Вирок

від 03.06.2024 по справі 753/24593/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24593/21

провадження № 1-кп/753/556/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник потерпілого ОСОБА_7 ,

захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачена ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12021100020003636 від 27.11.2021, за обвинуваченням

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва,

яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком

Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня

2021 року за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк

один рік шість місяців, звільненої від відбування цього

покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з

іспитовим строком тривалістю один рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

1. Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 02 грудня 2021 року.

1.1 Висунуте обвинувачення ОСОБА_10 суд вважає доведеним та відповідно до якого вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що вона 26 листопада 2021 року, приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Новус» № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: м. Київ, пр-т М. Бажана, 8, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Новус Україна», ідентифікаційний номер 36003603, вирішила умисно, з корисливих мотивів, повторно, викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у торговому залі вказаного магазину, переконавшись та вважаючи, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяла з полиць товари, а саме: ікру лососеву зернисту «Шаланда» в скляній банці, 350 г, вартістю 1 119,20 грн (без ПДВ), ікру лососеву зернисту «Камчадал» в скляній банці, 200 г, вартістю 399,20 грн (без ПДВ), загальною вартістю 1 518,40 грн, які сховала до сумки, яку мала при собі.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_10 , тримаючи вказане майно при собі, вийшла за межі магазину «Новус», при цьому не розрахувавшись за товар, тим самим намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «Новус Україна», однак виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, так як ОСОБА_10 були зупинена працівниками біля виходу з магазину.

Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

2. Під час судового розгляду судом були допитані представник потерпілого, свідки сторони обвинувачення та свідки сторони захисту, обвинувачена, досліджені письмові докази сторін провадження, відеозапис затримання ОСОБА_10 й відеозапис наданий стороною захисту.

2.1 У судовому засіданні була допитана представник потерпілого ОСОБА_7 , яка повідомила, що вона працює у ТОВ «Новус» на посаді начальника охорони. 26 листопада 2021 року їй зателефонував старший зміни і повідомив, що жінка вкрала банки з ікрою. Викрадено було дві банки на загальну вартість приблизно 1 800 грн. Під час цієї крадіжки вона перебувала на роботі, але не в самому магазині, точну суму викраденого не пам`ятає, магазину все було повернуто того ж дня. Сума викраденого без ПДВ становить 1 518 грн.

Відповідаючи на питання сторони захисту повідомила, що речових доказів вже не має на зберіганні у них, вони були списані актом від 05 липня, оскільки закінчився їх термін придатності. Ікра була у звичайних скляних банках. Ці дві банки, що були викрадені, не мали індивідуальних особливостей й не відрізнялись від аналогічного товару.

2.2 У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_11 , який повідомив, що 26.11.2021 він заступив на зміну, близько 19-ї години відеооператор повідомив, що невідома жінка взяла дві банки ікри та поклала до сумки. Раніше по відеонагляду вже бачили цю жінку, але не змогли затримати тоді, це було можливо за тиждень до цієї події. Ця жінка вийшла за межі кас, зайшла до туалету і потім йшла до виходу, де її і зупинили. Надалі викликали поліцію, при огляді її речей було виявлено 2 банки ікри. Грошових коштів у неї заплатити за товар не було.

Свідок відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що впізнає обвинувачену присутню в залі судового засідання як ту жінку, яка вчинила крадіжку. Вона тоді намагалась втекти на вулицю, через що відбулась штовханина. Вона падала на коліна, кричала, кликала на допомогу. Вона можливо й намагалась розрахуватись, але вони повідомили поліцію про вчинену крадіжку. У той день, коли він зупинив обвинувачену і спитав її за чек, то вона відповіла, що взагалі нічого не купувала і сказала, щоб її не трогали, почала бігти. Вона хотіла розрахуватись вже пізніше, коли до неї приїхали знайомі. Оператором відеонагляду у той день був ОСОБА_12 , який повідомив, що ця особа поклала дві банки ікри до себе в сумку. Він чекав її на виході, коли вона пройде антикрадіжкові рамки. Вона спочатку пішла в туалет, а потім пішла на вихід. Вона мала неоплачений товар, з яким намагалась вийти на вулицю. Вона саме так і відповідала на перше питання, що у неї немає нічого, на що її запросили в кімнату охорони, де вона добровільно дістала з сумки товар, і вони викликали поліцію. Якісь готівкові кошти у неї були з собою, але цього явно було недостатньо для оплати того товару. За його присутності вона не намагалась оплатити товар. Знайомий обвинуваченої, коли він приїхав, то з ним не спілкувався, спілкувався з поліцією. Цей знайомий також викликав старшого охорони і пропонував цю ситуацію якось вирішити, але він викликав поліцію й з ним більше не говорив. Товар був викрадений, тому що вона пройшла повз касову зону, не розрахувавшись за товар. 17 листопада 2021 року нею був вчинений аналогічний злочин. Він особисто її не затримував і не обшукував, це робила поліція, у присутності понятих.

2.3 У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_13 , який повідомив, що він заступив на роботу 26 листопада 2021 року, ним було виявлено цю особу (обвинувачену), і раніше, десь за тиждень до цієї події, вона також винесла товар. 26 листопада 2021 року відбулось теж саме, побачив на відеонагляді як вона бере дві позиції товару, - ікру. Надалі її було зупинено біля виходу з магазину та передано співробітникам поліції.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що крадіжка відбулась у торговому залі, рибне відділення. Виявили, що взяли товар, переглянувши відео побачили, що особа бере товар, кладе його до своєї сумки і виходить. Він працює на відеонагляді, бачив, що саме ця особа (обвинувачена), бере товар (ікру) і було видно, що кладе його в сумку. Він впізнає цю особу, яка перебуває в залі. Подія відбулась ввечері, біля 7-ї години. Він підійшов, коли обвинувачену вже було зупинено, бо вона намагалась вийти з магазину, мовляв вона нічого не брала. Бачив як саме ця особа була у тому торговому ряді, де був цей товар і як вона його брала та клала у чорну сумку, про що повідомив старшого зміни ОСОБА_11 . Цю особу було виявлено раніше як вона здійснювала крадіжку, її впізнали по зовнішньому вигляду. У випадках, коли людина бере і кладе товар до своєї сумки, то ми її супроводжуємо до каси. Обвинувачена поклала товар в сумку, вийшла із зони кас на вихід. Тілесні ушкодження не заподіювали, не били, не ламали, не заламувала, бо вони не мають на це жодного права, але обвинувачена намагалась бігти і кричала, що немає жодного товару і що вона нічого не брала. Товар вилучався поліцейськими у присутності понятих, він у цей момент в кімнаті охорони не перебував. З обвинуваченою не розмовляв, вона не намагалась оплатити товар. Обвинувачена сама впала і кричала, що ніякого товару не брала, що у неї нічого немає.

2.4 У судовому засіданні був допитаний свідок сторони захисту ОСОБА_14 , який повідомив, що його товариш попросив підвезти його до магазина і дати грошей, тому що його знайомій не вистачало коштів розрахуватись. Вони під`їхали, він дав грошей, вони зайшли в супермаркет, стояла охорона супермаркету. Його знайомому сказали до кого треба підійти. Він обвинувачену там тоді не бачив, його знайомий ОСОБА_15 питав де вона. Вони зрозуміли, що її тоді затримували, зрозумів, що її звинувачують у тому, що вона щось вкрала, а вони привезли гроші. Наче охоронець називав якусь суму, у нього його знайомий ОСОБА_15 просив півтори тисячі гривень, а коли побачила охоронця, то сума була вже біля п`яти тисяч гривень. Він особисто цього моменту не зрозумів, у нього знайомий просив лише півтори тисячі гривень, п`яти тисяч у нього не було і він до кінця там не лишався. Бачили, що приїхала поліція, якийсь час просто намагались з`ясувати де ця особа перебувала, надалі він поїхав.

2.2 Обвинувачена ОСОБА_10 вину у вчиненому злочині заперечила й надала суду наступні показання. Вона того дня хотіла оплатити товар, але не змогла, була якась проблема. У той момент, коли вона пройшла касову зону, то її заламали, але вона хотіла заплатити за ікру, і її тоді побили. Вимагали у неї гроші.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додала, що вона пішла в магазин купити ікру. Грошові кошти мали їй надійти на картку, але тоді не прийшли. Вона йшла до банкомату це перевірити, але пішла з ікрою до туалету. Ікру поклала в свою сумку для покупок. Ікру викладала на касі для оплати, але карткою оплатити не змогла, бо не вистачало коштів, тому чекала коли вони надійдуть на картку. Охоронці її зупинили, коли вона перетинала антикрадіжкові рамки, але вона не помітила, що їх перетинає.

3. Суду також на підтвердження висунутого обвинувачення були надані письмові докази, а саме:

- витяг з ЄРДР № 12021100020003636 від 27.11.2021;

- постанова про призначення групи прокурорів від 27.11.2021;

- постанова про призначення групи слідчих від 27.11.2021;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.11.2021;

- постанова про уточнення анкетних даних підозрюваної від 27.11.2021;

- запит щодо надання відеозапису з камер відеоспостереження із відповіддю та долученим відеозаписом події;

- протокол огляду відеозапису із роздрукованим покадровим зображенням від 27.11.2021;

- довіреність ТОВ «Новус Україна» на ім`я представника ОСОБА_7 ;

- постанова про визнання юридичної особи потерпілою від 27.11.2021;

- постанова про визнання представником потерпілого від 27.11.2021;

- довідка закупівельної вартості від 26.11.2021, з якої вбачається загальна сума з ПДВ 1 898 грн, загальна сума без ПДВ - 1 518,40 грн;

- постанова про визнання речовими доказами викраденого товару та сумок обвинуваченої від 27.11.2021;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 27.11.2021, із долученим відеозаписом затримання;

- ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2021 про застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу;

- дані про особу обвинуваченої - довідки про те, що не перебуває на обліках у лікарів нарколога чи психіатра, вимога щодо притягнення до відповідальності, копія вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 24.05.2021, копія паспорта громадянина України, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження доньки;

- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.11.2021.

3.1 Вказані докази були оголошені прокурором під час судового розгляду та досліджені судом.

3.2 Під час їх дослідження обвинувачена та її захисник не висловлювали будь-яких зауважень щодо неналежності або недопустимості цих доказів, та зазначали, що не заперечують проти їх долучення до матеріалів провадження, окрім протоколу затримання, якій просили визнати недопустимим доказом про що далі.

3.3 Суд приймає документи, що є процесуальними рішеннями, прийнятими у цьому провадженні, які свідчать про дотримання процесуального закону при проведенні досудового розслідування, зокрема, витяг з ЄРДР, постанова про призначення групи прокурорів та групи слідчих, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, постанова про уточнення анкетних даних підозрюваної, постанова про визнання юридичної особи потерпілою та про представника потерпілого, про визнання речовими доказами викраденого майна, та протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.11.2021.

Суд приймає як належні й допустимі докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, запит щодо надання відеозапису з камер відеоспостереження із відповіддю та долученим відеозаписом події; протокол огляду відеозапису із роздрукованим покадровим зображенням; довіреність ТОВ «Новус Україна» на ім`я представника; довідка закупівельної вартості товару; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину із долученим відеозаписом затримання.

Суд бере до уваги прийняті рішення органу досудового розслідування щодо встановлених даних про особу обвинуваченої.

4. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Власне стандарт доказування позначає рівень ймовірності, до якого обставина має бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною.

4.1 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_10 закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), із ознакою, що кваліфікує цей злочин, - вчинення повторно.

Незважаючи на те, що обвинувачена вину у вчиненому злочині заперечила, втім сукупність зібраних доказів є достатньою для визнання її вини, оскільки судом не встановлено неналежності чи недопустимості поданих письмових доказів - затримання ОСОБА_10 на місці вчинення злочину та вилучення викраденого товару у присутності понятих та із здійсненням відеозапису, досліджений судом відеозапис цієї слідчої дії, довідка щодо закупівельної вартості викраденого товару, а отже його розмір підставно говорить за можливість притягнення до кримінальної відповідальності, й інші процесуальні рішення прийняті у цьому провадженні тощо.

4.2 Водночас суд не погоджується із доводами сторони захисту про визнання протоколу затримання недопустимим доказом, з тієї підстави, що як поняті, так і слідчий мали бути однієї статі із затримуваною особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Відтак саме на підставі наведених положень і відбулось затримання ОСОБА_10 , яку застали під час вчинення замаху на злочин.

Частиною 3 згаданої статті передбачено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 ст. 236 КПК України відповідно передбачено, що обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи.

Суд погоджується, що дійсно у кримінальних провадженнях мають бути дотримані вказані вимог закону, однак для суду залишилось незрозумілим їх застосовність до обставин цього провадження.

Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, що проводилось у приміщенні магазину, біля ОСОБА_10 на столі лежала сумка, в ході огляду якої був виявлений та вилучений товар, який намагалась викрасти ОСОБА_10 .

Щодо визнання доказу недопустимим, то за змістом положень ч. 1 ст. 87 КПК України це має бути доказ, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, добуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відтак, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд має виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК України, то він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу в контексті ч. 1 ст. 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.1

Виходячи з наведених вище висновків щодо застосування правил ст. 87 КПК України, та обставина, що біля обвинуваченої на столі лежала сумка, в ході огляду якої був виявлений та вилучений товар, який вона намагалась викрасти, та вказана дія була проведена із застосуванням відеозапису, уповноваженою особою у присутності двох понятих, які не були однієї статі з затриманою особою не може безумовно свідчити про можливість визнати протокол затримання недопустимим доказом.

При цьому сторона захисту не довела перед судом як здійснення цієї дії особами іншої статі порушило фундаментальні права і свободи затриманої особи.

4.3 Не суперечать зібраним письмовим доказам, як вказано вище досліджений відеозапис проведеної слідчої дії на місці вчинення злочину, заперечень на який сторона захисту не висловила.

Показання допитаних під час судового розгляду свідків узгоджуються між собою щодо дій обвинуваченої особи та її поведінки після того, як вона була виявлена охоронцями, зокрема галасливе й категоричне заперечення щодо наявності у неї будь-якого товару та намагання втекти.

У зв`язку з чим немає жодних підстав стверджувати, що в якийсь з цих моментів обвинувачена намагалась оплатити товар, тому в цій частині суд не бере її показання до уваги, розцінюючи це як її право не визнавати вину в інкримінованому злочині.

4.4 Судом також досліджувався під час судового розгляду відеозапис, наданий стороною захисту.

Положеннями ч. 1 ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість інших доказів.

Відтак зміст відеозапису свідчить про конфліктну ситуацію, яка мала місце між знайомим обвинуваченої, який прибув до приміщення магазину після її затримання, та поліцією, що відбувалось по завершенню всіх слідчих дій у день події. Водночас на цьому відеозаписі обвинувачена не зображена.

Відтак суд має констатувати, що жодного доказового значення зміст цього відеозапису не несе, немає значення для кримінального провадження, оскільки не пов`язаний із обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Тому є всі підстави до визнання цього доказу неналежним у цьому провадженні.

З цих самих підстав суд визнає неналежними доказами, що містить інформацію про звернення обвинуваченої до правоохоронних органів щодо начебто конфліктної ситуації з охоронцями магазину, що мала місце вже після вчинення нею закінченого замаху на злочин. При цьому згаданий конфлікт не мав жодного впливу на встановлення обставин під час досудового розслідування та судового розгляду.

4.5 Отже, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (письмових матеріалів, дослідженого відеозапису затримання особи із вилученням товару, свідків сторони обвинувачення й захисту, та обвинуваченої) - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

5. Отже, підсумовуючи щодо викладених обставин провадження, проаналізованих письмових доказів й відеозапису, наданих стороною обвинувачення, показань обвинуваченої та свідків як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, то кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною та кваліфікує її дії як вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

6. При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_10 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, що був нею вчинений під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком тривалістю в один рік, конкретні обставини кримінального провадження, її ставлення до вчиненого (фактичні обставини провадження заперечувала, вину не визнала), дані про особу обвинуваченої, а саме: раніше судима, під наглядом лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, зрілого віку, має незадовільний стан здоров`я, з середньо-спеціальною освітою, одружена, має неповнолітню дитину на утриманні, працює неофіційно.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Отже, з урахуванням викладеного, того, що особа раніше судима, належних висновків для себе не зробила, вину не визнала й не розкаялася, затягувала судовий розгляд численними неявками без поважних причин, при цьому вчинила новий злочин під час іспитового строку, який їй був визначений попереднім вироком на мінімально передбачений законом строк - один рік, за відсутності обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, суд призначає покарання в межах санкції статті, за якою визнає винним, але не вбачає підстав до обрання покарання у мінімальних межах санкції статті.

6.1 Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_10 засуджена за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців, із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України з іспитовим строком тривалістю один рік.

Кримінальне правопорушення за цим провадженням вчинено ОСОБА_10 26 листопада 2021 року, тобто під час іспитового строку, що є підставою до застосування положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Водночас суд не погоджується із позицією сторони обвинувачення щодо призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців та остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік сім місяців, що не буде домірним вчиненому, з урахуванням й даних про особу обвинуваченої і ставлення щодо вчиненого.

6.2 У зв`язку з тим, що на момент вчинення обвинуваченою ОСОБА_10 кримінального правопорушення була чинною стаття 185 КК України в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, яка надалі змінювалась не в бік пом`якшення санкції статті, тому підлягає уточнення редакції Закону України, за якою суд визнає винною обвинувачену.

6.3 Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 обвинуваченій ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням розміру застави в один прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 2 270 грн.

На підставі повідомлення ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинувачена ОСОБА_10 звільнена з-під варти 30 листопада 2021 року у зв`язку із внесенням застави у розмірі 2 270 грн.

Під час судового розгляду обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжний захід не обирався.

7. Щодо інших питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року, остаточно ОСОБА_10 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки десять місяців.

Строк відбування покарання рахувати із дня затримання обвинуваченої ОСОБА_10 у порядку виконання цього вироку.

У строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк тримання під вартою, із розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі, починаючи з 26 листопада 2021 року (день затримання) до 30 листопада 2021 року (день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави) включно.

Після затримання обвинуваченої ОСОБА_10 у порядку виконання цього вироку, заставу, внесену за обвинувачену ОСОБА_10 , повернути заставодавцю.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- скляну банку ікри лососевої зернистої «Шаланда» 350 г; банку ікри лососевої зернистої «Камчадал», 200 г, передані на відповідальне зберігання потерпілому ТОВ «Новус Україна», залишити останньому як власнику за належністю;

- дві сумки чорного кольору, з фольгою всередині, сумка бежевого кольору та коробка з фольги, передані до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві, знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

1 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (справа № 639/8329/14-к, провадження № 51-8259км18). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238666.