Ухвала

від 31.05.2024 по справі 380/808/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/808/22 пров. № СК-А/857/8220/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Кузьмича Сергія Миколайовича у справі за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 380/808/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 380/808/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 20 травня 2024 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху у зв`язку з недоплатою судового збору в розмірі 2977 грн 20 коп. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

27 травня 2024 року на адресу суду надійшла заява військова частина НОМЕР_1 про відвід судді Кузьмича С.М. відповідно до статтей 36, 37, 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наявні інші обставини, що свідчать про відсутність абсолютної безсторонності судді. Зокрема, заява обґрунтована тим, що Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також усвідомлюючи, що наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності України, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в Антитерористичній операції кошти якого призначені для фінансування ЗСУ суддею ( Кузьмич С.М. ) встановлено судовий збір в розмірі 4465,80 грн. що протирічить йому самому оскільки ним під час розгляду справи при первинному зверненні з апеляційною скаргою був виявлений єдиний недолік щодо не надання вмотивованого обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Кузьмича Сергій Миколайовича визнано необґрунтованою. Справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 380/808/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії передано для визначення іншої колегії суддів для вирішення питання про відвід.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2024 року, вказану справу передано для вирішення питання про відвід на розгляд складу колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Заверухи О.Б., судді Гінда О.М., Ніколіна В.В.

За правилами ч. 8 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді Кузьмича С.М. в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених п. 3 ч. 5 ст. 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як на підставу для відводу судді Кузьмича С.М. заявник посилається на приписи статті 36 КАС України нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

Проте, слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддями принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Необхідно зазначити, що мотиви заяви про відвід суддів фактично зводяться до не незгоди з процесуальним рішенням судді Кузьмича С.М., а саме ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 20 травня 2024 року, в частині, що стосується недоплати судового збору, що, як зазначено вище, не може бути підставою для відводу згідно приписів частини четвертої статті 36 КАС України.

Крім цього, питання дотримання колегією суддів норм процесуального права під час розгляду конкретної адміністративної справи не може бути предметом з`ясування в межах вирішення питання про відвід.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід судді Кузьмича С.М. не можуть свідчити про упередженість, необ`єктивність та певну зацікавленість судді у розгляді вказаної справи, а тому не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Кузьмича С.М. судом не встановлено.

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст. 36, ст. 37, ст. 38, ст. 39, ст. 40, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Кузьмича Сергія Миколайовича у справі № 380/8220/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін