Постанова

від 17.04.2024 по справі 912/264/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 року м.Дніпро Справа № 912/264/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Бурлаченко О.Л., прокурор (в залі суду);

від відповідача-1: Бебік Г.В. (поза межами суду);

інші учасники в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 (суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 26.06.2023) у справі №912/264/23

за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури, вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25006, в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Кіровоградської обласної ради, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25022

Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25022

до відповідача-1: Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг", вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006

відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору, зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Кіровоградської обласної ради та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" (далі - КП "РЦРП", відповідач 1) та Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли (далі - ФОП Мамедов Ю.Г.О., відповідач 2) з вимогами про визнання недійсним договору про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4 та зобов`язання Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли повернути балансоутримувачу Комунальному підприємству "Регіональний центр розвитку послуг" комунальне майно - приміщення на першому поверсі загальною площею 204,76 кв.м, що розташоване за адресою вул. В. Чорновола, 36 у м. Кропивницькому, з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірний договір є удаваним, так як сторони вчинили інший правочин - договір оренди комунального майна, волевиявлення сторін направлено не на здійснення спільної діяльності, а на користування ФОП Мамедовим Ю.Г.О. комунальним майном та сплату сталої суми за таке користування.

Прокурор в обґрунтування підстав звернення до суду вказує, що порушуються економічні інтереси територіальної громади сіл, селищ і міст Кіровоградської області щодо належного використання об`єктів комунальної власності і сплати орендної плати, а також забезпечення належного збереження історичних пам`яток.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4, що укладений між Комунальним підприємством "Регіональний центр розвитку послуг" (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006, і.к. 23693537) та Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Юсіфом Гідаєт Огли ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєт Огли повернути балансоутримувачу Комунальному підприємству "Регіональний центр розвитку послуг" комунальне майно - приміщення на першому поверсі загальною площею 204,76 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєт Огли на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2684,00 грн за наступними реквізитами: одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, і.к.: 02910025, р/рахунок: UA848201720343100001000004600, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172.

Стягнуто з Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 1342,00 грн за наступними реквізитами: одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, і.к.: 02910025, р/рахунок: UA848201720343100001000004600, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172.

Повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету Кіровоградській обласній прокуратурі 1342,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2101 від 12.12.2022, що залишається в матеріалах справи № 912/264/23.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа - підприємець Мамедов Юсіф Гідаєт Огли, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не прийняв доводи Відповідача-2 про необхідність залишення без розгляду поданої прокурором позовної заяви згідно обґрунтувань викладених в заяві №27 від 12.04.2023.

Суд безпідставно ухвалив про відмову в задоволенні клопотання Відповідача-2 №23-1 від 13.06.2023 щодо повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №912/264/23 у зв`язку із розглядом іншої справи №912/970/23, чим порушив процесуальні права сторони Відповідача-2, завідомо ставлячи в нерівність у процесуальних правах в співвідношенні з іншими сторонами у справі, що стало причиною у прийнятті передчасного і необґрунтованого рішення.

Виходячи з положень ст. 235 ЦК України, суд першої інстанції помилково здійснив висновки, що спірний правочин приховує реальний правочин - оренду комунального майна. Що нібито за удаваним правочином сторони умисно оформили один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Висновок суду про відсутність у Відповідача-1 права на укладання правочинів про спільну діяльність є необґрунтованими, оскільки між сторонами дійсно існують правовідносини щодо спільної діяльності, за результатами яких нерухоме комунальне майно Відповідачу-2 не передавалось, а лише було надано дозвіл для розміщення виробничого обладнання в приміщенні, що не містить ознак оренди. Тому, у Відповідача-1 не було необхідності отримувати дозволу з приводу таких дій у Кіровоградської обласної ради та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації. Дані твердження і обґрунтування сторони Відповідача-2 узгоджуються з п.3.1 Договору про співробітництво (спільну діяльність), яким між сторонами узгоджено саме наміри про спільну діяльність, що підтверджується наступними умовами договору - «будь - яке майно, виділене будь - якою стороною для реалізації предмету договору, залишається у власності та у володінні і розпорядженні тієї Сторони, яка його тимчасового виділила для здійснення співробітництва по цьому договору». Тобто, фактично ніяке нерухоме майно Відповідачу-2 не передавалось, а лише виділялось місце для розміщення і використання обладнання під час виконання умов договору про спільну діяльність. Отже, відсутні підстави, на які посилається Позивач та Відповідач-1 щодо удаваності правочину та наявності скритого правочину оренди, за умов яких нібито необхідні дозволи Позивачів.

Дані твердження та заперечення сторони Відповідача-2 узгоджуються з тим, що на даний час в Державному реєстрі речових прав відсутні будь-які обтяження щодо нерухомого майна (приміщення по вул. В. Чорновола 36/30 чи 36 або 36-А в м. Кропивницькому), а отже, ні Позивач-1 (Кіровоградська обласна рада), ні Відповідач-1 (КП «РЦРП») не позбавленні в праві оголосити аукціон та передати вищевказане приміщення в оренду третім особам за результатами такого аукціону. Відповідачу-2 згідно умов Договору про спільну діяльність надано право лише на розміщення та експлуатування в указаному приміщенні професійного обладнання та надання частини прибутку Відповідачу-1 за результатами такої спільної діяльності.

У зв`язку з тим, що Відповідачу-2 права володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном не передавались, а лише надавалось право розміщувати та використовувати у вказаному приміщенні виробниче обладнання (виділено місце для провадження підприємницької діяльності), Відповідач-2 не набув будь - яких прав (ні фактичних, ні юридичних) щодо вказаного майна, у зв`язку з чим вимоги щодо визнання договору про спільну діяльність недійсним (з цих підстав) та вимога повернути те, що не отримував, є необґрунтованими та безпідставними.

Здійснюючи висновки про наявність прихованої форми оренди, позивач повинен був надати докази передачі майна та майнових прав на приміщення Відповідачем-1 Відповідачу-2, але таких доказів у справі не надано, оскільки відсутній Акт приймання-передачі ФОП Мамедовим Ю.Г.О. вказаного вище приміщення, а зміст спірного правочину не містить жодного пункту, що підтверджував би передачу майнових прав на приміщення ФОП Мамедову Ю.Г.О. у прихованій формі, що підтверджується п. 1.1. та 3.1. спірного Договору спільної діяльності.

В матеріалах справи міститься Акт виділення нерухомого майна для функціонування закладу від 02.12.2020, у змісті якого відсутні будь-які посилання на передачу ФОП Мамедову Ю.Г.О. нерухомості (приміщення за вище вказаною адресою), а лише визначено місце для облаштування обладнання для спільної діяльності. Тим більше, судом першої інстанції не враховано, шо вище вказаний Акт не лише не містить умов щодо передачі, предмета оренди в користування Відповідачу-2, а й те, що вказаний акт складався до укладення спірного правочину (Акт укладено 02.12.2020 до договору про співробітництво №4 від 02.12.2020, а спірним є інший правочин - Договір про співробітництво (спільну діяльність) № 4 від 16.12.2020.

Щодо того, що Відповідач-1 укладенням спірного договору про спільну діяльність мав наміри саме спільної діяльності, а не укладення прихованої форми договору оренди, є Додаткова угода від 04.02.2022, якою Відповідачем-1 чітко розмежовуються умови спільної діяльності та оренди, що підтверджується наступними умовами договору, а саме: «Сторони прийшли до згоди, що даний договір дійсний до моменту підписання договору оренди з переможцем аукціону на оренду даного приміщення».

В установчих документах Відповідача-1 та положеннях про регулювання використання комунального майна, відсутні будь-які положення щодо обов`язку Відповідача-1 у погодженні укладення договорів про спільну діяльність, тим більше, у формі без створення спільних юридичних осіб та об`єднання вкладів, що вказує на поверхневе дослідження обставин у справі, оскільки суд першої інстанції оцінив докази у справі однобічно та всіляко уникав від спростувань вище вказаних доводів сторони Відповідача-2.

Відповідач-1 виконував вимоги спірного правочину навіть при зміні керівника. А отже, дії Відповідача-1 вказують на дійсність вказаного правочину, що обумовлене його виконанням.

Прокурор та Позивач-2 у відзивах на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, зазначають, що при укладенні спірного договору порушено встановлений нормами законодавства порядок передачі в оренду комунального майна, а саме майно фактично передане в оренду без дозволу (погодження) його власника та без проведення аукціону, внаслідок чого відбулось незаконне розпорядження комунальним майном.

Також, у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження комунальним майном, оскільки плату за користування комунальним майном за спірним договором визначено без дотримання порядку, встановленого ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 6 Методики розрахунку, пропорції розподілу та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333.

Крім цього, будівля по вул. В. Чорновола, 36 в м. Кропивницькому є пам`яткою архітектури місцевого значення «Будинок прибутковий з адміністративними приміщеннями», охоронний номер № 34/1-Кв, взята на державний облік рішенням Кіровоградського обласного виконавчого комітету від 06.07.1987 № 254 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до наказу Міністерства культури України від 18.04.2017 № 323 та перебуває під охороною держави.

З огляду на викладене, передача у користування спірного комунального майна, яке є об`єктом культурної спадщини, відбулась на підставі правочину, який в дійсності є договором оренди комунального майна, без погодження голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника, тобто з порушенням п. п. 1.3, 3.2.2 Порядку; без погодження органу охорони культурної спадщини - Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, тобто з порушенням ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; без проведення аукціону, тобто з порушенням ст. 5, 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; а плату за користування комунальним майном за цим договором визначено без дотримання порядку, встановленого ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 6 Методики КОР, а тому зміст спірного договору суперечить вимогам вказаних актів цивільного законодавства України.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу також заперечив з приводу її задоволення, рішення вважає законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі норма матеріального і процесуального права, при дослідженні всіх обставин справи. Зазначає, що судом було надано оцінку договору не виходячи з його назви, а зі змісту правовідносин та підставно визначено, що між сторонами склались відносини з передачі комунального майна, отже фактично відносини оренди, з численними порушеннями, що суперечить нормам матеріального права; звертає увагу, що суд здійснив аналіз наявності підстав представництва прокурором інтересів держави та дійшов правомірного висновку про законність поданого позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.07.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/264/23 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.07.2023 матеріали справи №912/264/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати судового збору у розмірі 4026,00грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

07.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/264/23 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, справу №912/264/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 (колегія суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 у справі № 912/264/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.10.2023.

13.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/264/23 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023, справу №912/264/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

В судовому засідання 16.10.2023 оголошена перерва до 18.12.2023.

В судовому засіданні 18.12.2023 оголошена перерва до 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошена перерва до 17.04.2023.

16.04.2024 представником Відповідача-2 адвокатом Левковською К.Ю. та 17.04.2024 представником відповідача-2 адвокатом Поповичем П.О. через систему «Електронний суд» подані клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 17.04.2024, у зв`язку з неможливістю їх явки у судове засідання через відрядження до міста Києва та участь у невідкладних слідчих діях (відповідно).

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представників Відповідача-2, вони повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначають відрядження до м. Києва, участь у слідчих діях, через що вони не має об`єктивної можливості прийняти участь у судовому засіданні, в тому числі й в режимі відеоконференції, оскільки буде перебувати у дорозі, брати участь у слідчих діях. Однак, представник Левковська К.Ю, будь-яких доказів на підтвердження своєї заяви не надала.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що Відповідач-2, який знаходиться у Кіровоградській області, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і через представника, а також шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь - яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, ані Відповідач-2, ані його представник не зазначив.

При цьому, Відповідачем-2 не зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі зазначення про відрядження до іншого міста без надання відповідних доказів жодним чином не впливає на обґрунтованість неявки представника Відповідача-2 у судове засідання.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач-2 не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача-2, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неявку представника Відповідача-2 у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Відповідачем-2 причини неявки не визнаються судом поважними, а також те, що Відповідачем-2 як особисто, так і його представником вже надані пояснення у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань Відповідача-2 про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України закінчити розгляд справи у відсутність представника Відповідача-2.

В судовому засіданні 17.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

16.12.2020 між Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Юсіф Гідаєт Огли (далі - Сторона 1) та КП "РЦРП" (далі - Сторона 2) укладено договір про співробітництво (спільну діяльність) №4 (далі - Договір, а.с. 54-56 т.1), за яким сторони зобов`язались співпрацювати без створення юридичної особи, без об`єднання вкладів для організації і подальшого функціонування закладу громадського харчування (далі - Закладу) та отримання на цій основі фінансових надходжень для задоволення власних господарських потреб (п. 1.1. Договору).

У п. 3.2.3. Договору визначено, що Сторона 1 і Сторона 2 в ході здійснення співпраці для функціонування закладу виділяють майно: Сторона 1: перелік майна згідно додатку №1 до договору (п. 3.2.1.), а Сторона 2 - приміщення на першому поверсі, загальною площею 204,76 кв.м, що розташоване за адресою по вул. В. Чорновола, 36/30 у м. Кропивницькому.

Грошові кошти, що отримані в результаті співпраці від діяльності Закладу, розподіляються між сторонами наступним чином Стороні 1 належить до 80% грошових надходжень, Стороні 2 належить до 20% грошових надходжень, що у будь-якому випадку не повинно становити менше ніж 21 300,00 грн з урахуванням поточного індексу інфляції (п. 4.1. Договору).

За умовами п. 5.1. Договору Сторона 1 зобов`язується з моменту підписання сторонами акта про початок функціонування Закладу забезпечувати щомісячні грошові надходження Стороні 2 на рівні не меншому ніж 21 300,00 грн та здійснювати надання Стороні 2 належних їй коштів у вигляді авансового платежу за поточний місяць не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На підставі акта надання (виділення) нерухомого майна для функціонування закладу громадського харчування, укладеного між сторонами спірного договору, 02.12.2020 КП "РЦРП" передало, а ФОП Мамедов Ю.Г.О. прийняв приміщення, що розташовані за адресою: вул. В`ячеслава Чорновола, 36, літ. А у м. Кропивницький на І поверсі, загальною площею 204,76 кв.м для облаштування їх меблями та технологічним обладнанням (а.с. 57 т. 1).

Також, 04.02.2022 сторонами підписано додаткову угоду до договору про співробітництво (спільну діяльність) № 4 від 16.12.2020 за якою досягнуто згоди, що з 01.01.2022 внесено зміни до розрахунку відшкодування плати за користування земельною ділянкою.

Як стверджує прокурор, умови вказаного договору не відповідають суті договору про співробітництво, насправді сторони вчинили інший правочин - договір оренди комунального майна. При укладенні спірного договору порушено встановлений нормами законодавства порядок передачі в оренду комунального майна, а саме, - майно фактично передано в оренду без дозволу (погодження) його власника та без проведення аукціону, внаслідок чого відбулося незаконне розпорядження комунальним майном.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зміст оспорюваного Договору передбачає право ФОП Мамедова Ю.Г.О. на користування комунальним майном із самостійним здійсненням діяльності по забезпеченню функціонування закладу без участі КП "РЦРП". Згідно Договору, ФОП Мамедову Ю.Г.О. належить право на результати функціонування закладу (дохід). Натомість, КП "РЦРП", згідно Договору, отримує від ФОП Мамедова Ю.Г.О. кошти в сумі 21 300,00 грн.

Наведене вище свідчить про те, що між сторонами Договору за його змістом виникли відносини з передання в користування комунального майна для ведення ФОП Мамедовим Ю.Г.О. діяльності закладу харчування з оплатою за таке користування на користь КП "РЦРП" 21 300,00 грн. Вказане надає підстави для висновку, що за оспорюваним Договором фактично укладений договір оренди комунального майна.

Передача в оренду комунального нерухомого майна, площа якого складала менше 400 кв.м, та яке належить територіальній громаді сіл, селищ і міст Кіровоградської області, могла здійснюватися комунальним підприємством - балансоутримувачем комунального майна, за погодженням голови обласної ради чи за його дорученням заступником голови обласної ради на підставі висновків та рекомендацій постійної комісії обласної ради з питань власності. Однак, спірний Договір укладено відповідачами без відома та без згоди голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника.

З підстав вищевикладеного суд дійшов висновку, що укладений між КП "РЦРП" та ФОП Мамедовим Ю.Г.О. Договір про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4 є удаваним, який укладено на приховування договору оренди комунального майна, фактично укладеного з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Цивільного кодексу України в частині визначених прав на розпорядження комунальним майном та порядку передачі в оренду такого майна державної і комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо участі прокурора.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, подає апеляційну, касаційну скаргу. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3).

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відтак, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Пунктом 2 статті 5 Конституції України закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).

За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

В силу ч. 1 ст. 142 Конституції України та ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, доходи місцевих бюджетів. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У комунальній спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Кіровоградської області перебуває 17/25 частин комплексу будівель, які розташовані в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.09.2004 №19, виданим Кіровоградською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 30.04.2015 №115-гр вказане комунальне нерухоме майно передано на баланс Комунального підприємства "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство" Кіровоградської обласної ради для поповнення статутного фонду.

Правонаступником Комунального підприємства "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство" Кіровоградської обласної ради є Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" (п. 1.4. Статуту, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 24.04.2019 №114-гр).

Відповідно до п. 1.6. Статуту КП "РЦРП" засновником підприємства є Кіровоградська обласна рада.

Підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Кіровоградської області (п. п. 1.7. Статуту).

Підприємство користується майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, на праві господарського відання, з обмеженням правомочності розпорядження майном у порядку та в межах, встановлених чинним законодавством України та рішеннями засновника (п. п. 1.8., 5.2.), здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Кіровоградської обласної ради у встановленому порядку (п. п. 5.3.).

Передача в оренду чи під заставу майна, що належить до спільної власності та знаходиться в господарському віданні підприємства, здійснюється виключно в порядку, встановленому обласною радою (п. п. 5.6. Статуту).

Крім цього, Кіровоградською обласною радою з метою впорядкування процесів управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області розроблено Порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, який затверджено рішенням від 29.09.2006 №61, в редакції рішення Кіровоградської обласної ради від 12.06.2020 №788 (далі - Порядок).

У п. п. 1.3. Порядку встановлено, що підприємства, установи та організації спільної власності області користуються майном спільної власності області на основі права господарського відання або оперативного управління без права розпорядження ним, за виключенням випадків, передбачених Порядком та іншими нормативними документами обласної ради.

Погодження умов договорів оренди або надання дозволу, відмови чи пропозицій на передачу в оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області здійснюється головою обласної ради або за його дорученням заступником голови обласної ради на підставі висновків та рекомендацій постійної комісії обласної ради з питань власності згідно з чинним законодавством (п. п. 3.2.2. Порядку). Також, відповідно до п. п. 2.2 Контракту з директором КП "РЦРП" від 09.04.2015 керівник підприємства здійснює поточне керівництво підприємством та зобов`язується не здавати в оренду, не передавати чи іншим способом не відчужувати майно без згоди обласної ради.

Прокурором визначено органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах за даним позовом, Кіровоградську обласну раду, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до положень ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені територіальних громад здійснює повноваження власника щодо комунального нерухомого майна переданого в користування за спірним договором та відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України як власник комунального майна, закріпленого на праві господарського відання за КП "РЦРП", здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна.

Крім цього, таким органом також визначено Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації - орган державної влади, який відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" є спеціальним органом охорони культурної спадщини, здійснює контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, та надає (чи не надає) погодження щодо передачі об`єктів культурної спадщини в користування.

У позові зазначено, що про факт укладання спірного договору Кіровоградській обласній раді стало відомо у травні 2021 року під час проведення на виконання розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 16.04.2021 №122-гр ревізійною групою обласної ради фінансового аудиту діяльності КП "РЦРП". Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації про даний факт стало відомо у листопаді 2022 року з листа Кропивницької окружної прокуратури №12.51-78-8625вих-22.

На думку прокурора, про факт невжиття уповноваженими органами заходів до захисту порушених інтересів держави свідчить й подальше використання вищевказаного нерухомого комунального майна ФОП Мамедовим Ю.Г.О. на підставі спірного договору.

У спірних правовідносинах відбулось незаконне та неефективне розпорядження комунальним майном, права власника щодо якого від імені територіальних громад належить органу місцевого самоврядування - Кіровоградській обласній раді.

Комунальне підприємство користується таким майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, на праві господарського відання, з обмеженням правомочності розпорядження майном у порядку та в межах, встановлених чинним законодавством України та рішеннями засновника (п. 1.8, 5.2 Статуту комунального підприємства). Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Кіровоградської обласної ради у встановленому порядку (п. 5.3 Статуту комунального підприємства).

Відповідно до пп. 2.2 Контракту з директором КП "РЦРП" від 09.04.2015 керівник підприємства здійснює поточне керівництво підприємством та зобов`язується не здавати в оренду, не передавати чи іншим способом не відчужувати майно без згоди обласної ради.

Крім цього, передача в оренду державного або комунального майна відповідно до положень ст. 5, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснюється за результатами аукціону.

Прокурор зазначив, що при укладенні спірного договору порушено встановлений нормами законодавства порядок передачі в оренду комунального майна, а саме майно фактично передане в оренду без дозволу (погодження) його власника та без проведення аукціону, внаслідок чого відбулось незаконне розпорядження комунальним майном.

Також, прокурор вказав, що у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження комунальним майном, оскільки плату за користування комунальним майном за спірним договором визначено без дотримання порядку, встановленого ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 6 Методики розрахунку пропорції розподілу та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333.

З метою гарантування та підтримки місцевого самоврядування державою здійснюється законодавче регулювання правовідносин, які виникають під час передачі в користування як державного, так і комунального майна, визначення розміру орендної плати на одних і тих же засадах.

Зазначене свідчить про загрозу порушення економічних інтересів територіальної громади та держави внаслідок визначення орендної плати за користування комунальним майном без дотримання порядку, визначеного діючим законодавством України.

Таким чином, інтереси держави Україна та інтереси територіальної громади сіл, селищ і міст Кіровоградської області є частинами одного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З урахуванням викладеного, у спірних правовідносинах за даним позовом є необхідність у захисті економічних інтересів держави, частиною яких є стале та належне функціонування місцевого самоврядування, дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства - місцевої громади й окремих осіб, які користуються комунальним майном на підставі договору, який суперечить актам цивільного законодавства України, сплачують орендну плату в розмірі, визначеному з порушенням діючого законодавства України.

Також Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, який може мати власні (публічні) інтереси. При цьому, Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Кропивницькою окружною прокуратурою листами від 10.01.2023 повідомлено Кіровоградську обласну раду та Департамент культури та туризму Кіровоградської облдержадміністрації про вжиття заходів представницького характеру.

У відповідь на повідомлення Кіровоградська обласна рада листом №01-35/195-1 від 03.02.2023 повідомила, що погодження на передачу у спільну діяльність зазначеного майна обласною радою не надавалося та остання підтримуватиме позовні вимоги прокурора.

Згідно з листом Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації повідомив прокурора про відсутність звернень стосовно надання погодження на передачу у користування чи оренду спірного приміщення та заперечень щодо здійснення Кропивницькою окружною прокуратурою повноважень відповідно до законодавства.

За результатами розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 висловила правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду та зробила такі правові висновки.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, сам факт не звернення до суду Кіровоградською обласною радою та Департаментом культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах здійснювався неефективно, без вжиття всіх можливих заходів та використання повного кола повноважень визначених законом, а вжиті заходи не спрямовані на реальний захист порушених інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації та наявність підстав для представництва інтересів.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі не оскаржена на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, доводи заявника апеляційної скарги про необхідність залишення без розгляду поданої прокурором позовної заяви є безпідставними та заява №27 від 12.04.2023 задоволенню не підлягає.

Згідно положень Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладено в ст. 202 ЦК України, серед яких - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Згідно з частиною 1 ст. 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Виходячи з положень ст. 235 ЦК України, специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Закон не встановлює недійсність удаваного правочину, однак передбачає застосування до відносин сторін норм права, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За ст. 6, 627, 628 ЦК України свобода договору проявляється, у тому числі, у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст (за винятком умов, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів).

При цьому, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору. Тому, при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди комунального майна укладається саме для отримання можливості користуватися таким майном за плату на певний строк.

Правовими наслідками договору оренди комунального майна є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно, а для іншої (орендаря) - використання майна.

У п. 1.1 Договору сторони зобов`язались співпрацювати для функціонування закладу громадського харчування та отримання фінансових надходжень.

Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, його об`єктом є приміщення, що знаходиться у комунальній власності.

З інших умов Договору вбачається, що інтерес ФОП Мамедова Ю.Г.О. націлений на забезпечення функціонування закладу громадського харчування шляхом використання комунального нерухомого майна, а інтерес КП "РЦРП" спрямований лише на надання ФОП Мамедову Ю.Г.О. в користування комунального нерухомого майна для розміщення закладу та отримання від такого користування плати у вигляді сталої щомісячної суми, яка не залежить від результатів господарської діяльності по функціонуванню закладу, та підлягає індексації.

Договором передбачено, що ведення спільних справ має здійснюватися спільно усіма сторонами, зокрема зазначено, що для досягнення мети предмету договору сторони використовують власні професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділову репутацію та ділові зв`язки (п. 2.1 Договору).

Разом з цим, за домовленістю сторін забезпечення функціонування закладу здійснюється лише ФОП Мамедовим Ю.Г.О., зокрема:

- питання цінової політики та взаєморозрахунків з користувачами закладу встановлює і вирішує Сторона 1 (п. 2.7. Договору);

- вжиття усіх необхідних заходів для забезпечення сталого функціонування закладу (реклама, застосування гнучких схем оплати та заходів заохочення користувачів закладу тощо) (підп. 5.1.2. Договору);

- поточні витрати на утримання закладу здійснює Сторона 1 (витрати на страхування об`єкту нерухомості; здійснення поточних ремонтів та технічне обслуговування виділеного сторонами майна;

- здійснення протипожежних заходів;

- відшкодування Стороні 2 земельного податку та комунальних послуг спожитих закладом (п. 4.2., підп. 5.1.5., 5.1.7., 5.1.10. Договору);

- забезпечення щомісячних грошових надходжень Стороні 2 на рівні не меншому ніж 21 300 грн та здійснення надання Стороні 2 належних їй коштів у вигляді авансового платежу за поточний місяць не пізніше 5 числа кожного поточного місяця (підп. 5.1.4. Договору);

- забезпечення протипожежних заходів під час функціонування кафе (підп 5.1.7. Договору); забезпечення цілодобової охорони закладу (підп. 5.1.9. Договору).

За умовами Договору не визначено зобов`язань Сторони 2 - КП "РЦРП", перед Стороною 1. Сторона 2 має право здійснювати контроль за повнотою і достовірністю обліку щомісячних грошових надходжень, який веде Сторона 1, що отримуються в результаті функціонування закладу (підп. 5.3.1. Договору). При цьому, механізму здійснення такого контролю в спірному договорі не визначено. Доказів здійснення такого контролю КП "РЦРП" матеріали справи не містять.

Також КП "РЦРП" не бере участі у здійсненні витрат на забезпечення функціонування закладу, оскільки за умовами спірного договору такі витрати несе Сторона 1 (п. 4.2. Договору).

Більше того, ФОП Мамедов Ю.Г.О. має перед КП "РЦРП" зобов`язання, пов`язані зі здійсненням необхідних витрат з метою можливості функціонування кафе, яке є предметом спільної діяльності, а саме відшкодовувати витрати за земельний податок та комунальні послуги, спожиті закладом, не пізніше 2-х робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного акту здачі-прийняття робіт (підп. 5.1.5. Договору), що суперечить суті відносин, які мають складатись між учасниками договору про спільну діяльність, у даному випадку - спільно забезпечувати діяльність по функціонуванню закладу, спільно нести витрати на шляху досягнення спільної мети, та мати один перед одним єдине зобов`язання - спільно діяти.

Також, у п. 6.5. та 6.6. Договору визначено, що Сторона 1 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 2 і навпаки, Сторона 2 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 1.

Зазначені умови теж не відповідають суті договору про співробітництво (спільну діяльність), оскільки правова природа такого договору полягає саме у спільній діяльності усіх учасників та у вчиненні ними не окремих дій на шляху досягнення загальної для них мети у спільній діяльності, а у вчиненні сукупності дій, які є єдиним цілим на цьому шляху, навіть якщо вони здійснюються одним із учасників, двома чи усіма учасниками спільно.

Також Договором в підп. 7.5.2. передбачено цивільно-правову відповідальність Сторони 1 перед Стороною 2 у формі дострокового розірвання договору, як наслідку невиконання Стороною 1 обов`язку по забезпеченню протягом місяця Стороні 2 щомісячних грошових надходжень, відшкодуванню земельного податку й інших платежів.

Положення Договору про отримання КП "РЦРП" кожен місяць від ФОП Мамедова Ю.Г.О. надходження авансом від спільної діяльності в розмірі 20 % грошових надходжень від функціонування закладу, що у будь-якому випадку не повинно становити менше ніж 21300,00 грн, свідчать про те, що воля сторін спірного договору спрямована не на надання Стороні 2, яка передала в користування Стороні 1 нежитлове приміщення для можливості функціонування закладу, а в наданні цій стороні плати за користування таким майном. На початку місяця Сторона 1 не може знати про розмір надходжень, які вона отримає від господарської діяльності за весь місяць. Сплата авансом на початку місяця 20 % від надходжень за весь місяць в розмірі сталої суми грошових коштів з врахуванням індексу інфляції свідчить про те, що така сума не вирахувана за результатами такої господарської діяльності, й не залежить від її результатів та може складати 20 % надходжень від такої діяльності за весь місяць, може бути меншою або більшою від цього розміру.

Крім цього, умовами Договору не визначено випадки перегляду та перерахунку суми, яку Стороною 1 надано Стороні 2 авансом на початку місяця в розмірі сталої суми, після закінчення відповідного місяця й визначення результатів функціонування закладу за такий період.

За весь період дії Договору КП "РЦРП" на його виконання щомісяця отримало від ФОП Мамедова Ю.Г.О. сталу суму не залежно від результатів функціонування закладу, в розмірі 21 300,00 грн, що підтверджується карткою рахунку: 3614, контрагент: ФОП Мамедов Ю.Г.О. за 01.12.2020 - 31.10.2022 (а.с. 85-88 т. 1).

Вказане підтверджує відсутність за умовами Договору мети співробітництва (спільної діяльності) - спільно діяти для досягнення спільних цілей, про відсутність у Сторони 1 та Сторони 2 волевиявлення на спільну діяльність по забезпеченню функціонування закладу, про наявність у сторін Договору різного інтересу.

Таким чином, викладений вище зміст оспорюваного Договору передбачає право ФОП Мамедова Ю.Г.О. на користування комунальним майном із самостійним здійсненням діяльності по забезпеченню функціонування закладу без участі КП "РЦРП". Згідно Договору, ФОП Мамедову Ю.Г.О. належить право на результати функціонування закладу (дохід).

Натомість, КП "РЦРП", згідно Договору, отримує від ФОП Мамедова Ю.Г.О. кошти в сумі 21 300,00 грн.

Наведене вище свідчить про те, що між сторонами Договору за його змістом виникли відносини з передання в користування комунального майна для ведення ФОП Мамедовим Ю.Г.О. діяльності закладу харчування з оплатою за таке користування на користь КП "РЦРП" 21 300,00 грн щомісячно.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що за оспорюваним Договором фактично укладено договір оренди комунального майна.

Заперечення заявника апеляційної скарги щодо відсутності в умовах оспорюваного Договору ознак договору оренди комунального майна спростовуються наведеними вище умовами Договору.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що в силу положень ст. 11 ЦК України Відповідач-2 згідно умов Договору про спільну діяльність, не набув будь-яких прав та обов`язків безпосередньо щодо нерухомого майна, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки спірним договором Відповідачу-2 надано лише право на здійснення підприємницької діяльності, що не перешкоджає Відповідачу-1 володіти, розпоряджатися та користуватися приміщенням, як об`єктом нерухомості, в тому числі і шляхом укладення інших правочинів щодо нього, колегія суддів зазначає наступне.

В акті надання (виділення) нерухомого майна для функціонування закладу громадського харчування зазначено, що КП «РЦРП» надає приміщення для облаштування їх меблями та технологічним обладнанням згідно договору №4 від 02.12.2020.

Розміщення меблів і обладнання, належного ФОП Мамедову Ю.Г.О., та функціонування закладу громадського контролю можливе лише шляхом фактичного використання приміщення, що унеможливлює його використання іншими юридичними (фізичними) особами для досягнення своїх цілей. Тобто, наявні перешкоди у розпорядженні та користуванні Кіровоградською обласною радою - власником об`єкту спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області на свій розсуд і у своїх інтересах.

Оскільки, вказане приміщення передане Відповідачу-2 (Мамедову Ю.Г.О.) на забезпечення функціонування закладу громадського харчування із використанням нерухомого комунального майна, у вказаному приміщенні знаходиться майно, належне Відповідачу-2, тому твердження апелянта, що Позивач-1 та Відповідач-1 не позбавлені права передати вказане приміщення в оренду третім особам є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, оспорюваний Договір про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4 є удаваним правочином, який укладено на приховування договору оренди комунального майна, до якого підлягають застосуванню норми законодавства про оренду комунального майна.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 (який діяв в період укладення відповідачами спірного договору), ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди державного та комунального майна має містити умови, що відображені в примірному договорі оренди, який затверджено Кабінетом Міністрів України. Договір оренди може відрізнятись від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами.

Примірний договір оренди державного майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820. Відповідно до змісту примірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який затверджено вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, такі договори мають містити наступні умови: об`єкт оренди (склад і вартість майна); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; витрати на утримання орендованого майна та оплату комунальних послуг; поліпшення і ремонт орендованого майна; цільове призначення використання орендованого майна; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язок орендаря по додержанню протипожежних вимог щодо орендованого майна.

Статтею 775 ЦК України визначено, що право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм, належить наймачеві.

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Статтею 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, підприємства, установи та організації.

Обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ і міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об`єктів, що передаються у користування і оренду.

Пунктом 19 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад вирішується виключно на пленарних засіданнях обласної ради.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями щодо комунального нерухомого майна є органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування.

З метою реалізації вищевказаних положень закону Кіровоградською обласною радою на пленарному засіданні третьої сесії п`ятого скликання 29.09.2006 прийнято рішення № 61 (зі змінами), яким затверджено Порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області (далі - Порядок).

В підп. 1.3. Порядку встановлено, що підприємства, установи та організації спільної власності області користуються майном спільної власності області на основі права господарського відання або оперативного управління без права розпорядження ним, за виключенням випадків, передбачених Порядком та іншими нормативними документами обласної ради.

Орендодавцем нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 кв.м, є підприємство, установа, організація - балансоутримувач даного майна.

Надання згоди на передачу в оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області (площа якого не перевищує 400 кв.м) здійснюється головою обласної ради або за його дорученням заступником голови обласної ради на підставі висновків та рекомендацій постійної комісії обласної ради з питань власності згідно з чинним законодавством (підп. 3.2.2. Порядку).

Отже, передача в оренду комунального нерухомого майна, площа якого складала менше 400 кв.м, та яке належить територіальній громаді сіл, селищ і міст Кіровоградської області, могла здійснюватися комунальним підприємством - балансоутримувачем комунального майна, за погодженням голови обласної ради чи за його дорученням заступником голови обласної ради на підставі висновків та рекомендацій постійної комісії обласної ради з питань власності.

Слід зазначити, що спірне комунальне майно у КП «РЦРП» перебуває на основі права господарського відання без права розпорядження ним, за виключенням випадків, передбачених Порядком та іншими нормативними документами обласної ради.

Також відповідно до п. п. 2.2 Контракту з директором КП «РЦРП» від 09.04.2015 керівник підприємства здійснює поточне керівництво підприємствомта зобов`язується не здавати в оренду, не передавати чи іншим способом не відчужувати майно без згоди обласної ради.

Відповідно до Статуту КП "РЦРП" підприємство мало право входити до складу об`єднань господарюючих суб`єктів будь-якої форми власності в якості дійсного чи асоційованого учасника для спільного здійснення діяльності, передбаченої чинним законодавством лише за погодженням з обласною радою (підп. 3.8.).

Однак, спірний Договір укладено відповідачами без відома та без згоди голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника, що підтверджується актом позапланового фінансового аудиту діяльності КП "РЦРП" від 28.05.2021 (а.с. 117-134 т. 1), рекомендаціями постійної комісії з питань власності Кіровоградської обласної ради від 13.07.2021 №101 (а.с. 93 т. 1), листами Кіровоградської обласної ради та листом КП "РЦРП" від 24.10.2022 № 322 (а.с. 81 т. 1).

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача державного та комунального майна в оренду може здійснюватися або шляхом проведення аукціону на право оренди такого майна, або без проведення аукціону.

За ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено вичерпні випадки можливості передачі державного та комунального майна в оренду без аукціону, виходячи з категорії орендарів.

Діяльність ФОП Мамедова Ю.Г.О. не належить до тієї категорії орендарів, які мають право отримати комунальне майно в оренду без проведення аукціону.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження дотримання наведених вимог законодавства щодо визначеного порядку надання комунального майна в оренду.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стартова орендна плата за об`єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду.

При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Кіровоградською обласною радою, як представницьким органом місцевого самоврядування, 29.09.2006 прийнято рішення № 61, яким затверджено Порядок (а.с. 104-110 т. 1), у п. 3.2.8 якого (у редакції станом на день укладання спірного договору) визначено, що орендна плата за договорами оренди встановлюється відповідно до Методики розрахунку орендної плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженої відповідним рішенням обласної ради.

На час укладання Договору діяла Методика розрахунку, пропорції розподілу та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затверджена рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333 (далі - Методика).

У п. 2 Методики визначено, що орендна плата для нерухомого майна встановлюється за результатами конкурсу на право оренди майна спільної власності області на підставі відповідних орендних ставок за використання нерухомого державного майна, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (яка на той час діяла, далі - постанова КМУ № 786) та незалежної оцінки майна.

У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова.

Пунктом 6 Методики визначено, що у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається шляхом множення вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, на орендну ставку, визначену постановою КМУ №786.

Відповідно до умов спірного Договору (підп. 4.1.2., 5.1.4.) за користування майном ФОП Мамедов Ю.Г.О. забезпечує щомісячні грошові надходження КП "РЦРП" в розмірі 21300,00 грн.

Матеріали справи не містять розрахунків такої суми до спірного Договору.

Таким чином, за умовами Договору розмір плати за користування комунальним нерухомим майном визначено шляхом домовленості сторін, без проведення розрахунку такої плати відповідно до положень Методики.

Відповідно до відомостей незалежної оцінки нерухомого майна, розташованого по вул. В. Чорновола, 36 (а.с. 141 т.1) вартість 1 кв. м нерухомості станом на 01.02.2021 складає 8632 грн.

Для розрахунку стартової орендної плати за використання нерухомого комунального майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Кіровоградської області, відповідно до Методики, затвердженої рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 №333, мають застосовуватись орендні ставки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (чинна на час укладення Договору).

Орендну ставку за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - під розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи визначено в розмірі 15 % за п. 11 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Отже, розмір орендної плати за користування комунальним майном площею 204,76 кв.м може розраховуватись таким чином: визначення розміру річної орендної плати шляхом множення вартості вказаного майна, визначеної незалежною оцінкою - 1 767 488,32 грн (204,76 кв.м * 8 632 грн (вартість 1 кв.м нерухомості в центральній частині міста Кропивницького на 01.02.2021) на 15 % - орендну ставку та розділення на 100, що у підсумку складає 265 123,24 грн.

Місячна орендна плата за користування комунальним майном становить 22 093,60 грн, що визначено шляхом розділення річної орендної плати 265 123,24 грн на 12 місяців.

Тому, розмір орендної плати в сумі 22 093,60 грн за Договором оренди комунального майна був би стартовим, а остаточний її розмір мав становити найбільший від стартового із запропонованих пропозицій бажаючих орендувати вищевказане майно.

Більше того, будівля по вул. В. Чорновола, 36 в м. Кропивницькому є пам`яткою архітектури місцевого значення "Будинок прибутковий з адміністративними приміщеннями", охоронний номер № 34/1-Кв, взята на державний облік рішенням Кіровоградського обласного виконавчого комітету від 06.07.1987 № 254 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до наказу Міністерства культури України від 18.04.2017 № 323 та перебуває під охороною держави.

Статтею 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою, охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" наведено поняття охорони культурної спадщини як системи правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Предметом охорони об`єкта культурної спадщини є характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Оскільки об`єкти культурної спадщини можуть бути передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній чи фізичній особі лише за наявності дозволу органу охорони культурної спадщини (ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини"), то відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України такі об`єкти вважаються обмежено оборотоздатними, а тому право користування щодо них не може вільно переходити від однієї особи до іншої.

Недотримання порядку передачі в користування об`єкту культурної спадщини, в тому числі не отримання погодження органу охорони культурної спадщини, порушує інтереси держави щодо забезпечення належного збереження історичних пам`яток шляхом вчинення всіх визначених державою як обов`язкових для досягнення цієї мети заходів із цілої системи.

Отже, передача у користування спірного комунального майна, яке є об`єктом культурної спадщини, відбулась на підставі правочину, який в дійсності є договором оренди комунального майна, без погодження голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника, тобто з порушенням п. п. 1.3, 3.2.2 Порядку; без погодження органу охорони культурної спадщини - Департамента культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, тобто з порушенням ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини"; без проведення аукціону, тобто з порушенням ст. 5, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; а плату за користування комунальним майном за цим договором визначено без дотримання порядку, встановленого ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 6 Методики КОР, а тому зміст спірного Договору суперечить вимогам вказаних актів цивільного законодавства України.

Заперечення ФОП Мамедова Ю.Г.О. щодо невизначеності адреси спірного комунального майна спростовуються таким.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №315254230 від 16.11.2022 зазначено наступні відомості про об`єкт нерухомого майна: Об`єкт нерухомого майна: комплекс; Адреса: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вулиця Чорновола В`ячеслава, будинок 36; Опис об`єкта нерухомого майна: А, Б - адм. будівля; В-житловий будинок; АІБІВІ-підвали; Б2,БЗ-житловий мезонет; Е-вбиральня; Д, Г-сараї; Загальна площа: 1616: кв.м; Форма власності: комунальна; Підстава державної реєстрації: свідоцтво про право власності від 16.09.2004 року №19; Власник: Кіровоградська обласна рада.

В матеріалах інвентаризаційної справи №14262 на ст. 281 міститься акт ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 10.10.2007 (копія якого долучена до матеріалів справи), складений інженером Кіровоградського ООБТІ на предмет перерахунку ідеальних часток по вул. Луначарського, 36 м. Кіровограда (м. Кропивницького). Відповідно до вказаного акта встановлено, що домоволодіння по вул. Луначарського, 36 складається з: "АА1", "а", "ББ1'3", "б", "б1", "б3", "ВВ1", "в", "в1", "Г", "Д".

З них 17/25 частин перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, а саме: "АА1" - адміністративна будівля, "а" - прибудова, "ББ1'3" - в адміністративній будівлі, "б" - прибудова; 11/50 частин належить Кіровоградській міській раді народних депутатів, а саме: "ВВ1" - житловий будинок, "в" - прибудова, "в1" - прибудова; 1/10 частин (за рахунок зменшення 8/25 частин, що належали Кіровоградській міській раді народних депутатів) належить спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, а саме: в будівлі "ББ1" квартири №№18, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та сходи, "б", "б1", "Г", "Д".

В подальшому, 15.10.2007, ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" видало висновок про зміну правовстановлюючих документів та оформлення права власності на частину комплексу будівель по вул. Луначарського, 36 (наразі вул. В. Чорновола, стор. 283 інвентаризаційної справи). У висновку зазначено, що за вказаною адресою зареєстровано: 17/25 частин - спільна власність територіальних громад сіл, селищ і міст області згідно свідоцтва про право власності від 16.09.2004 №19 та 8/25 частин - Кіровоградська міська рада народних депутатів згідно реєстраційного посвідчення від 20.12.1950. Однак, враховуючи розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 19.05.2000 №266-р, вирішено підготовити пакет документів та свідоцтво на спільну власності територіальних громад сіл, селищ і міст області на 1/10 частину комплексу з внесенням відповідних змін в реєстр прав власності.

Враховуючи вищевикладене, у витязі із реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.10.2010 зазначено, що на комплекс будівель по АДРЕСА_2 зареєстровано право власності та видано свідоцтва про право власності на 1/10 частину на спільну власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, 11/50 - за Кіровоградською міською радою народних депутатів, 17/25 - на спільну власності територіальних громад сіл, селищ і міст області. При цьому, приміщення будівлі з літерами "АА1" - адміністративна будівля, "а" - прибудова належать спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.

В акті надання (виділення) нерухомого майна для функціонування закладу громадського харчування від 02.12.2020 (ФОП Мамедову Ю.Г.О.) передано приміщення на першому поверсі загальною площею 204,76 кв.м в будівлі за адресою: вул. В. Чорновола, 36 літ. А, місто Кропивницький, тобто, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області на підставі свідоцтва про право власності від 16.09.2004 №19 та знаходиться на балансі КП "РЦРП".

На сторінках 555 - 560 інвентаризаційної справи містяться схема та експлікація нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , з визначенням місцезнаходження, площі та призначення приміщень, зокрема й приміщення на І поверсі будівлі літ. "А", яке передане ФОП Мамедову Ю.Г.О. на виконання спірного Договору.

Інженерами-будівельниками Семічовою В.О. та ОСОБА_3 28.09.2014 виготовлено облікову документацію об`єкта спадщини "Колишній будинок громадського призначення" - Паспорт об`єкта культурної спадщини "Колишній будинок громадського призначення" (далі -Паспорт), Облікову картку об`єкта культурної спадщини "Колишній будинок громадського призначення" (далі - Облікова картка) та Акт технічного стану будівлі пам`ятки архітектури "Колишній будинок громадського призначення" від 12.09.2014 (оригінали документів знаходяться у Департаменту). Дана документація відноситься до будівлі під літерою "А" (вул. Чорновола, 36/30).

Відповідно до розділу 2 "Місцезнаходження об`єкта" Паспорту та Облікової картки місцезнаходження об`єкту: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. В`ячеслава Чорновола, 36 (будівля під літерою "А") за інвентарною справою ОБТІ, ( АДРЕСА_7 - зазначене місцезнаходження об`єкту в переліку пам`яток містобудування та архітектури Кіровоградської області), зміни в адресі проведено згідно рішення Кіровоградської міської ради від 12.03.2009 №1845 "Про перейменування вулиці Луначарського" з перейменуванням на вулицю В. Чорновола.

В розділі 10 "Історичні дані про об`єкт" Паспорту та розділі 6 "Стислий опис об`єкта" (Характеристика об`єкта) Облікової картки наведено опис місця розташування об`єкта - "Комплексна забудова за даною адресою складається з 3 будівель, дві з яких зблоковані вздовж червоних ліній забудови. Зблоковані будівлі розташовуються: будівля під літерою "Б" (згідно плану садибної ділянки, наданого ОБТІ) - на червоній лінії забудови вул. В. Чорновола; будівля під літерою "А" - фіксує кут квартальної забудови вул. В. Чорновола та Дворцової, розміщується головними фасадами на червоних лініях забудови цих вулиць.

В розділі 6 "Власник" Паспорту наведено інформацію щодо власника об`єкту, а саме: три будівлі по вул. В. Чорновола у м. Кіровограді об`єднані в комплекс спільною інвентарною адресою: м. Кіровоград, вул. В. Чорновола, 36.

17/25 часток цього комплексу будівель (дві споруди - будівлі під літ "А" та "Б") - власність територіальних громад сіл, селищ і міст області в особі Кіровоградської обласної ради. Місцезнаходження цих двох будівель в переліку пам`яток архітектури зазначено під різними адресами вул. Луначарського (Чорновола) 36/30 та 36Б.

8/25 часток комплексу будівель (будівля під літ. "В") - власність територіальних громад міста Кіровограда та приватна власність (житловий фонд). Місцезнаходження будівлі зазначене за адресою: АДРЕСА_8 .

Форма власності - комунальна.

Свідоцтво на право власності від 16.09.2004 №19 на 17/25 частки комплексу будівель, який розташований в м. Кіровограді по вул. Луначарського, 36 ( АДРЕСА_2 ). Зазначене Свідоцтво на право власності є спільним (одним) для двох будинків, які в переліку пам`яток архітектури зазначаються за адресою: вул. Луначарського (В. Чорновола), 36 Б та вул. Луначарського (В. Чорновола), 36/30.

Балансоутримувачем будівлі по АДРЕСА_9 , яка входить у склад об`єкту (17/25 часток комплексу будівель, який розташований в м. Кіровограді по вул. В. Чорновола, 36) є регіональна служба охорони і реставрації пам`яток містобудування та архітектури, правонаступником якої є Відповідач-2 (розділ 7 "Користувач" Паспорта).

До Облікової картки додаються викопіювання з генплану м. Кіровограда (стор. 10 та 11), "усадебний план (схема) дім" №36 з спорудами по вул. Луначарського у м. Кіровоград (стор. 13), план - схема І поверху зблокованої будівлі під літ. "А" та "Б", план приміщень І поверху (стор. 16). У вище перелічених документах зображено нежитлове приміщення, передане ФОП Мамедову Ю.Г.О. за спірним Договором.

З підстав вищевикладеного колегія суддів вважає, що укладений між КП "РЦРП" та ФОП Мамедовим Ю.Г.О. Договір про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4 є удаваним, який укладено на приховування договору оренди комунального майна, фактично укладеного з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Цивільного кодексу України в частині визначених прав на розпорядження комунальним майном та порядку передачі в оренду такого майна державної і комунальної власності.

Наведене дає підстави для визнання недійсним оспорюваного Договору згідно ст. 215 ЦК України за позовом, у тому числі, заінтересованої особи.

Як зазначено, правовими наслідками недійсності правочину, згідно ст. 216 ЦК України, є повернення кожною із сторін того, що отримано на виконання недійсного правочину.

Встановлено, що оспорюваний Договір укладено на приховування договору оренди комунального майна, за яким відповідачеві-2 надано право користування комунальним майном в повному обсязі для функціонування закладу.

За вказаних обставин, наявні підстави для застосування наслідків недійсності Договору, а саме зобов`язання ФОП Мамедова Ю.Г.О. повернути балансоутримувачу КП "РЦРП" комунальне майно - приміщення на першому поверсі загальною площею 204,76 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації до КП "РЦРП" та ФОП Мамедова Ю.Г.О. про визнання недійсним договору про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 № 4 та про зобов`язання повернути майно правомірно задоволено господарським судом.

Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність доказів порушення інтересів держави, що у свою чергу спростовує факт наявності повноважень щодо звернення до суду з позовними вимогами, є безпідставними з огляду на наступне.

Укладенням договору про співпрацю порушуються як економічні інтереси держави, що полягає у незаконному та неефективному розпорядженні комунальним майном, так й інтереси щодо забезпечення належного збереження історичних пам`яток.

Зокрема, у даному випадку спірним договором про співробітництво сторонами фактично приховано правовідносини з оренди комунального майна, тобто такий договір є удаваним.

При цьому, відбулось незаконне та неефективне розпорядження комунальним майном, права власника щодо якого від імені територіальних громад належить органу місцевого самоврядування - Кіровоградській обласній раді.

Також, у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження комунальним майном, оскільки плату за користування комунальним майном за спірним договором визначено без дотримання порядку, встановленого ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 6 Методики розрахунку, пропорції розподілу та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №912/264/23.

Так, представником ФОП Мамедова Ю.Г.О. подано клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №912/264/23. Дане клопотання представник Відповідача-2 обґрунтовував перебуванням у провадженні Господарського суду Кіровоградської області справи №912/970/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли до Комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг» про визнання укладеною Додаткової угоди від 31.05.2023 до Договору про співробітництво (спільну діяльність) № 4 від 16.12.2020, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Мамедовим Юсіфом Гідаєтом Огли та Комунальним підприємством «Регіональний центр розвитку послуг», в редакції, викладеній у позовній заяві.

Однак, вказані доводи є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

При цьому, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, застосовуючи наведену правову норму за вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27.02.2018.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення у іншій справі, встановлює обставини що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини мають повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Ураховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14- 908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20.

Так, підставою для звернення прокурора до суду з позовом до Комунального підприємства «Регіональний центр розвитку послуг», фізичної особи підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли, про визнання недійсним договору про співробітництво та повернення майна стало встановлення передачі комунального майна, яке є об`єктом культурної спадщини, у користування на підставі правочину, укладеного без погодження голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника, без погодження органу охорони культурної спадщини - Департамента культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, а плата за користування комунальним майном за цим договором визначена без дотримання порядку, встановленого ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 8 Методики КМУ та п. 6 Методики КОР, а тому зміст спірного договору суперечить вимогам актів цивільного законодавства України.

Зміст спірного договору суперечить вимогам ст. 327 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 4, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. п. 8 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції на день укладання спірного договору), п. п. 1.3, 3.2.2 Порядку управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 29.09.2006 № 61 зі змінами, п. 6 Методики розрахунку, пропорції розподілу та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженої рішенням Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333, п. п. 3.8 Статуту КП «РЦРП».

Крім цього, при вчиненні спірного договору КП «РЦРП» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не мало права розпоряджатись комунальним нерухомим майном, який є об`єктом культурної спадщини та передавати його у користування без згоди голови Кіровоградської обласної ради чи його заступника та без погодження органу охорони культурної спадщини.

Підприємство користується майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, на праві господарського відання, з обмеженням правомочності розпорядження майном у порядку та в межах, встановлених чинним законодавством України та рішеннями засновника (п. п. 1.8, 5.2 Статуту), здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Кіровоградської обласної ради у встановленому порядку (п. п. 5.3 Статуту).

Підприємство має право входити до складу об`єднань господарюючих суб`єктів будь - якої форми власності в якості дійсного чи асоційованого учасника для спільного здійснення діяльності, передбаченої чинним законодавством за погодженням з обласною радою (п. п. 3.8 Статуту). Підприємство зобов`язано дотримуватись законодавства України, рішень обласної ради (п. п. 3.9 Статуту).

Враховуючи викладене, спірний договір про співробітництво (спільну діяльність) від 16.12.2020 №4, укладений між КП «РЦРП» та ФОП Мамедовим Ю.Г.О. є удаваним, оскільки між сторонами на його підставі фактично встановлено правовідносини з оренди комунального майна, та підлягає визнанню недійсним, а відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України, вказаний правочин вважається недійсним з моменту його укладення.

Таким чином, укладення додаткової угоди від 31.05.2023 до спірного договору не усуває встановлені порушення порядку передачі комунального майна, яке є зокрема об`єктом культурної спадщини наявності погодження з обласною радою та органу охорони культурної спадщини.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Враховуючи вищевикладене та положення п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відсутні підстави вважати на наявність об`єктивної неможливості розгляду справи №912/264/23, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Щодо повернення до підготовчого провадження у справі №912/264/23.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даному випадку не встановлено поважних підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 у справі № 912/264/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 у справі №912/264/23 залишити без змін.

Судові витрати Фізичної особи - підприємця Мамедова Юсіфа Гідаєта Огли за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков