Рішення

від 02.05.2024 по справі 910/19501/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2024Справа № 910/19501/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19501/23

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗАФРИК ГРУП"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "СНОУК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг"

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

За участю представників:

позивача Лук`яненко В.О., Дешевий О.А.;

відповідача-1 Мишастий А.О;

відповідача-2 не з`явився;

від третьої особи (ТОВ "СНОУК") Антіпов Є.В.;

від третьої особи (ТОВ "АК Консалтинг") не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗАФРИК ГРУП" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним з моменту вчинення договору від 23.07.2021 про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною за № 320, номер запису 43137204, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право власності відповідача на 97/100 частин нежилих приміщень (в літ. А), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір укладено в період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 у справі № 758/6543/20.

Крім того, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна" під час укладення оскаржуваного договору діяло недобросовісно, не отримавши попередньої згоди позивача (попереднього іпотекодержателя) на укладення вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19501/23 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 29.01.2024, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "СНОУК", а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

08.01.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

26.01.2024 відповідачем-1 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній ознайомився 26.01.2024, що підтверджується підписом представника на відповідному клопотанні.

29.01.2024 відповідач-1 подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, також відповідач-1 відхилив заявлені позовні вимоги як необґрунтовані.

У підготовчому засіданні 29.01.2024 представником третьої особи заявлено клопотання про залишення позову без руху та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.02.2024.

12.02.2024 позивачем подано заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 12.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято заяву позивача про зміну підстав позову, а також відкладено підготовче засідання на 26.02.2024.

26.02.2024 відповідачем-1 подано заперечення на заяву позивача з урахуванням зміни підстав позову.

Крім того, 26.02.2024 від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 26.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", відкладено підготовче засідання на 25.03.2024, а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій. Протокольною ухвалою відхилено як необґрунтоване клопотання про залишення позову без руху.

Відмовляючи у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без руху, викладеного в письмових поясненнях від 21.02.2024, суд зазначає наступне.

Так, третьою особою вказано, що вимоги, заявлені позивачем, носять майнових характер, майновий інтерес позивача складає оціночну вартість предмету іпотеки в розмірі 178 257 600,00 грн. Таким чином, третя особа зазначає, що позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.

Проте, суд не погоджується з вказаними доводами третьої особи, оскільки позивачем в даній справі не заявляються вимоги майнового характеру, а заявлено дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним договору від 23.07.2024 про задоволення вимог іпотекодержателя та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відтак, судовий збір мав сплачуватись в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб та становити 5 368,00 грн (2 684,00*2), саме така сума судового збору була сплачена позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Щодо клопотання про закриття провадження у даній справі, викладеного в запереченнях па позов, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Так, оскаржуваний у даній справі договір від 23.07.2021 про задоволення вимог іпотекодержателя укладений між двоми юридичними особами (відповідачем-1 та відповідачем-2) та є похідним від договору іпотеки, який теж укладений між двома юридичними особами АТ «Енергобанк» та ТОВ "Ройланс-Україна" (назва якого в подальшому змінена на ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна").

Отже, суд вважає безпідставними доводи відповідача-1 про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, у зв`язку невідповідністю складу сторін вимогам господарського процесуального законодавства.

22.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" надійшли заперечення на позовні вимоги у даній справі.

Ухвалою суду від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2024.

08.04.2024 від відповідача-1 надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 15.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 02.05.2024.

26.04.2024 позивачем подані пояснення щодо долучених доказів.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів, при цьому до вказаної стадії (перехід до судових дебатів) представниками позивача та третьої особи (ТОВ "СНОУК") вказано, що вони планують протягом 5 днів подати докази понесення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 02.05.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 24.10.2006 між АТ "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна" (назва якого в подальшому змінена на ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 610-34, згідно з яким банк надав позичальнику кредит на придбання об`єктів нерухомого майна, розташованих по АДРЕСА_1.

У забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору 29.12.2006 між банком (іпотекодержатель) та відповідачем-2 у даній справі (ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку нерухоме майно, розташоване за вищевказаною адресою, загальною площею приміщень 3 881,90 кв. м.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору предмет іпотеки сторони за домовленістю оцінюють у 48 624 497,39 грн.

Згідно з п. 4.3 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

21.02.2014 між ПАТ "Енергобанк" та позивачем укладено договір № НОМЕР_1 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором (№ НОМЕР_1) між позивачем та ТОВ "Ройланс-Україна" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачем-2 передано позивачу в іпотеку 97/100 частин нежитлових приміщень на АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2.2 договору іпотеки іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, окрім забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед боржником на підставі договору іпотеки від 29.12.2006 зі всіма змінами та доповненнями, за яким було передано майно в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед боржником за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006.

Відповідно до п. 3.1 договору іпотекодавець погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без попередньої згоди іпотекодержателя вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчеперелічених дій (в т.ч. укладати відповідні правочини):

- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт предмета іпотеки (зокрема здійснювати перепланування) чи інший спосіб змінювати цільове призначення предмету іпотеки;

- передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку;

- відчужувати предмет іпотеки;

- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Відповідно до п. 8.3 договору іпотеки договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за договором депозиту.

Таким чином, щодо предмету іпотеки - 97/100 частин нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 існували як попередня іпотека (іпотекодержателем за якою був ПАТ "Енергобанк"), так і наступна іпотека (іпотекодержателем за якою є позивач у даній справі).

Крім того, як вбачається з листа ПАТ "Енергобанк" від 13.06.2018 № 828/11, адресованого позивачу у даній справі, останнього включено до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ "Енергобанк" на загальну суму 121 999 083,42 грн. Дана вимога віднесена до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Також, як встановлено судом під час розгляду даної справи, у справі Господарського суду міста Києва № 910/14476/19 встановлені наступні обставини.

« 12.02.2015 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу, а 12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації банку.

03.11.2016 між банком та ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким банк відступив новому кредитору права вимоги до позичальника за кредитним договором (ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна").

Цього ж дня між банком та ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким банк відступив новому кредитору права вимоги за договором іпотеки.

04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" укладено договір поруки, згідно з яким останнє поручилося перед ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" за виконання ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" своїх зобов`язань за кредитним договором.

08.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) і ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права вимоги за договором іпотеки у зв`язку з погашенням останнім частини заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 747 000 грн.

09.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор відступив право вимоги до боржника за кредитним договором. Станом на день укладення цього договору заборгованість боржника перед первісним кредитором за кредитним договором становила 2 842 058,66 грн».

Крім того, в межах справи № 910/12344/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик груп" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ.Кепітал партнерс Україна", ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, при прийнятті постанови Північним апеляційним господарським судом від 22.11.2023 встановлено наступне:

«з 03.11.2016 права кредитора за основним зобов`язанням та попереднього іпотекодержателя щодо Будинку внаслідок вчинення цих правочинів набуло ТОВ "ФК Інвест Балтик Груп".

04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" був укладений договір поруки, за яким останнє поручається перед фінансовою компанією за виконання іпотекодавцем (ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал партнерс Україна") своїх зобов`язань за кредитним договором.

08.11.2016 через погашення за договором поруки частини заборгованості власника Будинку за кредитним договором між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки-1.

08.11.2016 права попереднього іпотекодержателя щодо Будинку внаслідок укладення цього договору набуло ТОВ "АК Консалтинг".

09.11.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір відступлення), відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги та всіх інших прав до боржника за кредитним договором в порядку і в обсязі, що визначені цим договором, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, але не виключно, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

09.11.2016 згідно з договором відступлення до ТОВ "АК Консалтинг" перейшло право вимоги за кредитним договором (за основним зобов`язанням), що було забезпечено первісною іпотекою, предметом якої є 97/100 визначеної в натурі частки Будинку.

18.12.2018 ТОВ "АК Консалтинг" у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет попередньої іпотеки та зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно, а саме: 97/100 частки нежитлового будинку (літера А), загальною площею 3 802,30 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевикладені обставини щодо виникнення речових прав на спірне нерухоме майно встановлені рішенням Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/14476/19, що набрало законної сили, та згідно вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування, оскільки у цій справі беруть участь сторони вищевказаної господарської справи ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" та ТОВ "АК Консалтинг" щодо яких ці обставини встановлені судовим рішенням.

Згідно з цією ж постановою визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки-1 від 08.11.2016, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг", що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2221, а також скасовано наступні рішення державних реєстраторів, прийняті на його підставі.

Таким чином, з 29.09.2020 (день набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14476/19) права переднього іпотекодержателя щодо Будинку знову повернулись до ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп".

Після визнання в судовому порядку недійсним цього договору на підставі нотаріально посвідчених правочинів речові права іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме: на 97/100 частки нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, послідовно перейшли від ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" до ТОВ "Бізнес Резолюція", а потім - до ТОВ "Союзафрик груп", після чого на підставі укладеного ним 23.07.2021 з попереднім власником - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" договору про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ "Союзафрик груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно.

Зміна цих речових прав іпотеки відбувалась на підставі попереднього вчинення послідовних правочинів з відступлення права кредитора за основним зобов`язанням за кредитним договором № 610-34 від 24.10.2006, а саме: договору про відступлення прав вимоги від 20.07.2017 між ТОВ "АК Консалтинг" (первісний кредитор) та ТОВ "Юридичні рішення" (код 40115391, змінено назву на ТОВ "Бізнес Резолюція"), а потім договору про відступлення прав від 25.06.2021 між ТОВ "Бізнес Резолюція" та ТОВ "Союзафрик груп" (новий кредитор)».

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При цьому рішенням суду від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 4167/5 від 18 листопада 2021 року, яким, у свою чергу, скасовано право власності, у т.ч. відповідача-1, на нерухоме майно 97/100 частини будівлі, яка, як вказано вище, була предметом попередньої та наступної іпотеки за укладеними договорами іпотеки.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 26.05.2021 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Бізнес Резолюція" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель набуває права вимоги первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 29.12.2006, укладеним між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна" (правонаступником якого є ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"), надалі по тексту - боржник за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006.

Крім того, 09.07.2021 між ТОВ "Бізнес Резолюція" та відповідачем-1 (ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП") укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Бізнес Резолюція" (первісний іпотекодержатель) відступлено відповідачу-1 ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП" 97/100 частин нежитлових приміщень, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальна площа нежитлових приміщень становить 3 802,30 кв. м.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

23.07.2021 між ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (іпотекодавець) та ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП" (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (оскаржуваний у даній справі договір), за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на належне іпотекодержателю нерухоме майно - 97/100 частин нежитлових приміщень, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 7 вказаного оскаржуваного договору іпотекодавець свідчить, що майно на момент укладення цього договору нікому не продане, під арештом не значиться, а також прав та обтяжень щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, як внесок до статуного фонду юридичних осіб не внесено. В разі виникнення порушення права третіх осіб у зв`язку з укладенням цього договору іпотекодавець зобов`язується задовольнити вимоги третіх осіб за власний рахунок, розуміючи при цьому, що предмет іпотеки не може бути використаний для задоволення вимог третіх осіб.

Право власності на майно виникає у іпотекодержателя з моменту його державної реєстрації (п. 1 оскаржуваного договору).

Відповідно до п. 12 оскаржуваного договору за даними Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України записи щодо ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" відсутні.

ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП" на підставі вищевказаного оскаржуваного договору зареєструвало право власності на 97/100 частин нежитлових приміщень, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено, що 09.09.2020 постановою Київського апеляційного суду у справі № 758/6543/20 заяву ОСОБА_1 про накладення арешту задоволено, накладано арешт на будинок (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що вказаний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 має бути визнаний недійсним, оскільки договір укладено у період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 (повний текст якої виготовлено 14.09.2020) у справі № 758/6543/20.

Також позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна" під час укладення оскаржуваного договору діяло недобросовісно, не отримавши попередньої згоди позивача (попереднього іпотекодержателя) на укладення вказаного договору, хоча було обізнано про судову заборону, що підтверджується подання касаційної скарги на постанову у справі № 758/6543/20 від 09.09.2020.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 та треті особи (ТОВ "СНОУК" та ТОВ "АК Консалтинг") посилаються на те, що позивачем не доведено, що оскаржуваним договором порушуються права позивача у даній справі.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, як встановлено ст. 13 Закону України «Про іпотеку», норми якого є спеціальними по відношенню до загальних норми Цивільного кодексу України, предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором або цим Законом. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників (власників спеціального майнового права) усіх об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, переданих у спільну іпотеку.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до нового власника (власника спеціального майнового права) разом із обтяженням такого майна попередньою іпотекою.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 вказаної норми, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи, свої вимоги позивач вказав, що порушення цивільного права позивача ( ОСОБА_1 ) полягає у неможливості звернення до відповідача-2 (ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна") як майнового поручителя ПАТ «Енергобанк».

Проте, вказане спростовується тим, що позивачем вже ініційовано таке звернення в межах справи № 758/6543/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ.Кепітал Партнерс Україна», державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» міста Києва Дмитрунця Любомира Васильовича про визнання незаконним і скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, поновлення запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройланс-Україна» (у подальшому перейменованого у ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна») на нежилий будинок (реєстраційний номер нерухомого майна 297999880000), на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за індексним номером від 21 лютого 2014 року № 4747882; стягнення заборгованості, яка виникла у Публічного акціонерного банку «Енергобанк» перед ОСОБА_1 за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1, у розмірі 81 923 083,42 грн за договором іпотеки, укладеним 21.02.2014, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

При цьому право власності на предмет іпотеки перейшло від відповідача-2 до відповідача-1, проте іпотека на підставі договору від 21.02.2014 є дійсною для нового власника (відповідача-1), оскільки записи про іпотеку, яка є предметом вказаного договору, а також про позивача як наступного іпотекодержателя були наявні в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та державному реєстрі обтяжень майна.

Таким чином, права позивача як наступного іпотекодержателя за дійсним договором іпотеки не порушені в результаті укладення між відповідачами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржуваний договір укладено під час дії судової заборони, суд зазначає, що вказане не є підставою для визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки вказаним договором відповідачами фактично погашено вимоги щодо попередньої іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 29.12.2006, укладеного між відповідачем-2 (як іпотекодавцем) та АТ «Енергобанк» (як іпотекодержатилем).

Право вимоги на предмет іпотеки виникло на підставі ряду договорів про відступлення права вимоги, за якими ПАТ «Енергобанк» передано право вимоги за договором іпотеки на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп", яке, в свою чергу, передало право вимоги ТОВ "Бізнес Резолюція" та останнє, в свою чергу, таке право вимоги на предмет іпотеки відступило ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП".

Водночас, позивачем не доведено, що вищевказані договори про відступлення права вимоги є недійсними або ж містять ознаки нікчемності.

Крім того, суд звертається до правових висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, такого змісту:

- об`єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин;

- як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15) під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Крім того, задоволення даного позову не може відновити права позивача, оскільки при визнанні недійсним договору від 23.07.2021 про задоволенням вимог іпотекодержателя у ТОВ "СОЮЗАФРИК ГРУП" залишиться (буде наявне) право іпотекодержателя за договором попередньої іпотеки від 29.12.2006.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено (не підтверджено) в установленому законом порядку, яким саме чином оскаржуваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.

Разом з тим, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору слід відмовити.

Що ж до позовної вимоги про скасування реєстрації права власності, то така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, а тому також не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова