Ухвала

від 08.01.2025 по справі 537/541/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 537/541/23

провадження № 61-8952св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув заяви суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка Ігоря Володимировича на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання майна особистим приватним майном.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- житловий будинок з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки KIA K5 седан-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 205 296,47 грн, що становить 1/2 частку вартості автомобіля марки KIA K5 седан-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном задоволено.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, та автомобіль марки KIA K5 седан-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як набуте ним майно за час окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Близнюк І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Для розгляду касаційної скарги справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулько Б. І., Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А.

Перед початком розгляду справи по суті судді Верховного Суду Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Гулько Б. І., Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А. заявили про самовідвід у цій справі з метою недопустимості повторної участі суддів у розгляді цієї справи, оскільки брали участь у розгляді цієї справи у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за результатами якого 13 березня 2024 року прийнято постанову (провадження № 61-16606св23), якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року колегію суддів висловлено певну правову позицію щодо правильного застосування норм права.

Вирішуючи питання про самовідвід суддів Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Верховний Суд виходить з такого.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (справа «Hauschildt Case», № 11/1987/134/188).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (справа «Hauschildt Case» від 24 травня 1989 року, № 11/1987/134/188, § 48).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

У зв`язку із тим, що судді Верховного Суду Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Гулько Б. І., Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А. заявили мотивований самовідвід у справі, з метою недопустимості повторної участі суддів у розгляді цієї справи, на підставі частини четвертої статті 37 ЦПК України, заяви про самовідвід суддів Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А. слід задовольнити, а справу передати для повторного автоматизованого перерозподілу.

Керуючись статями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяви суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А. про самовідвід задовольнити.

Відвести суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка Ігоря Володимировича на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2024 року.

Передати цивільну справу № 537/541/23 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець