Рішення

від 31.05.2024 по справі 320/8010/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року м. Київ№ 320/8010/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006852-0410-1027 від 08.10.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки нарахування податкового зобов`язання за нерухоме майно не мало здійснюватись, враховуючи, що видами діяльності позивача, як ФОП є виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, роздрібна торгівля м`ясом і м`ясомісними продуктами в спеціалізованих магазинах, тобтопозивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника, згідно норм п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Подактвого кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

12.05.2023 до суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що 01.11.2011 ОСОБА_1 було придбано нежитлові будівлі, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,8313 га, з кадастровим номером 3220484100:09:017:0010, а саме: нежитлова будівля - корівник, загальною площею 1275,9 м.кв., літ. «А»; нежитлова будівля - свинарник, загальною площею 943,2 м.кв, літ. «Б».

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено розрахунок податку на об`єкти нерухомого майна належні позивачу та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 0006852-0410-1027, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання у сумі 148990,37 грн. Представник відповідача стверджує, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні дані, щодо специфікації будівель та віднесення їх до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, в підтвердження доводів позивачем не надано разом із позовною заявою, зокрема, договорів, що підтверджують придбання тварин, їх паспортів; доказів здійснення оплати на підставі таких договорів; доказів доставки сировини для утримання тварин за адресою об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; доказів наявності трудового персоналу залученого до процесу виготовлення продукції; договорів поставки готової продукції покупцям; доказів отримання оплати за здійснення поставки готової продукції покупцям; доказів відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів здійснення господарської діяльності. Відтак, на переконання відповідача, у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а отже, при нарахуванні податкового зобов`язання за 2017-2019 роки, контролюючий орган діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 320/8010/23 відмовлено.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023, суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.08.2008 по 14.05.2019 позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 23530000000019259, відповідно до Єдиного державного реестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців та громадських формувань, мною здійснюються наступні види діяльності за кодами КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Для здійснення виробничої діяльності, зокрема для виробництва та послідуючої реалізації молочних продуктів, м`яса та м`ясопродуктів було придбано нежитлові приміщений, а саме: згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 01.11.2011, придбано нежитлові будівлі літера «А» площею 1275,9 кв.м. та літера «Б» площею 943,2 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено розрахунок податку на об`єкти нерухомого майна належні позивачу та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 0006852-0410-1027, яким позивачу за 2017-2019 роки нараховано податкове зобов`язання у сумі 148990,37 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Відповідно до норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За правилами п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п. 266.3.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до приписів п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до змісту п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тож, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Суд звертає увагу на те, що п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України регламентовано, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, в розумінні вказаних вимог, нежитлова будівля не підлягає оподаткуванню спірним податком за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

У межах спірних правовідносин слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні чинного законодавства та встановити факт використання ним спірних нежитлових будівель, як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

При перевірці вказаних обставин суд враховує, що згідно з п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Відповідно до положень пунктів 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI (далі також - Закон № 575-VI) у редакції до 04 грудня 2020 року, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону № 575-VI, у редакції з 04.12.2020, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Аналіз вказаного дає суду дійти до висновку, що наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 140/2700/149, від 26.11.2020 у справі № 560/168/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18.

Більш того, на користь висновку про те, що положення п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2020 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271).

Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відтак, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Згідно із свідоцтв про право власності та витягів про державну реєстрацію прав позивачу належить на праві приватної власності наступні об`єкти нерухомості: комора, прохідна, комора, пожежне депо, розташовані на вулиці Незалежності у селі Зеленьки, Миронівського району Київської області.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача, як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих норм ПК України та Закону України «Про сільськогосподарський перепис» будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Судом досліджено, що в період з 21.08.2008 по 14.05.2021, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 23530000000019259, відповідно до Єдиного державного реестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців та громадських формувань, здійснював наступні види діяльності за КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Для здійснення виробничої діяльності, зокрема для виробництва та послідуючої реалізації молочних продуктів, м`яса та м`ясопродуктів, позивачем було придбано нежитлові приміщення, а саме, згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 01.11.2011, придбано нежитлові будівлі літера «А» площею 1275,9 кв.м. та літера «Б» площею 943,2 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Згідно технічних характеристик, які підтверджуються технічними паспортами, будівля під літерою «А» за своїм функціональним призначенням є корівник, а будівля під літерою «Б» є свинарником.

Тобто, дані нежитлові приміщення використовувалися позивачем для виробництва молочних продуктів, м`яса та м`ясопродуктів, та подальшої їх реалізації, що не спростовано контролюючим органом під час розгляду даного спору в суді.

Враховуючи, що видами діяльності позивача, як ФОП є виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, роздрібна торгівля м`ясом і м`ясомісними продуктами в спеціалізованих магазинах, тобто позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника, з урахуванням норм ст. 1 Закону № 575-VI.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом не надано до суду жодних належних та достатніх доказів, які б спростовували наведене, у тому числі документів, які б підтверджували факт передачі відповідного об`єкту нежитлової нерухомості в оренду, лізинг, позичку.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 0006852-0410-1027 від 08.10.2020, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправним та підлягає скасуванню, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності прийнятого рішення, а покладені в основу відзиву доводи ґрунтуються на припущеннях, а деякі не стосуються предмету доведення саме під час розгляду спору щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (не надано договорів, що підтверджують придбання тварин, їх паспортів; доказів здійснення оплати на підставі таких договорів; доказів доставки сировини для утримання тварин за адресою об`єкта нерухомого майна; доказів наявності трудового персоналу залученого до процесу виготовлення продукції; договорів поставки готової продукції покупцям; доказів отримання оплати за здійснення поставки готової продукції покупцям; доказів відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів здійснення господарської діяльності).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 0006852-0410-1027 від 08.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1489,91 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять гривень 91 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.