Ухвала

від 31.05.2024 по справі 495/595/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про накладення арешту на майно

31 травня 2024 рокуСправа № 495/595/22 Номер провадження 1-кс/495/1217/2024

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 29.05.2024 надійшло клопотання слідчого СВ Білгород-ДністровськогоРВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було надано в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162240001568 від 30.12.2021 за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 27 ч. 5 ст. 366 ч. 1 та ст. 28 ч. 2 ст. 366 ч. 1 КК України.

Виклад обставин, зазначених у клопотанні.

Слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021162240001568 від 30.12.2021 за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 27 ч. 5 ст. 366 ч. 1 та ст. 28 ч. 2 ст. 366 ч. 1 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу начальника служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 07.06.2011 за № 10-к ОСОБА_6 призначено на посаду завідуючої Центру соціально-психологічної реабілітації дітей по переводу з ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.06.2011 з оплатою згідно з штатного розпису, яку наказом начальника служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 3 від 14.02.2013 перейменовано на посаду «Директора Білгород-Дністровського районного центру реабілітації дітей». Відповідно до наказу завідуючого Центр соціально-психологічної реабілітації дітей від 01.02.1998 за № 600т, ОСОБА_7 , прийнято на посаду вихователя.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи директором Білгород-Дністровського районного центру реабілітації дітей, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, умисно, у проміжку часу із 15 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року, у невстановлених досудовим розслідуванні місцях, здійснила розтрату бюджетних грошових коштів, асигнованих на нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_7 , як вихователю з трудового навчання, вихователю груп «Зірочка» та «Вікторія», кочегара, секретаря та практичного психолога, на загальну суму 149 343,91 гривень, які в подальшому були отримані невстановленою слідством особою шляхом зняття готівкових коштів через термінали банкоматів, спричинивши матеріальну шкоду Білгород-Дністровського районного центру реабілітації дітей на загальну суму 149 343,91 гривень.

В подальшому, ОСОБА_6 , будучи директором Білгород-Дністровського районного центру реабілітації дітей, діючи за попередньою змовою та спільно з невстановленими слідством особами, умисно, за допомогою отриманої за невстановлених обставин банківської картки випущеної на ім`я ОСОБА_7 , у проміжку часу з 01.01.2021 по 15.11.2021 у невстановлених досудовим розслідуванні місцях, шляхом зняття грошових коштів з відкритого в АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_7 карткового рахунку № НОМЕР_1 через банкомат (АТМ) №А0309279 по АДРЕСА_1 , а також шляхом безготівкової оплати товарів/послуг, незаконно заволоділа бюджетними грошовими коштами, асигнованими на виплату заробітної плати вихователю ОСОБА_7 на загальну суму 164 962,87 гривень та розтрату бюджетних коштів в сумі 42 537,47 гривень спрямованих на сплату страхових внесків вихователя ОСОБА_7 , якими в подальшому розпорядились на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду Білгород-Дністровського районного центру реабілітації дітей на загальну суму 207 50,34 гривень.

Беручи доуваги вищевикладеного,з метоюнедопустимості подальшої передачі будь-кому в оренду, переоформлення (перереєстрації) права власності та відчуження нерухомого майна підозрюваної, а також забезпечення несення цивільної відповідальності за завдану шкоду державі, виникла необхідність у накладенні арешту на вищезазначене нерухоме майно підозрюваної, слідчий просив клопотання задовольнити.

Позиції сторін та явка учасників.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити таке з підстав, наведених у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, просив задовольнити таке.

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ще немає вироку, що набрав законної сили, яким би його підзахисну визнано винною в інкримінованому, а відтак передчасно говорити про стягнення з неї якихось сум.

Мотивація суду.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Таким чином, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного;

2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;

6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Як встановлено слідчим суддею, в рамках кримінального провадження №12021162240001568 від 30.12.2021, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Андріївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про те, що вона підозрюється у:

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України, що кваліфікується, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб;

- у вчиненні кримінальних правопорушення, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

- у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у пособництві у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1, ст. 27, ч. 5, ст. 366 ч. 1 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 3 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною, в тому числі, інкримінованого їй злочину, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави для забезпечення несення цивільної відповідальності за завдану шкоду державі, що обумовлені необхідністю у забезпеченні такої можливості шляхом забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_6 , а саме:

- житловий будинок, загальна площа: 49,4 кв.м, житлова площа: 30,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2878853051040, власник: ОСОБА_6 , розмір частки: 1/1. Відповідно Довідки № 201-20240521-0007817977: оціночна вартість об`єкта нерухомості становить 149 383,12 гривень;

- земельна ділянка, загальною площею: 0.987 га, кадастровий номер: 5120880700:02:001:0055, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2840549451208, власник: ОСОБА_6 , розмір частки: 1/1. Відповідно Довідки № 201-20240521-0007818036: оціночна вартість об`єкта нерухомості становить 19 508,41 гривень

Слідчим суддею в ході дослідження наданих до матеріалів клопотання додатків встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120880700:02:001:0055 у частці 1/1 на праві власності належить ОСОБА_6 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 380563480). При цьому обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 280563514 ОСОБА_6 на праві власності у частці 1/1 належить житловий будинок загальною площею 49,4 кв.м., житлова площа 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2878853051040. Обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено

3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_6 інкримінується , що її умисними діями Білгород-Дністровському районному центрі реабілітації дітей, ідентифікаційний код юридичної особи: 24764920, завдано матеріальної шкоди на загальну суму 356 844,25 гривень тому, в порядку ст. 128 КПК України, представником потерпілою юридичної особи, подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 , на користь держави, в особі Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, майнову шкоду у розмірі 356 844,25 гривень.

Слідчим суддею в ході дослідження наданих до матеріалів клопотання додатків встановлено, що Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в інтересах держави було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 майнової шкоди у сумі 356844, 25 грн.

Отже, у випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1, ст. 27, ч. 5, ст. 366 ч. 1 КК України на неї може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке їй належить.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співрозмінною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні рухоме та нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:

- у кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння бюджетними коштами у сумі 256844, 25 гривень;

- ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1, ст. 27, ч. 5, ст. 366 ч. 1 КК України;

- перелічене у клопотанні майно належать ОСОБА_6 , обґрунтування чого наведено в п. 3.2 цієї ухвали.

Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може виступати елементом забезпечення відшкодування шкоди з боку підозрюваної особи. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлені прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- Житловий будинок, загальна площа: 49,4 кв.м, житлова площа: 30,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2878853051040, власник: ОСОБА_6 , розмір частки: 1/1. Відповідно до Довідки № 201-20240521-0007817977 оціночна вартість об`єкта нерухомості становить 149 383,12 гривень;

- Земельна ділянка, загальною площею: 0.987 га, кадастровий номер: 5120880700:02:001:0055, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2840549451208, власник: ОСОБА_6 , розмір частки: 1/1. Відповідно до Довідки № 201-20240521-0007818036 оціночна вартість об`єкта нерухомості становить 19 508,41 гривень -

шляхом заборони відчуження цього майна.

Заборонити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також будь-яким фізичним і юридичним особам, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених об`єктів нерухомості та здійснювати будь-які заходи щодо реєстрації/перереєстрації прав на дане рухоме та нерухоме майно.

Ухвала можебути оскарженадо Одеського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2024.

Слідчий суддя Ірина БРАТКІВ