Постанова

від 30.05.2024 по справі 2-61/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №2-61/11 Головуючий у І інстанції - Білоцька Л.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/8654/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Никифорова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», Путильський відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 24 вересня 2019 року, видану старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем Олексієм Івановичем.

В обґрунтування скарги зазначав, що в провадженні Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа №2-61/2011, виданого 30 травня 2011 року Макарівським районним судом Київської області щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк».

09 грудня 2011 року Макарівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-61/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» заборгованості за договором №419-010/08Р від 18 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 292 091,06 грн.

02 серпня 2019 року представником АТ «КБ «Правекс Банк» подано до Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву вихідний номер №525572 про відкриття виконавчого провадження.

Дану заяву отримано відділом державної виконавчої служби 24 вересня 2019 року, проте на момент подання даної заяви АТ «КБ «Правекс Банк» не являлося кредитором, оскільки ще 31 травня 2017 року відступив право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Правекс-Банк». Право вимоги по даному кредитному договору отримало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Вказував, що виконавчий лист №2-61/2011, виданий Макарівським районним судом Київської області, вже пред`являвся до виконання ПАТ «КБ «Правекс Банк» та відповідно до відмітки на виконавчому листі був повернутий стягувачу 27 червня 2017 року.

Враховуючи той факт, що на момент переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вже було відкрите виконавче провадження, вважав, що новий кредитор повинен був звернутися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку із правонаступництвом. Проте, цього не було зроблено.

Зауважував, що повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання є неправомірним, оскільки АТ «КБ «Правекс-Банк» вже не являлося кредитором в момент повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2019 року, винесену старшим виконавцем Путильського відділу Державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем О.І., слід скасувати.

На підставі викладеного просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2024 року скаргу задоволено.

Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 24 вересня 2019 року, видану старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем О.І.

Не погоджуючись з указаною ухвалою начальник Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ілля Лікар звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

У мотивування вимог зазначає, що станом на час відкриття виконавчого провадження за заявою АТ «КБ «Правекс-Банк» підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у старшого державного виконавця не було, оскільки як заява, так і виконавчий документ відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», сторони по справі не змінювалися.

Зауважує, що як боржнику, так і відділу державної виконавчої служби стало відомо про відступ боргу по кредитному договору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» з відповіді на запит відділу від АТ «КБ «Правекс-Банк» №3011/06-БТ від 09 серпня 2023 року 21 серпня 2023 року вхідний номер №1187, тобто на момент подання заяви про даний факт не було відомо ані відділу, ані боржнику.

На підставі викладеного вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 24 вересня 2019 року, видана старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем О.І., відповідає закону.

29 березня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», до якої перейшло право вимоги, мало після отримання від первісного стягувача (кредитора) ПАТ «КБ «Правекс Банк» виконавчого листа №2-61/2011, виданого Макарівським районним судом Київської області 30 листопада 2011 року, звернутись до суду із заявою про заміну стягувача, проте вказаних відомостей матеріали справи не містять.

При цьому у 2019 році представник АТ «КБ «Правекс Банк» звернувся повторно до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення у справі №2-61/2011.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 30 травня 2011 року Макарівським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі №2-61/2011, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2011 року.

09 грудня 2011 року Макарівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-61/2011 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» заборгованості по кредиту у сумі 292 091,06 грн та судових витрат в сумі 1 950 грн, а всього 294 041,06 грн.

Також, судом установлено та не заперечується учасниками справи, що виконавчий лист №2-61/2011, виданий Макарівським районним судом Київської області, вже пред`являвся до виконання ПАТ «КБ «Правекс Банк» та відповідно до відмітки на виконавчому листі був повернутий стягувачу 27 червня 2017 року.

02 серпня 2019 року представником АТ «КБ «Правекс-Банк» подано до Путильського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області заяву вихідний номер №525572 про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення у справі №2-62/2011.

24 вересня 2019 року постановою старшого державного виконавця Путильського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ковбиша О.І. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2-61/2011, виданого 30 травня 2011 року Макарівським районним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту у сумі 292 091,06 грн та судових витрат у розмірі 1 950 грн, а всього 294 041,06 грн на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк».

Згідно Інформації про виконавче провадження від 11 жовтня 2023 року, виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито.

З відповіді АТ « КБ «Правекс Банк», наданої на запит Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «КБ «Правекс-Банк», відступлене ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 31 травня 2017 року.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання є неправомірним, оскільки АТ «КБ «Правекс-Банк» вже не являлося кредитором в момент повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2019 року є незаконною.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

За змістом частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У відповідності до вимог частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Згідно частини першої, другої, п`ятої статті 15 вказаного Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переводу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Разом з тим, як установлено матеріалами справи, стягувач АТ « КБ «Правекс-Банк», відступивши 31 травня 2017 року право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «КБ «Правекс-Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», тобто вже не будучи стягувачем за вказаним виконавчим листом, 02 серпня 2019 року подав до Путильського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області заяву вихідний номер №525572 про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення у справі №2-62/2011.

При цьому, ані попередній стягувач АТ «КБ «Правекс-Банк», ані його правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не повідомили державного виконавця про заміну стягувача у виконавчому провадженні, що є їх обов`язком відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 15 цього Закону.

Таким чином, державний виконавець, у якого станом на час відкриття виконавчого провадження були відсутні підстави відповідно до статей 4, 5, 37 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення та/або відмови у прийнятті виконавчого листа, що відповідав встановленим вказаним Законом вимогам, відкрив виконавче провадження за заявою АТ «КБ «Правекс-Банк», який, у свою чергу, не повідомив державному виконавцю інформацію щодо зміни стягувача та переходу прав вимоги за виконавчим листом №2-62/2011 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Отже, саме з вини стягувача АТ «КБ «Правекс-Банк», який не виконав свій обов`язок з повідомлення державному виконавцю істотної для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження інформації, 24 вересня 2019 року постановою старшого державного виконавця Путильського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ковбиша О.І. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-61/2011, виданого 30 травня 2011 року Макарівським районним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту у сумі 292 091,06 грн та судових витрат у розмірі 1 950 грн, а всього 294 041,06 грн на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк».

До того ж, як правильно зазначено судом першої інстанції, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», до якої перейшло право вимоги, мало після отримання від первісного стягувача (кредитора) ПАТ «КБ «Правекс Банк» виконавчого листа №2-61/2011, виданого Макарівським районним судом Київської області 30 листопада 2011 року, звернутись до суду із заявою про заміну стягувача, проте вказаних відомостей матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним, відкриття виконавчого провадження за заявою особи, яка не мала права вимоги до боржника, вказує на незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця, у зв`язку з чим така постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги, оскільки відкриття виконавчого провадження відбулось на підставі заяви особи, яка станом на час звернення вже не була стягувачем, а отже не мала права звертатись за виконанням виконавчого листа відносно боржника, права вимоги до якого втратила.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтованого висновку дійшов про наявність підстав для задоволення поданої скарги за наведених вище обставин.

З огляду на зазначене, колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи та подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та правильно застосувавши норми матеріального права вірно вирішив, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевим судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції - залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник