Постанова

від 30.05.2024 по справі 643/7359/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 643/7359/23

Номер провадження 22-ц/818/1283/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року в складі судді Семенової Я.Ю. у справі № 643/7359/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (далі ТОВ «Фармація Миколаївщини») про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що з 02 травня 2023 року вона перебуває у трудових стосунках з ТОВ «Фармація Миколаївщини», працює на посаді заступника завідуючого аптеки.

31 травня 2023 року нею була подана заява до ТОВ «Фармація Миколаївщини», в якій вона просила виплатити їй лікарняні у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у відповідності до доданих документів. Проте, відповідач в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» її заяву не розглянув, відповіді у встановлений вимогами закону термін не надав, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії ТОВ «Фармація Миколаївщини» в частині невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян»; зобов`язати ТОВ «Фармація Миколаївщини» розглянути її заяву у встановленому законом порядку та надати відповідь про результати розгляду заяви.

21 вересня 2023 року в ТОВ «Фармація Миколаївщини» подано відзив на позовну заяву, в якому просило позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що ТОВ «Фармація Миколаївщини» не отримувало заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2023 року. Лист ОСОБА_1 отримав ОСОБА_2 , який не є співробітником товариства та був не уповноваженим на отримання поштової кореспонденції від імені ТОВ «Фармація Миколаївщини».

Про направлення ОСОБА_1 заяви 31 травня 2023 року товариству стало відомо лише 07 вересня 2023 року після ознайомлення його представника з матеріалами справи.

Також зазначало, що в подальшому ТОВ «Фармація Миколаївщини» здійснено позивачу виплати за лікарняними.

20 вересня 2023 року ОСОБА_1 поштою було направлено відповідь на її заяву від 31 травня 2023 року, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ТОВ «Фармація Миколаївщини» не вчинено дій щодо порушення вимог Закону України «Про звернення громадян».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ТОВ «Фармація Миколаївщини» в частині невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді про результати розгляду її заяви від 31 травня 2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки заяву ОСОБА_1 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано ТОВ «Фармація Миколаївщини» 12 червня 2023 року, що не спростовано останнім, проте відповіді у встановлений законом строк відповідачем не було надано, тому позов в частині визнання неправомірними дії ТОВ «Фармація Миколаївщини» щодо невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян» є обґрунтованими. Між тим, оскільки 20 вересня 2023 року відповідачці було надано відповідь на її заяву, то суд не вбачав підстав для зобов`язання надати повторно відповідь на вказану заяву.

02 лютого 2024 року ТОВ «Фармація Миколаївщини» на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду у частині задоволених вимог скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що особа, яка відповідно до поштового повідомлення отримала лист позивачки ( ОСОБА_2 ), отримала цю заяву помилково та не передала її адресату. ТОВ «Фармація Миколаївщини» не було відомо про існування такої заяви та відповідно, товариство не мало змоги надати своєчасну відповідь.

Про існування заяви ОСОБА_1 та її зміст стало відомо тільки 07 вересня 2023 року, а тому строки її розгляду порушено не було.

Визнання дій ТОВ «Фармація Миколаївщини в частині невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді про результати розгляду її заяви від 31 травня 2023 року є неправомірним, оскільки Товариством надано відповідь на заяву позивачки, що свідчить про відсутність предмету спору та є підставою для закриття провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 30 травня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 06 травня 2024 року (том 1, а.с. 181);

ТОВ «Фармація Миколаївщини» отримано 03 травня 2024 року (том 1, а.с. 180), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 25 квітня 2024 року (том 1, а.с. 178).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

В іншій частині рішення суду не оскаржується та судовою колегією не переглядається.

Судом встановлено, що з 02 травня 2023 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Фармація Миколаївщини» (а.с. 13).

31 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я Директора ТОВ «Фармація Миколаївщини» направлено заяву, в якій просила нарахувати та перечислити їй виплати за лікарняними, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 14).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вказане заява отримана ТОВ «Фармація Миколаївщини» 12 червня 2023 року, вказане поштове відправлення одержано від імені товариство ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідно до відповіді ТОВ «Фармація Миколаївщини» від 20 вересня 2023 року за вих. № 14.09 на заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2023 року повідомлено, що станом на 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 здійснені виплати за лікарняними: 09 серпня 2023 року за перші п`ять днів перебування на лікарняному, за рахунок ТОВ «Фармація Миколаївщини», 20 вересня 2023 року здійснені часткові виплати лікарняних за рахунок коштів державних цільових коштів, що обліковувалися на спеціальному рахунку Товариства. Зазначено, що затримка виплати ОСОБА_1 лікарняних була пов`язана з ненаданням останньою банківських реквізитів для перерахунку грошових коштів за рахунок Товариства (перші п`ять днів лікарняного), оскільки листок непрацездатності відкрито нею у перший день працевлаштування до Товариства. Затримка з виплатами державних цільових коштів пов`язана з проведенням ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області на обґрунтованість видачі ОСОБА_1 листків непрацездатності, у зв`язку з великою кількістю листків непрацездатності (20 шт.) та тривалим перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні (з 02.05.2023 по 04.09.2023 з незначними перервами у кілька днів між цими датами) (а.с. 64)

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (стаття 5 Закону України «Про інформацію»).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

У статті 5 Закону України «Про звернення громадян» йдеться про те, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У частинах 3,4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

За приписами статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 78 Правил Поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

За пунктом 89 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

Пунктом 105 Правил передбачено, що одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень. Поштові відправлення, в тому числі прості, адресовані "До запитання", видаються тільки адресату на підставі пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Таким чином, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №823/1429/16, від 20 вересня 2018 року у справі №520/12611/17 та від 15 серпня 2019 року у справі №826/11186/17.

Перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками АТ «Укрпошта» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 639/4278/16-а та від 30 листопада 2020 року у справі № 806/1943/18.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 3,4 статті 12, частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що 12 червня 2023 року ТОВ «Фармація Миколаївщини» отримано заяву ОСОБА_1 , що не було спростовано відповідачем у встановлено законному порядку, проте відповідь було надано лише у вересні 2023 року, тобто після спливу 45 денного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян»» та задоволення позовних вимог про визнання дій в цій частині неправомірними.

Доводи ТОВ «Фармація Миколаївщини» щодо отримання поштового відправлення сторонньою особою судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки беззаперечних та належних доказів порушення Правил надання поштового зв`язку працівниками АТ «Укрпошта» відповідачем не надано. Доказів, що ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Фармація Миколаївщини» та не має повноважень на отримання кореспонденції матеріали справи не містять.

Щодо доводів ТОВ «Фармація Миколаївщини» про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, то судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказувала саме на факт неотриманням нею письмової відповіді на заяву від 31 травня 2023 року у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк, оскільки відповідачем отримано її лист 12 червня 2023 року. Між тим, ТОВ «Фармація Миколаївщини» заперечує щодо бездіяльності працівників товариства під час розгляду звернення позивачки та надання відповіді з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки вказане звернення фактично не було отримано у зазначену позивачем дату.

Отже, між сторонами існує спір щодо правомірності дій ТОВ «Фармація Миколаївщини» у частині дотримання положень ТОВ «Фармація Миколаївщини» щодо строку розгляду звернення, а не самого факту надання відповіді.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що між сторонами немає спірних питання, що є обв`язкою умовою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина