Ухвала

від 03.06.2024 по справі 910/7625/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7625/23

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 (у складі колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання недійсним акта про непідписання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 (повний текст складено 22.04.2024) у справі № 910/7625/23, подана 13.05.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник вказує на те, що вона подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду з приводу визнання/невизнання недійсним акта про непідписання договору купівлі-продажу в рамках електронного аукціону відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", зокрема, з підстав того, що акт не фіксує відомості про відмову чи ухилення покупця від укладання договору, проте ним не зазначено конкретної норми права, яку суд апеляційної інстанції застосував (або повинен був застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім загального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскільки у касаційні скарзі скаржником не обґрунтовано підстави її подання відповідно до змісту вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то згідно з частиною другою статті 292 цього кодексу зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Український імідж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання недійсним акта про непідписання договору купівлі-продажу, складеного та підписаного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву від 17.02.2023 в рамках електронного аукціону № UA-PS-2021-12-31-000025-1 та стягнення 6 562 506,45 грн гарантійного внеску.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відмовлено у задоволені позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/7625/23 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним акт про непідписання договору купівлі-продажу, складений та підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву 17.02.2023 в рамках електронного аукціону № UA-PS-2021-12-31-000025-1 та стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж" 6 562 506, 45 грн гарантійного внеску.

У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 повністю.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 202 243,20 грн, який розраховується наступним чином:

1) вимога майнового характеру: 6 562 506, 45 грн * 1,5% * 200% = 196 875,20 грн;

2) вимога немайнового характеру: 2 684,00 грн * 200% = 5 368,00 грн.

Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху.

У зв`язку з цим, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 202 243,20 грн, за наведеними нижче реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код банку отримувача (МФО): 899998

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі:

- нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 910/7625/23, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 910/7625/23 залишити без руху до 03.07.2024, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Зуєв