Постанова

від 28.05.2024 по справі 915/1464/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1464/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача не з`явився,

від відповідача Євтєєва Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Родина»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024

у справі № 915/1464/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс-А»

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Родина»

про: стягнення 301064,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ТОВ «Агроресурс-А» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Родина», в якому просило суд стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 301064,78 грн, з яких: 125068,87 грн основного боргу, 87375,82 грн пені, 25013,77 грн штрафу, 63606,32 грн 36% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договорами поставки в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманого від позивача товару.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що: підписи на договорах не належать керівнику відповідача; поставки товару дійсно мали місце, але без договору; позивач не повідомив суду, що відповідачем було здійснено три оплати: на суму 5600 грн, на суму 390,04 грн та на суму 10448,16 грн; несвоєчасне виконання зобов`язань пов`язане з наявністю форс-мажорних обставин.

Також в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: 125068,87 грн основного боргу; 84197,54 грн пені, 25013,77 грн штрафу та 61317,96 грн 36% річних.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Між тим, перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних та пені, суд зазначив про їх помилковість (зокрема, в частині визначення періоду нарахування), здійснив власні розрахунки.

При цьому, суд залишив без розгляду наданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки він був поданий з пропуском встановленого судом строку на його подання, а причини, викладені в обґрунтування клопотання про поновлення цього строку, суд визнав неповажними.

Суд відхилив посилання відповідача на три оплати (на суму 5600 грн, на суму 390,04 грн та на суму 10448,16 грн), оскільки вони не стосуються спірних правовідносин, а також посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин (з підстав їх необґрунтованості та безпідставності).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, суд виходив з того, що: з відповідним клопотанням відповідач звернувся до суду на стаді розгляду справи по суті; відповідачем не ставиться під сумнів справжність відтиску печатки на договорах поставки та специфікаціях до них, ним не надано доказів та не наведено фактів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, чи використання її проти волі відповідача; з наданого до позовної заяви листа відповідача від 04.04.2023, адресованого позивачу, вбачається, що відповідач підтверджує наявність укладених між сторонами даної справи договорів, а також факт наявності заборгованості за ними.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на наступне: відповідача було безпідставно позбавлено можливості надати пояснення по суті спору та відповідні докази; суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що ОСОБА_1 ніколи не підписувала договори поставки. Навіть візуально, підписи, що містяться на договорі та на видаткових накладних, не співпадають за жодною ознакою. Суд безпідставно відхилив клопотання призначення у справі судової почеркознавчої експертизи; відповідачем надано суду довідку про хворобу його керівника, що унеможливило його явку в судове засідання для відібрання експериментальних та умовно-вільних зразків почерку (підпису); спірні поставки мають статус позадоговірних, а тому обов`язок відповідача виконати зобов`язання настає лише після надсилання позивачем вимоги відповідачу; суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо трьох оплат за отриману продукцію, а також, що несвоєчасне виконання зобов`язань пов`язане з наявністю форс-мажорних обставин.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Миколаївської області.

19.03.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 4320,76 грн.

05.04.2024 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію про доплату судового збору у сумі 4320,76 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 26.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

23.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Позивач звертає увагу, що: станом на момент підписання договорів поставки, директором відповідача була ОСОБА_1 , яка власне і підписувала їх, і сам по собі факт зміни директора господарства не припиняє дію договорів та не спростовує факт їх підписання; відповідачем не ставиться під сумнів справжність відтиску печатки на договорах; про наявність цих договорів також свідчить лист відповідача, підписаний вже сьогоднішнім директором; три оплати, про які стверджує відповідач, не стосуються спірних правовідносин, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні; посилання відповідача на форс-мажорні обставини є необґрунтованими та безпідставними, оскільки він не надав відповідних доказів звернення до Торгово-промислової палати України, не повідомляв позивача про настання цих обставин. Крім того, у договорах чітко встановлено, що факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись достатньою підставою невиконання покупцем зобов`язань за цим договором.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 справу №915/1464/23 призначено до розгляду на 28.05.2024 о 14:00 год.

09.05.2024 від відповідача надійшла заява (вх. № 1746/24) про участь його представника в судовому засіданні 28.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою суду від 21.05.2024 задоволено.

22.05.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 28.05.2024 з`явився представник відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 19.04.2022 між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки № 3178/22/К/МРМО (далі договір поставки № 3178), відповідно до предмету якого Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів та супутніх послуг (надалі товари) (п. 1.2. договору); даний договір спрямований на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання супутніх послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю і є змішаним договором, що об`єднує договори поставки та надання послуг (п. 1.1. договору).

Цього ж дня між сторонами укладено договір поставки № 3179/22/К/МРМО (далі договір поставки № 3179), відповідно до предмету якого Продавець зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів та супутніх послуг (надалі товари) (п. 1.2. договору); даний Договір спрямований на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання супутніх послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю і є змішаним договором, що об`єднує договори поставки та надання послуг (п. 1.1. договору).

Обидва договори № 3179 та № 3178 містять однакові умови, мають відповідні підписи, скріплені печатками обох підприємств.

За умовами наведених договорів сторони погодили, що:

- кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка товару визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною договору. За відсутності заперечень Покупця можлива поставка іншого найменування (сорту або гібриду) товару аналогічної якості (п. 1.3. договору);

- орієнтовні ціни на товар та/або надані послуги визначаються у специфікаціях. Сторони встановлюють вартість (ціну) товару в гривнях та відповідний еквівалент у доларах США чи Євро. Фактичні цина на поставлений товар та загальна вартість вказуються у видаткових накладних на поставку товарів Покупцю та/або рахунках-фактурах. Ціна товару включає вартість тари, пакування й маркування а також податок на додану вартість, що нараховується/не нараховується згідно з законодавством України. Ціну (вартість) договору складає загальна вартість фактично поставленого Продавцем товару згідно з договором та/або наданих послуг (п. 2.1. договору);

- сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами специфікаціях ціни в гривнях та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Продавцем в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Процедуру коригування ціни товару Продавцем у порядку, передбаченому даним пунктом договору, сторони домовилися вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін. У зв`язку з тим, що товар придбаний Продавцем за цінами, зазначеними у доларах США/Євро, незмінною фіксованою величиною залишається сума еквіваленту загальною ціни договору у доларах США чи Євро, враховуючи ПДВ (п. 2.2. договору);

- Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти за товар на поточний рахунок Продавця в національній валюті України (гривні) у строки та розмірі, визначені в специфікаціях до договору. Обов`язок вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1. договору);

- товар повинен бути переданий Покупцеві згідно строків, вказаних в специфікації даного договору та при умовах виконання Покупцем вимог п. 3.1 договору. Продавець має право на дострокову поставку товару за цим договором. Товар, що постачається Продавцем протягом дії цього договору, може відвантажуватися Продавцем партіями або їх частинами (п. 4.1. договору);

- під форс-мажорними обставинами у даному договорі розуміються будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін і яких не можна передбачити чи уникнути, включаючи: військові дії, громадські заворушення, епідемії, блокади, землетруси, повені, пожежі, рішення, постанови КМУ чи приписи органів державної влади та управління, внаслідок яких на сторони покладатимуться додаткові обов`язки чи встановлюватимуться додаткові обмеження (ліцензійні, митні, податкові тощо), або заборони, які роблять неможливим подальше повне або часткове виконання зобов`язань за цим договором, а також інші дії чи події, що існують поза волею сторін (п. 7.1. договору);

- сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов`язань за цим договором зобов`язана підтвердити наявність обставин непереборної сили та їх тривалість довідкою (сертифікатом), що видані відповідними компетентними органами, а саме територіальним органом Торгово-промислової палати України, який має право згідно чинного законодавства підтверджувати настання форс-мажорних обставин (п. 7.3. договору);

- сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 днів з моменту настання таких обставин (п. 7.5. договору);

- факт запровадження воєнного стану в Україні згідно Закону України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, подальше продовження цього стану та факт засвідчення цих обставин Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними (відповідно до довідки Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022), не може вважатися достатньою підставою невиконання покупцем зобов`язань за цим договором (п. 7.6. договору);

- за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. Відповідно до п. 2 ст. 232 ГК України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п. 8.1. договору);

- крім відповідальності, встановленої п. 8.1 даного Договору покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також у разі прострочення до 7 днів, штраф у розмірі 5 % від суми несплаченого боргу, від 8 до 14 днів 10 % від суми несплаченого боргу, та на строк, більший 14 днів, - 20 % від суми несплаченого боргу (п. 8.5. договору);

- в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та наданих послуг покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь продавця крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п. 8.7. договору);

- сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років (п. 8.8. договору);

На виконання укладеного між сторонами договору № 3179 Продавець та Покупець погодили та підписали Специфікацію № 1 від 19.04.2022, умовами якої передбачили здійснення поставки товару на загальну суму 198128,08 грн. Вказаною специфікацією також встановили, що оплата товару здійснюється в такі строки:

- 20 % від загальної вартості товару в сумі (з ПДВ) 39625,62 грн 26.04.2022;

- 80 % від загальної вартості товару в сумі (з ПДВ) 158502,46 грн 01.10.2022.

Умовами Специфікації № 1 від 19.04.2022 також передбачено, що покупець підтверджує фактичну можливість виконання в повному обсязі прийнятих за нею на себе зобов`язань. Покупець розуміє та погоджується, що відповідно до п. 7.6 договору факт запровадження воєнного стану в Україні згідно Закону України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та факт засвідчення цих обставин Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними, не являтимуться достатньою підставою невиконання ним зобов`язань за цією специфікацією, зазначені факти не впливають та не вплинуть на виконання зобов`язань покупцем за цим договором.

В матеріалах цієї справи містяться видаткова накладна № /05/00015 від 02.05.2022 на суму 198128,08 грн та акт приймання-передачі майна від 02.05.2022, які підтверджують факт поставки позивачем товару відповідачу за Специфікацією № 1 до договору № 3179.

В подальшому (27.02.2023), з урахуванням приписів п. 2.2 договору № 3179, сторонами було підписано та скріплено печатками акт перегляду ціни, відповідно до якого сума коригування склала 36939,80 грн.

На виконання укладеного між сторонами договору № 3178 Продавець та Покупець погодили та підписали Специфікацію № 3 від 16.05.2022, умовами якої передбачили здійснення поставки товару на загальну суму 139882,94 грн. Вказаною специфікацією також встановили, що оплата товару здійснюється в такі строки:

- 30 % від загальної вартості товару в сумі (з ПДВ) 41964,88 грн 23.05.2022;

- 70 % від загальної вартості товару в сумі (з ПДВ) 97918,06 грн 15.08.2022.

Умовами Специфікації № 3 від 16.05.2022 також передбачено, що покупець підтверджує фактичну можливість виконання в повному обсязі прийнятих за нею на себе зобов`язань. Покупець розуміє та погоджується, що відповідно до п. 7.6 Договору, факт запровадження воєнного стану в Україні згідно Закону України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та факт засвідчення цих обставин Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними, не являтимуться достатньою підставою невиконання ним зобов`язань за цією специфікацією, зазначені факти не впливають та не вплинуть на виконання зобов`язань покупцем за цим договором.

В матеріалах цієї справи містяться видаткові накладні: від 20.05.2022 № /05/01916 на суму 117645,60 грн та від 15.06.2022 № /06/01319 на суму 22237,44 грн, які підтверджують факт поставки позивачем товару відповідачу за Специфікацією № 3 до договору № 3178.

В подальшому (28.02.2023), з урахуванням приписів п. 2.2 договору № 3178, сторонами було підписано та скріплено печатками акт перегляду ціни, відповідно до якого сума коригування склала 8226,61 грн.

На підтвердження реальності відповідних господарських операцій, зокрема, щодо коригування ціни товару за договорами № 3179 та № 3178 позивачем надано суду розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних: № 1745 від 28.02.2023, № 1742 від 28.02.2023, № 1740 від 27.02.2023, № 1739 від 27.02.2023, з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН.

Отже, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 383177,43 грн, а саме: за договором № 3179 (по Специфікації № 1), у урахуванням коригування ціни товару, на суму 235067,88 грн; за договором № 3178 (по Специфікації № 3), з урахуванням коригування ціни товару, на суму 148109,55 грн.

Відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар.

Так, оплата за товар, поставлений за договором № 3179 (по Специфікації № 1) здійснювалась відповідачем таким чином:

- платіж від 26.04.2022 на суму 39625,22 грн;

- платіж від 25.04.2023 на суму 6500 грн;

- платіж від 05.05.2023 на суму 20000 грн;

- платіж від 18.05.2023 на суму 10000 грн;

- платіж від 05.06.2023 на суму 15000 грн;

- платіж від 08.06.2023 на суму 20000 грн;

- платіж від 22.06.2023 на суму 20000 грн.

Оплата за товар, поставлений за Договором поставки № 3178 (по Специфікації № 3) здійснювалась відповідачем таким чином:

- платіж від 19.05.2022 на суму 139882,94 грн.

В подальшому, відповідач двічі звертався до позивача з листами від 20.05.2022 та від 31.05.2022 щодо повернення грошових коштів за товар в сумі 97900,00 грн (із платежу від 19.05.2022 на суму 139882,94 грн), як перерахованих помилково.

З урахуванням вказаного звернення, позивач повернув відповідачу грошові кошти в сумі 37900 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжну інструкцію №3810 від 02.06.2022.

У подальшому відповідачем також здійснено такі платежі в рахунок часткового погашення заборгованості:

- від 06.12.2022 на суму 10000 грн;

- від 19.12.2022 на суму 5000 грн;

- від 26.12.2022 на суму 5000 грн;

- від 19.01.2023 на суму 5000 грн.

Отже, відповідач перерахував позивачу за поставлений товар в загальній сумі 258108,56 грн, а саме:

- 131125,62 грн за договором № 3179 (по Специфікації № 1);

- 126982,94 грн за договором № 3178 (по Специфікації № 3).

Також в матеріалах цієї справи містяться надані відповідачем:

- платіжне доручення від 12.05.2022 № 129 на суму 5600 грн (а.с.104 т.1);

- платіжне доручення від 13.05.2022 № 129 на суму 390,04 грн (а.с.103 т.1);

- платіжна інструкція від 30.06.2023 № 159 на суму 10 448,16 грн (а.с.103 т.1).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача зазначав, що позивач безпідставно в врахував вказані вище три оплати в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар.

В матеріалів цієї справи міститься лист відповідача від 04.04.2023, адресований позивачу, в якому відповідач зазначав, що не мав змоги сплатити заборгованість згідно договорів № 3179 та № 3178, у зв`язку із тим, що очікував від свого контрагента оплати за сільськогосподарську продукцію. Крім того, у вказаному листі відповідач зазначив, що почав отримувати оплати від свого недобросовісного покупця та має змогу сплатити заборгованість перед позивачем. Відповідач зазначив про готовність сплатити заборгованість в повному обсязі без штрафів і відсотків до 25 числа поточного місяця, при умові, що позивач відкличе судовий позов.

У відповіді на вказаний лист від 05.04.2023 позивач вказував про готовність відтермінувати кінцевий термін сплати боргу, зауваживши, що у разі здійснення оплати після 25.04.2023 товариство буде змушене повторно звернутися до суду з позовом про стягнення з СФГ «Родина» заборгованості з урахуванням штрафу, пені, 36 % річних згідно умов договору поставки.

У подальшому, відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 5 від 25.04.2023, в якому було викладено прохання щодо відстрочення платежів.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 301064,78 грн, з яких: 125068,87 грн основного боргу, 87375,82 грн пені, 25013,77 грн штрафу, 63606,32 грн 36% річних з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договорами № 3179 та № 3178 в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманого від позивача товару.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності, при цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних та пені, суд зазначив про їх часткову помилковість (зокрема, в частині визначення періоду нарахування), здійснив власні розрахунки, за якими розмір пені складає 84197,54 грн штрафу - 25013,77 грн, а 36% річних - 61317,96 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 383177,43 грн, в той час як відповідач розрахувався за поставлений товар лише на суму 258108,56 грн, у зв`язку з чим, вимога позивача стягнути з відповідача 125068,87 грн основного боргу (383177,43 грн - 258108,56 грн) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, а також здійснений судом першої інстанції перерахунок 36 % річних та пені, колегія суддів погоджується з ними.

При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач безпідставно в врахував вказані ще три оплати в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, в матеріалах цієї справи містяться надані відповідачем: платіжне доручення від 12.05.2022 № 129 на суму 5600 грн (а.с.104 т.1); платіжне доручення від 13.05.2022 № 129 на суму 390,04 грн (а.с.103 т.1); платіжна інструкція від 30.06.2023 № 159 на суму 10 448,16 грн (а.с.103 т.1).

Позивач, заперечуючи проти наведених доводів відповідача, надав суду пояснення, в яких зазначив, що не заперечує факту здійснення зазначених оплат, однак вказув, що вони не стосуються спірних зобов`язань та заборгованості відповідача.

Позивач зазначив, що оплати від 12.05.2022 в сумі 5600 грн та від 13.05.2022 в сумі 390,04 грн здійснені позивачем в рахунок оплати за Специфікацією №4 від 12.05.2022 до договору поставки №3178/22/МРМО від 19.04.22, яка не є предметом даного судового спору. За вказаною Специфікацією оплата проведена в повному обсязі, товар також поставлено в повному обсязі відповідачу, про що свідчить підписана видаткова накладна №05/01304 від 13.05.2022. Платіж від 30.06.2023 в сумі 10448,16 грн також не стосується предмету спору, оскільки його здійснено відповідачем за новим рахунком №13280 від 30.06.23 (Договір №6843/23/П/МРМО від 30.06.23). Відповідач здійснив оплату за рахунком, але договір та специфікація станом на сьогоднішній день не підписані.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи:

- Специфікацію № 4 від 12.05.2022 до Договору поставки № 3178/22/К/МРМО від 19.04.2022;

- видаткову накладну № /05/01304 від 13.05.2022;

- рахунок-фактуру № 6677 від 12.05.2022;

- картку рахунку 3613 за 01.01.2022-15.01.2024;

- рахунок-фактуру № 13280 від 30.06.2023;

- картку рахунку 3613 за 01.01.2022-15.01.2024;

- банківські виписки.

Дослідивши в сукупності вищевказані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані три оплати не відносяться до спірних правовідносин та не стосуються предмету спору.

Щодо доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 ніколи не підписувала договори поставки, а також про те, що суд безпідставно відхилив клопотання призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів звертає увагу, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи вбачається, що договори № 3179 та № 3178 та Специфікації до них підписані з боку відповідача ОСОБА_1 колишнім керівником відповідача. Станом на момент подання позову, звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи та станом на теперішній час керівником відповідача є інша особа - ОСОБА_2 .

Водночас, відповідачем в порядку ст. 88 ГПК України (заява свідка), ст. 98 ГПК України (висновок експерта, складений на замовлення відповідача) жодним чином не обґрунтовані його доводи з приводу того, що ОСОБА_1 не підписувала договори № 3179 та № 3178 та Специфікації до них (№ 1 та № 3).

При цьому, з наявного в матеріалах цієї справи листа відповідача від 04.04.2023 (підписаного ОСОБА_2 ) вбачається, що відповідач підтверджує наявність укладених між сторонами даної справи договорів № 3179 та № 3178, а також факт наявності заборгованості за вказаними договорами перед позивачем.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.

Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано зауважив, що відповідачем не ставиться під сумнів справжність відтиску печатки на договорах та специфікаціях до них, не надано доказів та не наведено фактів протиправності її використання чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, чи використання печатки товариства проти волі відповідача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність у даному випадку підстав для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи з приводу справжності підпису ОСОБА_1 на договорах № 3179 та № 3178 та Специфікаціях до них (№ 1 та № 3).

Щодо доводів скаржника з приводу того, що несвоєчасне виконання зобов`язань пов`язане з наявністю форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

За умовами укладених між сторонами договорів сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов`язань за цим договором зобов`язана підтвердити наявність обставин непереборної сили та їх тривалість довідкою (сертифікатом), що видані відповідними компетентними органами, а саме територіальним органом Торгово-промислової палати України, який має право згідно чинного законодавства підтверджувати настання форс-мажорних обставин (п. 7.3. договору);

Проте, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній.

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Більш того, умовами договорів чітко передбачено, що факт запровадження воєнного стану в Україні згідно Закону України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, подальше продовження цього стану та факт засвідчення цих обставин Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними (відповідно до довідки Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022), не може вважатися достатньою підставою невиконання покупцем зобов`язань за цим договором.

Крім того, п. 7.5. договорів передбачено, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 днів з моменту настання таких обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 встановлений принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов`язання, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Водночас, відповідач таких дій не вчинив і жодного разу не повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договорами.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Родина» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у справі № 915/1464/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіН.М. Принцевська

Я.Ф. Савицький