УХВАЛА
03 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9478/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024
у справі № 910/9478/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"
до Головного управління Національної поліції в Київській області;
Державної казначейської служби України
про стягнення 127 339,54 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (далі - ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна") 24.05.2024 (відповідно до відбитку штампу Верховного Суду Касаційного господарського суду "Скриня" на першому аркуші касаційної скарги) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/9478/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладаються саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник визначає підстави касаційного оскарження судових рішень передбачені пунктом 2 частини другої, третьої статті 287 ГПК України.
Однак зі змісту касаційної скарги убачається, що вона не містить обґрунтування необхідності відступлення від висновку суду касаційної інстанції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
Разом з тим у касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, проте в цій частині не визначає підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає випадки, за яких судові рішення, зокрема, у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом позову у цій справі є стягнення 127 339,54 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).
Можливість відкриття касаційного провадження у малозначній справі скаржник визначає випадок передбачений підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Верховний Суд зауважує, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому, через наявність недоліків в частині підстав, а також випадків касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, підлягає залишенню без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України. Зазначені недоліки підлягають усуненню шляхом подання уточненої касаційної скарги з конкретизацією та належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України та обґрунтуванням фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, передбачених частиною третьою статті 287 ГПК України, у відповідності до зазначених критеріїв.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
Верховний Суд зауважує, що з введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.10.2023 № 3424-ІХ), зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/9478/23 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2024 |
Оприлюднено | 05.06.2024 |
Номер документу | 119470235 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Колос І.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні