Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/899/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/899/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 24.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.05.2024 (повний текст складено та підписано 31.05.2024)

у справі №910/899/23 (суддя В.В.Сівакова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"

про стягнення 2.914.600,00 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" про стягнення 2.360.000,00 грн вартості неповернутого орендованого майна за договором №АР-060 від 01.08.2017, а також 554.600,00 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/899/23 від 27.04.2023 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" 2.360.000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки, 389.400,00 грн пені, а також 41.241,00 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/899/23 від 18.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду № 910/899/23 від 25.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" 2.360.000 грн 00 коп. вартості неповернутої з оренди техніки, 35.400 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/899/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом без з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що судом першої інстанції не надано оцінки доказу у вигляді Сертифікату №3100-23-2716 про форс-мажорні обставини виданий ТПП України 07.06.2023. Також апелянт зазначив, що останнім було доведено належними доказами відсутність вини у його діях, враховуючи, що м. Рубіжне (у складі Рубіжанської міської територіальної громади) є територією активних бойових дій та тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що підтверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022. Крім того, скаржник стверджував, що судом першої інстанції не були виконані вказівки Верховного Суду, наведені в постанові від 25.01.2024.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/899/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

11.07.2024 матеріали справи №910/899/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/899/23. Судове засідання призначено на 24.09.2024.

01.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Позивач наголосив, що наведені в апеляційній скарза аргументи відповідача тотожні змісту апеляційної скарги, поданої при першому оскарженні рішення та відзиву на позовну заяву, поданому при новому розгляді справи.

В судове засідання 24.09.2024 з`явились представники сторін, які надали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (орендар, відповідач) укладено договір оренди навантажувальної техніки № АР-060 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне орендне користування:

1.1.1. Автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_13, № двигуна НОМЕР_1 , код по складу 30501;

1.1.2. Автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_6, № двигуна НОМЕР_2 , код по складу 30363.

Спір виник внаслідок того, що після звернення позивача до відповідача з повідомленням про розірвання договору відповідач орендовану техніку не повернув, а тому відповідач має відшкодувати вартість неповерненого з оренди майна, яка становить 2.360.000,00 грн. Також позивачем за порушення строку такого відшкодування нараховано пеню в розмірі 554.600,00 грн.

Розглядаючи спір, місцевий суд позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору на підтвердження факту передачі техніки орендодавцем орендарю, згідно умов даного договору, складається двосторонній акт приймання-передачі (додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 01.08.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_13, № двигуна НОМЕР_1 , код по складу 30501

Згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 06.10.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_6, № двигуна НОМЕР_2 , код по складу 30363.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 10.4 договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій годі, та/або у чинному законодавстві України.

25.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 25.10.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A10D, вантажопідйомністю 1000 кг, висотою підйому 3000 мм, 2010 року випуску, № шасі: НОМЕР_14, № двигуна НОМЕР_3 , код по складу 33101.

15.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 15.12.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Toyota, моделі 02-8FG-15, вантажопідйомністю 1500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2008 року випуску, № шасі: НОМЕР_15, № двигуна НОМЕР_4 , код по складу 29884.

30.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 30.04.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD-25, вантажопідйомністю 2500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2018 року випуску, № шасі: НОМЕР_16, № двигуна НОМЕР_5 , код по складу 38612.

01.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої сторони дійшли згоди здійснити заміну автонавантажувач марки Goodnese, моделі FD 30, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 4500 мм, 2016 року випуску, № шасі: НОМЕР_6 , № двигуна НОМЕР_2 , код по складу 30363 на автонавантажувач марки Nissan, моделі FD02A25Q вантажопідйомністю 2500 кг, висотою підйому 4500 мм, 2004 року випуску, № шасі: НОМЕР_7 , № двигуна НОМЕР_8 , код по складу 35270, що підтверджується актом приймання-передачі техніки в оренду від 01.07.2018.

15.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 15.11.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15D, вантажопідйомністю 1500 кг, висотою підйому 3000 мм, 2010 року випуску, № шасі: НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , код за складом 38819.

25.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 13, на підставі якої згідно акту приймання-передачі техніки в оренду від 25.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15D, вантажопідйомністю 1,5 т., висотою підйому 3000 мм, 2012 року випуску, № шасі: НОМЕР_11 , № двигуна НОМЕР_12 ; № НОМЕР_17, код по складу 49598.

У пункті 1.2 договору з урахуванням додаткових угод № 1 від 25.10.2017, № 2 від 15.12.2017, № 3 від 30.04.2018, № 5 від 01.07.2018, № 5 від 15.11.2018, № 13 від 25.11.2021 сторонами погоджено відновну оціночну вартість, що складає:

1) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1AJ15J, шасі № НОМЕР_13, код по складу 30501 - 320.000,00 грн;

2) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A10D, шасі № НОМЕР_14, код по складу 33101 - 210.000,00 грн;

3) автонавантажувач Toyota, моделі 02-8FG-15, шасі № НОМЕР_15, код по складу 29884 - 340.000,00 грн;

4) автонавантажувач Goodsense, моделі FD-25, шасі № НОМЕР_16, код по складу 38612 - 460.000,00 грн;

5) автонавантажувач Nissan, моделі FD02A25Q, шасі № НОМЕР_7, код по складу 35270 - 380.000,00 грн;

6) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_9, код по складу 38819 - 350.000,00 грн;

7) автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_11, код по складу 49598 - 300.000,00 грн, загалом 2.360.000,00 грн.

Згідно з ч. 1ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2018 року. Строк фактичної оренди техніки закінчується в момент підписання сторонами додатку № 5 до договору. Сторони дійшли згоди вважати, що в разі не підписання додатку № 5 після закінчення строку дії договору - він буде вважатися автоматично продовженим, по дату підписання акт приймання-передачі техніки з оренди.

Додатковими угодами № 8 від 23.12.2020 та № 12 від 01.12.2021 сторони дійшли згоди що у разі відсутності письмового заперечення сторін (якої-небудь сторони) з приводу виконання його умов або при небажанні продовжувати термін його дії, яке повинно бути направлене іншій стороні, у строк - за два тижні до дати закінчення строку дії даного договору, даний договір вважається пролонгованим на термін двох календарних місяців на тих же умовах, з можливістю наступної автоматичної пролонгації на кожні два календарні місяці, на граничний термін спочатку до 31.12.2021, потім до 31.12.2023.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з положеннями частин 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до п. 3.8 договору сторони прийшли до взаємної згоди надати орендодавцю право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов`язковим попереднім, у термін за 10 (десять) календарних днів, до дати передбачуваного розірвання, повідомленням орендаря; при цьому орендодавець не несе обов`язку надати орендарю іншу техніку і не тягне для орендодавця негативних наслідків, у вигляді сплати штрафів, пені, збитків, втраченої орендарем вигоди та інше. В цьому випадку орендодавець повертає орендарю залишок сплаченої орендної плати, протягом 10 (десяти) календарних днів.

В матеріалах справи наявне повідомлення позивача № 45 від 02.11.2022, адресоване відповідачу, в якому позивач у зв`язку із виробничою необхідністю, керуючись п. 3.8 договору, повідомляє відповідача про розірвання договору оренди навантажувальної техніки № АР-060 від 01.08.2017 через десять календарних днів з дня отримання даного повідомлення; також повідомлено про обов`язок відповідача повернути орендовану техніку у строк одного календарного дня з моменту дострокового розірвання договору з оформленням відомості та акту приймання-передачі техніки з оренди, а також провести повний розрахунок по сплаті заборгованості з орендної плати.

Дане повідомлення надіслано відповідачу 08.11.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 4901101154345 та отримано відповідачем 14.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4901101154345.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір є розірваним з 24.11.2022.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що повернення техніки орендодавцю проводиться у строк одного календарного дня з моменту закінчення терміну дії (дострокового розірвання) цього договору, згідно відомості приймання техніки з оренди, що є додатком № 4 до договору, а також підписаного сторонами договору, акту приймання-передачі техніки з оренди, що є додатком № 5 до договору. Передача-приймання техніки з оренди здійснюється на території орендодавця.

За змістом пункту 5.3.1 договору орендар зобов`язаний з моменту припинення дії (дострокового розірвання) цього договору, повернути орендодавцю техніку.

Відповідно до п. 3.10 договору орендована техніка повинна бути повернута орендодавцю в повній комплектності і в тому ж технічному стані, в якому вона була отримана орендарем, з урахуванням нормального зносу, що виник протягом строку його орендної експлуатації.

Оскільки договір є розірваним з 24.11.2022 відповідач мав повернути орендовану техніку до 25.11.2022 включно.

Доказів повернення цієї техніки відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Разом з цим, згідно з п. 1.3 договору сторонами було погоджено наступне місце (територія) експлуатації (перебування) орендованої техніки в орендаря: Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Менделєєва, 67.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, зокрема, стверджував, що неможливість повернення техніки зумовлена обставинами непереборної сили, якими є окупація території України.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (далі - Перелік).

Розділом 2.5 глави І Переліку визначено, що м. Рубіжне (у складі Рубіжанської міської територіальної громади) було територією активних бойових дій починаючи з 24.02.2022 по 13.05.2022. У розділі 6 глави II Переліку визначено, що м. Рубіжне (у складі Рубіжанської міської територіальної громади) починаючи з 13.05.2022 по цей час є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Отже, окупація м. Рубіжне є загальновідомою обставиною та в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що через повномасштабне вторгнення РФ на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 13.05.2022 окупацією міста Рубіжне, де знаходилося орендоване майно, повернення його позивачу є неможливим, а отже наразі воно фактично є втраченим для позивача.

Водночас, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 25.01.2024 вказав про необхідність з`ясування під час нового розгляду справи ряду обставин, зокрема, обставину втрати орендованого майна, оскільки тільки із доведенням обставин втрати орендованого майна, орендодавець має право на відповідне відшкодування.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця. Термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.

Тобто, в пункті 6.8 договору сторони передбачили відповідальність не тільки за фізичне знищення орендованої техніки, а й за її втрату.

Колегія суддів зазначає, що під втратою речі (майна) слід розуміти вибуття з володіння кредитора речі (майна), яка є його власністю або знаходиться у нього на основі іншого титульного володіння. При цьому не має значення сам спосіб втрати (загублення, залишення без нагляду, не витребування тощо), а також вид майна, яке втрачене (річ, гроші, інші матеріальні цінності). Важливо, щоб внаслідок такої втрати майнова сфера кредитора зазнала зменшення.

В даному випадку, відсутність у відповідача можливості повернути техніку з оренди, здійснювати контроль над орендованим майном (фактичне позбавлення можливості контролювати стан техніки, володіти, користуватися та розпоряджатися нею) - підпадає під поняття її втрати, що як наслідок позбавляє позивача, як орендодавця спірного майна, можливості розпоряджатися цим майном, що обумовлює, в свою чергу, обов?язок відповідача компенсувати вартість неповернутого орендованого майна, на умовах, передбачених договором №AP-060 від 01.08.2017.

Щодо висновків Верховного Суду стосовно необхідності з`ясування судом під час нового розгляду справи обставин впливу на відповідача форс-мажору у спірних правовідносинах.

Апеляційний суд зазначає, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через настання зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Зазначений лист не є офіційним сертифікатом, виданим безпосередньо на ім`я відповідача, який засвідчує форс-мажорні обставини, стосовно виконання умов конкретного договору №АР-600 від 01.08.2017.

Щодо сертифікату №3100-23-2716 виданого відповідачу Торгово-промисловою палатою України 07.06.2023, суд відзначає, що оголошення форс-мажору має здійснюватися в порядку, передбаченому умовами договору, а саме відповідно до пункту 7.4 договору від 01.08.2017, яким визначено, що сторона, яка має намір посилатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно, з урахуванням можливостей технічних засобів зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання умов даного договору, але у будь-якому випадку, не пізніше трьох днів з моменту виникнення таких обставин.

Разом з цим, докази повідомлення Приватним акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений умовами договору матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідач, як добросовісний орендар техніки, міг з початком повномасштабного вторгнення (24.02.2022) вивезти її з території міста Рубіжного Луганської області, де вона перебувала, однак не зробив цього.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов договору №АР-600 від 01.08.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2022 позивач направив відповідачу претензію № 554/юр від 25.11.2022, в якій позивач вимагав у відповідача негайно повернути орендовані автонавантажувачі, або компенсувати відновну вартість автонавантажувачів у сумі 2.360.000,00 грн, або надати рівноцінне майно, якщо на це буде згода орендодавця, та ліквідувати поточну заборгованість з оплати орендної плати по договору оренди навантажувальної техніки № АР-060 від 01.08.2017.

Дана претензія отримана відповідачем 03.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4901101156240.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, оскільки пунктом 6.8 договору встановлено термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів із відповідного звернення орендодавця, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що відповідач мав виконати зобов`язання з відшкодування вартості не повернутої техніки у строк до 08.12.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать та не заперечується обома сторонами, що відповідач свої зобов`язання з відшкодування відновної оціночної вартості втраченої техніки в розмірі 2.360.000,00 грн, яка узгоджена сторонами у договорі, у визначений строк не виконав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті відшкодування вартості неповернутого майна в повному обсязі не подано.

Щодо висновків Верховного Суду стосовно необхідності з`ясування судом під час нового розгляду справи правової природи заявленої до стягнення заборгованості.

Як вище встановлено судом, умовами договору, а саме п. 6.8 передбачено, з-поміж іншого, що у разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця.

У пункті 1.2 договору з урахуванням додаткових угод № 1 від 25.10.2017, № 2 від 15.12.2017, № 3 від 30.04.2018, № 5 від 01.07.2018, № 5 від 15.11.2018, № 13 від 25.11.2021 сторонами погоджено відновну оціночну вартість переданого в оренду майна, що загалом становить 2 360 000,00 грн.

Тобто, укладаючи договір №АР060 від 01.08.2017, сторони погодили, що у випадку втрати орендованої техніки, відповідач зобов`язаний відшкодувати орендодавцю її погоджену відновну вартість, у розмірі визначеному договором.

Наведене свідчить, що заявлена позивачем сума заборгованості є нічим іншим, як врегульованою договором компенсацією за втрату орендованого майна, розмір якої погоджений умовами договору №АР060 від 01.08.2017, відтак загальні норми ЦК України, які регулюють такий спосіб відшкодування шкоди, як збитки, в даному випадку, не підлягають застосуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 2.360.000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача пені в розмірі 554.600,00 грн, нарахованої на суму вартості неповернутого майна 2.360.000,00 грн за період з 25.11.2022 по 10.01.2023.

Розглядаючи спір, місцевий суд відмовив у задоволенні вимог про стягненні пені, та у цій частині відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд, з урахуванням вказів Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2024 у справі №910/899/23, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену в апеляційній скарзі, поданій при першому оскарженні рішення у даній справі та відзиву на позовну заяву, поданому при новому розгляді справи в суді першої інстанції, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Усі інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи, не приймаються до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення від 20.04.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/899/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат".

Матеріали справи №910/899/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.10.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко