Рішення

від 29.05.2024 по справі 906/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/41/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко А.М., адвокат, ордер серії АІ №1518036 від 26.12.23 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Кирилюк В.Л., адвокат, ордер серії АМ №1078317 від 08.02.24р., керівник ( в засіданні 29.05.2024), головний бухгалтер ( в засіданні 29.05.2024)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"

про стягнення 1 372 501,09 грн

Процесуальні дії по справі.

08 січня 2024 року через діловодну службу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Автомагістраль" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" про стягнення 1 372 501, 09 грн збитків.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 11.01.24р. відкрив провадження у справі №906/41/24 та призначив перше підготовче засідання на 08.02.2024 о 15:30 год.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 08.02.2024 відклав підготовче засідання на 07.03.2024 о 14:30 год.

07.03.2024 розгляд справи №906/41/24 не відбувся, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.03.2024 призначив підготовче засідання на 25.03.2024 о 14:30 год.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 25.03.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/41/24 до судового розгляду по суті на 23.04.2024 о 11:00год.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 24.04.2024 відклав судове засідання на 13,.05.2024 о 10:00 год. та, в подальшому, оголосив перерву до 10:00 год. 21.05.2024 та до 12:00 год. 28.05.2024.

Заслухавши вступне слово представників сторін, здійснивши безпосереднє дослідження доказів , заслухавши промову представників сторін у судових дебатах, після виходу суду з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду про

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Приватне підприємство "Автомагістраль" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-дор-сервіс" збитків на суму неотриманого податкового кредиту в розмірі 1372501,09грн ( тут і далі за текстом - Позивач та Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач доводить, що з 16.05.2001 підприємство зареєстровано в ЄДР за основним видом діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 31.08.2001 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 314816510088. Відповідач з 14. 05.2018 зареєстрований в ЄДР за основним видом діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 01.01.2019 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 421336906152. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 розділу І укладеного 20.04. 2021 між Позивачем ( як Генеральним підрядником) та Відповідачем ( як Субпідрядником) Договору субпідряду № 20/04/СП1 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км) ( тут і далі за текстом - Договір субпідряду), Субпідрядник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором , надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км) , за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений термін. Згідно з абз. 1 п. 4.1 розділу IV Договору субпідряду розрахунки проводяться Генеральним підрядником Субпідряднику після підписання Сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3). У межах Договору субпідряду Субпідрядником здано, а Генеральним підрядником прийнято будівельні роботи загальною вартістю 8 235006,50грн, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, проте Субпідрядником не було виконано у визначеному ПК України порядку зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних за першою подією - виконання робіт, що позбавляє Позивачу можливості включити 1 372 501,09грн до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. З метою досудового врегулювання спору Позивачем спрямовано Відповідачу претензію №1255 від 24.10.2023 з вимогою зареєструвати податкові накладні на виконані роботи або ж добровільно сплатити завдані збитки , що була вручена 17.11.2023, проте остання залишена без відповіді , дій щодо реєстрації податкових накладних не здійснено. З врахуванням викладеного, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Правовою підставою позову Позивач зазначив статті 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20, 193, 217, 224- 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України), абзац 3 пункту 198.6 статті 198, абзац 2 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відзиві на позовну заяву Відповідач виклав заперечення проти доводів позову, вимоги якого не визнає у повному обсязі. З посиланням на п.4.1 Договору субпідряду про те, що розрахунки проводяться Генеральним підрядником після підписання Сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) , складених у відповідності з положеннями чинних стандартів тощо, Відповідач посилається на лист від 15.03.2022 щодо погашення Позивачем заборгованості перед ним, на який того ж дня від останнього отримано відповідь про необхідність надання пакету документів у вигляді дефектних актів та субпідрядні форми КБ-3 та КБ-2в, завірені печатками та підписами Сторін Договору. Відповідач повторно скерував Позивачу лист від 07.04.2022 щодо обов`язку останнього погасити заборгованість перед товариством. У відповіді Позивача на претензію, яку Відповідачем отримано 18.08.2022, Позивач знову вказує на необхідність надання пакету документів для розрахунків. Оскільки Позивач ухилявся погасити заборгованість за надані послуги згідно підписаних ним же актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, Відповідач стягнув заборгованість у судовому порядку на підставі рішення Господарської області Київської області від 07.04.2023 у справі №911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023). Кошти від Позивача за рішенням суду в загальній сумі 2 917 916,49грн надійшли на рахунок Відповідача 15.08.2023. 07.09.2023 Відповідач склав та зареєстрував на адресу Позивача податкову накладну на суму ПДВ 486319,40грн. Окрім того, у лютому 2022 було зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ 75 100,0 грн. Також, 22.01.2024 зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ 118 056,04грн та 23.01.2024 - на суму ПДВ 447 944,52грн. Таким чином, по актах виконаних робіт, які зазначені у позовній заяві, Відповідачем зареєстрована сума ПДВ у розмірі 1 127 419,96грн. Не зареєстрованою на дату подання відзиву на позов є сума ПДВ у розмірі 245 081,13 грн.

До викладеного, Відповідач вказує, що 11.09.2023 у відповіді на претензію Відповідач вказував на необхідності врегулювання питання щодо арифметичних розбіжностей в сумах ПДВ по не зареєстрованих податкових накладних , однак Позивач це питання залишив без відповіді. З посиланням на ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, Відповідач заперечує доводи Позивача про заподіяння йому збитків від не реєстрації податкових накладних. З посиланням на ст. ст. 78 та 201 ПК України, Відповідач доводить, що цим Кодексом передбачений захід впливу на продавця (надавача послуг) при порушенні строків реєстрації податкових накладних - проведення контролюючим органом документальної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією. Однак Позивач не звертався до контролюючого органу з відповідною скаргою на Відповідача.

У відповіді на відзив Позивач на спростування заперечень Відповідача проти позову у таблиці згруповані по місяцях прийняті роботи згідно з довідками КБ-3, по яких не здійснено реєстрацію у ЄРПН податкових накладних на дату виникнення такого обов`язку - 02.08.2021, 09.11.2021,03.12.2021,28.12.2022,08.02.2022 та 30.03.2022 на загальну суму ПДВ 1 372 501,09грн. З відзиву на позов можна зробити висновок, що між сторонами не має спору та суперечностей щодо змісту актів виконаних будівельних робіт та їх загальної вартості у розмірі 8 235 006,50грн, у т.ч. ПДВ 1 372 501,09грн. Натомість між сторонами наявний спір щодо відсутності належної в розумінні ПК України реєстрації Відповідачем у ЄРПН податкових накладних , внаслідок чого Позивач не набув права включення розмірі ПДВ за отримані будівельні роботи до податкового кредиту відповідних звітних періодів. Позивач підтверджує, що в межах справи № 911/2409/22 рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 було стягнуто на користь Відповідача заборгованість в розмірі 2 917 916,39грн за будівельні роботи згідно з актами , наведеними у таблиці. Підтверджує також Позивач і факт сплати 15.08.2023 зазначених коштів платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023. Подана Відповідачем податкова накладна № 14 від 15.08.2023 , зареєстрована в ЄРПН згідно з квитанцією №1 від 08.09.2023 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 2 917 916,39грн, не дає Позивачу права на податковий кредит, оскільки реєстрацію такої податкової накладної проведено не за першою подією ( датою здачі - приймання робіт) за правилом пп. а, б п.187.1 ст.187 ПК України. Якщо приймати до уваги акти приймання виконаних будівельних робіт за рішенням суду у справі № 911/2409/22, у Відповідача виник обов`язок зареєструвати щонайменше три окремі податкові накладні за принципом першої події наступним чином: на роботи за актами від 28.01.2022 на загальну суму 164 938,13грн у строк до 15.02.2022; від 08.02.2022 на загальну суму 1 318 398,44грн - до 28.02.2022; від 30.03.2022 на загальну суму 1 434 579,82грн - до 15.04.2022 відповідно. У п.198.6 ст. 198 ПК України в чинній на даний час редакції передбачено, що суми податку, нараховані у зв`язку з придбанням послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації , включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних. Отже, за Позивачем зберігалося право на включення до податкового кредиту суми ПДВ за означеними вище актами приймання будівельних робіт протягом 365 днів з дати складення ( дати виникнення податкового зобов`язання) кожної означеної податкової накладної, що належить зареєструвати Відповідачу в ЄРПН, а саме: по актах від 28.01.2022 до 28.01.2023, по актах від 08.02.2022 до 08.02.2023, по актах від 30.03.2022 до 30.03.2023. Разом з цим, відповідно до абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України " Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України " Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Так, у п.69.9 передбачено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 , для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних. Отже, у період з 24.02.2022-31.07.2023 відповідно до п.п. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України 365-денний строк, визначений п.198.6 ст.198 ПК України, для включення Позивачем суми ПДВ за вищевказаними актами до податкового кредиту був зупинений та відновив перебіг з 01.08.2023. Відповідно станом на 09.02.2024 по акту за 28.01.2022 минуло 220 днів з 365-денного строку ( з 28.01.2022 до 23.02.2022 -27 днів + з 01.08.2023 до 09.02.2024 -193), по акту від 08.02.2022 минуло 209 днів ( з 08.02.2022 до 23.02.2022 - 16 днів + з 01.08.2023 до 09.02.2024- 193 дні), по акту від 30.03.2022 минуло 193 дні ( з 01.08.2023 до 09.02.2024 - 193 дні). Отже, якщо до початку розгляду справи по суті Відповідач у визначеному ПК України порядку зареєструє в ЄРПН належним чином податкові накладні від 28.01.2022 на загальну суму 164 938,13грн, від 08.02.2022 - 1 318 398,44грн та від 30.03.2022 - 1 434 579,82 грн, тоді Позивач матиме підстави та об`єктивну можливість зменшити суму позовних вимог на 486 319,40грн, що становитиме суму ПДВ включену до податкового кредиту Позивача за описаними вище актами. Позивач дотримується правової позиції про неправомірність реєстрації Відповідачем 07.09.2023 в ЄРПН податкової накладної № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916,39 грн , оскільки така реєстрація не надає Позивачу права на включення 486 319,40грн до податкового кредиту за звітний період, так як 15.08.2023 Позивач не приймав у Відповідача роботи вказаною вартістю, їх виконання та прийняття відбулось ще 28.01.2022,08.02.2022 та 30.03.2022 відповідно. Про вказане порушення Відповідачем реєстрації ПН № 14 від 15.08.2023 Позивачем було подано додаток №7 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період - серпень 2023, що підтверджується квитанцією № 2 від 20.09.2023. Разом з цим, зберігаючи сподівання врегулювати спір мирним шляхом, в цій заяві по суті Позивач повідомляє Відповідачу про необхідність подати розрахунок коригування по ПН №14 від 15.08.2023 в порядку ст. 192 ПК України шляхом зведення показників ПН №14 від 15.08.2023 на "0". Натомість Відповідачу слід зареєструвати нові податкові накладні ( не в порядку коригування) датами складання 28.01.2022 на загальну суму 164 938,13 грн, 08.02.2022 - 1 318 398,44грн та 30.03.2022- 1 434 579,82 грн.

У відповіді на відзив Позивач також надає оцінку діям Відповідача щодо реєстрації ПН № 1 від 01.08.2021 в ЄРПН 23.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 687 667,11 грн, з урахуванням ПДВ 281 277,85грн, ПН № 3 від 28.01.2022 в ЄРПН 21.02.2022 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 267 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 44 500,00 грн, ПН № 2 від 28.01.2022 в ЄРПН 22.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 708 336,25 грн, з урахуванням ПДВ 118 056,04грн та ПН № 1 від 06.01.2022 в ЄРПН 23.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 000 000,00грн, з урахуванням ПДВ 166 666,67грн. Окрім того, Позивач вважає, що надані Відповідачем ПН № 1 від 02.07.2021, №22 від 13.08.2021, №5 від 13.09.2021 , №2 від 22.10.2021, № 16 від 28.12.2021 та №4 від 14.12.2021 жодним чином не пов`язані з актами приймання виконаних будівельних робіт від 03.12.2021 та від 09.11.2021 ні за датою їх складення, ні за задекларованою вартістю робіт.

У запереченні на відповідь на відзив Відповідач дотримується правової позиції про те, що цілком правомірно зареєстрував податкову накладну 07.09.2023 на суму ПДВ 486 319,40грн, оскільки 15.08.2023 сплатив на рахунок Позивача кошти як оплата боргу за рішенням суду від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22. Позивач зазначає, що Відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну не за першою з подій, яка відбулася раніше. Відповідач вважає, що першою подією для нього є надходження коштів на розрахунковий рахунок Позивача - 15.08.2023. Що стосується дати виникнення зобов`язань за іншими актами виконаних будівельних робіт , то відповідно до п. 187.7 ст. 187 ПК України , датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку тощо. З врахуванням п.4.11 Договору субпідряду, датою виникнення зобов`язань є надходження коштів на рахунок платника податку. Натомість Позивач посилається на те, що датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів) визначених довгостроковими, відповідно до п. 187.9 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт за такими договорами відповідно до п. 198.2 ПК України. До викладеного, Відповідач вказує, що оскільки всі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, слід вважати , що така реєстрація є правомірною, оскільки не мав місця факт зупинення їх реєстрації , як це передбачено у постанові КМУ від 19.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Щодо строків включення сум податку по зареєстрованих ПН до податкового кредиту, то на період воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ ( п.102.9 ПКУ). Таким чином, було зупинено перебіг строків і для формування податкового кредиту. Відновлення такого строку відбулося з 01.08.2023. Перебіг останнього продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період , починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023. Посилаючись на ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України , Відповідач наполягає на запереченні факту заподіяння Позивачу реальних збитків не своєчасної реєстрації податкових накладних. Не спростовуючи факт порушення податкового законодавства, Відповідач вважає, що такий не призвів до виникнення у Позивача збитків. На підставі цих та інших доводів, Відповідач просив у позові відмовити.

У вступному слові та судових дебатах представник Позивача просила позов задовольнити, представник Відповідача - у задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Приватне підприємство "Автомагістраль" з 16.05.2001 зареєстровано в ЄДР за основним видом економічної діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 31.08.2001 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 314816510088 (а. с. 15,16). Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-дор-сервіс" з 14.05.2018 зареєстроване в ЄДР за основним видом економічної діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 01.01.2019 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 421336906152 (а.с. 17,18).

20 квітня 2021 між Приватним підприємством "Автомагістраль" ( Позивач/Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-дор-сервіс" ( Відповідач/Субпідрядник) укладено Договір субпідряду № 20/04/СП1 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км) ( тут і далі за текстом - Договір субпідряду) ( а.с. 19-28).

За умовою п.1.2 Договору субпідряду Субпідрядник приймає по ордеру (дозволу на право виконання робіт) від Генерального підрядника автомобільні дороги загального користування, дорожні споруди на ній для надання послуг з експлуатаційного утримання. Протяжність автомобільної дороги згідно з предметом даного Договору становить -107,7 км. Інформація про дороги, що передаються Субпідряднику для надання послуг за предметом Договору, визначена додатком №1, що є невід`ємною частиною Договору.

Ціна Договору є договірною і становить 1733854,48грн з ПДВ ( п. 3.1 Договору субпідряду).

Розрахунки проводяться Генеральним підрядником Субпідряднику після підписання Сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ( форма №КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються Субпідрядником і подаються для підписання Генеральному підряднику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати Генеральним підрядником наданих послуг. Представник Генерального підрядника протягом п`яти робочих днів, відповідно до погодженого Сторонами Графіку здачі виконаних обсягів послуг, перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань ( п.4.1 Договору субпідряду).

За умовою п.4.12 Договору субпідряду факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Генерального підрядника є моментом настання строку виконання зобов`язання за цим Договором в розумінні п.2 ч.1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф. №КБ-2в і ф.КБ-3.

У п.11.1 Договору субпідряду Сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 20.04.2022 включно, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

21 січня 2022 між Генеральним підрядником та Субпідрядником укладено Додаткову угоду №1 до Договору субпідряду , якою виклали в новій редакції п.3.1 про те, що ціна цього Договору є договірною і становить 567726,67грн з ПДВ, п.11.1 про те, що Договір діє до 01.04.2022 включно, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань тощо (а.с. 28, 29).

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року від 02.08.2021 всього за актом 870508,58 грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року від 02.08.2021 всього за актом 217382,71 грн , акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року від 02.08.2021 всього за актом 188802,84 грн та акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року від 02.08.2021 всього за актом 410972,98 грн (а.с. 31-35).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021р. від 02.08.2021 вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1688,94391 грн, з них ПДВ - 281 490, 65 грн (а.с. 30).

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 215393,75 грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 309047,20 грн , акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 137138,02 грн , акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 67813,44 грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 161905,63 грн та акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 09.11.2021 всього за актом 764433,76 грн (а.с. 37-42).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021р. від 09.11.2021 вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 973,10120 грн, з них ПДВ - 162 183, 54 грн (а.с. 36).

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 03.12.2021 всього за актом 461133,67 грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 03.12.2021 всього за актом 29767,78 грн , акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 03.12.2021 всього за актом 192324,47 грн , акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 03.12.2021 всього за актом 64314,26грн та акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 03.12.2021 всього за актом 97106,70грн (а.с. 43-48).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021р. від 03.12.2021 вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 844 646,88грн, з них ПДВ - 140 774,48грн (а. с. 43).

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 85960,31грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 92327,48грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 12071,04грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 164 938,13грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 1237465,32грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 всього за актом 382573,97грн (а. с. 49-56).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022р. від 28.01.2022 вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1 975 336,25грн, з них ПДВ - 329 222,71грн (а. с. 49).

