Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/899/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/899/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп»

до Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний

комбінат»

про стягнення 2.914.600,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Степанов О.С., довіреність № 2024 від 03.01.2024

від відповідача Дітковський А.М., ордер серії № АН № 1091763 від 22.11.2022

СУТЬ СПОРУ:

17.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Груп» до Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» про стягнення 2.360.000,00 грн вартості неповернутого орендованого майна за договором № АР-060 від 01.08.2017, а також 554.600,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/899/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

16.02.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не доведено втрату (загибель) техніки. Відповідач наразі не здійснює контроль за виробничим майданчиком, який знаходиться на тимчасово окупованій території, проте за останніми даними відповідача техніка позивача не була пошкоджена, знищена або втрачена. У той же час, відповідач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області з відповідною заявою про відсутність контролю за виробничим майданчиком, на підставі чого внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022131330000669. Зазначає, що неможливість повернення техніки зумовлена обставинами непереборної сили, якими є окупація території України. Одночасно відповідач зазначає, що не має обов`язків щодо відшкодування збитків у зв`язку із повною відсутністю його вини. Відповідач не погоджується із розміром збитків, оскільки не ґрунтується на реальній вартості техніки.

06.03.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відсутність у відповідача можливості повернути техніку з оренди підпадає під поняття втрати, з чого виникає обов`язок відповідача компенсувати вартість неповернутої техніки. Також позивач наголосив, що відповідач не повідомляв про настання форс-мажорних обставин у передбачений договором термін. Позивач зазначив, що розмір збитків розраховано виключно до умов, які погоджені сторонами в договорі.

09.03.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що не має обов`язків з відшкодування збитків з огляду на відсутність його вини; позивачем не доведено належними та допустимими доказами втрату або знищення техніки та розмір збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/899/23 від 27.04.2023 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» 2.360.000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки, 389.400,00 грн пені, а також 41.241,00 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/899/23 від 18.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду № 910/899/23 від 25.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9545/23 отримані Господарським судом міста Києва 05.02.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято справу № 910/899/23 до розгляду; призначено підготовче засідання на 12.03.2024.

04.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

04.03.2024 від представника позивача - адвоката Степанова О.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях, по справі № 910/899/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/899/23 від 06.03.2024 в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Груп» про участь у засіданні суду у справі № 910/899/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» відмовлено.

07.03.2024 від представника позивача - адвоката Степанова О.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі № 910/899/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/899/23 від 08.03.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Груп» - адвоката Степанова О.С. про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/899/23 в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

12.03.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

У зв`язку з оголошенням 12.03.2024 о 10:18 год. у місті Києві та Київській області повітряної тривоги, з метою збереження життя та здоров`я представників сторін, працівників апарату суду та суддів, суд дійшов висновку утриматись від розгляду справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим судове засідання 12.03.2024 у справі № 910/899/23 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/899/23 від 12.03.2024 викликано сторін у підготовче засідання, яке відбудеться 02.04.2024.

02.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

22.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.04.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу країни оголошено перерву до 30.04.2024.

Позивач в судовому засіданні 30.04.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 30.04.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

30.04.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу країни оголошено перерву до 21.05.2024.

02.05.2024 від представника позивача - адвоката Степанова О.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засіданні за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

У судовому засіданні 21.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Груп» (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (орендар, відповідач) укладено договір оренди навантажувальної техніки № АР-060 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне орендне користування:

1.1.1. Автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_16 , код по складу 30501;

1.1.2. Автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11 , код по складу 30363.

Спір виник внаслідок того, що після звернення позивача до відповідача з повідомленням про розірвання договору відповідач орендовану техніку не повернув, а тому відповідач має відшкодувати вартість неповерненого з оренди майна, яка становить 2.360.000,00 грн. Також позивачем за порушення строку такого відшкодування нараховано пеню в розмірі 554.600,00 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує обґрунтованість пред`явлених позивачем вимог у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору на підтвердження факту передачі техніки орендодавцем орендарю, згідно умов даного договору, складається двосторонній акт приймання-передачі (додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 01.08.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_16 , код по складу 30501

Згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 06.10.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11 , код по складу 30363.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 10.4 договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій годі, та/або у чинному законодавстві України.

25.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 25.10.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A10D, вантажопідйомністю 1000 кг, висотою підйому 3000 мм, 2010 року випуску, № шасі: НОМЕР_6, № двигуна НОМЕР_14 , код по складу 33101.

15.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 15.12.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Toyota, моделі 02-8FG-15, вантажопідйомністю 1500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_13 , код по складу 29884.

30.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 30.04.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD-25, вантажопідйомністю 2500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2018 року випуску, № шасі: НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_12 , код по складу 38612.

01.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої сторони дійшли згоди здійснити заміну автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_10 , № двигуна НОМЕР_11 , код по складу 30363 на автонавантажувач марки Nissan, моделі FD02A25Q вантажопідйомністю 2500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2004 року випуску, № шасі: НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_15 , код по складу 35270, що підтверджується актом приймання-передачі техніки в оренду від 01.07.2018.

15.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 15.11.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15D, вантажопідйомністю 1500 кг, висотою підйому 3000 мм, 2010 року випуску, № шасі: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_9 , код за складом 38819.

25.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 13, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 25.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15D, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2012 року випуску, № шасі: НОМЕР_1 , № двигуна К21 ; № НОМЕР_8, код по складу 49598.

У пункті 1.2 договору з урахуванням додаткових угод № 1 від 25.10.2017, № 2 від 15.12.2017, № 3 від 30.04.2018, № 5 від 01.07.2018, № 5 від 15.11.2018, № 13 від 25.11.2021 сторонами погоджено відновну оціночну вартість, що складає:

1) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1AJ15J, шасі № НОМЕР_7, код по складу 30501 - 320.000,00 грн;

2) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A10D, шасі № НОМЕР_6, код по складу 33101 - 210.000,00 грн;

3) автонавантажувач Toyota, моделі 02-8FG-15, шасі № НОМЕР_5, код по складу 29884 - 340.000,00 грн;

4) автонавантажувач Goodsense, моделі FD-25, шасі № НОМЕР_4, код по складу 38612 - 460.000,00 грн;

5) автонавантажувач Nissan, моделі FD02A25Q, шасі № НОМЕР_3, код по складу 35270 - 380.000,00 грн;

6) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_2, код по складу 38819 - 350.000,00 грн;

7) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_1, код по складу 49598 - 300.000,00 грн, загалом 2.360.000,00 грн.

Згідно з ч.1ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2018 року. Строк фактичної оренди техніки закінчується в момент підписання сторонами додатку № 5 до договору. Сторони дійшли згоди вважати, що в разі не підписання додатку № 5 після закінчення строку дії договору - він буде вважатися автоматично продовженим, по дату підписання акт приймання-передачі техніки з оренди.

Додатковими угодами № 8 від 23.12.2020 та № 12 від 01.12.2021 сторони дійшли згоди що у разі відсутності письмового заперечення сторін (якої-небудь сторони) з приводу виконання його умов або при небажанні продовжувати термін його дії, яке повинно бути направлене іншій стороні, у строк - за два тижні до дати закінчення строку дії даного договору, даний договір вважається пролонгованим на термін двох календарних місяців на тих же умовах, з можливістю наступної автоматичної пролонгації на кожні два календарні місяці, на граничний термін спочатку до 31.12.2021, потім до 31.12.2023.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з положеннями частин 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до п. 3.8 договору сторони прийшли до взаємної згоди надати орендодавцю право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов`язковим попереднім, у термін за 10 (десять) календарних днів, до дати передбачуваного розірвання, повідомленням орендаря; при цьому орендодавець не несе обов`язку надати орендарю іншу техніку і не тягне для орендодавця негативних наслідків, у вигляді сплати штрафів, пені, збитків, втраченої орендарем вигоди та інше. В цьому випадку орендодавець повертає орендарю залишок сплаченої орендної плати, протягом 10 (десяти) календарних днів.

В матеріалах справи наявне повідомлення позивача № 45 від 02.11.2022, адресоване відповідачу, в якому позивач у зв`язку із виробничою необхідністю, керуючись п. 3.8 договору, повідомляє відповідача про розірвання договору оренди навантажувальної техніки № АР-060 від 01.08.2017 через десять календарних днів з дня отримання даного повідомлення; також повідомлено про обов`язок відповідача повернути орендовану техніку у строк одного календарного дня з моменту дострокового розірвання договору з оформленням відомості та акту приймання-передачі техніки з оренди, а також провести повний розрахунок по сплаті заборгованості з орендної плати.

Дане повідомлення надіслано відповідачу 08.11.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 4901101154345 та отримано відповідачем 14.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4901101154345.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір є розірваним з 24.11.2022.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що повернення техніки орендодавцю проводиться у строк одного календарного дня з моменту закінчення терміну дії (дострокового розірвання) цього договору, згідно відомості приймання техніки з оренди, що є додатком № 4 до договору, а також підписаного сторонами договору, акту приймання-передачі техніки з оренди, що є додатком № 5 до договору. Передача-приймання техніки з оренди здійснюється на території орендодавця.

За змістом пункту 5.3.1 договору орендар зобов`язаний з моменту припинення дії (дострокового розірвання) цього договору, повернути орендодавцю техніку.

Відповідно до п. 3.10 договору орендована техніка повинна бути повернута орендодавцю в повній комплектності і в тому ж технічному стані, в якому вона була отримана орендарем, з урахуванням нормального зносу, що виник протягом строку його орендної експлуатації.

Оскільки договір є розірваним з 24.11.2022 відповідач мав повернути орендовану техніку до 25.11.2022 включно.

Разом з цим, згідно з п. 1.3 договору сторонами було погоджено наступне місце (територія) експлуатації (перебування) орендованої техніки в орендаря: Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Менделєєва, 67 .

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Перелік).

Розділом 2.6 глави І Переліку визначено, що м. Рубіжне (у складі Рубіжанської міської територіальної громади) є територією активних бойових дій починаючи з 24.02.2022 по цей час. У розділі 6 глави II Переліку визначено, що м. Рубіжне (у складі Рубіжанської міської територіальної громади) починаючи з 13.05.2022 по цей час є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Отже, окупація м. Рубіжне є загальновідомою обставиною та в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.

Суд приходить до висновку, що через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 13.05.2022 окупацією міста Рубіжне де знаходилося орендоване майно повернення його позивачу є неможливим, а отже наразі воно фактично є втраченим для позивача.

Відповідно до пункту 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця. Термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.

29.11.2022 позивач направив відповідачу претензію № 554/юр від 25.11.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 4901101156240, в якій позивач вимагав у відповідача негайно повернути орендовані автонавантажувачі, або компенсувати відновну вартість автонавантажувачів у сумі 2.360.000,00 грн, або надати рівноцінне майно, якщо на це буде згода орендодавця, та ліквідувати поточну заборгованість з оплати орендної плати по договору оренди навантажувальної техніки № АР-060 від 01.08.2017.

Дана претензія отримана відповідачем 03.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4901101156240.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, оскільки пунктом 6.8 договору встановлено термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів із відповідного звернення орендодавця, суд дійшов висновку що відповідач мав виконати зобов`язання з відшкодування вартості не повернутої техніки у строк до 08.12.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать та не заперечується обома сторонами, що відповідач свої зобов`язання з відшкодування відновної оціночної вартості втраченої техніки в розмірі 2.360.000,00 грн, яка узгоджена сторонами у договорі, у визначений строк не виконав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті відшкодування вартості неповернутого майна в повному обсязі не подано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 2.360.000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки.

Відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Наведеною нормою встановлено додатковий захід, який стимулює наймача належним чином виконати свій обов`язок і своєчасно повернути річ наймодавцеві в разі припинення договору найму.

За загальним правилом ст. 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник. Проте стаття 772 Цивільного кодексу України перекладає ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об`єкта оренди на наймача в разі затримання ним повернення речі наймодавцеві. Це означає, що в разі випадкового (тобто за відсутності вини наймача) знищення або пошкодження речі, переданої в користування, наймач зобов`язаний відшкодувати наймодавцеві пов`язані з цим збитки в повному обсязі. Тобто в даному випадку йдеться про відповідальність наймача не за принципом вини, а за принципом ризику.

З огляду на викладене судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, що пред`явлена позивачем до стягнення сума є збитками, які може бути стягнуто з відповідача тільки за наявності доведення обставин вини відповідача у втраті орендованої техніки.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті відшкодування вартості неповернутої з оренди техніки, позивач просить суд стягнути з відповідача 554.600,00 грн пені нарахованої на суму вартості неповернутого майна 2.360.000,00 грн за період з 25.11.2022 по 10.01.2023.

Позивач в обґрунтування нарахування пені посилається на п. 6.8 договору, який передбачає нарахування пені за порушення строку відшкодування вартості втраченої техніки, а отже в даному випадку не підлягає застосуванню положення ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне відшкодування вартості майна, а не за порушення строків повернення майна.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення штрафних санкцій, як виду господарсько-правової відповідальності, слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності постачальника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Тобто, в господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. А сама протиправна поведінка, як основний елемент складу господарського правопорушення, може виражатися в конкретному факті або в такому загальному результаті господарської діяльності, що визначається законом як негативний.

З огляду на те, що в діях відповідача відсутня вина у неповерненні орендованої техніки, що потягнуло за собою обов`язок відповідача відшкодувати її відновну оціночну вартість, суд з огляду на принципи справедливості та розумності приходить до висновку, що до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді стягнення пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 554.600,00 грн пені.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145А; код ЄДРПОУ 01882551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 36-А; код ЄДРПОУ 32838690) 2.360.000 (два мільйони триста шістдесят тисяч) грн 00 коп. вартості неповернутої з оренди техніки, 35.400 (тридцять п`ять чотириста) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.05.2024.

СуддяВ.В.Сівакова