Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/14972/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа №910/14972/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 (повний текст складено 26.01.2024)

у справі №910/14972/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Фізичної особи-підприємця Настич Дарії Миколаївни

2) Фізичної особи-підприємця Топіхи Олександра Петровича

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" (далі - ТОВ "Енелсі") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" (далі - ТОВ "Логістик Солюшнз") збитків у розмірі 34 896,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Логістик Солюшнз" зобов`язань за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України від 14.02.2023 №107, в частині збереження вантажу під час перевезення. Внаслідок вищевикладеного, порушено цілісність упаковки вантажу, відбулось зміщення всіх піддонів продукції вперед та сильний нахил піддонів, що спричинило ушкодження товару в нижніх рядах. При цьому, позивач зазначає, що внаслідок зсування всієї продукції та, відповідно, пошкодження піддонів виявилось неможливим вивантаження продукції за допомогою наявної складської техніки, у зв`язку з чим ТОВ "Енелсі" було вимушене звернутись до компанії, яка займається організацією навантажувально-розвантажувальних робіт для ручного вивантаження товару. Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань ТОВ "Енелсі" понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких, з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно), повинне бути покладене на ТОВ "Логістик Солюшнз".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14972/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізичну особу-підприємця Настич Дарію Миколаївну, Фізичну особу-підприємця Топіху Олександра Петровича та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" (далі - ТОВ "Сенат Ритейл Груп").

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Логістик Солюшнз" на користь ТОВ "Енелсі" збитки у розмірі 34 896,63 грн, судовий збір в сумі 2 684,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що за встановлених у даній справі обставин перевізник має нести відповідальність за шкоду, спричинену пошкодженням вантажу при спірному перевезенні. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що у діях відповідача є протиправна поведінка, внаслідок чого частина вантажу була зіпсована (причинно-наслідковий зв`язок), чим замовнику завдано збитків у розмірі вартості зіпсованого вантажу (оскільки експедитором опосередковано було відшкодовано дані збитки замовнику). Крім того, місцевий господарський суд вважає, що до суми збитків має бути додано вартість ручного розвантаження транспортного засобу, адже у випадку повідомлення перевізником про явні недоліки кріплення вантажу це б виключало зсув ящиків з палети та дозволило б розвантажити вантаж за допомогою автонавантажувача. Тобто такі витрати знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідальної особи, а розмір таких витрат підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2023 №1 на суму 3 840,00 грн з ПДВ і платіжною інструкцією від 07.07.2023 №1644 на суму 3 840,00 грн та не спростовано відповідачем. Також, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Логістик Солюшнз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими обставини, які не були доведені позивачем; допустив невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи; допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, скаржник посилається, зокрема, на те, що:

- суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що пошкодження відбулося у зв`язку зі зміщенням вантажу через різке гальмування вперед, що жодним належним доказом у справі не підтверджено;

- судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що перший від кабіни горизонтальний ряд коробок, які скрізь вертикально розміщалися у 5-6 коробок, був неповний - 1 коробка, що зумовило просунення вантажу вперед при гальмуванні. При гальмуванні (в т.ч. екстреному) це зумовить просунення верхніх ярусів коробок вперед - на місце над палетою, яка містить меншу кількість ярусів та за встановлених у даній справі обставин перевізник має нести відповідальність за шкоду, спричинену пошкодженням вантажу при спірному перевезенні. Пакування вантажу здійснювалось самим відправником у тент та неналежне його упакування призвело до зміщення коробок у яких знаходився вантаж;

- суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 500,00 грн.

Крім того, в прохальній частині міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Логістик Солюшнз" у справі №910/14972/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 16.02.2024 витребувано матеріали справи №910/14972/23 з Господарського суду міста Києва.

26.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14972/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 повернуто скаржнику.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Логістик Солюшнз" у справі №910/14972/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 поновлено ТОВ "Логістик Солюшнз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/14972/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Логістик Солюшнз".

Так, позивач у відзиві зазначає, що перевізник приймає до перевезення вантаж, якщо його надано в упакуванні, що забезпечує його цілісність при звичайних умовах транспортування. Прийняття перевізником вантажу до перевезення, без повідомлення експедитора про невідповідність упакування вантажу вимогам безпечності при перевезенні та відсутність відміток про такі обставини в CMR накладній, як при завантаженні, так і при розвантаженні вантажу, свідчить про те, що вантаж було запаковано належним чином, за яким перевізник гарантував його доставку одержувачу неушкодженим, та у перевізника були відсутні претензії та/чи зауваження до пакування вантажу. Зазначені претензії з`явилися лише на етапі судового стягнення завданих позивачу збитків. Вантаж передано перевізнику належним чином укомплектованим та упакованим. Вказане вбачається також з наданих позивачем фотографій та відеозаписів завантаження автомобіля перевізника. Висновок відповідача про те, що пошкодження вантажу сталось внаслідок недостатньої міцності плівки, в яку був запакований вантаж при перевезенні, не підтверджено дослідженням міцності пакування вантажу на предмет можливості його пошкодження під час перевезення.

Також, позивач вказує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не ставиться в залежність від подачі до суду акта наданих послуг, так як такий акт може бути підписаний і після закінчення судового процесу. Позивачем подано до суду договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №28-08/23, рахунок №30-08/23, виписку на підтвердження оплати послуг представника та в позовній заяві здійснено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Дані документи та інформація в повній мірі підтверджують зміст та обсяг наданих представником послуг та є достатньою підставою для прийняття рішення про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу. Разом із тим, стаття 126 ГПК України не містить імперативного переліку документів, що мають бути підставою для задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Крім того, позивачем заявлено клопотання щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8 100,00 грн, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.02.2023 між ТОВ "Енелсі" (експедитор) та ТОВ "Логістик Солюшнз" (перевізник) укладено договір перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України №107. Предметом договору є регулювання відносин сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у планування, організації та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України та/або на території іноземних держав.

Згідно з пунктом 2.3 договору, перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику, в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного договору. Замовлення (заявки), передані по факсу або електронній пошті, мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Відповідно до пункту 2.6 договору, у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці), яке (яка) має містити відомості, що забезпечують належне виконання обов`язків сторін, зокрема наступні: номер і дата замовлення; найменування експедитора і перевізника; дата та час подання автомашин під завантаження та розвантаження; адреса завантаження та розвантаження; вид та тип вантажу; пункти митного оформлення; контактні данні осіб, що відповідають за завантаження/розвантаження; маршрут слідування; митний перехід; вартість перевезення (сума фрахту, кількість та тип необхідного рухомого складу, ПІБ та мобільний телефон водія, номер автомашини).

Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом, по якому здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. В CMR має стояти штамп (печатка) або запис, що перевізником є особа, яка є такою за даним договором, за умови, що вона не виступає як фактичний експедитор (пункт 2.8 договору).

У пункті 2.10 договору погоджено, що всі водії, які перевозять вантаж відповідно до даного договору, є уповноваженими представниками перевізника і виконують обов`язки, передбачені даним договором. За дії та бездіяльність водіїв несе відповідальність перевізник. Документи, підписані водіями, створюють, припиняють, або змінюють обов`язки перевізника (пункт 2.10 договору).

Пунктом 3.1.5 договору встановлено обов`язок експедитора забезпечувати силами вантажовідправника завантаження автотранспорту до повного використання його об`єму, але не більше від його номінальної вантажопідйомності та не допускати завантаження транспорту понад встановлені норми. Забезпечувати силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення.

У пункті 3.2 договору встановлено, зокрема, наступні обов`язки перевізника:

- нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу (пункт 3.2.3);

- контролювати процес навантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їхнє маркування на предмет відповідності заявці і CMR. При відсутності можливості перерахування місць, а також якщо є розбіжність фактичних даних із зазначеними в супровідних документах, чи якщо при навантаженні виявлені інші недоліки, що можуть привести до нанесення збитку вантажу в процесі транспортування, перевізник зобов`язаний, не залишаючи місця завантаження, негайно сповістити про це експедитора, і зробити необхідні, обґрунтовані відмітки у всіх екземплярах CMR-накладної (пункт 3.2.5);

- у випадку виникнення причин, що не дозволяють виконати перевезення відповідно до умов, зазначених у CMR-накладній або даному договорі, негайно інформувати про це експедитора (пункт 3.2.6);

- інформувати експедитора про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу. Виконувати отримані від експедитора вказівки, що не суперечать нормам діючого законодавства щодо дій при виникненні проблемних ситуацій (пункт 3.2.7);

- при втраті або пошкодженні вантажу, негайно в письмовому вигляді повідомити експедитора, а також вислати по факсу копію заяви, спрямованої в компетентні органи державної влади та в страхову компанію про настання випадку втрати/пошкодження вантажу та копії документів, отриманих/наданих органам внутрішніх справ (пункт 3.2.10);

- донести до відома водіїв усі положення даного договору та додатків до нього. Незнання водієм положень даного договору не звільняє перевізника від відповідальності (пункт 3.2.17).

За умовами пункту 4.15 договору перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до його передачі вантажоодержувачу в межах, на підставі і у розмірах, передбачених законодавством України і міжнародними нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.17 договору передбачено, що факт недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу фіксується в CMR та в акті про виявлення зазначених недоліків. У випадку наявності недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу експедитор має право затримати оплату перевізнику (виключно за те перевезення, в рамках якого сталася недостача, пошкодження, втрата (псування) вантажу) за послуги перевезення до з`ясування всіх обставин настання збитків та задоволення претензій.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін. Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна з сторін не заявить письмового бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах. Кожна з сторін може розірвати даний договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому, договір вважається розірваним після завершення всіх зобов`язань перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень (пункт 8.1 договору).

22.06.2023 між ТОВ "Енелсі" (експедитор) та ТОВ "Логістик Солюшнз" (перевізник) укладено заявку №120ПЛ (далі - Заявка) за умовами якої відповідач взяв на себе зобов`язання з перевезення вантажу вагою 23,5 т об`ємом 86 куб.м, за маршрутом: м. Бжег-Дольний, Польща - м. Бровари, Україна, у період з 27.06.2023 до 30.06.2023.

Згідно з пунктом 2 розділу "Додаткові умови" Заявки перевізник відповідає за розміщення вантажу і перевищення дозволених нормативів навантаження на осі та допустиму масу транспортного засобу.

Пунктом 10 розділу "Додаткові умови" Заявки встановлено, що водій при завантаженні/розвантаженні, зобов`язаний перевіряти відповідність кількості і якості вантажу, вказаних у товаро-супровідних документах, а також контролювати в місцях митного оформлення повноту та правильність заповнення супровідних митних документів. У разі виникнення будь-яких відхилень у кількості та якості вантажу (наприклад, пошкодження вантажу) водій зобов`язаний відразу ж проінформувати експедитора. У випадку недопущення до завантаження, обов`язково зробити відповідну відмітку в 18 графі CMR.

На виконання своїх зобов`язань, відповідачем здійснено перевезення вантажу згідно з Заявкою за маршрутом м. Бжег-Дольний, Польща - м. Бровари, Україна та доставлено вантаж вантажоодержувачу - ТОВ "Сенат Ритейл Груп".

Однак, під час приймання товару вантажоодержувачем виявлено пошкодження вантажу: порушено цілісність упаковки вантажу, відбулось зміщення всіх піддонів продукції вперед та сильний нахил піддонів, що спричинило ушкодження товару в нижніх рядах. Дані пошкодження зафіксовані в акті невідповідності товарів від 05.07.2023, який підписаний представниками ТОВ "Сенат Ритейл Груп" та перевізника (водієм відповідача) та до якого долучено фотофіксацію пошкоджень.

Крім того позивач зазначає, що внаслідок зсування всієї продукції та пошкодження піддонів виявилось неможливим вивантаження продукції за допомогою наявної складської техніки, у зв`язку з чим ТОВ "Сенат Ритейл Груп" було вимушене звернутись до компанії, яка займається організацією навантажувально-розвантажувальних робіт для ручного вивантаження товару.

Позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, ТОВ "Енелсі" понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно) повинне бути покладене на ТОВ "Логістик Солюшнз", що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на пункт 3.1.5 договору, відповідно до якого саме експедитор (позивач) має забезпечити силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечуються зберігання вантажу протягом перевезення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.

Правовідносини, що виникли у межах зазначеного перевезення, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення (далі - Конвенція), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 3 Конвенції для цілей цієї конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно зі статтею 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

За приписами статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 3.1.5 договору встановлено, що експедитор (позивач) має забезпечити силами вантажовідправника завантаження автотранспорту до повного використання його об`єму, але не більше від його номінальної вантажопідйомності та не допускати завантаження транспорту понад встановлені норми. Забезпечувати силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження позивача, що зміст даного пункту не поширюється на кріплення вантажу в середині вантажівки, а стосуються виключно кріплення на палеті.

Тобто обов`язком позивача та залучених ним осіб було упакувати, промаркувати та закріпити вантаж у вантажівці.

Сутність причини пошкодження вантажу знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із порушення розміщення вантажу у транспортному засобі і його кріпленні, що є відповідальністю позивача.

Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У той же час, частиною 2 статті 17 Конвенції встановлено, що для звільнення від відповідальності перевізника за ушкодження вантажу достатньо не лише висновку про те, що таке ушкодження сталося внаслідок дій або недогляду позивача, а й те, що такі дії не викликані недоглядом перевізника чи обставинами, уникнути яких перевізник не міг.

Тобто, Конвенція покладає на перевізника підсилену відповідальність за шкоду, визначаючи його як професійного надавача послуги перевезення, який зобов`язаний, приймаючи вантаж до перевезення, в будь-якому випадку перевірити упаковку та/або його кріплення, пересвідчившись, у збереженні вантажу під час маршруту слідування.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, системне застосування частини 2 статті 17 Конвенції з пунктом 3.1.5 договору полягає у тому, що незважаючи на обов`язок позивача закріпити та упакувати вантаж, перевізник зобов`язаний при розумному огляді звернути увагу та поінформувати позивача про дефекти чи інші обставини щодо розміщення, упаковки чи кріплення вантажу, які можуть призвести до пошкодження вантажу під час перевезення.

При цьому, пунктами 3.2.5, 3.2.6 договору передбачено обов`язок перевізника контролювати процес навантаження транспортного засобу, а при виявленні інших недоліків, що можуть призвести до нанесення збитку вантажу, перевізник зобов`язаний негайно сповістити експедитора про це і зробити відповідні відмітки у СМР.

Крім того, відповідач у пункті 3.2.17 договору зобов`язався донести до відома водіїв всі положення даного договору та додатків до нього. Незнання водієм положень даного договору не звільняє перевізника від відповідальності.

Так, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що причина пошкодження вантажу полягає у розміщенні у першому ряді від кабіни меншої кількості коробок, ніж у наступних рядах. З урахуванням загальновідомих законів фізики щодо продовження руху вперед вантажу при гальмуванні вантажівки та того, що при будь-якій експлуатації транспортного засобу можуть виникати ситуації, в яких транспортний засіб гальмує (в т.ч. екстрено), то водій (професійний перевізник) за умови коли він побачив/міг побачити недоліки розміщення вантажу і кріплення, з урахуванням частини 2 статті 17 Конвенції, зобов`язаний був про них повідомити позивачу.

Також, переглянувши у судовому засіданні відеозапис камер спостереження з місця завантаження вантажу у транспортний засіб, суд першої інстанції встановив, що навантажувач почергово завозив у кузов транспортного засобу палети з коробками. При чому, першою було завезено палету, яка мала меншу кількість коробок, ніж інші, і розміщено її ближче до кабіни (вглибині причепа).

Водій транспортного засобу, після завезення цієї палети у вантажівку зайшов до транспортного засобу та міг бачити як місце розміщення вказаної палети, так і те, що решта палет містить набагато більше ярусів коробок ніж перша. Очевидно, що при гальмуванні (в т.ч. екстреному) це зумовить просунення верхніх ярусів коробок вперед - на місце над палетою, яка містить меншу кількість ярусів.

Будь-яких застережень водій перевізника не зробив, що виключає згідно з частиною 2 статті 17 Конвенції, можливість звільнення перевізника від відповідальності.

Проявом недобросовісної поведінки перевізника є і те, що при розвантаженні товару при виявленні пошкодження товару, водій перевізника зробив відмітку в СМР №12/2023 про завантаження товару у його відсутність, що спростовується відеозаписом з камер відеоспостереження у місці завантаження.

За наведених обставин, на переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перевізник має нести відповідальність за шкоду, спричинену пошкодженням вантажу при спірному перевезенні.

Як зазначалось вище, позивач вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, ТОВ "Енелсі" понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та у сумі вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких, з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно) повинне бути покладене на ТОВ "Логістик Солюшнз".

За приписами статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно з частиною 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до частини 4 статті 314 ГК України, якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Як стверджує позивач, призначенням пошкодженого товару в контексті його використання саме замовником або ж у даному конкретному випадку уже експедитором (позивачем) є реалізація такого товару з метою отримання прибутку для покриття понесених збитків. Тому, в даному випадку, слід розглядати знецінення товару не в контексті можливості його використання як засобів побутової хімії безпосередньо замовником чи експедитором, а в контексті можливості продажу такої побутової хімії.

Тобто, замовник здійснював ввезення даного товару не для власного використання, а для його реалізації іншим покупцям. В свою чергу, ні замовник, ні експедитор не мали наміру та не мають можливості використовувати побутову хімію за прямим призначенням самого товару, а саме як миючих засобів, кондиціонерів для білизни, засобів для миття посуду.

З метою визначення собівартості приведення спірної побутової хімії до належного стану, позивачем надіслано запити до ТОВ "Слобожанський миловар", ТОВ ЗПХ "СВ", ТОВ "Біоссот", ТОВ ТД "Пірана", ТОВ "Світ Хімії", ТОВ "Де Ла Марк", ТОВ СУНП "2К", які займаються виготовленням побутової хімії.

Як вбачається з долучених позивачем письмових відповідей ТОВ "Біоссот", ТОВ ЗПХ "СВ", ТОВ ТД "Пірана", ТОВ "Люксус-С", компанії Ecola, вартість витрат на поновлення порушеного права позивача, за наявними, станом на 15.11.2023, неповними даними (без врахування ящиків для зберігання, транспортування до/з місця переливання, утилізації пошкодженої тари), становить понад 100 000,00 грн, а тому, зважаючи що закупівельна вартість ушкодженого товару - 648,31 Євро, без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн, то відновлення якості товару (заміна тари товару) є нерентабельною та невиправданою.

Тобто, з наведених листів вбачається, що пошкоджений вантаж втратив товарний вигляд і його продати неможливо, а вартість перепакування може бути здійснена "вручну", проте вартість такої послуги перевищує вартість нової побутової хімії відповідної номенклатури та асортименту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вартість шкоди має бути визначена з покупної вартості пошкодженого товару. Проте, відповідач після відшкодування суми збитків набуде у власність цей пошкоджений товар та зможе ним розпорядитися на власний розсуд.

Вартість зіпсованого вантажу підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №1215005041.

За приписами частин 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що у діях відповідача є протиправна поведінка (невиконання перевізником покладених на цього Конвенцією, ЦК України, ГК України та договором обов`язку перевірити упаковку та/або його кріплення, пересвідчившись, у збереженні вантажу під час маршруту слідування), внаслідок чого частина вантажу була зіпсована (причинно-наслідковий зв`язок), чим замовнику було завдано збитків у розмірі вартості зіпсованого вантажу (оскільки експедитором опосередковано було відшкодовано дані збитки замовнику).

При цьому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з яким також погоджується судова колегія, що до суми збитків має бути додано вартість ручного розвантаження транспортного засобу, адже у випадку повідомлення перевізником про явні недоліки кріплення вантажу це б виключало зсув ящиків з палети та дозволило б розвантажити вантаж за допомогою автонавантажувача. Тобто, такі витрати знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідальної особи, а розмір таких витрат підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2023 №1 на суму 3 840,00 грн з ПДВ і платіжною інструкцією від 07.07.2023 №1644 на суму 3 840,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката.

Так, у позові позивачем зазначено, що сума судових витрат позивача, які позивач уже поніс складає, зокрема, 5 500,00 грн на оплату професійної правової допомоги.

Представництво інтересів ТОВ "Енелсі" в межах справи №910/14972/23, здійснювалось адвокатом Березюк Лідією Вікторівною на підставі ордеру серії АІ №1464661 від 21.09.2023 та договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28.08.2023 №28-08/23.

Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до виставленого адвокатом Березюк Л.В. рахунку від 30.08.2023 №30-08/23, нею надано ТОВ "Енелсі" наступні послуги:

- вивчення та аналіз документів по справі, збір необхідних доказів, вивчення законодавства та судової практики, вартістю 1 300,00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн, вартістю 2 700,00 грн;

- копіювання та комплектування документів, що додаються до позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн в двох екземплярах, вартістю 1 000,00 грн;

- надіслання (подання) відповідачу та до суду позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн, вартістю 500,00 грн.

Станом на 30.08.2023 адвокатом Березюк Л.В. надано ТОВ "Енелсі" на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28.08.2023 №28-08/23 послуги загальною вартістю 5 500,00 грн.

ТОВ "Енелсі" здійснено їх оплату, що підтверджується випискою по рахунку від 30.08.2023.

За приписами частини 2 статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на наведене, встановивши обставини, викладені у частині 5 статті 129 та частині 4 статті 126 ГПК України, а також беручи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку частини 5 статті 126 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 500,00 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №28-08/23, рахунок №30-08/23, виписка на підтвердження оплати послуг представника та детальний опис робіт (наданих послуг) здійснений в позовній заяві в повній мірі підтверджують зміст та обсяг наданих представником послуг та є достатньою підставою для прийняття рішення про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Логістик Солюшнз" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Щодо витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Частинами 1, 2 статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав додатковий договір від 08.04.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 28.08.2023 №28-08/23, у пункті 1 якого встановлено розмір гонорару (винагороди) за надані послуги, а саме:

- вивчення та аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 1 800,00 грн;

- вивчення та аналіз апеляційної скарги ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 1 300,00 грн;

- підготовка та відправка до суду, сторонам в підсистемі "Електронний суд" відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 5 000,00 грн;

- підготовка процесуальних документів (окрім відзиву), вартістю 700,00 грн (від 1 до 2), 1 000,00 грн (від 3 до 4).

Згідно з пунктом 2 додаткового договору винагорода виконавця за послуги, надані при розгляді апеляційної скарги ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 оплачується замовником на протязі 5 календарних днів з дня наступного за днем набрання законної сили рішенням Північного апеляційного господарського суду у справі №910/14972/23.

Відповідно до виставленого адвокатом Березюк Л.В. рахунку від 09.04.2024 №09-04/24 на загальну суму 8 100,00 грн, нею надано ТОВ "Енелсі" наступні послуги:

- вивчення та аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 1 800,00 грн;

- вивчення та аналіз апеляційної скарги ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 1 300,00 грн;

- підготовка та відправка до суду, сторонам в підсистемі "Електронний суд" відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23, вартістю 5 000,00 грн.

Здійснивши аналіз співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг за аналіз рішення суду першої інстанції у справі, аналіз апеляційної скарги відповідача, підготовку та відправку відзиву на апеляційну скаргу, та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 5 000,00 грн.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з ТОВ "Логістик Солюшнз" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14972/23.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" (01133, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 18/7; ідентифікаційний код 43790289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 14; ідентифікаційний код 44328172) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу на виконання постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/14972/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов