Рішення

від 03.06.2024 по справі 918/1094/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1094/22(918/474/23)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосплав" (33027, м. Рівне, вул. Б.Хмельницького, буд.50, каб.123, код ЄДРПОУ 33560703)

до відповідача Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель" (246007, Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Совєтская, 151, РН у Республіці Білорусь 400052314)

про стягнення 240 037,38 євро

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосплав" звернулось, в межах справи про банкрутство, в Господарський суд Рівненської області з позовом до Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель", в якому просить стягнути з останнього 240 037,38 євро. Даний позов обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем Договору №07-12-20 від 07.12.2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 170663,34 грн.. Крім того, на суму боргу Позивачем нараховано пеню у сумі 62860,80 євро, 3% річних в сумі 6 513,24 євро.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав". Визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" у розмірі 21518426 (двадцять один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 98 коп. Відмовлено у визнанні вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" у розмірі 126412995 (сто двадцять шість мільйонів чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 25 коп.. Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" витрати по сплаті судового збору за подання даної заяви у розмірі 24810 грн. 00 коп. та витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому кредитора Акціонерного товариства "Таскомбанк" у розмірі 60 300 грн. 00 коп.. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав". Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2055 від 14.01.2022, 04053, м. Київ, а/с 74).

11.04.2023 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" (33027, м. Рівне, бул. Б. Хмельницького, 50, каб.123, код ЄДРПОУ 33560703) на офіційному веб-порталі судової влади України.

Супровідним листом №918/1094/22/436/23 від 03 травня 2023р. на виконання листа Північно-західного апеляційного господарського суду 918/1094/22/2688/23 від 01 травня 2023 року матеріали справи №918/1094/22 за заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" про банкрутство направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо відкриття провадження у справі 918/1094/22(918/474/23) до повернення матеріалів справи №918/1094/22 за заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" про банкрутство до Господарського суду Рівненської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" задоволено. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року у справі № 918/1094/22 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" за заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк". Стягнуто з Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" (33027, м. Рівне, вул. Б.Хмельницького, 50, каб.123, код ЄДРПОУ 33560703) 37215,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Таскомбанк залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі №918/1094/22 залишено без змін.

02.02.2024 року матеріали справи №918/1094/22 повернуто до Господарського суду Рівненської області.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі закриття, припинення провадження у справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку. (Постанова КГС ВС від 20.01.2021 у справі №5017/2833/2012).

Ухвалою суду від 01.03.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосплав" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "28" травня 2024 року.

У судове засідання 28.05.2024 року не з`явились представники позивача та відповідача. Позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

З приводу неявки в судове засідання Відповідача Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження відповідача Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель" (246007, Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Совєтская, 151, РН у Республіці Білорусь 400052314).

Отже, відповідачем у справі являється іноземний суб`єкт господарювання - юридична особа створена за законодавством Республіки Білорусь - Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель".

Позивачем не надано доказів наявності у відповідача представництва в Україні.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання (Республіка Білорусь), то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі Конвенція), учасниками яких є Україна та Республіка Білорусь.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ст. 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Положеннями ст. 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 15 Конвенції, зокрема, встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

У відповідності до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до інформації, яка міститься на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http://www.hcch.net, Центральним органом Республіки Білорусь є Міністерство закордонних справ Республіки Білорусь, яке може отримувати, зокрема, документи, що належать до компетенції Міністерства юстиції, що направляються до Білорусі через дипломатичні представництва або консульські установи.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк правового режиму воєнного стану в Україні продовжено до 11.08.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Зокрема, у зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою Білорусь, що підтверджується офіційним листом АТ "Укрпошта" № 5313-09-25 від 25.02.2022 "Щодо припинення приймання міжнародних відправлень до республіки Білорусь".

За наведених обставин, суд не вбачає за можливе направлення ухвал у даній справі із перекладом на білоруську чи російську мову безпосередньо на адресу відповідача.

Отже приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №918/474/23 дипломатичними каналами, а також враховуючи необхідність належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, з`ясування позиції останнього з приводу заявленого позову, повідомлення його про дату, час та місце проведення засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області відповідних оголошень - повідомлень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був повідомлений про розгляд справи, шляхом розміщення відповідних повідомлень на офіційному веб-сайті, що стверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

07.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" (далі - Позивач) і Спільним відкритим акціонерним товариством "Гомелькабель" (далі - Відповідач) був укладений Договір № 07-12-20, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити дріт мідний екструдований для електротехнічних цілей на умовах DAP Гомель, Білорусь або FCA Костянтинівка, Україна згідно з Інкотермс - 2010.

08.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою виклали пункт 14.2 Договору № 07-12-20 в новій редакції, продовживши дію Договору до 31.12.2022.

28.01.2022 в рамках виконання умов Договору № 07-12-20 позивачем здійснено поставку на умовах DAP (м. Гомель, Білорусь) дроту мідного екструдованого діаметром 12,5 мм (далі - Товар) у кількості 20610 кг загальною вартістю 182663,34 євро, на підтвердження чого того ж дня складено інвойс № ZE-17, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №1, митну декларацію за формою МД-2. Товар доставлено до пункту призначення і одержано відповідачем 31.01.2022. Товар прийнято без зауважень по якості або кількості. Отже, позивачем зобов`язання з поставки виконано в повному обсязі та належним чином.

Товар отримано відповідачем 31.01.2022, що вбачається з проставленого відповідачем штемпелю і підпису уповноваженої особи на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 1 від 28.01.2022.

Згідно з п. 5.1 Договору № 07-12-20 оплата повинна здійснюватися в євро, чистий платіж за допомогою СВІФТ на рахунок Продавця у відповідності з банківськими реквізитами, зазначеними в пункті 15 даного договору.

Пунктом 5.2 Договору № 07-12-20 передбачено, що покупець сплачує 100% від вартості відповідної партії товару в євро протягом 11 календарних днів після дати поставки. Сума поточної заборгованості в будь-який момент за цим договором не повинна перевищувати вартість 1 (однієї) поставленої партії товару. Відвантаження кожної наступної партії товару із заводу продавця здійснюється тільки після отримання продавцем від покупця всієї вартості раніше відвантаженої партії товару.

У п. 5.4 Договору № 07-12-20 встановлено, що дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця буде вважатися датою оплати. Після проведення платежу покупець зобов`язаний відправити продавцю копію платіжного доручення для ознайомлення.

Враховуючи положення наведених пунктів, відповідач мав розрахуватись за Товар не пізніше 11.02.2022.

В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату товару на суму 12 000 євро наступними платежами:

1)№ 46252149 від 07.04.2022 на суму 1000,00 євро;

2)№ 46442333 від 21.04.2022 на суму 3000,00 євро;

3)№ 46555885 від 29.04.2022 на суму 4000,00 євро;

4)№ 46688796 від 10.05.2022 на суму 4000,00 євро.

Відповідач розрахувався за товар частково, прострочена заборгованість на час звернення до суду складає 170 663,34 євро.

25.02.2022 позивач надіслав відповідачу лист № 25/02, в якому просив у терміновому порядку сплатити заборгованість в сумі 182 663,34 євро.

Листом від 16.03.2022 № 1032 відповідач визнав суму заборгованості та повідомив, що у зв`язку з санкціями по відношенню до білоруських банків накладено заборону на проведення валютних платежів та на сьогоднішній день погашення заборгованості перед позивачем не є можливим. Жодних документів до цього листа не додано.

В пункті 12.2 Договору № 07-12-20 сторони погодили, що будь-які спори та розбіжності, що не можуть бути усунуті шляхом мирних переговорів, повинні розглядатися за місцезнаходженням позивача. Рішення суду є остаточним і обов`язковим для обох сторін. При розгляді спорів у суді застосовується господарське право країни позивача.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 170663,34 євро основного боргу за Договором №07-12/20 від 07.12.2020 ґрунтується на договорі та законі і, відповідно, є правомірною.

Щодо нарахування Позивачем пені у сумі 62860,80 євро за період з 12.02.2022 по 11.08.2022 та 3% річних у сумі 6513,24 євро за період з 12.02.2022 по 16.05.2023 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 11.1 Договору № 07-12-20 якщо порушуються строки оплати, встановлені в пункті 5.2 даного договору, то продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 0,1% від вартості надісланих, але неоплачених товарів за кожен день прострочення платежу. Якщо затримка платежу перевищує 90 днів з дати поставки партії товарів, величина пені буде складати 0,3% від частини вартості поставлених партій товарів, неоплачених покупцем, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні правові наслідки та те, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Частинами 1-3 ст. 33 цього ж Закону встановлено, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов`язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб`єктів або держави, суб`єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», зокрема, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог п. 6 ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання у залежності від періодів поставки та прострочення в оплаті.

Однак, при перевірці розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована з порушенням норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а саме з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок встановив, що до стягнення підлягає пеня у сумі 27243,68 євро за період з 12.02.2022 по 11.08.2022 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних у сумі 6513,24 євро за період з 12.02.2022 по 16.05.2023 нараховані позивачем арифметично вірно, а відтак підлягають задоволенню.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором №07-12-20 від 07.12.2020, а Відповідач вказаного не спростував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосплав" про стягнення основного боргу у сумі 170663,34 євро, 6513,24 євро 3% річних, 27243,68 євро пені підлягає задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Спільного відкритого акціонерного товариства "Гомелькабель" (246007, Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Совєтская, 151, РН у Республіці Білорусь 400052314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосплав" (33027, м. Рівне, вул. Б.Хмельницького, буд.50, каб.123, код ЄДРПОУ 33560703) основний борг за Договором №07-12-20 від 07.12.2020 у сумі 170663,34 євро, 6513,24 євро 3% річних, 27243,68 євро пені та 3066 грн. 30 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.