Постанова

від 29.05.2024 по справі 537/541/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/541/23 Номер провадження 22-ц/814/2187/24Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників адвокатів Бідюк Я.В., Цвик М.В.,

розглянувши вм.Полтавіцивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Маханьков О.В. в м.Кременчуці, зі складанням повного тексту від 04 травня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд:

- визнати житловий будинок, що розташований по по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільним майном подружжя;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 205 296,47 грн як ринкову вартість 1/2 частки автомобілю KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, залишивши автомобіль у власності відповідача.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 01 березня 2008 року вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року (справа № 537/940/22). Від шлюбу у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що за час шлюбу вони за спільні кошти побудували новий будинок на земельній ділянці відповідача, яку він отримав в дар від своєї баби за договором дарування від 27 грудня 2008 року.

Державна реєстрація права власності за відповідачем на новозбудований спірний житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 здійснена 08 жовтня 2020 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ101200721721, яка затверджена та видана Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Крім того, за час шлюбу вони придбали автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В,2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 239 600,00 грн, який зареєстровано за відповідачем згідно з договору купівлі-продажу від 16 січня 2021 року № 7866/21/000091.

Позивач зазначала, що між ними не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна подружжя, яке набуте під час шлюбу за спільні сімейні кошти, а тому просила суд її позов задовольнити.

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання майна особистим приватним майном, в якому просив суд визнати за ним майно, яке є його особистим, а саме приватний будинок, розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем 01 березня 2008 року було зареєстровано шлюб, який у подальшому розірвано рішенням Крюківського районного суд м Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року. Вказував, що під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між ними припинено з лютого 2018 року, тому вважав, що вищевказане спірне майно не є об`єктом права спільної сумісної власності.

Оскільки земельну ділянку та будинок отримав за договором дарування від ОСОБА_4 від 27 грудня 2008 року, вважав вказане майно його особистою власністю. Для будівництва нового будинку за вказаною адресою він їздив на заробітки до Республіки Польща. Частину коштів, а саме 8 000 доларів США, він отримав у борг від ОСОБА_5 згідно з борговою розпискою. У період окремого проживання, 16 січня 2021 року за власні кошти він придбав автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- житловий будинок з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 205 296,47 грн, що становить 1/2 частку вартості автомобіля марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4200,16 грн. судового збору, 1500 грн. витрат за проведення експертизи та 3500 грн. за надану правничу допомогу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення судуоскаржив ОСОБА_2 ,в апеляційнійскарзі,посилаючись напорушення судом нормматеріального права на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; визнання судом встановленими обставин, що мають значення для справи, які є недоведеними, просив скасувати оскаржуване рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов.

Вказує, що не відповідають дійсності доводи позивача за перівсним позовом про факт придбання майна у період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя, у зв`язку з чим воно підлягає поділу. Зазначає, що рішенням суду від 13.08.2022 року у справі №537/940/22 про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, встановлено факт припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами з лютого 2018 року і дана обставина не підлягає доказуванню при розгляді справи про поділ майна подружжя.

Вказує, що спірний будинок побудовано після припинення фактичних шлюбних відносин, будівництво відбувалось на його особисті кошти та частково за кошти, які були взяті в борг, що підтверджується договорами на виконання ним підрядних робіт в Польщі та інформації про прибутки.

Щодо спірного автомобіля, то його придбання відбулось майже через три роки після припиненн фактичних шлюбних відносин.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном задоволено.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями Е, ег, ет, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як набуте ним майно за час окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка Ігоря Володимировича.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, не погоджується з висновком суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2008 року, який було розірвано за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22 (т. 1, а. с. 106-107).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі договору дарування від 27 грудня 2008 року ОСОБА_4 подарувала онуку ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1190 га та житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 що в цілому складається з житлового будинку літ. А, а, аг, житловою площею 28,5 кв. м, загальною площею 41,1 кв. м, сараю літ. Б, Бп, вбиральні літ. Г, гаража літ. Е, огорожі № 1 розташованих на земельній ділянці приватної власності розміром - 1190 кв. м (т. 1, а. с. 11).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 у лютому 2018 року розпочав будівництво нового будинку, про що в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції міститься інформація за номером ПТ 061180470258 (т.1, а.с.108).

ОСОБА_2 , працюючи з квітня 2018 року за договорами підряду по виконанню зварювальних робіт у Республіці Польща, спрямовував кошти на це будівництво, а також

8 000 доларів США, отримані ним в борг у ОСОБА_5 .

Державна реєстрація права власності на новозбудований житловий будинок з господарськими будівлями Е, ег, ет по АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 314592398 від 09 листопада 2022 року здійснена 08жовтня 2020року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ 101200721721, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області (т. 1, а. с. 32-33).

За ОСОБА_2 16 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу № 7866/21/000091 зареєстрований транспортний засіб KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за ціною 239 600 грн (т. 1, а. с. 37-43).

17 травня 2022 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 вказаний автомобіль продав ОСОБА_7 за 100 тис грн (т. 2, а. с. 96).

Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_8 від 29 вересня 2022 року № 28-22 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля KIA K5, реєстраційний номер кузов номер НОМЕР_1 , середня ринкова вартість автомобіля станом на 29 вересня 2022 року складає 410 592 грн. Вартість відповідачем не спростована (т. 1, а. с. 60-84).

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання майна, набутого під час шлюбу, спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_1 вказувала, що новий житловий будинок з новими господарськими будівлями та автомобіль набуті під час шлюбу за спільні сімейні кошти.

Суд першої інстанції погодився з даними вимогами ОСОБА_1 , повністю їх задовольнивши.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що ОСОБА_2 не довів, що спірне майно було набуто за його особисті кошти.

Даючи оцінку зазначеному висновку, колегія суддів виходить з того, що на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Обговорюючи питання часу набуття спірного майна встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності :

-08 жовтня 2020 року на будинок АДРЕСА_1 ,

-16 січня 2021 року на автомобіль KIA K5, р.н. НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 вважає, що перелічене майно набуте під час шлюбу.

Власник майна- відповідач стверджує, що набуття цього майна відбулось поза шлюбних відносин з іншим подружжя після лютого 2018 року, коли він довідався про подружню зраду ОСОБА_1 та у зв`язку з цим погодився з її твердженням про припинення шлюбних відносин з цього періоду, про що нею однозначно та свідомо було зазначено в тексті позовної заяви про розірвання шлюбу ( т.3,а.с.21-22).

Із тексту рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22, яким розірвано шлюб між подружжям ОСОБА_9 , вбачається, що сторони з лютого2018року не підтримують шлюбні відносини (т.1,а.с.106-107).

Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось, є чинним, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним факт припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_9 саме з вказаної дати.

При цьому суду не надано доказів наявності будь-яких поважних причин, які унеможливили ОСОБА_1 спростувати в порядку ст.ст.12,81 ЦПК України час припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 , який нею за власним розсудом визначено.

Таким чином, самою позивачкою у справі про розірвання шлюбу був визначений період припинення між сторонами шлюбних відносин, що колегією суддів розцінюється як доказ на підтвердження зазначеної обставини.

У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст.77ЦПКУкраїниналежнимиє докази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметомдоказування єобставини,щопідтверджуютьзаявлені вимогичизапереченняабо маютьіншезначеннядля розглядусправиіпідлягають встановленнюприухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовуватиналежністьконкретного доказудляпідтвердженняїхніх вимогабозаперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Проте, не підтверджені належними доказами доводи ОСОБА_1 , викладені нею у відзиві на зустрічний позов, про те, що вона після звернення до суду ( 06 травня 2022 року) з позовом про розірвання шлюбу і через декілька днів після цього по приїзду ОСОБА_2 із Польщі передала йому документи на будинок і з цього часу припинила з ним шлюбні відносини і разом з донькою стали проживати окремо.

Зокрема, допитаний на прохання позивача за первісним позовом свідок ОСОБА_10 не зміг суду дати будь-яких пояснень з приводу спільного проживання сторін, оскільки ці обставини йому не відомі.

Натомість свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 суду повідомили, що сім`ї як такої у сторін не було з лютого 2018 року.

Не можуть бути взяті до уваги посилання ОСОБА_1 на фотографії, як на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 після 2018 року, так як вони свідчать виключно підтвердженням відпочинку, святкувань певних подій (зокрема, Нового Року), знаходження сторін серед інших людей.

Посилання ОСОБА_1 на виписки з історії хвороби та консультативний висновок спеціаліста про стан здоров`я малолітньої дочки сторін, як підставу для будівництва нового будинку для потреб сім`ї, не узгоджуються із змістом зазначених медичних документів, які не містять відомостей про взаємозв`язязок між захворюваністю дитини та її проживанням в старому будинку, в якому ніби-то підвищена вологість (т.1, а.с.140-143).

Не є належними доказами також фотографії з сайту google.com, так як вони не спростовують відомості дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині колегія суддів вважає обгрунтованими.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відноси.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано доказів про те, що спірне майно набуте ним за власні кошти та є його особистою власністю.

Між тим, ОСОБА_2 надав суду документи, переклад яких здійснено «Бюро перекладів та легалізації» м. Кременчук: договори доручення на виконання зварювальних робіт на період з 03.04.2018 року до 31.12.2022 року, інформацію про прибутки за 2018-2021 роки, що підтверджують отримання ним відповідних коштів, достатніх для здійснення будівництва будинку та придбання автомобіля (т.1, а.с.200-232).

При цьому ОСОБА_1 не заперечується фактів пересилки з Польщі на її ім`я грошей з метою вкладення їх в будівництво будинку.

Крім того, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що нею кошти в розмірі 128003,97 грн., отримані від продажу за договором купівлі-продажу від 18.02.2022 року отриманої у спадок земельної ділянки, використовувались в інтересах сім`ї. Однак жодних доказів на спрямування зазначених коштів ОСОБА_1 суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у травні 2022 року на ім`я матері ОСОБА_1 придбана квартира АДРЕСА_2 , в якій позивач проживає разом з донькою (т.1,а.с.234).

Оцінивши наведене, колегія зауважує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК Українита визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.09.2021року у справі № 182/670/15-ц.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що джерелом набуття будинку АДРЕСА_1 були особисті кошти ОСОБА_2 , отримані ним за виконані роботи в Республіці Польща, а тому приходить до висновку про визнання цього будинку його особистою приватною власністю.

Що стосується автомобіля KIA K5, р.н. НОМЕР_1 , який з 16 січня 2021 року зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , то його купівля відбулась після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_1 , якою не доведено її участь в його придбанні.

Посилання ОСОБА_1 на доходи, які вона мала на протязі 2018-2021 років, свідчать про недостатність коштів для придбання автомобіля ( т.1,а.с.147), навпаки факт її працевлаштування у 2018 році дають підстави допускати, що саме припинення шлюбних відносин з відповідачем спонукало її влаштуватись на роботу.

Таким чином, відсутні підстави вважати спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та відповідно задовольняти вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 1/2 частку його вартості.

Разом з цим не підлягають задоволенню також позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання автомобіля KIA K5 його особистим майном, адже він проданий 17.05.2022 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року скасувати, ухваливши нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями Е, ег, ет, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.05 .2024 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: О.І. Обідіна

Л.І. Пилипчук