Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/8344/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8344/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Верверт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 (Скрипка І.М. - головуюча, судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Верверт"

до: (1) Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б. Легіон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод", (2) Акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про усунення перешкод в користуванні майном та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Верверт" (далі - "Позивач", ТОВ "Верверт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - "Відповідач-1", АТ "Міжнародний резервний банк") і Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б. Легіон" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "А.Б. Легіон"), у якому просило усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності майном та зобов`язати Відповідачів забезпечити безперешкодний доступ до виробничого обладнання, яке на підставі Договору відповідального зберігання від 01.09.2021, укладеного між зберігачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Смілянський електромеханічний завод" та поклажодавцем - TOB "Верверт" було передано на відповідальне зберігання, перелік якого наведено у позові, за місцезнаходженням цілісного майнового комплексу за адресою: Черкаська область, місто Сміла, вул. Коробейника, буд. 1, яке належить на праві власності Акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" для проведення його демонтажу та вивезення.

2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовувало доводами про те, що Відповідачі блокують йому доступ до власного майна, що знаходиться на території цілісного майнового комплексу за адресою: Черкаська область, місто Сміла, вул. Коробейника, буд 1.

3. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 06.09.2022 про відкриття провадження у справі залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" (далі - "Третя особа-1", ТОВ "Смілянський електромеханічний завод") та Акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (далі - "Третя особа-2", АТ "Смілянський електромеханічний завод").

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Розглядаючи заявлений позов суди попередніх інстанцій встановили, що 01.09.2021 ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" (як зберігач) і ТОВ "Верверт" (як поклажодавець) уклали договір відповідального зберігання майна (далі - Договір зберігання), за яким поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання і зобов`язався протягом строку дії цього договору зберігати та повернути поклажодавцеві у схоронності майно, визначене договором, далі іменується "майно" (п. 1 Договору зберігання).

4.1. Згідно з п. 2 Договору зберігання за цим договором поклажодавець передав на зберігання наступне майно:

1) колесотокарний верстат КЖ 1836Б - 1 (одна) одиниця;

2) верстат для завальцювання зажимних кілець бандажей колісних пар ПБ7728 - 1 (одна) одиниця;

3) прес гідравлічний насадочний ПА6738 - 1 (одна) одиниця;

4) прес гідравлічний насадочний ПА6738 - 1 (одна) одиниця;

5) прес гідравлічний П7729 - 1 (одна) одиниця;

6) еталони колісних пар тепловоза 2ТЕ116 - 1 (одна) одиниця;

7) еталони колісних пар тепловоза 2ТЕ10 - 1 (одна) одиниця;

8) еталони вісьові тепловоза ТЕП70 - 1 (одна) одиниця;

9) індукційний нагрівач бандажів -1 (одна) одиниця;

10) дефектоскопи УД2-70 -1 (одна) одиниця;

11) дефектоскопи МД12 - 1 (одна) одиниця;

12) підйомник КМБ візків локомотивів (комплект) - 2 (дві) одиниці.

4.2. У п. 3 Договору зберігання сторони погодили місце зберігання майна, а саме: в належному зберігачеві нежитловому приміщенні за адресою: вул. Коробейника, буд.1, м. Сміла, Черкаської області.

4.3. Сторони домовились, що строк зберігання зберігачем майна розпочинається з моменту передачі йому майна та закінчується 01.09.2022. Поклажодавець вправі вимагати повернення майна у будь-який час, надавши зберігачеві письмову вимогу про його повернення (п. 4 Договору зберігання).

4.4. Згідно з п. 5 Договору зберігання передача майна на зберігання та його повернення здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (уповноваженими представниками сторін). При частковому поверненні майна зі зберігання сторони підписують окремий акт приймання-передачі (повернення) майна.

5. На виконання умов Договору зберігання ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" і ТОВ "Верверт" підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно згідно з Договором зберігання.

6. 08.07.2022 ТОВ "Верверт" звернулося до ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" з вимогою № 080722 щодо повернення майна, у якому просило надати доступ до належного йому обладнання, а також забезпечити його безперешкодний демонтаж та вивіз.

7. У відповідь на вказану вимогу ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" повідомило, що здійснити демонтаж обладнання та його вивіз можна в будь-який робочий день з 09:00 до 15:00.

8. В свою чергу, як стверджує Позивач, отримати своє майно зі зберігання він не зміг, оскільки за місцезнаходженням майна (Черкаська область, місто Сміла, вул. Коробейника, буд. 1) охоронники ТОВ "А.Б. Легіон" відмовили у доступі до нього, пояснивши, що вони діють від імені АТ "Міжнародний резервний банк" в особі ліквідатора Луньо І.В., призначеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

9. Позивач звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Міжнародний резервний банк" з листом № 190822 від 19.08.2022 про допуск до обладнання ТОВ "Верверт", переданого на зберігання ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" для його демонтажу та вивезення з території, який залишився без відповіді та виконання.

10. Окрім наведеного суди встановили, що 28.09.2021 між Непочатовим Дмитром Івановичем , який є відповідальним зберігачем майна АТ "Смілянський електромеханічний завод" та який діє на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.08.2021, від 31.08.2021 та від 01.09.2021 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (як замовником), Акціонерним товариством "Сбербанк" (як платником) та ТОВ "А.Б. Легіон" (як виконавцем) було укладено договір про надання послуг з охорони, за яким замовник доручив, а виконавець зобов`язався надавати послуги з фізичної охорони майна, під яким у тексті цього договору розуміється описане та арештоване у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 майно, що належить АТ "Смілянський електромеханічний завод", зокрема, але не виключно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 101090,10 кв.м., рухоме (обладнання, інвентар, транспорт і тд) та інше майно, що знаходиться за адресою: м Черкаська обл., Смілянський район, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, та визначене в постановах про опис та арешт майна (коштів) боржника (копії яких додаються як додаток № 1 до договору), що складені приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною.

4.5. У п. 1.2 вказаного договору зазначено, що майно є об`єктом охорони за цим договором та виконавець несе за нього відповідальність на умовах, встановлених цим договором. Майно приймається виконавцем під охорону при першому його огляді сторонами і оформленні "Акту обстеження технічного стану майна (об`єкта) та приймання його під охорону" (додаток № 2 до договору). Замовник підписанням цього договору засвідчує, що майно належить (передане йому на зберігання) на законних підставах. Платник оплачує належним чином надані послуги на умовах і в порядку встановлених цим договором.

4.6. За згодою сторін, виконавець надає послуги по здійсненню комплексу заходів з фізичної охорони, спрямованих на забезпечення недоторканості, цілісності майна з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього та забезпечення здійснення замовником щодо цього майна всіх належних обов`язків та повноважень стосовно нього (п. 1.3 договору).

4.7. У Преамбулі вказаного договору, зокрема, зазначено, що платник є кредитором боржника у виконавчому провадженні - АТ "Смілянський електромеханічний завод" (ідентифікаційний код 30147563), а також враховуючи, що платник є заставодержателем та іпотекодержателем арештованого у виконавчих провадженнях майна та у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 589 ЦК України платник як іпотекодержатель (заставодержатель) має право за власний кошт вживати заходів для збереження предмету іпотеки та на відшкодування в майбутньому від реалізації застави витрат на утримання предмету застави.

11. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.10.2021 у справі № 925/1248/21 відкрито провадження у справі про банкрутство АТ "Смілянський електромеханічний завод"; визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" у розмірі 219 328 988, 65 грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, в розмірі 76 700 грн (перша черга задоволення), в розмірі 8 782 892, 53 грн (четверта черга задоволення), в розмірі 118 301 214, 56 грн (шоста черга задоволення); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна АТ "Смілянський електромеханічний завод" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

12. 08.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до статуту Акціонерного товариства "Сбербанк", які були погоджені 22.11.2021 Національним банком України. Відповідно до п. 1.4. статуту банку у новій редакції, повне офіційне найменування банку українською мовою - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк".

13. На підставі рішення Правління Національного Банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 131 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Міжнародний резервний банк" строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку - Луньо Іллю Вікторовича.

14. Судами також установлено, що на підтвердження права власності на спірне обладнання Позивачем у справу подано:

- договір поставки № 0802-ЕМІ від 02.08.2019, укладений між ТОВ "Верверт" (покупець) та ТОВ "Енергомаш-Інвест" (продавець), специфікацію № 1 від 02.08.2019, рахунок-фактуру № 16 від 09.08.2019, видаткові накладні № 125 від 03.09.2019, № 125/1 від 03.09.2019, № 125/2 від 04.09.2019;

- договір поставки № 02/02 від 14.02.2019, укладений між ТОВ "Верверт" (покупець) та ТОВ "АХАТ СК" (продавець), додаткові угоди № 1 від 20.02.2019 та № 2 від 28.02.2019, проформу інвойс № 000107/01.03.2019, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 431135 та № 1021016, митну декларацію, договір на одноразове перевезення вантажу від 11.03.2019 № 1101/0319, укладений між ТОВ "Верверт" (замовник) та ТОВ "АСД-Транс" (експедитор), акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 125 від 19.03.2019 та № 126 від 19.03.2019;

- договір поставки № 02/19 від 11.02.2019, укладений між ТОВ "Верверт" (покупець) та ТОВ "Укрсхідіндустрія" (постачальник), специфікацію № 1, технічне завдання, видаткову накладну № 00001 від 18.03.2020;

- договір поставки № 21 від 23.10.2018, укладений між ТОВ "Верверт" (покупець) та Northstar Systems Corporation (продавець), акт від 09.11.2018, інвойс № 21LT-5U від 07.11.2018, платіжне доручення № 1 від 16.11.2018, товарно-транспортні накладні (CMR) № LV-2311/1 та № LV-2311/2;

- Інвентаризаційний опис необоротних активів станом на 01.10.2021.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

15. Господарський суд міста Києва виснував, що Позивач довів, що володіє речовими правами на спірне обладнання (володіння, користування, розпоряджання), а Відповідачі чинять йому перешкоди у реалізації цих прав, а тому рішенням від 19.12.2022 позов задовольнив.

16. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 12.02.2024 рішення місцевого господарського суду скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

17. Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виснував, що Позивач не довів обставин порушення своїх прав саме Відповідачами.

18. Суд погодився з доводами АТ "Міжнародний резервний банк" про те, що останній перебуваючи у статусі кредитора боржника - АТ "Смілянський електромеханічний завод" не має права надавати доступ до чужого майна або надавати згоду на вивезення чужого майна із території майнового комплексу, належного боржнику, щодо якого триває процедура ліквідації. Так само не має він і права на території заводу пересвідчуватись у наявності обладнання ТОВ "Верверт" чи інших осіб, оскільки таке право має лише сам боржник при інвентаризації майна, яка здійснюється відповідно до законодавства про банкрутство ліквідатором. Компанія ж, що надає послуги з охорони майна заводу (ТОВ "А.Б. Легіон") не є особою, в якої виникає обов`язок забезпечувати безперешкодний доступ до майна, яке знаходиться на охоронюваній території, оскільки власником цілісного майнового комплексу є АТ "Смілянський електромеханічний завод".

19. Як стверджує сам Позивач майно, щодо якого виник спір у цій справі було ним передане за Договором зберігання ТОВ "Смілянський електромеханічний завод" і саме останнє зобов`язувалось протягом строку дії договору зберігати його та повернути поклажодавцеві.

20. В свою чергу обставини можливого невиконання АТ "Смілянський електромеханічний завод" фактичного обов`язку щодо повернення майна після підписання сторонами 30.07.2021 актів приймання-передачі обладнання стосуються зобов`язальних відносин позивача з Третьою особою-2 і не доводять факту порушення прав Позивача Відповідачами.

21. Договір же про надання послуг з охорони від 26.09.2021 не є доказом вчинення Відповідачами протиправних дій у відношенні майна Позивача, оскільки сам Позивач зазначає, що належне йому майно відсутнє серед описаного майна АТ "Смілянський електромеханічний завод", щодо якого здійснюється комплекс охоронних заходів Відповідачем-2 на підставі укладеного 26.09.2021 договору.

Касаційна скарга

22. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано приписи статей 16, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не враховано висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які викладено у постановах від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

24. Також наполягає, що суд апеляційної інстанції не дослідив усі зібрані у справі докази, які свідчать про протиправність дій Відповідачів та порушення законного права власності Позивача і не надав їм оцінку у їх сукупності.

Узагальнені доводи інших учасників справи

25. АТ "Міжнародний резервний банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило викладені в ній доводи. Зазначило, що суд попередньої інстанції у своєму рішенні правильно застосовував правові норми і жодних порушень не допустив. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

26. Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Верверт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у цій справі з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників (Позивача - Беніцька В.І, Левенцов В.В.; Відповідача - Лаврін О.В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

29. Як вже вказувалось, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали, зокрема, положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

30. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

32. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

33. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

34. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

35. Ураховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому підстави для проведення касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у даному випадку відсутні з огляду на таке.

36. Так, у справі № 922/3166/20 судами розглядався позов Харківської міської ради (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Концерн "АВЕК та Ко" (далі - відповідач), в якому позивач просив розірвати укладений між сторонами договір оренди землі та усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу споруд відповідача, які на ній розташовані. Підставами позову у справі № 922/3166/20 слугували обставини використання відповідачем орендованої землі з порушенням вимог земельного законодавства (самовільне будівництво торговельних павільйонів). Висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 02.11.2022) у спірних правовідносинах цієї справи щодо застосування положень статей 16, 391 ЦК України полягав у тому, що позов про розірвання договору не є негаторним позовом і належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду підтримала правильність аналогічного висновку, який був наданий у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 527/600/17 та від 25.03.2020 у справі № 527/605/17.

37. У справі № 522/1029/18 судами розглядався позов ОСОБА_2 (далі - позивачка) до Товариства обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД" (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), ОСОБА_4 (далі - відповідач-3), ОСОБА_5 (далі - відповідач-4), ОСОБА_6 (далі - відповідач-5), в якому позивачка просила: - визнати недійсними два договори купівлі-продажу майнових прав, укладених між відповідачем-1 та відповідачами 3 і 4; - визнати за позивачкою право власності на дві квартири у житловому будинку; - витребувати із чужого незаконного володіння на користь позивачки вказані квартири, зобов`язати відповідачів 2 і 5 не чинити позивачці перешкод у користуванні квартирами, а також виселити їх з цих квартир та вселити у них позивачку. Позовна заява у справі № 522/1029/18 була мотивована доводами про те, що позивачка у встановленому законом порядку, зокрема згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно набула майнові права на житлову квартиру, проте відповідачем-1 цю квартиру було незаконно розділено на дві квартири та перепродано. Висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.12.2019) у спірних правовідносинах цієї справи щодо застосування положень статей 16, 391 ЦК України полягав у неможливості одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Суд касаційної інстанції у цій справі чітко виснував, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного , так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

38. У справі № 924/820/21 судами розглядався позов першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський затишок" (далі - відповідач), в якому прокурор просив зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки, скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності відповідача на спірні земельні ділянки. Підставами позову у справі № 924/820/21 слугували обставини належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання у користування та який у даному випадку було порушено. Висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 11.01.2023) у спірних правовідносинах цієї справи щодо застосування положень статей 16, 391 ЦК України полягав у тому, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

39. У справі № 653/1096/16-ц судами розглядався позов Генічеської міської ради (далі - позивач) до ОСОБА_7 (далі - відповідач-1) і ОСОБА_8 (далі - відповідач-2), в якому позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселити їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язати знятися з реєстраційного обліку. Підставами позову у справі № 653/1096/15-ц слугували обставини перебування спірної квартири у статусі "службова" та втратою у відповідачів права нею користуватися. Висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018) у спірних правовідносинах цієї справи щодо застосування положень статей 16, 391 ЦК України полягав у тому, що позов про виселення є негаторним.

40. Аналіз наведеного очевидно свідчить про те, що правовідносини у згаданих справах, судові рішення в яких переглядалися Верховним Судом у касаційному порядку не є подібними тим, що склалися між сторонами спору у справі № 910/8344/22. Різняться ці правовідносини предметами позову, підставами позовних вимог, фактичними істотними обставинами справ і найголовніше суттю правовідносин, які були спірними.

41. Верховний Суд пояснює, що ключовою особливістю спірних правовідносин справи № 910/8344/22 є те, що Позивач, який є неволодіючим власником рухомого майна і який за його ж твердженням перебував у договірних відносинах оренди та зберігання з Третіми особами, заявив негаторний позов до кредитора - заставодержателя майна однієї з Третіх осіб (АТ "Смілянський електромеханічний завод") та охоронної компанії, яка здійснює комплекс охоронних заходів щодо арештованого заставленого майна боржника цієї Третьої особи. Водночас подібної особливості в межах справ № 922/3166/20, № 522/1029/18, № 924/820/21 і № 653/1096/16-ц не виникало, а тому цитування скаржником загальних висновків Верховного Суду щодо правової природи негаторного і віндикаційного позовів, які викладені у постановах у вказаних справах підставою для касаційного перегляду судових рішень у цій справі не являється.

42. Більше того, колегія суддів Верховного Суду враховує, що відмова у задоволенні позову у цій справі судом апеляційної інстанції була мотивована недоведеністю Позивачем обставин порушення своїх прав саме Відповідачами. До аналізу належності та ефективності обраного Позивачем способу захисту апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові не дійшов.

43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

44. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

45. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається Позивач у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судового рішення, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 910/8344/22 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Верверт" з цієї підстави касаційного оскарження.

46. Як вже зазначалося ще однією підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржником визначено приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. На обґрунтування цієї підстави Позивачем у касаційній скарзі наведено доводи про неповне дослідження судом попередньої інстанції наявних у справі доказів.

47. У цій частині Верховний Суд виходить з того, що у розумінні пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

48. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

49. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

50. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи Позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

51. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

52. Звідси інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (щодо недослідження зібраних у справі доказів), також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Верверт" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

54. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

55. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Судові витрати

57. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Верверт" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Верверт" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 910/8344/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.