Рішення

від 27.05.2024 по справі 924/1212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024Справа № 924/1212/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро»

до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест»

про визнання договору недійсним,

Представники сторін:

від позивача: Колесник С.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Квашнін М.О.,

від третьої особи: Рубченко О.І.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Хмельницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання договору банківського рахунку № НОМЕР_1 від 15.12.2020 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір банківського рахунку № НОМЕР_1 від 15.12.2020 було укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» невстановленими особами, які не мали повноважень представляти інтереси позивача та діяли на підставі підроблених документів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/1212/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.12.2023.

11.12.2023 через систему «Електронний Суд» та 14.12.2023 через відділ діловодства Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містив, зокрема, вимогу про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест».

14.12.2023 через систему «Електронний Суд» до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.12.2023 через систему «Електронний Суд» до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також 18.12.2023 до Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшов лист із нормативно-правовим обґрунтуванням територіальної підсудності справи № 924/1212/23 Господарському суду Хмельницької області відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення підготовчого засідання 18.12.2023 Господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу про направлення за підсудністю матеріалів справи № 924/1212/23 до Господарського суду міста Києва.

08.01.2024 матеріали справи № 924/1212/23 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 прийнято справу № 924/1212/23 до провадження судді, підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

29.01.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести судове засідання, призначене на 12.02.2024 та всі подальші судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В підготовче засідання 12.02.2024 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у підготовчому засіданні заявив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест». Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

За результатами підготовчого засідання 12.02.2024 суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» (вул. Десятинна, буд. 4/6, поверх 3, кабінет 31-А, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 36423915), зобов`язавши позивача направити третій особі копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами; встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову та відкладено підготовче засідання на 13.03.2024.

14.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання із доказами направлення третій особі копії позовної заяви з доданими матеріалами.

16.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

В підготовче засідання 13.03.2024 з`явились представники сторін та третьої особи.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 03.04.2024.

В судове засідання 03.04.2024 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Заслухавши пояснення та заперечення щодо позовних вимог представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 29.04.2024.

26.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.04.2024 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи відсутність заперечень присутніх у судовому засіданні 29.04.2024 представників учасників справи проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити вказане клопотання та відкласти розгляд справи на 27.05.2024.

20.05.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження повноважень його представника.

В судове засідання 27.05.2024 з`явились представники сторін та третьої особи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.05.2024 надав суду пояснення щодо позовних вимог.

У судових дебатах представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник третьої особи не висловив конкретної позиції щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що не є стороною оспорюваного договору та учасником правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк».

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» на виконання договору купівлі-продажу № АДС020221/003 від 02.02.2021 здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» 500 тонн сої, що підтверджується підписаним представниками вказаних товариств Актом приймання-передачі № АДС00000025 від 02.02.2021 та складською квитанцією на зерно № 6445 від 02.02.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» здійснило часткову оплату за отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» товар (сою) у розмірі 7 800 000,09 грн, перерахувавши цю суму коштів окремими платежами на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» - НОМЕР_1 , відкритий у відділені № 1 Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (надалі - АТ «ПУМБ»), м. Кривий Ріг, відповідно до платіжних доручень від 04.02.2021 № 1801 на суму 1 170 000,00 грн, від 05.02.2021 № 1809 на суму 2 000 000,00 грн, від 08.02.2021 № 121889 на суму 356 000,00 грн, від 08.02.2021 № 1818 на суму 1 000 000,00 грн, від 09.02.2021 № 1846 на суму 2 304 000,08 грн та від 10.02.2021 № 1860 на суму 970 000,01 грн.

Зарахування коштів у загальному розмірі 7 800 000,09 грн на вказаний рахунок підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 з 15.12.2020 по 11.02.2021, з якої також вбачається, що мало місце списання коштів з цього рахунку в сумі 4 522 150,00 грн.

Водночас, позивач заперечує щодо належності йому вказаного банківського рахунка ( НОМЕР_1 ), стверджуючи, що останній відкритий 15.12.2020 у відділені № 1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг невстановленими особами на його ім`я.

В матеріалах справи наявна Заява про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ПУМБ» від 15.12.2020, підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» ОСОБА_1, відповідно до якої в АТ «ПУМБ» відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 .

23.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» звернулося до АТ «ПУМБ» із заявою про закриття рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я позивача та перерахування залишку коштів із цього рахунка на дійсний рахунок товариства, відкритий в АТ «Райффайзен банк «Аваль».

У відповідь на вказану заяву АТ «ПУМБ» листом від 06.01.2023 вих. № НМ3-07.8/2 повідомив, що договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів, на підставі якого в банку був відкритий рахунок на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро», укладений між банком та особою, яка не мала повноважень представляти інтереси вказаного товариства, а саме діяла на підставі підроблених документів. Відтак, враховуючи, що договір про відкриття рахунку не укладався з Товариством з обмеженою відповідальністю «Думна Агро», зазначений договір не створює будь-яких правових наслідків для зазначеної юридичної особи, а тому позивач не набув права власності на кошти, що обліковуються на рахунку. Враховуючи наведене, АТ «ПУМБ» відмовив у закритті рахунку та перерахуванні залишку коштів з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро».

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що у розумінні положень статей 203, 207, 1067 Цивільного кодексу України між ним та АТ «ПУМБ» договір банківського рахунку не укладено, оскільки уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» такий договір не підписувала, що банком визнається, а тому договір банківського рахунку НОМЕР_1 , укладений 15.12.2020 між АТ «ПУМБ» та невстановленими особами від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів має бути визнаний недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та із посиланням на ст. 241 Цивільного кодексу України зазначав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки у даному випадку правочин між АТ «ПУМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» щодо відкриття банківського рахунку не вважається укладеним, а із урахуванням судової практики, неукладений договір не може бути визнано недійсним.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач безпідставно посилається на ст. 241 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки оспорюваний правочин укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» особою, яка взагалі не була уповноважена на представництво інтересів цього товариства, а отже не могла перевищити свої повноваження. Позивач вказав, що обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав є належним та відповідає наведеним у позові обставинам.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказував, що звертаючись із даним позовом до суду позивач не довів наявності спору з відповідачем, оскільки ще до моменту подання позову сторони визначились із тим, що договір банківського рахунку НОМЕР_1 , укладений 15.12.2020 між АТ «ПУМБ» та невстановленими особами від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору не є дійсним, так як не укладався між позивачем та відповідачем, що підтверджується листуванням між ними. Дійсною метою позивача є не визнання договору банківського рахунка недійсним, а отримання грошових коштів, які перебувають на рахунку, що підтверджує і сам позивач у відповіді на відзив, що свідчить про наміри позивача після отримання рішення у даній справі звертатись із окремим позовом до суду про визнання права власності на кошти, які перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 . Відтак, на думку відповідача, задоволення заявлених позовних вимог не призведе до ефективного захисту інтересів позивача.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що вона не є стороною оспорюваного у даній справі договору та не має жодного відношення до обставин відкриття АТ «ПУМБ» рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю «Думна Агро», як і не володіє будь-якою інформацією щодо того, які саме документи були надані до АТ «ПУМБ» при відкритті рахунку та ким вони були підписані, а тому не може стверджувати про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» підтвердило обставини щодо перерахування ним на виконання договору купівлі-продажу № АДС020221/003 від 02.02.2021, укладеного з позивачем, на рахунок останнього ( НОМЕР_1 ) коштів у загальній сумі 7 800 000,09 грн в якості часткової оплати за товар (сою кількістю 500 т), який був переданий позивачем 02.02.2021. Таким чином, за твердженнями третьої особи, право власності на грошові кошти у розмірі 7 800 000,09 грн перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» з дати зарахування цих кошів на рахунок отримувача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, а тому заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Таким чином під час вирішення даного спору суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. У спорі про визнання договорів недійсними суд обов`язково повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, у даному спорі підставою позовних вимог позивачем визначено обставини вчинення оспорюваного договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» особою, яка не мала на те відповідних повноважень та діяла на підставі підроблених документів, на підтвердження чого в матеріали справи надано, зокрема: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12021240220000037 від 12.02.2021; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12021243100000032 від 17.03.2021; відповіді Старокостянтинівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 16.02.2021 № 6826.34-180/6826.34.1-21 та від 16.02.2021 № 6826.34-181/6826.34.1-21; рішення № 2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» від 18.02.2021; наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» № 7 від 18.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »; рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11.10.2021 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2022 у справі № 683/1006/21.

Зазначені обставини щодо вчинення оспорюваного правочину (договору банківського рахунку НОМЕР_1, укладеного 15.12.2020) не уповноваженими особами та на підставі підроблених документів підтверджуються самим відповідачем, який не оспорює обставин неукладеності між ним та позивачем договору банківського рахунка.

Крім того, із долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що по факту незаконної підробки документів, на підставі яких в АТ «ПУМБ» було відкрито рахунок від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро», а також по факту підробки договору купівлі-продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» щодо продажу сої Товариству з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» 12.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021240220000037 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, а також проаналізувавши надані позивачем, зокрема, судові рішення у справі № 683/1006/21, з огляду на визнання сторонами обставин відкриття оспорюваного договору від імені позивача невстановленими особами, суд не має обґрунтованих підстав вважати такі обставини недостовірними в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, з огляду на встановлене, не може бути застосована до спірних правовідносин ст. 241 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач та яка стосується вчинення правочинів із перевищенням повноважень, оскільки в межах даних правовідносин не вбачається наявності факту «перевищення» повноважень особою, яка підписала спірний договір банківського рахунка, а вбачається відсутність відповідної волі позивача на вчинення правочину, що призвело до порушення прав останнього на отримання належних йому коштів за укладеним із третьою особою договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Частинами 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Так, позивач стверджує, що обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав шляхом визнання недійсним договору банківського рахунку НОМЕР_1, укладеного 15.12.2020 між АТ «ПУМБ» та невстановленими особами від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів є належним та ефективним способом захисту.

Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Так, позивач стверджує, що від визнання недійсним договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 15.12.2020 залежить подальша можливість законної реалізації ним своїх прав на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» кошти, які знаходяться на вказаному банківському рахунку.

За доводами позивача, відповідач зберігає грошові кошти у розмірі 3 277 850,09 грн без достатньої правової підстави та зобов`язаний повернути ці кошти позивачу відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, а вказана стаття може бути застосована тільки після того, як відповідна правова підстава (договір) в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена чи була взагалі відсутня.

Втім, суд зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Судом із наведених у позові доводів та пояснень представника позивача, висловлених в судових засіданнях, з`ясовано, що у разі, якщо банк не виконає свого обов`язку із перерахування позивачу належних йому коштів у розмірі 3 277 850,09 грн на підставі рішення суду у даній справі про визнання недійсним договору банківського рахунка, він буде вимушений звернутися до суду з метою отримання вказаних коштів. Тобто, вимоги про стягнення належних позивачу коштів можуть бути предметом окремого позову, в основу якого має бути покладено рішення суду у даній справі про визнання недійсним договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 15.12.2020.

Із наведеного суд доходить висновку, що дійсною метою даного позову є саме повернення коштів позивачу, які були сплачені третьою особою на виконання договору купівлі-продажу № АДС020221/003 від 02.02.2021 та які надійшли на банківський рахунок НОМЕР_1 , що не належить позивачу, а не визнання недійсним договору банківського рахунка. Більше того, обставини недійсності/не укладення такого договору не заперечуються відповідачем, в той час як виходячи із положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України сторона має можливість звернутися до суду з відповідним позовом лише у тому випадку, якщо інша сторона заперечує недійсність договору.

Однак, позивачем було зазначено, що реституція може бути застосована лише за наявності укладеного договору, в той час як у даному випадку договір банківського рахунка між позивачем та АТ «ПУМБ» не було укладено, що підтверджено самим відповідачем.

З приводу зазначеного суд вважає за необхідне відмітити, що юридичний аналіз статей 207, 208, 626, 631, 638 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, у випадку не підписання договору однією з його сторін не можна вважати, що сторони дійшли згоди щодо всіх умов викладеного в письмовій формі договору та відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України констатувати його укладення.

Системний аналіз статей 203 та 215 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що недійсним можна визнати правочин, який вчинено, тобто той, що був укладений з досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Встановлення фактичних обставин недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину виключає можливість визнання його недійсним. Отже, не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином, за змістом законодавчого регулювання, наведеного у загальних положеннях про правочини, якщо договір хоча й має ознаки неукладеного, але є виконаним, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи визнаним в судовому порядку недійсним.

Порушення права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, привласнення іншою майна (коштів) позивача).

Слід зазначити, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину сплачено кошти або передано інше майно (як-то, у даному випадку зараховано кошти на відкритий банківський рахунок та списано з нього частину коштів), то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що рішення суду про визнання недійсним договору не передбачатиме зобов`язань для відповідача перерахувати кошти позивачу та на підставі такого рішення відповідач не зможе перерахувати позивачу кошти, оскільки відповідних вимог, спрямованих на отримання коштів у розмірі 3 277 850,09 грн (визнання права власності на ці кошти) позивачем в межах даного позову не заявлено.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлення позову про визнання недійсним договору без відповідної вимоги про стягнення коштів на користь позивача не відновить права останнього в межах даного позову, а відтак, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, висновки якого щодо застосування норм права відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню судами, у даному випадку позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (позиція Верховного Суду у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко