Ухвала

від 23.05.2024 по справі 947/10157/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/10157/24

Провадження № 1-кс/947/6974/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м. Одеса

Слідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,його захисника-адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі клопотанняпрокурора Київськоїокружної прокуратурим.Одеси ОСОБА_3 про продовженнястроку діїпокладених обов`язківщодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має двох дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 368-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162480000268 від 22.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368-3 КК України, за фактом вимагання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для третьої особи за вчинення дій із використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, за попередньою змовою групою осіб поєднанні із вимаганням неправомірної вигоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.03.2004 створено Громадське формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» (код ЄРДПОУ 26541957), юридична адреса, якого: АДРЕСА_3 , яке фактично здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно розділу 3 Статуту Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» (нова редакція) затвердженого відповідно протоколу №1 від 27.06.2019 головою загальних зборів ОСОБА_6 , громадське формування провадить свою діяльність під контролем органів Національної поліції, а саме:

- бере участь із працівниками органів Національної поліції у патрулюванні і виставленні постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів погоджених у випадках передбачених Законом, з виконавчими органами місцевих рад;

- бере участь у забезпеченні охорони громадського порядку разом із працівниками органів Національної поліції;

- вживає разом з працівниками органів Національної поліції заходи до припинення адміністративних правопорушень і злочинів;

- та інше.

Згідно п. 5.1. розділу 5 «Органи управління виконання та контролю Громадського формування» Статуту, вищим керівним органом Громадського формування є Загальні збори членів Громадського формування, до компетенції якого відноситься, крім іншого, є Загальні збори членів Громадського формування, до компетенції якого, окрім іншого відноситься згідно п. 5.2.3 вказаного Розділу затвердження порядку прийняття та виключення громадян за їх заявою із складу членів Громадського формування. Згідно п. 5.10. розділу 5 Статуту для забезпечення поточної діяльності Громадського формування створюються виконавчий орган Штаб на чолі із начальником Штабу, підзвітний та підконтрольний Загальним Зборам, до компетенції якого, згідно п. 5.11.2, належить ведення обліку посвідчень, та згідно п. 5.11.6 прийом у склад членів громадського формування.

Згідно п. 5.18.1 розділу 5 Статуту, контроль за діяльністю Громадського формування, поряд з фінансовими органами, державною податковою адміністрацією та іншими державними органами, згідно законодавства України, здійснює Ревізор (ревізійна комісія), обраний з членів Громадського формування, який згідно п. 5.18.2 розділу 5 Статуту, має право здійснювати перевірку діяльності Громадського формування за дорученням Загальних зборів, Начальника Штабу, за дорученням державних органів та за власною ініціативою.

Згідно п. 5.19. розділу 5 Статуту начальник Штабу, його заступники та Ревізор (Голова ревізійної комісії) Громадського формування є посадовими особами та несуть відповідальність відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку».

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 «Умови і порядок прийняття громадян до складу громадського формування і вибуття з нього» Статуту 6.1. членами Громадського формування можуть бути громадяни України які, крім іншого:

- досягли 18 років, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку та здатні за своїми діловими, моральними якостями і станом здоров`я виконувати на добровільних засадах взяті на себе зобов`язання;

- прийняті в Громадське формування Загальними зборами на підставі письмових заяв та які сплатили вступні та членські внески.

Згідно п. 7.2 розділу 7 «Права, обов`язки та відповідальність членів Громадського формування» Статуту, члени Громадського формування під час виконання своїх обов`язків з охорони громадського порядку після обов`язкового пред`явлення посвідчення члена Громадського формування, мають право, крім іншого:

- вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення кримінальних і адміністративних правопорушень і злочинів;

- у разі виникнення підозри у вчиненні кримінальних і адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

- у випадках, які не терплять відволікань та які потребують негайного втручання, самостійно чи з притяганням допомоги інших громадян затримувати і доставляти до органу Національної поліції, штабу Громадського формування або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення;

- входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;

- у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їх згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення, для доставлення до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, а також осіб, які потерпіли від нещасних випадків або правопорушень і потребують термінової медичної допомоги;

- у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров`ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп`яніння, до подальшого керування транспортними засобами;

- під час виконання обов`язків членів Громадського формування використовувати за власним бажанням свій або інший приватний транспортний засіб за згодою власника або особи, у володіння якої він перебуває;

- застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Згідно розділу 9 «Джерела надходження, порядок використання коштів та іншого майна Громадського формування» Статуту:

п.9.8. - громадське формування не має права займатися підприємницькою або діяльністю, що має на меті одержання прибутку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи Громадське формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» є ОСОБА_6 .

У той же час, на території міста Одеси за адресою: вул. Миколаївська дорога, 235 здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» (код ЄРДПОУ 44066935), директором якого, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, являється ОСОБА_7 , який спільно зі своїм помічником ОСОБА_4 підтримує зв`язки із керівником Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» ОСОБА_6 та іншими учасниками Громадського формування.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» являється оптова торгівля м`ясом і м`ясними виробами. На вказаному підприємстві працюють як офіційно працевлаштовані працівники, так і не офіційно.

Одним із працівників ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» являється ОСОБА_8 , який виконує роботу по ремонту, монтажу, демонтажу, а також по обслуговуванню торгівельного обладнання та приміщень ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», в яких здійснюється реалізація продукції вказаного підприємства, у тому числі під назвою «Твої улюблені».

У зв`язку із введенням воєнного стану, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб» (який в подальшому неодноразово продовжувався), також дії «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2021 №1456, встановлено, що Перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.

У зв`язку з цим, у невстановлений у ході досудового розслідування час, але не пізніше 15.02.2024, помічник директора ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з посадовими особами Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам».

Відповідно до відведеної ролі пособника, ОСОБА_4 мав звернутися до працівника ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» ОСОБА_8 з вимогою надати грошові кошти у сумі 1800 доларів США у якості неправомірної вигоди, посадовим особам Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» за видачу на його ім`я посвідчення працівника вказаного Громадського формування, яке надасть ОСОБА_8 можливість безперешкодного пересування містом та поза його межами, у тому числі у комендантську годину та підвищить продуктивність його роботи.

Вказану неправомірну вигоду за виготовлення та видачу посвідчення ОСОБА_8 має передати для посадових осіб працівників Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» особисто через нього.

Діючи із корисливих мотивів та з єдиним злочинним наміром незаконного збагачення, спільно із невстановленими посадовими особами Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам», ОСОБА_4 приблизно 15.02.2024, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, перебуваючи у своєму робочому кабінеті, розташовану у будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», у присутності директора підприємства ОСОБА_7 , повідомив працівнику товариства ОСОБА_8 про те, що для подальшого здійснення своєї трудової діяльності на підприємстві він зобов`язаний надати особисто через нього у якості неправомірної вигоди для посадових осіб Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» грошові кошти у сумі 1800 доларів США, за виготовлення та видачу йому посвідчення працівника Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам».

При цьому, ОСОБА_4 також повідомив ОСОБА_8 про те, що у разі незгоди з поставленими йому вимогами, він не зможе далі працювати на вказаному підприємстві, створивши таким чином умови, при яких ОСОБА_8 , з метою запобігання шкідливих наслідків для себе, а саме звільнення його з роботи на ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», вимушений був погодитися на умови ОСОБА_4 .

Далі, 07.03.2024 о 16.00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму робочому кабінеті, розташовану у будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», діючи у якості пособника за попередньою змовою з невстановленими наразі посадовими особами Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» отримав від ОСОБА_8 частину грошових коштів у сумі 1500 доларів США, що за курсом НБУ на період 07.03.2024 склало 57390 грн. (38,26х1500=57390) у якості неправомірної вигоди за вчинення посадовими особами Громадського формування, в інтересах ОСОБА_8 , як того, хто надає неправомірну вигоду із використанням наданих їм повноважень, а саме за виготовлення та видачу посвідчення працівника Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам».

З метою реалізації злочинного плану до кінця, ОСОБА_4 26.03.2024 о 9 годині 20 хвилин, знаходячись у своєму робочому кабінеті, розташовану у будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», діючи у якості пособника за попередньою змовою з невстановленими наразі посадовими особами Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» отримав від ОСОБА_8 другу частину грошових коштів у сумі 300 доларів США, що за курсом НБУ на період 26.03.2024 склало 11769 грн. (39,22х300=11769) у якості неправомірної вигоди за вчинення посадовими особами Громадського формування, в інтересах ОСОБА_8 , як того, хто надає неправомірну вигоду із використанням наданих їм повноважень, а саме за виготовлення та видачу посвідчення працівника Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам», після чого передав ОСОБА_8 посвідчення №2286 інспектора з охорони громадського порядку вказаного Громадського формування, підписаного начальником штабу ОСОБА_6 та засвідчене відтиском печатки громадського організації.

Після отримання другої частини неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США, ОСОБА_4 був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

У судовомузасіданні прокурор вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та клопотання просив задовольнити.

Захисник підозрюваного та підозрюваний не заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 26.03.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

27.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

28.03.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.05.2024. Визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України в сумі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

29.03.2024 ОСОБА_4 звільнений з-під варти під заставу в сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2024.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 368-3 КК України, слідчим суддею встановлено таке.

Згідно ч. 5 ст.9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 368-3 КК України підтверджується: протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 25.03.2024 заявнику ОСОБА_8 ; протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 від 26.03.2024 та вилученими речовими доказами під час проведення вказаної слідчої дії, а саме грошовими коштами в сумі 300 доларів США, отриманими ОСОБА_4 від ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди та мобільним телефоном ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 27.03.2024 посвідчення №2286 працівника Громадського формування з охорони громадського порядку «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» отриманим ОСОБА_8 від ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 23.02.2024 та від 27.03.2024;

розсекреченими протоколами негласних (слідчих) розшукових дій;Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 368-3 КК України тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Також, на даний час ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідка, на показання якого сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та який у випадку направлення обвинувального акту до суду, буде допитуватися безпосередньо судом, а тому слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка, схиляючи його до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Посилання захисту на те, що встановлені ризики відсутні в рамках кримінального провадження не знайшли свого підтвердження.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368-3КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Враховуючи наведені вище обставини, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню, оскільки під час його розгляду прокурором доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного вище злочину, наявність вищевказаних ризиків, що є підставою подальшого застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, а також неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування інших менш суворих запобіжних заходів, що передбачені ст. 176 КПК України.

При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу були встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час вказані ризики несуттєво зменшились, за такого, вважаю необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити до 27 червня 2024 року включно строк дії обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку дії покладених обов`язків щодо ОСОБА_4 - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк дії визначених ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу від 28.03.2024 року обов`язків до 27червня 2024 року включно, а саме: не відлучатися із міста Одеси, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, що визначені слідчим; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі порушення підозрюваним вказаних обов`язків, а також його процесуальних обов`язків підозрюваного з явки за першою вимогою слідчого, прокурора чи суду, або не повідомлення ним про зміну місця свого проживання слідчому, прокурору чи суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у доход держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На ухвалу протягом п`яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1