Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/16780/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/16780/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Становова Ю.В. (в залі суду);

від відповідача: Зарицький А.Д. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024, повний текст рішення складено 26.01.2024

у справі № 910/16780/20 (суддя Морозов С.М.)

позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг"

про стягнення 294 665,08 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Акціонерним товариством "Українська залізниця" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

Рішення мотивоване тим, що товар було прийнято уповноваженими представниками позивача, про що свідчать відповідні підписи на вказаних видаткових накладених та штампи філії товариства. Якість вказаного товару відповідачем підтверджено Актами (Сертифікатами) №№ 106, 106/2, 106/4, 18/3, 1226/3, 1226/5, 18/4, 18/1, 18/2, 18 та Декларацією постачальника про відповідність (згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006 ДСТУ ISO/IEC 17050-2:2006) №1-11 від 01.01.2019 року зі строком дії до 31.12.2020 року. З метою встановлення фактичних обставин справи щодо невідповідності 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника в справі 910/16780/20 ухвалою суду від 09.11.2021 року було призначено залізнично-транспортну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, на виконання ухвали суду від 09.11.2021 року експертами Батіг А.В. та Грицишиним П.М. до суду надіслано Висновок експерта за результатами проведення судової залізнично-транспортної експертизи по господарській справі №5816/5817 від 19.05.2023 року, в якому зазначено, що встановлення обставин невідповідності/відповідності 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника умовам Договору не вбачається за можливе через незабезпечення позивачем організації випробувань продукції на стенді уніфікованої конструкції за участі експертів. Також експертами зазначено, що з технічної точки зору невідповідності Порядку приймання-передачі 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника, поставлених за Договорами, вимогам пунктів 7.1 цих договорів, не було. Суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, хоч йому було створено усі можливості для цього, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Враховуючи викладене вище, оцінивши надані учасниками справи доказі в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в справі № 910/16780/22.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 та прийняти нове рішення, яким позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення штрафних санкцій в сумі 294 665,08 грн задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» сплачений судовий збір в сумі 6 629,95 грн за подання цієї апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду м. Києва.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, факт поставки Продукції неналежної якості підтверджується Відповідачем у листі ТОВ «Техноекотрейдінг» від 30.06.2023 № 1678/29 та його конклюдентними діями з оплати ремонту запчастин, що в силу ч.1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню, окрім того, факт поставки продукції неналежної якості визнавався і представником відповідача безпосередньо в судових засіданнях.

Враховуючи, що в матеріалах справи № 910/16780/20 відсутні будь-які докази які б що свідчили, що недоліки продукції виникли внаслідок порушення замовником/кінцевим вантажоодержувачем (підрозділом позивача) правил експлуатації або зберігання продукції, а відповідач фактично визнав поставку продукції неналежної якості шляхом оплати виконання робіт по усуненню недоліків поставленої продукції, то стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 20% за поставку продукції неналежної якості в сумі 294 665,08 грн є цілком обґрунтованим, таким що відповідає умовам договорів.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що окрім визнання факту оплати рахунку-фактури від 18.01.2023 № 1/486 у тому ж самому листі зазначено, що «Відповідач та РФ «Південна залізниця» досягли згоди щодо усунення недоліків продукції, викликаних тривалим строком зберігання, амортизації та зносу.», тобто відновлення продукції стосувалось саме наслідків тривалого зберігання продукції на складах РФ «Південна залізниця» (прим.: приблизно 3 роки). Щодо заявлених скаржником у позові недоліків, зокрема брак діафрагми, брак манжету, несправність клапана м`якості, брак пружини, брак ущільнення то відповідач категорично їх заперечував протягом усього строку розгляду справи.

Відповідач протягом всього періоду, а саме з моменту затвердження актів вхідного контролю недоліків продукції від 17.04.2020 № 23 та № 24 по дату подання даного відзиву на апеляційну скаргу системно та непохитно заперечував ймовірність постачання неякісних запасних частин для автогальмівного обладнання.

Відповідач зазначає про те, що Атестат № 184 виданий на стенд для випробування повітророзподільників УКВР-2, мав термін дії до 08.04.2020, а Атестат № 183 виданий на стенд для випробування повітророзподільників УКВР-2 по 19.06.2020. Таким чином станом на дату проведення випробувань з 07.04.2020 по 16.04.2020, згідно копії роздруківок з написом «Испытание в\р ТРАНСМАШ (0006)» стенд УКВР - 2 не проходив атестацію на відповідність вимогам нормативної документації та не був допущений до застосування. Отже Акти № 23 та 24 затверджено на підставі не достовірних та хибних даних проведених випробувань на стенді УКВР-2.

Також відповідач наголошує, що у відзиві заявлено про сплив строків позовної давності, що є підставою для застосування строків позовної давності у даній справі. Заява обґрунтована тим, що недоліки виявлено 07.04.2020, за результатами яких складено акти від 17.04.2020. Позовна заява зареєстрована у Господарському суді 29.10.2020, тобто через 206 днів або 7 місяців з дати виявлення. Відповідно до частини 8 статті 269 ГК позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків товару. Скаржник послався на введення на усій території України карантину, але жодним чином не пояснює причино - наслідковий зв`язок між карантинними заходами та неможливістю звернутись до суду у встановлений строк. Яким чином дані заходи вплинули на Скаржника досі не відомо.

Відповідач зазначає, що позов вмотивований неналежним виконанням зобов`язань за договорами поставки № № ЦВЗ-03-02219-01 від 18.06.2019, ЦВЗ-03-02319-01 від 18.06.2019, ЦВЗ-03-02419-01 від 18.06.2019, ЦВЗ-03-02519-01 від 18.06.2019, ЦВЗ-03-02619-01 від 18.06.2019, ЦВЗ-03-02719-01 від 18.06.2019 в частині поставки якісної продукції. З урахуванням зменшення позовних вимог в частині зменшення кількості «забракованої продукції», скаржником не визначено за якими договорами поставки скаржник намагається стягнути штрафні санкції, а за якими він не має претензій до відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16780/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, який входить до складу колегії суду і не є суддею-доповідачем у справі, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, справу № 910/16780/20 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Так в тексті апеляційної скарги позивач зазначає, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 отримав в електронному кабінеті 29.01.2024 (скріншот з ЄСІТС додається).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20. Призначено справу № 910/16780/20 до розгляду у судовому засіданні 26.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 25.03.2024, для розгляду справи № 910/16780/20 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 прийнято справу № 910/16780/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

У судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/16780/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 18.06.2019 між Філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» укладені Договори поставки: №ЦЗВ-03-02219-01, №ЦЗВ-03-02319-01, №ЦЗВ-03-02419-01, №ЦЗВ-03-02519-01, №ЦЗВ-03-02619-01, №ЦЗВ-03-02719-01 (надалі - Договори), відповідно до п. 1.1. якого відповідач, за договором постачальник, зобов`язується поставити та передати у власність, а позивач, за договором замовник, прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Згідно із п. 2.1 Договорів найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до автогальмівного обладнання).

Якість продукції, яка поставляється відповідачем, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній та конструкторській документації, зазначеній в специфікації №1 до цього Договору. (п. 2.1. Договорів).

Підтвердженням якості продукції з боку відповідача є: акт (сертифікат), декларація відповідача про відповідність. (п. 2.2. Договорів).

Відповідно до п. 2.7. Договорів при виявленні невідповідності якості та/або кількості продукції, позивач може викликати представника відповідача для участі в прийманні по кількості, якості.

Приймання продукції по кількості, по якості проводиться позивачем або кінцевим одержувачем продукції, відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та Інструкції №П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. (п. 7.3. Договорів).

У разі виявлення невідповідності асортименту, та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, відповідач в погоджений строк, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідного асортименту, неякісної продукції, або усуває за свій рахунок виявлені дефекти. (п. 7.4. Договорів).

Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2020, а в частині оплати та в разі наявності потреби позивача, що підтверджено рознарядкою і, у разі необхідності, відповідним повідомленням, направленими на адресу відповідача, - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.7. в редакції Додаткових угод №2 від 19.12.2019 року до Договорів).

Специфікаціями №1 та №2 до Договорів сторони погодили найменування продукції, її тип, кількість та вартість.

Договори підписані повноважними представниками сторін.

Факт виконання умов Договорів щодо постачання відповідачем та прийняття позивачем продукції, підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № 84 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук);

- № 116 від 05.03.2020 на суму 453 454,98 грн (поставлена частина головна повітророзподільника 270.023-1 (7583868) в кількості 55 штук);

- № 85 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук);

- № 86 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук);

- № 117 від 05.03.2020 на суму 453 454,98 грн (поставлена частина головна повітророзподільника 270.023-1 (7583868) в кількості 55 штук);

- № 118 від 03.03.2020 на суму 453 454,98 грн (поставлена частина головна повітророзподільника 270.023-1 (7583868) в кількості 55 штук);

- № 87 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук);

- № 119 від 05.03.2020 на суму 453 454,98 грн (поставлена частина головна повітророзподільника 270.023-1 (7583868) в кількості 55 штук);

- № 88 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук);

- № 89 від 28.02.2020 на суму 300 397,68 грн (поставлена частина магістральна повітророзподільника 483А.010-01 (7583805) в кількості 33 штук).

Як зазначає позивач, 06.04.2020 виробничим підрозділом «Вагонне депо Харків-Сортувальний» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» при проведенні вхідного контролю частин головних та магістральних повітророзподільника (при випробування на стенді) було виявлено невідповідність параметрів продукції вимогам «Інструкції з ремонту гальмівного обладнання вагонів» ЦВ-ЦЛ-0013, затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 06.02.1998, про що складені акти про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 06.04.2020 № 23 та №24.

Листами від 14.04.2020 № ЦВЗ-20/1370, від 01.07.2020 № ЦВЗ-20/1896, від 18.08.2020, № ЦВЗ-20/2240, від 02.09.2020 № ЦВЗ-20/2343 позивач вимагав від відповідача направити до кінцевого вантажоодержувача продукції уповноваженого представника відповідача для вирішення питання щодо заміни забракованої продукції.

Проте, як стверджує позивач, у зв`язку з тим, що відповідачем не усунуто виявлені недоліки, позивач змушений був звернутись до суду з вимогами про: зобов`язання відповідача здійснити заміну неякісних 220 одиниць частин магістральних повітророзподільника і 198 одиниць частин головних повітророзподільника; стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції в розмірі 723 241,38 грн.

Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, у зв`язку з тим, що після здійсненої повторної перевірки отриманих від відповідача за Договорами головних та магістральних частин повітророзподільника виявлено, що неякісними є лише 44 одиниці головних частин повітророзподільника та 122 одиниці магістральних частин повітророзподільника, а сума штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 294 665,08 грн.

В подальшому, позивачем вдруге уточнено позовні вимоги, у зв`язку з тим, що виявлені в поставлених відповідачем головних та магістральних частинах повітророзподільника недоліки були самостійно усунуті силами працівників регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а тому підстави для їх заміни відсутні. Однак, вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 294 665,08 грн позивачем залишені без змін, розгляд яких і здійснюється в межах даної справи.

Водночас, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що поставлена продукція є повністю якісною, а в складених позивачем актах вхідного контролю відсутні опис виявлених невідповідностей продукції. Окрім того, випробування продукції на відповідність було здійснено на стенді УКВР-2, який має застарілі складові, що не відповідає конструктивним особливостям поставленої продукції. Окрім того, станом на дату проведення випробувань стенд не проходив атестацію на відповідність вимогам нормативної документації. Також відповідачем заявлено клопотання про застування до даних правовідносин сплив строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вже зазначалось, 18.06.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договори поставки: №ЦЗВ-03-02219-01, №ЦЗВ-03-02319-01, №ЦЗВ-03-02419-01, №ЦЗВ-03-02519-01, №ЦЗВ-03-02619-01, №ЦЗВ-03-02719-01.

Згідно із ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Згідно положень ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Як вже зазначалось, матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, відповідачем на виконання умов Договору поставлено позивачу 198 частин магістральних повітророзподільника та 220 частин головних повітророзподільника, згідно із видатковими накладними № 84 від 28.02.2020, № 116 від 05.03.2020, № 85 від 28.02.2020, № 86 від 28.02.2020, № 117 від 05.03.2020, № 118 від 03.03.2020, № 87 від 28.02.2020, № 119 від 05.03.2020, № 88 від 28.02.2020, № 89 від 28.02.2020.

Товар було прийнято уповноваженими представниками позивача, про що свідчать відповідні підписи на вказаних видаткових накладених та штампи філії товариства.

Якість вказаного товару відповідачем підтверджено Актами (Сертифікатами) №№ 106, 106/2, 106/4, 18/3, 1226/3, 1226/5, 18/4, 18/1, 18/2, 18 та Декларацією постачальника про відповідність (згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006 ДСТУ ISO/IEC 17050-2:2006) №1-11 від 01.01.2019 зі строком дії до 31.12.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.04.2020 виробничим підрозділом «Вагонне депо Харків-Сортувальний» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» при проведенні вхідного контролю частин головних та магістральних повітророзподільника (при випробування на стенді) виявлено невідповідність параметрів продукції вимогам «Інструкції з ремонту гальмівного обладнання вагонів» ЦВ-ЦЛ-0013, затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 06.02.1998, про що складені акти про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 06.04.2020 № 23 та № 24.

Так, з Актів про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції № 23 та № 24 від 17.04.2020 вбачається, що при проведенні комісією позивача вхідного контролю 198 частин магістральних повітророзподільника та 220 частин головних повітророзподільника виявлено невідповідність параметрів продукції вимогам Інструкції ЦВ-ЦЛ-0013, а саме, виявлено: брак діафрагми, брак манжету, несправність клапана м`якості, брак пружини, брак ущільнення.

В подальшому листуванням сторони прийшли до висновку про повторне проведення тестування поставленої відповідачем за Договорами продукції.

Так, при повторній перевірці якості продукції, позивачем виявлено, що неякісними є лише 44 одиниці головних частин повітророзподільника та 122 одиниці магістральних частин повітророзподільника, а інша продукція є якісною.

За результатами повторної перевірки позивачем складено Акти про фактичну якість і комплектність продукції № 1145 та № 1147 від 13.04.2021 і Акти про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції № 1146 та № 1148 від 13.04.2021, відповідно до яких з 220 одиниць головних частин повітророзподільника не відповідають вимогам «ЦВ 0104» 44 штуки, а зі 198 одиниць магістральних частин повітророзподільника не відповідають вимогам «ЦВ 0104» 122 штуки.

З метою встановлення фактичних обставин справи щодо невідповідності 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника в справі 910/16780/20 ухвалою суду від 09.11.2021 призначено залізнично-транспортну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, на виконання ухвали суду від 09.11.2021 експертами Батіг А.В. та Грицишиним П.М. до суду надіслано Висновок експерта за результатами проведення судової залізнично-транспортної експертизи по господарській справі №5816/5817 від 19.05.2023, в якому зазначено, що встановлення обставин невідповідності/відповідності 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника умовам Договору не вбачається за можливе через незабезпечення позивачем організації випробувань продукції на стенді уніфікованої конструкції за участі експертів. З технічної точки зору невідповідності Порядку приймання-передачі 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника, поставлених за Договорами, вимогам пунктів 7.1 цих договорів, не було.

При цьому, під час перебування матеріалів справи № 910/16780/20 у експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на дослідженні, позивачем до суду було надіслано клопотання про те, що підстава в заміні 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника відпала, оскільки виявлені недоліки були самостійно усунуті силами працівників регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи Акти про фактичну якість і комплектність продукції № 25 та № 26 від 13.02.2023, в яких зазначено, що 44 одиниці головних частин повітророзподільника та 122 одиниці магістральних частин повітророзподільника придатні ІІ рівня та допускаються в виробництво, однак, із вказаних Актів про фактичну якість і комплектність продукції № 25 та № 26 від 13.02.2023 не вбачається, що вони складені за результатом проведеного ремонту (усунення неякісності), а зазначено, що вони складені на виконання техпроцесу вхідного контролю на стенді УКВР.

Так, із наданих позивачем Протоколів випробувань (вимірювань) № 26 та № 27 від 13.02.2023 вбачається, що 44 одиниці головних частин повітророзподільника та 122 одиниці магістральних частин повітророзподільника придатні ІІ рівня вхідного контролю, що в свою чергу не доводить тверджень позивача щодо того, що силами працівників регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було здійснено усунення неякісності продукції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи та те, що позивачем не доведено постачання відповідачем неякісної продукції за договором, у зв`язку із чим, покладення відповідальності за неналежне невиконання зобов`язання на відповідача порушуватиме визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства що стосуються судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості та добросовісності, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає про те, що на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжені строки передбачені Господарським кодексом України, а саме на строк дії карантину продовжено, зокрема, гарантійні строки щодо товару та строки пред`явлення претензій/позовів щодо неналежної якості товару (ст. 269 ГК України).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про те, що факт поставки продукції неналежної якості підтверджується Відповідачем у листі ТОВ «Техноекотрейдінг» від 30.06.2023 № 1678/29 та його конклюдентними діями з оплати ремонту запчастин, що в силу ч.1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню, спростовуються змістом листа від 30.06.2023 № 1678/29, у якому зазначено: «Протягом 2022 проводились переговори та консультації ініційовані директором виконавчим регіональної філії «Південна залізниця» Миколою Уманцем. Зокрема філія «ЦЗВ», РФ «Південна залізниця» та ТОВ «Техноекотрейдінг» досягли згоди щодо усунення недоліків продукції викликаних тривалим строком зберігання, амортизації та зносу. Звертаємо увагу, що гарантійний строк зберігання продукції складає 12 місяців, у той же час поставлена на вашу адресу продукція зберігається на РФ «Південна залізниця» більше 36 місяців.».

Крім того, у листі від 30.06.2023 зазначено, що представниками РФ «Південна залізниця» проводились саме відновлювальні роботи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві, однак, лист відповідача № 1678/29 від 30.06.2023, за своїм змістом, не є документом про визнання позову відповідачем.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів того, що на під час проведення випробувань з 07.04.2020 по 16.04.2020, згідно копії роздруківок з написом «Испытание в\р ТРАНСМАШ (0006)» стенд УКВР - 2 проходив атестацію на відповідність вимогам нормативної документації та був допущений до застосування, крім того, як зазначено у висновку експерта - встановлення обставин невідповідності/відповідності 44 одиниць головних частин повітророзподільника та 122 одиниць магістральних частин повітророзподільника умовам Договору не вбачається за можливе через незабезпечення позивачем організації випробувань продукції на стенді уніфікованої конструкції за участі експертів.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/16780/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/16780/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 30.05.2024, зокрема, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 13.05.2024 по 24.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко