Постанова

від 28.11.2024 по справі 570/1827/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/1827/22

Провадження № 22-ц/4815/853/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання:Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова О.Ю. та представника ОСОБА_2 адвоката Рудика В.Р., на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року, ухвалене в складі судді Тишкуна П.В., повний текст рішення складено 31 травня 2024 року у справі № 570/1827/22,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Мартинов О.Ю. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що23.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики. В цей же день для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №499, предметом якого було (незавершене будівництво) гуртожиток, розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

31.08.2021 року позивач набув права власності на зазначене іпотечне майно. В подальшому з інформаційної довідки №301782127 від 31.05.2022 року він дізнався, що власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 .

Вказує, що відповідачем було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу на той час, коли дане майно перебувало в іпотеці та згода на його відчуження позивачем, як іпотекодержателем не надавалась.

Вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мартинов О.Ю. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог постановити нове, яким витребувати в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази правових підстав набуття права власності на спірну квартиру попередніми власниками, відсутня згода іпотекодержателя на відчуження майна. Встановивши факт засвідчення державного набутого права власності на спірне майно, суд першої інстанції, не встановив правових підстав, на яких особа набула таке право.

Зазначає, що спірна квартира є невід`ємною частиною предмета іпотеки, а оскільки позивач згоди на її відчуження не надавав, то право власності у відповідача не виникло.

Вважає, що висновок суду про передчасність витребування майна, оскільки законодавець пов`язує виникнення права власності на іпотечне майно моментом державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, суперечить встановленим судом обставинам щодо приналежності спірної квартири до іпотеки, як її невід`ємної частини.

Стверджує, що спірна квартира, яка є невід`ємною складовою частиною гуртожитку, без відома власника та іпотекодержателя виділена в окремий об`єкт нерухомого майна та зареєстрована в державному реєстрі речових прав. Доказів відчуження та оплатності вартості спірного майна матеріали справи не містять. Відтак витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту порушеного права.

29.06.2024 року представник відповідача не погодившись з рішенням суду в частині задоволених вимог подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що позивач не залучив по справі всіх належних відповідачів. Зазначає, що право іпотекодержателя на окрему квартиру нічим не підтверджено, оскільки квартира не є предметом іпотеки, через те, що вона не являється складовою частиною гуртожитку, переданого ОСОБА_1 в іпотеку.

Окрім цього, наголошує на тому, що власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з 26.07.2016 року є ОСОБА_4 . Звертає увагу на тому, що всі спори щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку іпотекодержатель, тобто ОСОБА_1 , повинен вирішуватись із іпотекодавцем тобто ОСОБА_4 , або особами які набули прав на це майно. Позов має пред`являтись до власника нерухомого майна тобто то ОСОБА_4 . Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем першої черги є син покійної ОСОБА_3 , який підписував договір іпотеки на підставі довіреності від своєї матері ОСОБА_4 .

До 15 серпня 2020 року, тобто до смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не реалізував свого права, передбаченого графою 4 договору Іпотеки звернення стягнення на майно іпотеки.

Тому ОСОБА_1 повинен був діяти в межах положень, передбачених ст. 1281 ЦК України пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, які автоматично набувають права та обов`язки іпотекодавця.

При оформленні квартири ОСОБА_2 із відповідного реєстру не міг бачити, що відносно самого будинку існують якісь обмеження, і він знаходиться в іпотеці. Сторона відповідача вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх інтересів.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

До початку судового засідання представник позивача адвокат Мартинов О.Ю. подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його захворюванням. Клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 вказано, що "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні." Враховуючи, що поважність причин неявки представника позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності адвоката Мартинова О.Ю..

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК Українипередбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Встановлено, що 23.05.2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстровано у реєстрі за №497, за умовами якого останній отримав у позику кошти в сумі 3160 800,00грн, що станом на 23.05.2017 року становило еквівалентну суму 120000 доларів США і, які зобов`язався повернути до 23.12.2017 року.

23.05.2017 року, на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором позики, між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені та інтересах ОСОБА_4 (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстровано в реєстрі за № 499.

Відповідно до п.1.1. іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Гуртожиток розташований на земельній ділянці площею 0,4612 га, кадастровий номер 5621282000:05:001:0373.

Згідно п. 1.2. договору, іпотекою забезпечується виконання у повному обсязі усіх грошових зобов`язань громадянина ОСОБА_3 за договором безпроцентної позики від 23.05.2027 року, посвідченого Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, за реєстром №497.

Згідно п. 1.4.3. предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 липня 2016 року за реєстром №1389, реєстр. № об`єкта: 903008556212, номер запису про право власності: 15590035.

За умовами п. 1.6., 1.7 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому. Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

Того ждня,23травня 2017року до Державногореєстру іпотеквнесено реєстраційний запис20540472про вищевказануіпотеку та відповідний реєстраційний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 20540078 заборона на нерухоме майно, про що свідчать дані інформаційної довідки №301449290 з відповідних державних реєстрів сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212: відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 23 грудня 2017 рік, розмір основного зобов`язання: 3 160 800,00 грн; відомості про суб`єктів: іпотекодавець: ОСОБА_4 , іпотекодержатель: ОСОБА_1 .

У розділі об`єкт нерухомого майна зазначено: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5621282000:05:001:0373; Додаткові відомості: відсоток готовності нерухомого майна складає 88%.

31.08.2021 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності щодо вказаного об`єкта за ОСОБА_1 Номер запису: 43754457. Державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовська А.В., підстава для державної реєстрації: поштове відправлення (цінний лист), серія та номер: 3302809120527, виданий 15 червня 2021 року, видавник: АТ «УКРПОШТА»; Вимога, серія та номер: бн, виданий 15 червня 2021 року, виданик: ОСОБА_1 ; висновок про вартість майна, серія та номер: б/н, виданий 26 червня 2021 року, видавник: ТОВ «Консалт-Експерт І». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:60138046 від 02.09.2021. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1.

Згідно інформаційної довідки №301782127 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 31.05.2022 року власником квартир АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 Реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 1706061256212. Номер запису про право власності/довірчої власності: 42388453. Реєстрація права власності проведена 08.06.2021 року: Державний реєстратор: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 755, виданий 08.06.2021, видавник приватний нотаріус Киселюк О.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58623678 від 08.06.2021. Форма власності: приватна. Розмір частки:1.

Крім того, у реєстрі міститься запис про право власності 40981726; Дата, час державної реєстрації 11.03.2021. Державний реєстратор Левчук Ю.С. виконавчий комітет Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 18.02.2021, видавник: ТОВ «»Гоща-БУД»/Степанюк К.С. підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57083563 від 15.03.2021. Форма власності: приватна. Власник ОСОБА_5 Право власності припинено 08.06.2021. Підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 755, виданий 08.06.2021, видавник Киселюк О.В., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу;

-запис номер 30082533. Дата, час державної реєстрації 29.01.2019.Державний реєстратор Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району, Рівненська обл. Підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 29.01.2019, видавник ТОВ «Гоща-БУД», ОСОБА_6 ; Протокол серія та номер 1, виданий 28.01.2019, видавник:Установчі збори засновників ТОВ «Гоща-БУД». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:45299213 від 31.01.2019.Форма власності: приватна. Розмір частки:0. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД, код ЄДРПОУ:42779382. Право власності припинено. Дата, час державної реєстрації 11.03.2021;

-запис номер: 29148325. Дата, час державної реєстрації 24.11.2018.Державний реєстратор Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району, Рівненська обл. Підстава для державної реєстрації: Технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 11.05.2016, видавник: ФОП ОСОБА_7 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:44292863 від 28.11.2018.Форма власності: приватна. Розмір частки: 0. Власники: ОСОБА_6 Право власності припинено. Дата, час державної реєстрації 29.01.2019.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року було скасовано рішення Гощанського районного суду від 03 лютого 2020 року в справі №557/94/19 та в задоволенні вимог ОСОБА_1 до КП «Рівненського МБТІ» та реєстратора про визнання його рішення (індексний № 42999213, реєстр. № 903008556212) незаконним, щодо внесення змін до реєстру від 14 вересня 2018 року відмовлено і зазначено про неправильність обраного ним способу захисту прав та незалучення до справи належних відповідачів, які порушили його право, зокрема ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується з частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст.1,3,12 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, за яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду, вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі є визнання права іпотекодержателя на квартиру розташовану у іпотечному приміщені та витребування її у власника на підставі вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до застереження наявного в іпотечному договорі від 23 травня 2017 року абзац 3 п.4.2, про право на задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_1 в повній мірі ним скористався, діючи на власний розсуд, обравши саме такий спосіб захисту порушеного права, оформивши право власності на предмет іпотеки на своє ім`я. Оформляючи право власності на будівлю, йому достовірно було відомо про зміни, перебудови та наявність створених квартир, як окремих об`єктів нерухомості і не тільки відповідачем в даній справі, але й іншими особами, що випливає з наявних в справі інформаційних довідок.

Отже, з 31 серпня 2021 року, згідно з ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», в зв`язку з набуттям іпотекодержателем (позивачем) права власності на предмет іпотеки; припинив свою дію договір іпотеки.

З урахуваннямвищенаведених нормзаконодавства апеляційнийсуд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки задоволення вимоги власника іпотечного майна про визнання його права іпотекодержателя не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у справі, яка переглядається, пред`являючи позов ОСОБА_1 , пред`явив позов лише до останнього власника спірної квартири, клопотання про залучення спадкоємця іпотекодавця до участі в справі, як співвідповідача не заявив, хоча потенційне рішення суду про задоволення позову прямо впливає на права та законні інтереси цієї особи.

У цій справі залучення належного співвідповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов`язано також і з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту прав особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити через обрання неналежного способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не бачить необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича та представника ОСОБА_2 адвоката Рудика В.Р., задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2024 року.

Головуючий суддя : Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.