Постанова

від 30.10.2024 по справі 924/1212/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 924/1212/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Колесник Сергій Миколайович (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Кошарський Олег Володимирович (поза межами приміщення суду),

від третьої особи: Рубченко О.І. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 (повний текст складено 03.06.2024)

у справі № 924/1212/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро»

до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест»,

про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» (далі - ТОВ «Думна Агро», Товариство) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір банківського рахунка НОМЕР_2, укладений 15.12.2020 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», Банк) та невстановленими особами від імені ТОВ «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що зазначений договір банківського рахунка від його імені було укладено невстановленими особами, які не мали повноважень представляти інтереси ТОВ «Думна Агро» та діяли на підставі підроблених документів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що дійсною метою позову у цій справі є саме повернення коштів позивачу, які були сплачені третьою особою на виконання договору купівлі-продажу №АДС020221/003 від 02.02.2021 та які надійшли на спірний банківський рахунок, що не належить позивачу, а не визнання недійсним договору банківського рахунка. Більше того, обставини недійсності / не укладення такого договору не заперечуються відповідачем, в той час як виходячи із положень ч. 3 ст. 215 ЦК України сторона має можливість звернутися до суду з відповідним позовом лише у тому випадку, якщо інша сторона заперечує недійсність договору.

Суд зауважив, що рішення суду про визнання недійсним договору не передбачатиме зобов`язань для відповідача перерахувати кошти позивачу та на підставі такого рішення відповідач не зможе перерахувати позивачу кошти, оскільки відповідних вимог, спрямованих на отримання коштів у розмірі 3 277 850,09 грн (визнання права власності на ці кошти) позивач в межах даного позову не заявив.

Суд дійшов висновку, що заявлення позову про визнання недійсним договору без відповідної вимоги про стягнення коштів на користь позивача не відновить права останнього в межах даного позову, а тому у цьому випадку позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові (позиція Верховного Суду у постанові від 19.09.2023 у справі №910/19668/21).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, ТОВ «Думна Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ «Думна Агро», стягнути з відповідача на користь ТОВ «Думна Агро» понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи №924/1212/23.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим ст. 236 ГПК України, оскільки суд першої інстанції неправильно визначив відповідно до встановлених судом обставин існуючі між позивачем та відповідачем правовідносини; викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають встановленим обставинам справи; суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, застосував норми права до спірних правовідносин без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що Товариство мало обов`язок одночасно з вимогою про визнання договору банківського рахунка недійсним пред`явити вимогу про застосування судом наслідків недійсності цього правочину (двосторонньої реституції) та зазначає, що Товариство не є стороною договору банківського рахунка НОМЕР_1, укладеного 15.12.2020 між невстановленими особами та АТ «ПУМБ», жодних дій на виконання умов цього договору не здійснювало і не могло здійснити, оскільки не є стороною цього договору.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Елеватор Буд Інвест» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

ТОВ «Елеватор Буд Інвест» вважає, що позивач є законним власником грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку в АТ «ПУМБ», що встановлено судом першої інстанції під час судового розгляду цієї справи. Тож АТ «ПУМБ» не має права утримувати вказані кошти у себе проти волі їх власника, тобто позивача, та зобов`язаний повернути позивачу вказані кошти на його вимогу. Разом з тим, на думку третьої особи, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про те, що заявлення позивачем позову про визнання недійсним договору без відповідної вимоги про стягнення коштів на користь позивача не відновить права останнього, а тому у цьому випадку позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав.

АТ «ПУМБ» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Банк вважає, що у цій судовій справі (№924/1212/23) позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, справжньою метою позову є отримання грошових коштів, які перебувають на спірному рахунку.

Також Банк зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства грошові кошти на банківському рахунку № НОМЕР_1 повинні буті повернуті їх відправнику і власнику ТОВ «Елеватор Буд Інвест», а вже потім усі питання між ТОВ «Думна Агро» та ТОВ «Елеватор Буд Інвест», якщо вони є на сьогоднішній день, повинні вирішуватись вже без участі АТ «ПУМБ».

На думку Банку, судовий збір повинен бути повністю покладений на позивача, оскільки у задоволені позову ТОВ «Думна Агро» до АТ «ПУМБ» повинно бути відмовлено у повному обсязі, враховуючи те, що договір між ТОВ «Думна Агро» (позивачем) та АТ «ПУМБ» (відповідачем) не укладався і цей факт підтверджує як сам позивач у своїх листах від 10.02.2021 та 26.02.2021, адресованих відповідачу (АТ «ПУМБ»), так і відповідач (АТ «ПУМБ») у своєму листі від 06.01.2023 за вих. №HM3-07.8/2, адресованому позивачу.

У відповіді на поданий Банком відзив ТОВ «Думна Агро» наводить заперечення щодо доводів відзиву та наводить власні доводи на їх спростування.

ТОВ «Думна Агро» також зазначає, що право власності Товариства на грошові кошти які знаходяться на рахунку ТОВ «Думна Агро» № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "ПУМБ", підтверджується як доданими до позовної заяви доказами, так і ТОВ "Елеватор Буд Інвест" під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, яке у наданому поясненні зазначило, що право власності на грошові кошти перейшло від ТОВ "Елеватор Буд Інвест" до ТОВ "Думна Агро" з дати зарахування цих коштів Банком на рахунок отримувача. На даний час ТОВ "Елеватор Буд Інвест" не є власником коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ "Думна Агро" № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "ПУМБ", та не має до цих коштів жодного відношення.

Товариство вважає, що за таких обставин посилання відповідача у відзиві на те, що на його думку, відповідно до вимог чинного законодавства грошові кошти, які знаходяться на спірному рахунку, повинні бути повернуті їх відправнику і власнику ТОВ "Елеватор Буд Інвест", не відповідає встановленим судом обставинам у цій справі, оскільки власником цих грошових коштів є позивач - ТОВ "Думна Агро". Крім цього, відповідач не надав жодних доказів повернення грошових коштів, які знаходяться на цьому рахунку, їх відправнику - ТОВ "Елеватор Буд Інвест".

Зазначена ситуація триває вже більше трьох років.

ТОВ «Думна Агро» надало додаткові пояснення щодо застосування ст. 1212 ЦК України з посиланням на висновки Верховного Суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №924/1212/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Думна Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 до надходження матеріалів справи №924/1212/23.

27.06.2024 матеріали справи №924/1212/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Думна Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №924/1212/23. Розгляд справи призначено на 14.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 заяву представника ТОВ «Думна Агро» Колесника С.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкладено судове засідання на 09.09.2024. Доручено представнику ТОВ «Думна Агро» Колеснику С.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) забезпечити проведення судового засідання у справі №924/1212/23 в режимі відеоконференції 09.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 заяву представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» адвоката Квашніна М.О. про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Колегією суддів у судових засіданнях 09.09.2024, 16.10.2024 та 23.10.2024 оголошувалась перерва на підставі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 заяву представника АТ «ПУМБ» адвоката Кошарського О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.10.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

В матеріалах справи наявна Заява про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ПУМБ» від 15.12.2020, підписана директором ТОВ «Думна Агро» Захарчук Н.О., відповідно до якої в АТ «ПУМБ» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

02.02.2021 ТОВ «Думна Агро» (продавець) уклало з ТОВ «Елеватор Буд Інвест» (покупець) договір купівлі-продажу №АДС020221/003, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сою українського походження врожаю 2020 року (товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця чи в інший спосіб, який не суперечить чинному законодавству України. Підписанням цього договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється за фактом поставки товару (п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно з додатком №1 до договору купівлі-продажу №АДС020221/003 від 02.02.2021 продавець підписанням цього додатку визнає, що про перелік документів та зобов`язується надати їх покупцю при укладанні договору купівлі-продажу №АДС020221/003 від 02.02.2021.

02.02.2021 ТОВ «Думна Агро» на виконання договору купівлі-продажу №АДС020221/003 від 02.02.2021 здійснило поставку ТОВ «Елеватор Буд Інвест» 500 тонн сої, що підтверджується підписаним представниками цих товариств Актом приймання-передачі №АДС00000025 від 02.02.2021 та складською квитанцією на зерно №6445 від 02.02.2021.

Платіжними дорученнями №1801 від 04.02.2021 на суму 1 170 000,00 грн, №1809 від 05.02.2021 на суму 2 000 000,00 грн, №121889 від 08.02.2021 на суму 356 000,00 грн, №1818 від 08.02.2021 на суму 1 000 000,00 грн, №1846 від 09.02.2021 на суму 2 304 000,08 грн та №1860 від 10.02.2021 на суму 970 000,01 грн ТОВ «Елеватор Буд Інвест» здійснило часткову оплату за отриманий від ТОВ «Думна Агро» товар (сою) у розмірі 7 800 000,09 грн, перерахувавши цю суму коштів окремими платежами на рахунок ТОВ «Думна Агро» № НОМЕР_1 , відкритий у відділені №1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг.

Зарахування коштів у загальному розмірі 7 800 000,09 грн на зазначений вище рахунок у Банку підтверджується випискою по рахунку з 15.12.2020 по 11.02.2021. Також ця виписка свідчить, що з рахунку були списані кошти в сумі 4 522 150,00 грн на користь ТОВ «Парус-Транс ЛТД» та ТОВ «Автолайн Одеса».

23.12.2022 ТОВ «Думна Агро» звернулось до АТ «ПУМБ» із заявою про закриття рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я Товариства та просило перерахувати залишок коштів із цього рахунка на дійсний рахунок Товариства, відкритий в АТ «Райффайзен банк «Аваль».

Листом вих. №НМ3-07.8/2 від 06.01.2023 Банк повідомив ТОВ «Думна Агро», що договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів, на підставі якого в банку відкрито рахунок на ім`я ТОВ «Думна Агро», укладений між Банком та особою, яка не мала повноважень представляти інтереси Товариства, а діяла на підставі підроблених документів. Оскільки договір про відкриття рахунку не укладався з ТОВ «Думна Агро», не створює будь-яких правових наслідків для Товариства, а тому Товариство не набуло права власності на кошти, що обліковуються на рахунку. Враховуючи наведене, АТ «ПУМБ» відмовило ТОВ «Думна Агро» у закритті рахунку та перерахуванні залишку коштів з нього на користь Товариства.

ТОВ «Думна Агро» у позовній заяві заперечує належність йому банківського рахунка № НОМЕР_1 та стверджує, що зазначений рахунок відкритий 15.12.2020 у відділені №1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг, невстановленими особами на ім`я Товариства. Товариство зазначає, що у розумінні положень ст. 203, 207, 1067 ЦК України між ним та АТ «ПУМБ» договір банківського рахунку не укладено, оскільки уповноважена особа Товариства такий договір не підписувала, що Банк визнає, а тому договір банківського рахунку № НОМЕР_1 , укладений 15.12.2020 між АТ «ПУМБ» та невстановленими особами від імені ТОВ «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів, має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підтвердження зазначених обставин (зокрема підписання спірного договору особою, яка не мала на те відповідних повноважень та діяла на підставі підроблених документів) у матеріали справи надано: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12021240220000037 від 12.02.2021; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12021243100000032 від 17.03.2021; відповіді Старокостянтинівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області №6826.34-180/6826.34.1-21 від 16.02.2021 та №6826.34-181/6826.34.1-21 від 16.02.2021; рішення №2 учасника ТОВ «Думна Агро» від 18.02.2021; наказ ТОВ «Думна Агро» №7 від 18.02.2021 «Про звільнення Захарчук Нелі Олександрівни»; рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11.10.2021 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2022 у справі №683/1006/21.

Зазначені обставини щодо вчинення оспорюваного правочину (договору банківського рахунку НОМЕР_2, укладеного 15.12.2020) не уповноваженими особами та на підставі підроблених документів не оспорюється та визнається позивачем та відповідачем.

За фактом незаконної підробки документів, на підставі яких в АТ «ПУМБ» було відкрито рахунок від імені ТОВ «Думна Агро», а також за фактом підробки договору купівлі-продажу щодо продажу ТОВ «Думна Агро» сої ТОВ «Елеватор Буд Інвест» 12.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021240220000037 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

За таких підстав у суду відсутні підстави вважати такі обставини недостовірними в силу положень ст. 75 ГПК України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Економічні, організаційні і правові засади діяльності банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність». Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

За визначенням ч. 1 ст. 29 цього Закону надання платіжних послуг (у т.ч. виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

На час відкриття спірного рахунку була чинна Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (затверджено Постановою Правління Національного банку України

12.11.2003 №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 №56, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493.

Зазначена Інструкція регулює в т.ч. порядок відкриття та закриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних, вкладних (депозитних) рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) клієнтів банків.

Копії документів, які подаються до банку для відкриття рахунку, мають бути засвідчені в установленому законодавством України порядку. Уповноважений працівник банку має право засвідчувати своїм підписом копії документів, які подаються для відкриття рахунків, якщо клієнт пред`явив оригінали цих документів (п. 9-4 Інструкції).

Згідно з п. 10 Інструкції банк формує справу з юридичного оформлення рахунка з документів, що подаються клієнтом під час відкриття рахунку, а також інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел під час виконання вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та нормативно-правового акта Національного банку з питань фінансового моніторингу (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу), та документів, що підтверджують повноваження представника (довіреної особи, розпорядника) клієнта на розпорядження рахунком клієнта. Порядок зберігання документів у справі з юридичного оформлення рахунку банк встановлює самостійно згідно з його внутрішніми документами.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції станом на дату відкриття спірного рахунка) суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Зазначена вище Інструкція не містить вказівок щодо дій банку або клієнта у випадку, коли рахунок на ім`я клієнта відкрито невстановленими особами.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином, за змістом законодавчого регулювання, наведеного у загальних положеннях про правочини, якщо договір хоча й має ознаки неукладеного, але є виконаним, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи визнаним в судовому порядку недійсним.

Порушення права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, привласнення іншою майна (коштів) позивача).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як «суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому».

Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив, що і суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом». Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

З норм ст. 16 ЦК України, 20 ГК України та 5 ГПК України вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності щодо договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

Суд встановив, що Товариство як продавець уклало з ТОВ «Елеватор Буд Інвест» (покупець) договір купівлі-продажу №АДС020221/003, на виконання якого поставило товар, який покупець прийняв та оплатив частково у розмірі 7 800 000,09 грн, перерахувавши цю суму коштів окремими платежами на рахунок ТОВ «Думна Агро» № НОМЕР_1 , відкритий у відділені №1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг.

Однак, як стало в подальшому відомо учасникам справи, рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ім`я ТОВ «Думна Агро» у відділені №1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг, невстановленими особами.

На цій підставі Банк у задоволенні заяви Товариства про закриття спірного рахунку відмовив, грошові кошти, які ТОВ «Елеватор Буд Інвест» сплатило ТОВ «Думна Агро» на цей рахунок за отриманий товар, на інший рахунок Товариства не перерахував, вважаючи, що ТОВ «Думна Агро» не набуло права власності на кошти, які обліковуються на рахунку.

На переконання колегії суддів, у цій справі позивач потребує захисту свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем та іншими особами, що пов`язано зі спірним договором банківського рахунка, в т.ч. щодо грошових коштів, які були сплачені ТОВ «Елеватор Буд Інвест» на виконання договору купівлі-продажу.

Укладення спірного договору між відповідачем та невідомими особами від імені Товариства з порушенням чинного законодавства за відсутності волевиявлення позивача є підставою для задоволення позову в частині визнання такого договору недійсним.

При цьому колегія суддів враховує таке.

Статтею 69 глави 6 розділу Податкового кодексу України «Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронних гаманців в емітентах електронних грошей» серед іншого встановлено наступне.

Пункт 69.2 (абзац перший). Банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця платника податків - юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку/електронного гаманця.

Пункт 69.3. Контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг, емітента електронних грошей про відкриття рахунку/електронного гаманця зобов`язаний направити повідомлення про взяття рахунку/електронного гаманця на облік або про відмову у взятті контролюючим органом рахунку/електронного гаманця на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунку/електронного гаманця на облік, такий рахунок/електронний гаманець вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання відповідною установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.

Пункт 69.4. Датою початку видаткових операцій за рахунком/електронним гаманцем платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей є дата отримання банком або іншою фінансовою установою, небанківським надавачем платіжних послуг, емітентом електронних грошей повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку/електронного гаманця на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 цієї статті.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 затверджено Порядок подання повідомлень про відкриття / закриття рахунків/електронних гаманців платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей до контролюючих органів.

Відповідно до п. 5 розділу І цього Порядку банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг / емітенти електронних грошей зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку / електронного гаманця платника податків до контролюючого органу, у якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку / електронного гаманця.

Чинна на момент вирішення судового спору Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 162 (далі - Інструкція № 162), також встановлює, що надавач платіжних послуг зобов`язаний надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття рахунку користувача - платника податків та проводити видаткові операції за рахунком такого користувача в порядку, визначеному статтею 69 Податкового кодексу України (пп. 1 п. 28 розділу І).

Отже, відповідно до наведених нормативних актів відкритий від імені ТОВ «Думна Агро» банківський рахунок підлягає обов`язковому обліку в контролюючих органах як такий, що належить позивачеві, а це цілком може призвести до неочікуваних і несприятливих для позивача наслідків.

Разом з тим жодний з наведених вище нормативних актів чітко не встановлює порядок дій банку чи контролюючого органу, а також номінального власника рахунка у разі підтвердження того, що рахунок у банку відкритий на ім`я користувача невстановленими особами шляхом вчинення шахрайських дій.

Лише пп. 4 п. 121 розділу ХV Інструкції № 162 визначає, що надавач платіжних послуг закриває поточні/платіжні рахунки користувачів на підставах, передбачених законодавством України або договором між надавачем платіжних послуг та користувачем.

ТОВ «Думна Агро» вирішило захистити своє порушене право шляхом визнання договору банківського рахунка недійсним. Такий спосіб захисту передбачений як Цивільним, так і Господарським кодексами України. І хоча його застосування не призводить до автоматичного стягнення / перерахування на користь Товариства коштів, що обліковуються на спірному рахунку і належать позивачеві як плата за поставлений товар (хоча це і може бути кінцевою метою позивача), проте це не означає, що такий спосіб захисту аж ніяк не поновлює порушених прав і не захищає Товариство. Висновок місцевого суду про неефективність обраного позивачем способу захисту практично перебуває на межі втручання у господарську діяльність позивача. Адже саме ТОВ «Думна Агро» знає всі нюанси спірної ситуації і реалізовує свою власну управлінську тактику і стратегію як суб`єкт господарювання, в т. ч. використовуючи процесуальний принцип диспозитивності щодо визначення своїх позовних вимог. При цьому в досліджуваній ситуації в принципі будь-яке рішення суду (задоволення позову чи відмова в цьому) все одно має можливим наслідком ще одне звернення ТОВ «Думна Агро» до суду з вимогою про стягнення коштів за проданий товар.

Зважаючи на все наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що оскільки в цьому конкретному випадку законодавство не визначає порядку дій особи, на чиє ім`я відкрито банківський рахунок поза її фактичною волею, цей рахунок не закритий і на ньому розміщені кошти, які ТОВ «Елеватор Буд Інвест» перерахувало саме на користь ТОВ «Думна Агро», а також тривалість цієї ситуації, у якій перебувають учасники справи, вимога Товариства про визнання недійсним спірного договору банківського рахунка має бути задоволена, що сприятиме визначеності у статусі, правах та обов`язках кожної з осіб, які є учасниками цієї справи, один перед одним та державними (зокрема, податковими) органами, а тому є ефективним способом захисту такого інтересу.

Крім того, на переконання колегія суддів, у такому випадку буде реалізований принцип необхідності дотримання належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №924/1212/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №924/1212/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір банківського рахунка НОМЕР_2, укладений 15.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» (код ЄДРПОУ 36027818, 31183, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Губин) 2 147,20 грн судового збору.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» (код ЄДРПОУ 36027818, 31183, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Губин) 3 220,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

4. Справу №924/1212/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак