Постанова

від 28.05.2024 по справі 914/2200/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа №914/2200/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Писаренко К.Ю.,

відповідача: Сушинський О.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного лісотехнічного університету України б/н від 18.03.2024 (вх. суду від 19.03.2024 №01-05/808/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024, повний текст рішення складено 28.02.2024 (суддя Козак І.Б., м. Львів)

у справі №914/2200/23

за позовом: Асоціації Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем, м. Львів,

до відповідача: Національного лісотехнічного університету України, м. Львів,

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

17.07.2023 Асоціація Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Національного лісотехнічного університету України про визнання протиправними дій відповідача в особі керівника юридичної особи Загорського В.С. щодо утримання у себе майна та документів, які належать Асоціації «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем», без достатніх правових підстав; витребування із чужого незаконного володіння відповідача установчі документи та документи первинного бухгалтерського обліку, печатки, штампи, господарські договори, які належать Асоціації «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем», а також транспортний засіб легковий автомобіль марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без жодних правових підстав утримує в себе майно та документи позивача і добровільно відмовляється повернути їх позивачу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 позов задоволено частково, витребувано із чужого незаконного володіння Національного лісотехнічного університету України на користь Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» транспортний засіб легковий автомобіль марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 , стягнуто з Національного лісотехнічного університету України на користь Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» 2684,00 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що термін дії договору позички закінчився 31.12.2023, Асоціація «МІАРЕП» не зверталася до Університету з пропозицією продовжити термін дії договору позички і строк повернення автомобіля з безплатної позики позивачу є таким, що настав.

Щодо позовної вимоги про витребування у відповідача установчих документів, документів первинного бухгалтерського обліку, печаток, штампів, господарських договорів, то суд відмовив у цій позовній вимозі, оскільки позивачем не наведено чіткого переліку документів, які необхідно витребувати, чітко ідентифікуючих ознак документів: дат та номерів договорів, періоду видачі документів, чіткої назви/схематичного зображення відбитків печаток чи штампів, що унеможливлює їхню ідентифікацію для подальшого примусового виконання.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача в особі керівника юридичної особи Загорського В.С. щодо утримання у себе майна та документів, які належать Асоціації «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем», без достатніх правових підстав, то у її задоволення суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено протиправності дій керівника Університету щодо утримання майна позивача. Подані двома сторонами матеріали справи свідчать про протилежне, керівником Національного лісотехнічного університету України Загорським В.С. вчинялися дії для спонукання позивача отримати своє майно, проте керівником ОСОБА_1 чи уповноваженим представником Асоціації з незрозумілих причин майно не було отримано.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Національний лісотехнічний університет України звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 року у справі № 914/2200/23 від 19.07.2023 року і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу повністю.

В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що виконавчий директор Асоціації «МІАРЕП» (Юрій Туниця) не має права підпису від юридичної особи Асоціація «МІАРЕП» як об`єднання юридичних осіб, відповідно до Установчого договору, Статуту Асоціації «МІАРЕП».

Скаржник вказує, що Університет є законним добросовісним володільцем транспортного засобу - легкового автомобілю марки Toyota Avensis, про це свідчать установчі документи, Статути Асоціації «МІАРЕП» та договір позички.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу Національного лісотехнічного університету України не подав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 914/2200/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 914/2200/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного лісотехнічного університету України б/н від 18.03.2024 (вх. суду від 19.03.2024 №01-05/808/24).

Ухвалою суду від 26.04.2024 призначено розгляд справи на 28.05.2024.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до Установчого договору про створення та діяльність асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем (МІАРЕП)» Асоціацію «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» було засновано у 1991 році, засновниками Асоціації були:

- Інститут екології лісу (м.Зволен, Словаччина),

-Університет Марії Кюрі-Склодовської (м.Люблін, Польща), Жешувский технологічний

- Жешувський технологічний університет (м. Жешув, Республіка Польща),

- Щецінський сільськогосподарський університет (м. Щецін, Польща),

- Львівський національний університет ім .І. Франка (м. Львів, Україна),

- Український державний лісотехнічний університет (м. Львів, Україна),

- Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу (м. Івано-Франківськ).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 власником автомобіля зазначено Асоціацію «МІАРЕП»

30.06.2019 між Міжнародним інститутом-асоціацією регіональних екологічних проблем (позичкодавець) та ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України» (користувач) укладено Договір позички транспортного засобу №1 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору позичкодавець передає, а користувач приймає у безплатне користування легковий автомобіль Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 .

Згідно з п. 4 Договору, термін договору до 31.12.2021.

Спірний автомобіль був переданий позивачем відповідачу на підставі Акту прийому-передачі, підписаному двома сторонами договору (а.с.134, т. І).

На підставі Додаткової угоди №1 до Договору №1 позички транспортного засобу від 31.10.2022 термін дії договору позички продовжено до 31.12.2023 (а.с.135, т.І).

У матеріалах справи містяться кілька редакцій Статуту Асоціації, в тому числі остання, затверджена Протоколом № 4 від 23.03.2023, посвідчена приватним нотаріусом (а.с.86-93, т.ІІ).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Асоціація «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем», ідентифікаційний код 14274899, органами управління Асоціації є Конференція учасників МІАРЕП, Президент МІАРЕП; керівником юридичної особи вказано ОСОБА_1 , перелік засновників: Інститут екології лісу, Університет Марії Кюрі-Склодовської, Жешувський технологічний університет, Львівський національний університет ім. І. Франка, Державний вищий навчальний заклад «Національний лісотехнічний університет України», Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу, Люблінський природничий університет, Трансільванський університет в Брашові.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на посаді ректора Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» до 06.03.2021.

З 14.07.2021 ректором ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України» є Загорський Володимир Степанович.

Листом № 01-407 від 29.08.2022 ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України» повідомив директора МІАРЕП Ю.Туницю про необхідність у строк до 03.06.2022 звільнити приміщення аудиторії №1 за адресою: вул. Ген.Чупринки, 103, м. Львів, та вчинити усі необхідні дії для переїзду.

Розпорядженням Ректора ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України» №12 від 06.09.2022 зобов`язано утворену з працівників університету Комісію невідкладно повідомити у доступний спосіб керівництво МІАРЕП про вивільнення кімнати №1, яку займав МІАРЕП, та переміщення цінних особистих речей у складські приміщення (п2.2), невідкладно організувати опис і передачу цінних особистих речей, які знаходяться у кімнаті №1, у складські приміщення для тимчасового зберігання (п.2.3).

Листом № 01-290 від 15.05.2023 у відповідь на адвокатський запит ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України» повідомив адвоката позивача К. Писаренка про можливість Ю. Туниці у строк до 31.05.2023 забрати залишене ним майно зі складських приміщень Університету, в іншому випадку після 31.05.2023 це майно буде передано на утилізацію.

Підставою звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів як власника майна, позивач зазначає протиправну поведінка відповідача, який, без жодних правових підстав, утримує у себе майно та документи чим позбавляє позивача можливості повноцінно користуватися своїми правами як власника майна.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (ч.1 ст.3 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, між сторонами був укладений договір позички транспортного засобу легкового автомобілю марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 .

Договір підписаний і скріплений печатками двох сторін, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Предметом позову у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Правовою підставою позову є ст. 387 ЦК України.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на на підставі укладеного з власником договору (правова позиція Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20 (провадження № 61-19324 св 21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, провадження № 61-13656 св 20, вказано, що «аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Важливим є те, що віндикаційний позов застосовується лише, якщо сторони не перебувають у договірних відносинах.

Проте, у матеріалах справи наявна Додаткова угода №1 до Договору позички транспортного засобу від 31.10.2022, якою термін дії договору позички продовжено до 31.12.2023.

Зазначена додаткова угода також підписана та скріплена печатками двох сторін, і її дійсність не заперечується жодною із сторін.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Асоціації Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» була подана до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» - 17.07.2023 та зареєстрована канцелярією суду 18.07.2023.

Таким чином, на час звернення позивача до місцевого суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, між Асоціацією Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» та Національним лісотехнічним університетом України існували договірні відносини, а саме укладений Договір позички транспортного засобу № 1 від 30.06.2019, термін якого продовжений Додатковою угодою №1 до 31.12.2023.

Водночас, до апеляційної скарги долучено Додаткову угоду № 2 від 30.12.2023 до Договору позички транспортного засобу від 30.06.2019, відповідно до якої термін договору продовжений до 31.01.2025, поновити строк на подання такої Додаткової угоди, скаржник апеляційний суд не просив, обґрунтування неможливості подання такої до суду першої інстанції, апеляційному суду не навів.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції ні клопотання про поновлення строку на подання Додаткової угоди № 2 від 30.12.2023, ні вказано причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги подану Додаткову угоду при перегляді рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 903/249/20 вказав, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у cправі № 916/3535/21 вказав, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Важливим є те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право позивача на момент звернення до суду, тобто на момент звернення позивача до суду порушення його прав має об`єктивно існувати, а обраний ним спосіб захисту має бути ефективним.

У свою чергу, Національний лісотехнічний університет України є засновником (учасником) Асоціації МІАРЕП, і відповідно до Статуту-2017 Асоціації МІАРЕП, зокрема п. 4.2 у редакції від 02.11.2017 року та Статуту-2023 у новій редакції від 23.03.2023 року, має право: «брати участь у всіх сферах діяльності МІАРЕП в тому числі в його управлінні, користуватися матеріальною та інформаційною базою «МІАРЕП», а також отримувати дані, що стосуються діяльності «МІАРЕП» та її майна».

Скаржник також зазначає про те, що з огляду на Установчі документи і Статути Асоціації «МІАРЕП», відповідач є законним добросовісним володільцем транспортного засобу, однак зазначені обставини не можуть бути оцінені судом в даному судовому процесі, оскільки позивач звернувся до суду із віндикаційним позовом в той час, як між сторонами існували договірні відносини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовну вимогу про витребування із чужого незаконного володіння Національного лісотехнічного університету України на користь Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» транспортного засобу легкового автомобілю марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 , з огляду на існування договірних відносин між сторонами станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду (17.07.2023).

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо позовної вимоги про витребування у відповідача установчих документів, документів первинного бухгалтерського обліку, печаток, штампів, господарських договорів, то колегія суддів зазначає таке.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 підкреслила, що зміст позовних вимог це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Натомість, позивач у прохальній частині позову зазначає: «витребувати із чужого незаконного володіння відповідача установчі документи та документи первинного бухгалтерського обліку, печатки, штампи, господарські договори, які належать Асоціації «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем».

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позивачем не наведено чіткого переліку документів, які необхідно витребувати, чітко ідентифікуючих ознак документів: дат та номерів договорів, періоду видачі документів, чіткої назви/схематичного зображення відбитків печаток чи штампів, що унеможливлює їхню ідентифікацію для подальшого примусового виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок про відсутність порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права в частині відмови місцевого господарського суду у позовних вимогах про визнання протиправними дій відповідача в особі керівника юридичної особи Загорського В.С. щодо утримання у себе майна та документів, які належать Асоціації «Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем», без достатніх правових підстав; витребування із чужого незаконного володіння відповідача установчих документів та документів первинного бухгалтерського обліку, печаток, штампів, господарських договорів.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, враховуючи те, що на момент звернення позивача до місцевого господарського суду, між сторонами був укладений та чинний Договір позички транспортного засобу № 1 від 30.06.2019, суд першої інстанції помилково задоволив позовну вимогу про витребування із чужого незаконного володіння Національного лісотехнічного університету України на користь Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» транспортного засобу легкового автомобілю марки «Toyota Avensis».

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Національного лісотехнічного університету України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі № 914/2200/23 частовому скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Національним лісотехнічним університетом України при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Асоціації Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Національного лісотехнічного університету України б/н від 18.03.2024 (вх. суду від 19.03.2024 №01-05/808/24) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі № 914/2200/23 скасувати частково. В частині задоволення позовної вимоги прийняти нове рішення.

У задоволенні позовної вимоги про витребування із чужого незаконного володіння Національного лісотехнічного університету України на користь Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» транспортного засобу легковий автомобіль марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 , відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі № 914/2200/23 залишити без змін.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Асоціації «Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем» (адреса: вул. Матейка, буд.4, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код: 14274899) на користь Національного лісотехнічного університету України (адреса: вул.Генерала Чупринки, буд.103, м.Львів, 79057, ідентифікаційний код 02070996) 2684,00 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 220,80 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець