Ухвала

від 12.12.2024 по справі 753/24593/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/4794/2024 Категорія: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України

ЄУН: 753/24593/21 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12021100020003636, внесеного до ЄРДР 27 листопада 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 3 червня 2024 року, яким

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців, звільнена від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю один рік,

визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки десять місяців,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що 26 листопада 2021 року, приблизно о 19 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Новус» № 1036, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т М. Бажана, 8, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Новус Україна», ідентифікаційний номер 36003603, вирішила умисно, з корисливих мотивів, повторно, викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у торговому залі вказаного магазину, переконавшись та вважаючи, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяла з полиць товари, а саме: ікру лососеву зернисту «Шаланда» в скляній банці, 350 г, вартістю 1119,20 грн. (без ПДВ), ікру лососеву зернисту «Камчадал» в скляній банці, 200 г, вартістю 399,20 грн. (без ПДВ), загальною вартістю 1518,40 грн., які сховала до сумки, яку мала при собі.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_6 , тримаючи вказане майно при собі, вийшла за межі магазину «Новус», при цьому не розрахувавшись за товар, тим самим намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «Новус Україна», однак виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, так як ОСОБА_6 були зупинена працівниками біля виходу з магазину.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник в інтересах обвинуваченої подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 і вичерпання можливості їх отримати.

На початку апеляційного розгляду захисник заявив клопотання, в якому просить скасувати вирок, а провадження закрити у зв`язку з набранням законної сили Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким фактично змінений розмір суми викраденого майна, з якого починається кримінальна відповідальність. За змістом вказаних змін сума викраденого майна для притягнення особи до кримінальної відповідальності більше, ніж інкримінувалась його підзахисній, а тому вважає суму не достатньою для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю через декриміналізацію.

Представник потерпілої юридичної особи, належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.

Вислухавши позицію учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді, роз`яснивши обвинуваченій, що в апеляційній скарзі захисником ставилось питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав, проте, у клопотанні ставиться питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження з інших підстав, позицію захисника та обвинуваченої на підтримку заявленого клопотання, прокурора, яка не заперечувала проти задоволення клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів доходить такого висновку.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оскільки обвинувачена дала згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, колегія суддів вирішує клопотання захисника відповідно до положень ст. 285, 286 КПК України.

Так, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Диспозицією ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка). Проте, сума крадіжки, з якої настає кримінальна відповідальність, статтею 185 КК України не передбачена.

Водночас, частиною 1 ст. 51 КУпАП станом на 26 листопада 2021 року передбачалась адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, особа підлягала кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України у взаємозв`язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

З 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи з розрахунку на місяць складає 2270 грн., у зв`язку з чим у 2021 році для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень застосовувалась сума у 1135 грн.

Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП крадіжка чужого майна станом на 2021 рік вважалась дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто - 227 грн. (0,2 х (50% х 2270)).

Якщо вартість викраденого майна перевищувала 227 грн., особа несла кримінальну відповідальність.

За змістом оскаржуваного вироку ОСОБА_6 засуджена за вчинення 26 листопада 2021 року замаху на крадіжку на суму 1518,40 грн.

З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, станом на 26 листопада 2021 року обвинуваченою вчинено кримінальне правопорушення.

Разом з тим, як обґрунтовано вказав захисник у клопотанні, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Отже, з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів враховує, що зміни, внесені Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.

З огляду на вимоги Закону № 3886-IX, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2021 році кримінальна відповідальність, становить 2270 грн.

Зважаючи на те, що вартість майна, яке намагалась викрасти обвинувачена, є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону 3886-IX у взаємозв`язку з нормами Податкового кодексу України з 1 січня 2021 року настає кримінальна відповідальність, а саме 2270 грн., колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду - 12 грудня 2024 року - законом усунута караність діяння, вчиненого обвинуваченою, і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону 3886-IXвід 18 липня 2024 року).

За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням вимог ст. 417 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з чим клопотання захисника підлягає до задоволення.

Питання долі речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання захисника ОСОБА_7 - задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 3 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.

Кримінальне провадження № 12021100020003636, внесене до ЄРДР 27 листопада 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України- закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- скляну банку ікри лососевої зернистої «Шаланда» 350 г; банку ікри лососевої зернистої «Камчадал», 200 г, передані на відповідальне зберігання потерпілому ТОВ «Новус Україна», залишити власнику за належністю;

- дві сумки чорного кольору, з фольгою всередині, сумка бежевого кольору та коробка з фольги, передані до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, знищити.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4