Рішення

від 23.05.2024 по справі 394/351/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

23.05.24 394/351/24

2/394/234/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Краснопольської Л.П

за участю секретаря судового засідання: Довгої С.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернуласядо Новоархангельськогорайонного судуКіровоградської областіз позовом про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,посилаючись нате,що Наказом№26 від21.09.1982року вонабула призначена напосаду вихователяНовоархангельського дитячогокомбінату яселсадочка№1.Починаючи з01.01.2004року,відповідно дозмісту трудовоїкнижки серії НОМЕР_1 Новоархангельський дошкільнийзаклад №1 бувпереданий увласність територіальноїгромади Новоархангельськоїселищної ради.12.04.2019року позивачу булопідтверджено званнявихователь-методистта присвоєно 11тарифний розряд. 23.12.2021року рішенняХХІІІ сесіїVIIIcкликанняНовоархангельської селищноїради №1986,Новоархангельський заклад дошкільноїосвіти «Ромашка»Новоархангельської селищноїради Кіровоградської області передано в оперативне управління відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради. 03.11.2022 року, в зв`язку із ліквідацією Новоархангельського закладу дошкільної освіти №1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області, на підставі наказу голови ліквідаційної комісії від 25.10.2022 року №1 позивача, ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя-методиста Новоархангельського закладу дошкільної освіти №1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. На день звільнення позивачу не була виплачена компенсація за 39 днів не використаної відпустки. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 31.01.2024 року з Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради стягнуто на користь позивачки 13791,18 грн., компенції за 39 днів не використаної відпустки. Згідно зі ст.117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В зв`язку з чим, позивач неодноразово зверталась з письмовими заявами до відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради з приводу добровільної виплати середнього заробітку за весь час затримки з 04.11.2022 року по 19.03.2024 року по день фактичного розрахунку, а це один рік чотири місяці і п`ятнадцять днів, тобто 16,5 місяців. Листом №01-30/104/1 від 28.03.2024 року, відділ освіти, молоді та спорту позивача повідомили, що вона не вправі отримати будь-яку інформацію, оскільки у вказаному закладі «в закладі дошкільної освіти №1», вона взагалі не працювала.

Просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов, при цьому вказав, що позивачці дійсно не було виплачено всі розрахункові суми при звільненні.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, розглядаючи позов в межаї заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є трудові відносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.1982 року по 03.11.2022 року працювала вихователькою, спочатку в Новоархангельському дитячому комбінаті яслях-садочку №1, потім, в результі реорганізації в Новоархангельському закладі дошкільної освіти №1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області. Факт понад 40річної педагогічної діяльності, підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-13) та атестаційним листом від 29.03.2019 року, яким було підтверджено звання вихователя-методиста та встановлено 11 тарифний розряд (а.с. 14).

Згідно Довідки №02-21/134/1 від 17.04.2024 року, наданої Відділом освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради, розмір нарахованої заробітної плати за два місяці вересень, жовтень 2022 року, що передували звільненню складає 4179,27 грн. (а.с. 30).

Відповідно до рішення ХХІІІ сесії VIII cкликання Новоархангельської селищної ради №1986 від 23.12.2021 року, Новоархангельський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Новоархангелької селищної ради Кіровоградської області передано в оперативне управління відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради (а.с. 41).

Згідно з рішенням ХХХ сесії VIII cкликання Новоархангельської селищної ради №2627 від 28.07.2022 року, припинено юридичну особу - Новоархангельський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Новоархангелької селищної ради Кіровоградської області шляхом ліквідації. Начальника Відділу, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради забов`язано попередити працівників Новоархангельського закладу дошкільної освіти «Ромашка» Новоархангелької селищної ради Кіровоградської області про їх вивільнення в зв`язку з припиненням юридичної особи, шляхом ліквідації та запропонувати, за наявності вакантні посади (а.с. 42-45).

Разом з тим представником відповідача на адресу суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, як такі, що не відповідають дійсності з наступних підстав:

Відділ освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради, має право проводити будь-які грошові нарахування лише на підставі Наказів: директора Новоархангельського закладу дошкільної освіти №1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області Тельної І.О. та голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 . З урахуванням відсутності документів із ЗДО №1 на момент звільнення ОСОБА_1 , у Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради не було законних підстав щодо нарахування інших будь-яких виплат.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то у відповідності до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Як вбачається із роз`яснень в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плату, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації, суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві, вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своїє вини.

Відділ освіти, молоді та спорту, вважає, що його вини, як у відповідача по справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає.

Крім того,вважає вимогупро стягненняморальної шкоди,такою,що непідлягає задоволенню,оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона зазнала негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, які виникли в результаті душевних страждань, в зв`язку з не виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, через що нею втрачено нормальні життєві зв`язку і вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя (а.с. 33-37).

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В своїй відповіді на відзив, позивач вказала, що виплатою компенсації за невикористані 39 днів щорічної відпустки, відповідач фактично визнав факт не проведення з нею повного розрахунку при звільненні.

Щодо стягнення моральної шкоди, наполягала на необхідності враховувати в своїй діяльності преценденту практику Європейського суду з прав людини, яким визнано Презумцію моральної шкоди, тобто в разі порушення майнових або цивільних прав, «середньостатистична» людина, «нормально» реагуючи на протиправну щодо неї поведінку повинна відчути страждання (моральну шкоду) (а.с. 48-52).

В своїх запереченнях на відповідь на відзив, представник Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з відсутністю вини з боку відповідача у не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та наголошував на повній відсутності належних і допустимих доказів факту заподіяння позивачу моральної шкоди (а.с. 54-56).

Мотивуючи своє рішення суд виходить з наступного:

Статтею 15ЦК визначено,що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55). Положеннями вказаної статтітакож визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Нормист. 43 Конституції Українивизначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною 1ст.1 Закону України "Про оплату праці"та ч.1ст.94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3ст.15 Закону України "Про оплату праці"передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Окрім того, на підставіст. 44 КЗпП України позивач має право на виплату вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку. Разом з тим, в день звільнення позивача відповідач не провів виплату всіх належних сум позивачу.

Після ухвалення Кропивницьким апеляційним судом рішення від 31.01.2024 року про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради на користь ОСОБА_1 13791,18 грн., компенсації за 39 днів не використаної відпустки, фактично кошти позивачкою були отримані 19.03.2024 року. Тобто з моменту звільнення 04.11.2022 року по 19.03.2024 року минуло 358 дні.

Відповідно підлягає стягненню на користь позивача, у відповідності до ст. 235 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно дост.238КЗпПУкраїни, прирозгляді трудовихспорів упитаннях прогрошові вимоги,крім вимогпро виплатупрацівникові середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу аборізниці взаробітку зачас виконаннянижчеоплачуваної роботи(стаття235 КЗпП України), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідност. 27 Закону України "Про оплату праці"порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 32постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Визначаючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, судом обчислюється середньоденна заробітна плата позивача за два місяці, що передували місяцю, в якому було звільнено позивача та кількість робочих днів за період з 04.11.2022 по 19.03.2024 року, день день фактично отриманої компенсації за 39 днів невикористаної відпустки.

За останні два місяці роботи, позивач отримала 8358,54 грн. (за вересень 2022 р. 4179,27 грн., за жовтень 2022 р. 4179,27 грн.), кількість відпрацьованих робочих днів за два місяці, що передували місяцю, в якому було звільнено позивача 43 дн. (у вересні 2022 р. 22 дн., у жовтня 2022 р. 21 дн.). Згідно довідки №02-21/134/1 від 17.04.2024 р., наданої відповідачем (а.с. 30) середньоденна заробітна плата (загальна виплачена сума в розмірі 8358,54 грн. поділена на загальну суму відпрацьованих 43 дн.) складає 195 грн. Кількість робочих днів за період з дня звільнення 04.11.2022 року по день фактично отриманої компенсації за 39 днів невикористаної відпустки, по 19.03.2024 року, становить 337 дні.

Разом з тим, слід зазначити, що Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX текст статті 117 викладено в такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, позивачці слід сплатити заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із розрахунку із застосуванням вказаної норми Закону, тобто не більше ніж за шість місяців, що складає 182 дн. х 195 грн.= 35685 гривень.

Окрім того, суд приходить висновку, що позивачу не виплачено вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку (12538 гривень), яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Завданням цивільногосудочинства є справедливий, неупереджений розгляді вирішенняцивільних справ, відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи,при цьомусуд приймаєдо розглядутільки тідокази,які маютьзначення посправі.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що аргументи позивачки доведені матеріалами справи, права її були порушені зі сторони відповідача, а тому підлягають захисту судом. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, період затримки виплати цієї заборгованості та інші обставини справи, суд вважає необхідним зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з вихідною допомогою в сумі 40000 гривень та моральну шкоду в сумі 1000 гривень

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий підлягає стягненню з відповідача на користь держави за позовну вимогу, від сплати якого позивач звільнена на підставі п.1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 11, 15-16 ЦК України, ст. 116-118 КЗпП України, ст.12,13, 78-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимои ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради на користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення вручити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Новоархангельським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 16.05.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканка: АДРЕСА_1 .

Новоархангельська селищна рада, місце знаходження: вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ, Новоархангельського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04367217.

Відділ освіти, молоді та спорту Новоархангельської селищної ради, місце знаходження: вул. Слави, 44 смт Новоархангельськ, Новоархангельського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 44089952.

Дата складення повного тексту рішення 04.06.2024 року.

Суддя: