Рішення

від 04.06.2024 по справі 466/2406/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2406/24

Провадження № 2/466/1284/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свита А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ; Адвокатського бюро «Галань і партнери» в особі адвоката Галаня Василя Миколайовича, з участю третьої особи: Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 та Адвокатського бюро «Галань і партнери» в особі адвоката Галаня Василя Миколайовича, з участю третіх осіб: Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області; Комітету захисту прав адвокатів при раді адвокатів Львівської області, в якому просить визнати протиправними факти подання заяви про скоєння злочину ОСОБА_1 до СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, а також подання скарги слідчому судді Шевченківського районного суду міста Львова про бездіяльність працівників СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області; визнати недостовірною інформацію, що викладена в заяві повідомленні про злочин до СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, а також у скарзі слідчому судді Шевченківського районного суду міста Львова на бездіяльність слідчих СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та адвоката Галаня Василя Миколайовича в якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 50 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 жовтня 2023 року на його мобільний телефон зателефонував дізнавач СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області на ім`я ОСОБА_5 та повідомив, шо телефонує відносно заяви відповідача ОСОБА_4 щодо начебто введення в оману ОСОБА_1 суду і заволодіння ОСОБА_1 матеріальними коштами шляхом обману. Позивач зазначає, що справа стосувалася виконання додаткового рішення суду у цивільній справі №466/7277/21 від 11 квітня, відповідно до якого ОСОБА_1 було зобов`язано виплатити ОСОБА_4 судові витрати у сумі 2 000,00 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що такі витрати були ним сплачені шляхом поштового переказу від 12 червня 2023 року.

В подальшому позивач зазначає, що він прибув за викликом слідчого на допит до відділку поліції що на АДРЕСА_1 , де надав відповідні письмові пояснення та докази оплати коштів відповідну поштову квитанцію. Вказує, що внаслідок виклику у поліцію позивач був вимушений брати супроводжуючого, котрий би йому читав документи, відкладати всі свої справи та прибути у поліцію.

Окрім того, зазначає, що у поліції дізнавач СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старший лейтенант ОСОБА_6 повідомила йому про ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 24 листопада 203 року, якою зобов`язано СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області відкрити кримінальне провадження за ст. 384 КК України.

Вважає, що в цій ситуації ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом Галанем В.М. вступили в змову з метою повторного заволодіння його коштами у сумі 2 000,00 грн. а також заподіяти шкоди репутації ОСОБА_1 як адвоката.

Стверджує, що внаслідок таких, на його думку, протиправних дій відповідачів поніс моральні страждання, які оцінює у 50 000,00 грн.

09 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому він просить витребувати з СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівські області повну копію матеріалів кримінального провадження №12023142380000852; витребувати з Шевченківського районного суду м. Львова матеріали по справі №466/11687/23, включаючи скаргу відповідача на бездіяльність слідчого СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, відеозапис судового засідання від 24 листопада 2023 року.

11 березня 2024 року від позивача надійшла заява про виклик свідка, у якій він просить викликати в суд та допитати в якості свідків працівника ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області на ім`я ОСОБА_5 ; дізнавача ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Марію Матвіїв; слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Львова Баєву Олександру Ігорівну.

20 березня 2024 року від відповідача Адвокатське бюро «Галань і партнери» в особі адвоката Галаня В.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому адвокат Галань В.М. заперечує проти задоволення позову. Покликається на те, що будь-яка інформація, що стосується співпраці адвоката з клієнтом, становить адвокатську таємницю, тому відзив на позовну заяву стосується загальної позиції бюро у цій справі. Водночас, у відзиві на позовну заяву зазначається, що всі твердження позивача ОСОБА_1 , викладені у позові, є голослівними та не підтверджені належними доказами, тому відповідач Адвокатське бюро «Галань і партнери» просить у задоволенні позову відмовити.

20 березня 2024 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_4 просить у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що він відповідно до ст.40 Конституції України має право подавати заяви чи звернення до будь-яких органів державної влади, тому він реалізував таке своє право. Також ОСОБА_4 вказує, що при поданні заяви у поліцію він керувався інформацією, викладеною у листі Укрпошти №1853-Р-2023080310444-В від 09.08.2023р. Також ОСОБА_4 посилається на судову практику, яка, на його думку, полягає у тому, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

29 березня 2024 року надійшло пояснення третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому третя особа надає пояснення щодо кримінального провадження за заявою відповідача ОСОБА_4 та зазначає, шо рішення, яке буде прийнято у даній справі, жодним чином не впливає на права чи обов`язки ГУНП у Львівській області.

У судовому засіданні 09 квітня 2024 року клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідків, подані ним 09 та 11 березня 2024 року відповідно, було розглянуто та у їх задоволенні відмовлено.

23 квітня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить суд постановити ухвалу, якою витребувати повну копію матеріалів кримінального провадження №12023142380000852 з СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Миколи Кучера 5, а також матеріали по справі №466/11687/23, включаючи скаргу відповідача на бездіяльність слідчого СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, відеозапис судового засідання від 24 листопада 2023 року, з Шевченківського районного суду, що за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців 12.

14 травня 2024 року надійшла заява позивача про виключення даних представника з матеріалів справи, у якій він просить вжити законних заходів щодо дотримання вимог присяги та Правил адвокатської етики адвокатом Галанем Василем Миколайовичем та вилучити з матеріалів справи долучений ордер про надання правової допомоги від відповідача ОСОБА_2 як такий, що суперечить Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У судовому засіданні 14 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

У судовому засіданні 14 травня відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про виключення даних представника відповідача адвоката Галаня Василя Миколайовича з матеріалів справи.

У судовому засіданні 14 травня 2024 року задоволено клопотання в.о. Голови Ради адвокатів Львівської області Ковної У.С. - виключено із числа третіх осіб Комітет захисту прав адвокатів при раді адвокатів Львівської області.

У судовому засіданні 14 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідачів адвоката Галаня В.М. про виключення з числа третіх осіб справи Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області відмовлено.

У судовому засіданні 14 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача Адвокатського бюро «Галань і партнери» адвоката Галаня В.М. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Галань і партнери» у зв`язку з відсутністю предмету спору - відмовлено.

Справу призначено до судового розгляду на 30 травня 2024 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач Адвокатське бюро «Галань і партнери» в особі адвоката В. Галаня, який також є представником відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив, зауважив, що всі твердження позивача є голослівними та такими, що не підтверджуються належними та доказами, також повідомив, що ОСОБА_4 дійсно подавав таку заяву у поліцію, але подання заяви мало єдину мету перевірити правомірність подання ОСОБА_1 квитанції про оплату коштів у судові органи.

У судовому засіданні представник третьої особи Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області Гій А.А. щодо вирішення даного спору поклався на розсуд суду, пояснивши, що заява про вчинення кримінального правопорушення, яка була подана відповідачем ОСОБА_4 , відповідає вимогам КПК України, та жодним чином не містить ознаків фіктивності чи недобросовісності відповідача ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2023 року позивачу ОСОБА_7 зателефонували з Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області з метою з`ясування питання за заявою ОСОБА_4 про введення ОСОБА_1 в оману суд та заволодіння коштами шляхом обману.

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 знову надійшов дзвінок з поліції: його повідомили про необхідність прибуття ОСОБА_1 до відділу поліції №1 і надання письмових пояснень у справі за заявою відповідача ОСОБА_4 про подання ОСОБА_1 у судові органи нечинної квитанції про оплату коштів. Йшлося про квитанцію про здійснення поштового переказу, якою ОСОБА_1 оплатив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. на виконання Додаткової постанови Львівського апеляційного суду у справі №466/7277/21 від 11.04.2023р., якою зі ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у цій справі.

Цього ж дня ОСОБА_1 разом з супроводжуючою особою прибув до Відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП і надання письмових пояснень у справі, зокрема поштову квитанцію про оплату коштів.

Позивач зазначає, що поданням цієї заяви відповідач ОСОБА_4 мав намір повторно отримати від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн., а також через подання неправдивих відомостей позбавити позивача права на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, судом встановлено, що постановою дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Матвіїв М. від 29.03.2024 кримінальне провадження №12023142380000852 від 08.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України закрито, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Судом досліджено надані позивачем докази, однак ці докази не підтверджують обставин, на які посилається позивач. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 вступав у змову з адвокатом Галанем В.М. (як про це зазначає позивач); не надано позивачем доказів і на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 поданням заяви у поліцію мав намір отримати додаткові кошти чи будь-які інші матеріальні вигоди, так само як немає доказів і на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 мав намір вчинити будь-які дії, спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 права на зайняття адвокатською діяльністю.

Судом досліджено наявний у матеріалах справи лист АТ «Укрпошта» №1853-Р-2023080310444-В від 09.08.2023р., наданий у відповідь на звернення ОСОБА_4 , в якому, серед іншого, зазначено, що поштовий переказ в сумі 2000,00 грн. був прийнятий 12.06.2023 року на відділенні поштового зв`язку 79009 м. Львів від відправника ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 . Але даний переказ не був виплачений у зв`язку з тим, що через деякий час того ж дня відправник звернувся на відділення і відмовився від відправлення, анулював переказ та повернув накладну на відправлення.

04.07.2023. у відділенні поштового зв`язку 79909 м. Львів від відправника ОСОБА_1 був прийнятий поштовий переказ на суму 2000,00 грн. на ім`я ОСОБА_4 , даний поштовий переказ був виплачений того ж дня одержувачу на відділенні поштового зв`язку 79009 м. Львів.

Відповідно до ст.40 Конституції України Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2003 від 10.04.2003р. зазначається наступне: Відповідно до Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55).

Питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України "кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань", а статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено підстави, які дають громадянам право оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) у сфері управлінської діяльності, у тому числі органів державної податкової служби та їх посадових осіб, що, зокрема, встановлено і Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

У Постанові Верховного Суду від 15.08.2018р. у справі №207/1161/17 вказано, що за змістом частини першої статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення вказаних статей свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічне роз`яснення висловлено і Верховним судом України (абзац 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Європейський суд з прав людини зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Згідно правових висновків, викладених у Постанова Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №727/5418/17 Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про те, що відповідач ОСОБА_4 , подаючи у поліцію заяву про злочин, реалізовував свої гарантоване Конституцією України право на письмове звернення до правоохоронних органів, а тому таке звернення не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2 ст.77, ч. 2 ст.78, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Адвокатського бюро «Галань і партнери» в особі адвоката Галаня В.М. щодо визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позивач при поданні даного позову був звільнений від сплати судового збору, тому такий слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; Адвокатського бюро «Галань і партнери» в особі адвоката Галаня Василя Миколайовича, ЄДРПОУ: 41846360, місцезнаходження: Львівська область, Львівський район, с. Потелич, вул. Центральна, 35, з участю третіх осіб: Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ: 40108833, місцезнаходження: м. Львів, вул. Кучера, 5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.06.2024 року.

Суддя Р. Б. Єзерський