Постанова

від 22.05.2024 по справі 921/529/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа №921/529/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівІ.Б. МалехБ.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» за № 640 від 13.12.2023 (вх. № 01-05/3824/23 від 15.12.2023), Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону б/н від 12.03.2024 (Вх. №01-05/746/24 від 13.03.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 (повний текст рішення складено 24.11.2023, м. Тернопіль, суддя Ю.О. Чопко)

у справі № 921/529/23

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач», м. Тернопіль

до відповідача: Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп», м. Шепетівка, Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, м. Київ

про визнання права власності на нерухоме майно (об`єкт нежитлової нерухомості) приміщення котельні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю представників:

прокурор: Майорчак В.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шурман Я.В.;

від третьої особи: Матяшук В.К.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський Облагропостач» звернулось до Господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про визнання права власності на нерухоме майно весь комплекс приміщення котельні з усіма його складовими, об`єкт нежитлової нерухомості, на момент обстеження вартістю 244 448 грн., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, і яке складається з: приміщення котельні літ. "А" (1964-1969 років спорудження) загальною площею 329,5 кв.м.: сходова (приміщення №1) площею 11,9 кв.м.; безпосередньо приміщення котельні (№2) 220,9 кв.м.; побутове приміщення (№3) площею 10 кв.м.; побутове приміщення (№4) 9,7 кв.м.; побутове приміщення (№5)- 16,2 кв.м.; побутове приміщення (№6) -13,8 кв.м. (всього по 1-му поверху 6 приміщень площею 282,5 кв.м.); сходова (приміщення №1) площею 11,9 кв.м.; коридор (№2) 5,4 кв.м.; побутове приміщення (№3) 6,9 кв.м.; побутове приміщення (№4) 6,6 кв.м.; побутове приміщення (№5) площею 16,2 кв.м. (всього по 2-му поверху 5 приміщень площею 47 кв.м.; насосної літ "Б" площею 7,8 кв.м. (1964-1969 років спорудження); прибудови (1964-1969 років спорудження); димової труби (1964-1969 років спорудження); витребування із незаконного володіння Лісгоспу на користь Обагропостачу нерухоме майно Котельні.

Позовні вимоги мотивовані порушенням права Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» щодо володіння, користування та розпорядження належному йому нерухомим майном, а саме приміщення котельні.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 позовні вимоги задоволено. Визнано за Відкритим акціонерним товариством «Тернопільський Облагропостач» право власності на нерухоме майно комплекс приміщень котельні з усіма складовими, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14. Витребувано з незаконного володіння Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» нерухоме майно - комплекс приміщень котельні з усіма складовими, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

Суд першої інстанції дослідивши подані сторонами докази, а саме, лист Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 31.03.2023 та Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності дійшов висновку, що спірна Котельня була в 1996-му році на законних підставах передана позивачу в процесі приватизації.

Не погодившись з даним рішенням суду Державне підприємство «Шепетівський військовий лісгосп» подало апеляційну скаргу за № 640 від 13.12.2023 (вх. № 01-05/3824/23 від 15.12.2023), в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання відповідача Господарський суд Тернопільської області протиправно задовольнив позовні вимоги позивача беручи за основу лише аргументи позивача без врахування відзиву, додаткових пояснень відповідача, без належного та об?єктивного з?ясування і дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки належних доказів.

Крім того апелянт вказує, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив письмове клопотання відповідача від 15.09.2023 року вих. № 475 про залучення третьою особою - Міністерство оборони України (в ухвалі від 02.10.2023 року суддя вказав, що клопотання було подано представником відповідача усно та не надав клопотанню належної уваги). Така поведінка суду за твердженням апелянта вказує на порушення принципу об?єктивності, оскільки об?єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов?язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Також, відповідач під час судового розгляду судом першої інстанції не скористався своїм правом та не заявляв до суду заяви про застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Відтак, відповідач просить апеляційний суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Ухвалою від 25.12.2023 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» №640 від 13.12.2023 (вх. № 01-05/3824/23 від 15.12.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі № 921/529/23.

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський Облагропостач» подало до суду відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» (вих. №01-04/224/24 від 11.01.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Ухвалою від 13.03.2024 Західний апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).

В подальшому, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу б/н від 12.03.2024 (Вх. №01-05/746/24 від 13.03.2024), в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання прокуратури у даній справі належним відповідачем є Міністерство оборони України, як власник спірного нерухомого майна, а не ДП «Шепетівський військовий лісгосп», однак Міністерство оборони України не було стороною (учасником) у справі, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вказує, що заступник керівника прокуратури регіону, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо, до звернення до суду, повідомив про це оборонне відомство, а в подальшому подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський Облагропостач» подало до суду відзив на апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Західного регіону (вих. №01-04/2356/24 від 04.04.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області без змін.

У судове засідання 22.05.2024 з`явився прокурор, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 22.05.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 22.05.2024 з`явився представник третьої особи, надав пояснення, доводи апеляційних скарг підтримав.

У судове засідання 22.05.2024 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Щодо звернення прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою від 13.03.2024 Західний апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов?язки, та про які саме.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов?язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов?язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» міністерства, інші органи виконавчої влади та державні органи належать до суб`єктів управління об`єктами державної власності.

Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, визначено, що Міністерство оборони України здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об?єктами державної власності, які належать до сфери управління Міністерства оборони України.

За змістом ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України у межах своїх основних функцій, зокрема, бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва; здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Витягом з Єдиного державного реєстру об?єктів державної власності щодо державного майна, який долучено до листа Фонду державного майна України від 03.12.2018 № 10-15-24582 вбачається, що власником спірного нерухомого майна є Міністерство оборони України, а балансоутримувачем - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (на даний час - ДП «Шепетівський військовий лісгосп»).

Міністерство оборони України не брало участі у справі № 921/529/23 (не було її стороною), але щодо нього суд вирішив питання про право власності на об?єкти нерухомого майна, які є державною власністю. Тобто Міністерство оборони України є стороною ініційованого позивачем спору, однак останнє не було залучено до участі у справі № 921/529/23.

Таким чином, Міністерство оборони України має право на апеляційне оскарження рішення госопдарського суду Тернопільської області від 15.11.2023.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначає визначені законом підстави для звернення до суду, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів держави.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб?єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.4. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб?єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб?єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Колегією суддів встановлено, що 29.02.2024 за № 15-178 ВИХ-24 прокуратурою регіону, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу Міністерства оборони України листа щодо вжиття самостійних заходів з оскарження в апеляційному порядку рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі № 921/529/23 відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України, а саме як особою, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про його права, інтереси та обов?язки.

З відповіді Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України від 06.03.2024 № 220/74/432 вбачається, що самостійні заходи оборонного відомства про залучення до участі у справі № 921/529/23, зважаючи на різну судову практику щодо залучення третіх осіб на стадії апеляційного оскарження можуть не привести до позитивних результатів.

У зв?язку з цим, Міністерство оборони України вважає, що для забезпечення найефективнішого захисту інтересів держави, прокурору слід звернутися до суду з апеляційною скаргою у справі №921/529/23.

Отже, Міністерство оборон України не вжило самостійних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у справі № 921/529/23.

Відтак, колегія суддів зазначає, що при звернені до суду Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як відповідним органам стало відомо про порушення інтересів держави.

Щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб?єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за позовом у справі №921/529/23 свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об?єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред?явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 року у справі № 21/936.

Положеннями ст.387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як наслідок, позивач повинен довести, що він є законним власником спірного об?єкту нерухомого майна.

Згідно прохальної частини позову, Позивач просить суд витребувати у відповідача весь комплекс приміщень котельні з усіма складовими, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

В обґрунтування наявності права власності на вказане нерухоме майно позивач посилається на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області від 25 червня 1996 року №816, яким було затверджено план приватизації державного майна Тернопільського обласного державного підприємства матеріально-технічного забезпечення «Облагропостач» та його структурних підрозділів. На підставі затвердженого плану приватизації, Тернопільське обласне державне підприємство матеріально-технічного забезпечення «Облагропостач» наказом Регіонального відділення № 858 від 28.06.1996 було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський Облагропостач» (п.1. Наказу), яке з моменту державної реєстрації є правонаступником прав та обов?язків Тернопільського обласного державного підприємства матеріально-технічного забезпечення «Облагропостач».

Колегія суддів вказує, що позивач не зазначає в позовній заяві підстави вибуття будівлі котельні із власності ВАТ «Тернопільський Облагропостач», а лише вказує, що нежитловим приміщенням - котельнею з 2019 року по даний час володіє та користується Державне підприємство «Шепетівський військовий лісгосп», що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

Разом з тим, як встановлено з відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 31.03.2023 р. № 18 - 111 - 00522, що згідно з наказом Регіонального відцілення ФДМУ по Теропільській області від 28.06.1996 року № 858 «Про перетворення Тернопільського обласного державного підприємства матеріально - технічного забезпечення «Облгазпостач» у відкрите акціонерне товариство «Тернопільський облгазпостач», Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області передано у власність відкритому акціонерному товариству «Тернопільський облгазпостач» об?єкти нерухомості, серед яких є котельня (інв.. номер - б/в) (м. Тернопіль, вул.. Поліська, 10) - вартість, за якою включено до статутного фонду відкритого акціонерного товариства на 31.05.1996 року - 93,3 млн. крб. Щодо насосної площею 7,83 кв.м., то в матеріалах відсутній об?єкт за вказаною назвою.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях зазначило, що серед об??єктів нерухомості, які перейшли до ВАТ «Тернопільський облгазпостач» рахувалася котельня, але при цьому фондом не зазначено ні площі цього майна, ні інвентарного номеру чи/або іншого ідентифікатора майна.

Зі Звіту про оцінку майна ПП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» від 18 серпня 2023 року, можна побачити, що оцінювачем Піняк Олегом Михайловичем проводилася оцінка будівель та споруд по вул. Поліська, 14, м. Тернопіль. При цьому оцінювач у додатках до звіту робить посилання чітке на відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 31.03.2023 p. № 18 - 111 - 00522, де зазначено, що за Позивачем рахується котельня в м. Тернопіль, вул. Поліська, 10, а фотографічне зображення, яке оцінювач додає до цього звіту від 31 травня 2023 року зроблене по вулиці Поліська, 12, м. Тернопіль, Тернопільська область, хоча дата обстеження будівель зазначена в оцінці: з 21 серпня 2023 року по 24 серпня 2023 року і договір на проведення оцінки № 18/08/2023 - 01 був укладений між позивачем та ІП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» 18 серпня 2023 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказує, що звіт про оцінку майна ПП «Тернопільське експертно - консультаційне бюро» від 18 серпня 2023 року є сумнівним документом і може свідчити про помилковість та недостовірність викладених в ньому обставин та розрахунків.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, про те, що виготовлення технічного паспорту на спірне майно не наділяє позивача правом власності на це майно, адже технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об?єкта нерухомого майна, що в свою чергу являє собою комплекс робіт з обмірювання об?єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об?єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об?єкт нерухомого майна, а лише описує об?єкт та визначає його складові.

ДП «Шепетівський військовий лісгосп» було утворено відповідно до наказу Міністерства оборони України від 04.03.2019 №94 про реорганізацію державного підприємства «Івано-Франківський військовий лісокомбінат» (код ЄДРПОУ 08033772), шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів ДІ «Івано-Франківський військовий лісокомбінат». В результаті реорганізації до ДП «Шепетівський військовий лісгосп» перейшло за розподільчим балансом майно (у відповідній частині), права та обов?язки, у тому числі нерухоме майно в м. Тернопіль по вул. Лозовецька, 34 та право постійного користування на земельні ділянки на якій воно розташоване. Зокрема до Відповідача за Актом приймання - передачі від 01.07.2019 року перейшла будівля старої котельні (інвент. № 156т, будівля насосної (інвент. № 165т) та димова труба (інвент. № 188т), що розташовані по вул.. Лозовецька, 34 в м. Тернопіль, на земельній ділянці площею 0,2317 га., кадастровий номер 6110100000:03:003:0015.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру об?єктів державної власності щодо державного майна виданого Фондом державного майна України 03.12.2018 року, єдиним суб?єктом, який здійснює управління майном (будівлею котельні) в м. Тернопіль по вул.. Лозовецька, 34 є Міністерство оборони України. Також даним витягом зазначено, що станом на 03.12.2018 року, майно в м. Тернопіль по вул.. Лозовецька, 34 перебуває на балансі державного підприємства «Івано-Франківський військовий лісокомбінат» (код ЄДРПОУ 08033772).

Матеріалами справи встановлено, що вказане вище майно, знаходиться на земельній ділянці по вул. Лозовецька в м. Тернопіль, площею 0,2317 га., кадастровий номер 6110100000:03:003:0015 (форма власності: Державна власність; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємсть переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на яку 09.01.2007 р. для ДП Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МОУ Шепетівський військовий лісгосп (08033772) було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ Nє296003. Земельна ділянка також була в результаті реорганізації передана ДП «Шепетівський військовий лісгосп.

Відтак, саме Міністерство оборони України наділило відповідача основними фондами, в т.ч. правами та обов?язками, які перейшли від ДП «Івано-Франківський військовий лісокомбінату (код ЄДРПОУ 08033772) до новоутвореної юридичної особи - ДП «Шепетівський військовий лісгосп» (код ЄДРПОУ 43075760).

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям, а саме: належності, допустимості, достовірності, достатності.

Однак, надані позивачем докази не відповідають вказаним критеріям. Відтак, суд першої інстанції не правомірно взяв до уваги доводи позивача, та відхилив доводи відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за наведених обставин справи, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів вказує наступне.

Позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно зі статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас застосувати її суд може лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ЦК України).

Тому, за змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Зокрема, такого висновку дійшов Верховний суд в постанові від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц.

Як встановлено колегією суддів, відповідач у даній справі був повідомлений про розгляд справи, подавав відзив та клопотання по справі, однак під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявив про застосування строку позовної давності.

За таких обставин у апеляційного господарського суду відсутні підстави розглядати заяву про застосування строків позовної давності подану на стадії апеляційного перегляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі № 921/1529/23 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційні скарги, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» за № 640 від 13.12.2023 (вх. № 01-05/3824/23 від 15.12.2023) та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону б/н від 12.03.2024 (Вх. №01-05/746/24 від 13.03.2024) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі № 921/529/23 скасувати. Прийняти нове рішення яким:

В задоволені позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» (вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 00913752) на користь Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» (вул. Героїв Небесної Сотні, 18, м. Шепетівка, Хмельницька область, 48500; код ЄДРПОУ 43075760) 9 526,08 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» (вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 00913752) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок № 35210081082783) 9 526,08 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяІ.Б. Малех

Суддя Б.Д. Плотніцький