Ухвала

від 10.07.2024 по справі 921/529/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 921/529/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач"

до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України,

про визнання права власності на нерухоме майно (об`єкт нежитлової нерухомості) - приміщення котельні та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (повний текст складено 03.06.2024), ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі № 921/529/23. Вказана касаційна скарга була надіслана 19.06.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

При цьому колегія суддів враховує, що вимоги про визнання права власності та про витребування майна з чужого володіння направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці, а тому такі позовні вимоги є майновими вимогами. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 925/720/17.

Предметом позову в цій справі є 2 майнові вимоги про:

- визнання права власності на нерухоме майно - весь комплекс приміщення котельні з усіма його складовими (об`єкт нежитлової нерухомості), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, і складається з: приміщення котельні літ. "А" (1964 - 1969 років спорудження) загальною площею 329,5 м2: сходової (приміщення № 1) площею 11,9 м2; безпосередньо приміщення котельні (№ 2) площею 220,9 м2; побутового приміщення (№ 3) площею 10 м2; побутового приміщення (№ 4) площею 9,7 м2; побутового приміщення (№ 5) площею 16,2 м2; побутового приміщення (№ 6) площею 13,8 м2 (всього на першому поверсі 6 приміщень площею 282,5 м2); сходової (приміщення № 1) площею 11,9 м2; коридору (№ 2) площею 5,4 м2; побутового приміщення (№ 3) площею 6,9 м2; побутового приміщення (№ 4) площею 6,6 м2; побутового приміщення (№ 5) площею 16,2 м2 (всього на другому поверсі 5 приміщень площею 47 м2); насосної літ. "Б" площею 7,8 м2 (1964 - 1969 років спорудження); прибудови (1964 - 1969 років спорудження); димової труби (1964 - 1969 років спорудження);

- витребування з незаконного володіння Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" вказаного нерухомого майна.

Як зазначено в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду та в касаційній скарзі, вартість спірного нерухомого майна становить 244 448,00 грн. Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач" заявило 2 майнові вимоги щодо спірного нерухомого майна: визнання права власності та його витребування. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови). Отже, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування мають вартісну оцінку та майновий характер, і розмір ставок судового збору за подання позовної заяви з такими вимогами визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Таким чином ціною позову є: 244 448,00 грн х 2 = 488 896,00 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 - 1 342 000,00 грн).

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у справі, ціна позову у якій становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач" зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, на думку скаржника, існує неврегульованість процедури щодо необхідності додаткового оформлення права власності у 1996 році, а відповідна судова практика з цього приводу відсутня.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач" зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки скаржником на реконструкцію спірного нерухомого майна було витрачено більше 1 500 000,00 грн. Крім того, скаржник зазначає, що використання спірного нерухомого майна (котельні) є особливо актуальним у умовах воєнного стану, коли застосовуються аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії. За твердженням скаржника, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, якою відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Тернопільський Облагропостач" у задоволенні позовних вимог, створює передумови для настання негативних наслідків для нього у вигляді неможливості відновлення запланованого виробництва алкогольних напоїв та зайвих витрат на реконструкцію службових (виробничих) приміщень. Вказані обставини, на думку скаржника, становлять значний суспільний інтерес та мають виняткове значення для нього як учасника справи.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач", щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однак скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа № 921/529/23 має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес належним чином не обґрунтованими, оскільки є лише власними припущеннями скаржника, не підтвердженими жодними доказами. Стосовно "виняткового значення" справи для її учасника, то в цьому випадку оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" доводи не дають підстав для висновку про те, що справа № 921/529/23 має виняткове значення для скаржника. Зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним господарським судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Таким чином, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 921/529/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що він має право на повернення судового збору, сплаченого за подання цієї касаційної скарги у порядку, визначеному пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" про поновлення строку на касаційне оскарження залишається Судом без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 921/529/23.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі платіжну інструкцію від 19.06.2024 № 5 на суму 12 701,44 грн, повернути Відкритому акціонерному товариству "Тернопільський Облагропостач".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак