ (майно),яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 статті 316 ЦК України ). Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У статті 41 Конституції України, статті 321ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Звертаючись до суду з вимогою про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, позивач вказав на те, що вибуття належного йому на праві власності майна сталося без його згоди, тобто таке вибуло з володіння власника поза його волею, а тому воно підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

Як установлено з досліджених доказів, позивачем проведена процедура позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору щодо об`єкта: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_3 . 31 серпня 2021 року проведено державну реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки щодо даного об`єкта.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Право власності на спірну квартиру за позивачем в порядкуч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не зареєстроване, таке на час розгляду справи як зазначено вище зареєстроване за відповідачем .При цьому державна реєстрація права власності відповідача на спірну квартиру проведена 08.06.2021 року, тобто до реєстрації права власності позивачем 31.05.2021 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки щодо об`єкта незавершеного будівництва.

На думку суду, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», з моменту реєстрації за ним права власності, іпотека є дійсною для відповідача, як для набувача відповідного нерухомого майна, він набув статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

В іпотечному договорі від 23.05.2017 сторони обумовили право іпотекодержателя,у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором позики, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами; у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за договором позики, а у разі невиконання позичальником цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також, у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодежателя.

Виходячи з аналізу наведених норм права, умов іпотечного договору та встановлених вище обставин, суд приходить висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування в порядку ст. 388 ЦК України майна, правом на пред`явлення якої наділений лише власник цього майна, є передчасною, оскільки набуття позивачем права іпотекодержателя на спірні квартири не породжує одночасне виникнення у останнього права власності на такі, яке законодавець відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» пов`язує з моментом державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7139,90 грн, з яких: 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру (визнання права іпотекодержателя), 6142,50 грн за позовну вимогу майнового характеру (витребування майна), та судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 520 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено лише в частині визнання права іпотекодержателя, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн, який був сплачений при зверненні до суду з вказаною вимогою, та 260 грн судового збору, який становить половину від сплаченої суми за подання до суду заяви про забезпечення позову, а всього 1252,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1252 (одну тисячу двісті п`ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Заходи забезпечення позову по справі продовжують дію в порядку, передбаченому ч. 7-8 ст. 158 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 31 травня 2024 року.

Суддя Тишкун П.В.