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 08.02.2022 всього за актом 313 945,93грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 08.02.2022 всього за актом 113 617,26грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 08.02.2022 всього за актом 822 025,69грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 08.02.2022 всього за актом 60 164,00грн, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 08.02.2022 всього за актом 8 645,56грн (а. с. 57-56).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022р. від 08.02.2022 вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1 318398,44грн, з них ПДВ - 219 733,07грн (а. с. 57).

Відповідно до актів №20 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року від 30.03.2022 всього за актом 199 079,87грн, 19 030,55грн, 360 873,24грн, 855 596,16грн на загальну суму 1 434 579,82грн , з них ПДВ складає 239 096,64грн (а. с. 64-66).

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023) стягнуто з Генерального підрядника на користь Субпідрядника 2 917 916,49грн вартості наданих послуг за Договором субпідряду за період з 16.12.2021 по 31.12.2021 за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 на суму 164 938,13грн та від 08.02.2022 на суми 8 645,56грн , 60 164,00грн, 822 025,69грн, 313 945,93грн та 113 617,26грн, а також за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 за актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року від 30.03.2022 на суми 199 079,87грн, 19 030,55грн, 360 873,24грн та 855 596,16грн ( а. с. 67-76).

Судом встановлено, що Відповідач повністю виконав рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023) станом на 15.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023 на загальну суму 3420220,65грн (а.с. 160).

У претензії № 1003 від 14.08.2023 Генеральний підрядник зазначає, що в межах Договору субпідряду від Субпідрядника було прийнято будівельні роботи загальною вартістю 10 738 763,61грн, проте останнім не було виконано зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних за першою подією - виконання робіт із суми 6 800 426,68 грн сума ПДВ складає 1 058 304,45 грн. На підставі п.201.10 ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, Генеральний підрядник просив Субпідрядника надати складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 058 304,45 грн, за актами приймання-виконання будівельних робіт за серпень, листопад, грудень 2021, січень, лютий 2022, з квитанціями про їх реєстрацію у цьому реєстрі . У разі неможливості виконання п.1 цієї претензії, надати докази адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних у ЄРПН на означену суму. У разі неможливості виконання п. 1,2 цієї претензії, сплатити на користь Генерального підрядника збитки у розмірі 1 058 304,45грн на визначені банківські реквізити ( а.с.101-102). Зазначену претензію Відповідач отримав, про що доводить факт подання її копії до відзиву на позов.

У відповіді на претензію № 459 від 11.09.2023 Субпідрядник зазначає, що 15.08.2023 на його рахунок надійшли кошти від Генерального підрядника як оплата боргу за рішенням суду від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 у загальній сумі 2 917 916,49грн. 07.09.2023 Субпідрядником було складено та зареєстровано на адресу Генерального підрядника податкову накладну на суму ПДВ 486 319,40грн. Враховуючи викладене, необхідно врегулювати питання щодо арифметичних розбіжностей ( а.с. 136-137).

У досудовій претензії № 1255 від 24.10.2023 Генеральний підрядник зазначає, що Субпідрядником за фактом виконання робіт на підставі вищевказаних актів за принципом першої події (виконання робіт) не було зареєстровано податкові накладні, при цьому Генеральний підрядник не здійснював попередню оплату вартості робіт. У свою чергу, зареєстрована Субпідрядником податкова накладна від 15.08.2023 на суму 2 917 916,49грн є такою, що складена з порушенням податкового законодавства України, оскільки мала бути зареєстрована за принципом першої події - виконання робіт згідно з актами, незалежно від порядку подальшої оплати зі сторони Генерального підрядника. Не здійснивши реєстрацію податкових накладних за принципом першої події (виконання робіт) - на загальну суму 8 235 006,50грн, Субпідрядник завдав Генеральному підряднику збитки у розмірі 1 372 501,09грн, що становить суму недоотриманого податкового кредиту. На підставі п.201.10 ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, Генеральний підрядник просив Субпідрядника надати складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 372 501,09грн, з квитанціями про їх реєстрацію у цьому реєстрі . У разі неможливості виконання п.1 цієї претензії, надати докази адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних у ЄРПН на означену суму. У разі неможливості виконання п. 1,2 цієї претензії, сплатити на користь Генерального підрядника збитки у розмірі 1 372 501,09грн на визначені банківські реквізити ( а.с.78-79). Досудову претензію № 1255 від 24.10.2023 отримано Субпідрядником 17.11.2023 ( а.с. 81).

Як встановив суд, Відповідач також підтверджує факт надання Позивачу послуг за наведеними у позові актами приймання виконаних будівельних робіт за період з 02.08. 2021 по 30.03.2022 на загальну суму 8 235 006,81грн, з яких 2 917 916,49грн стягнуто в судовому порядку ( а.с. 98).

Відповідач подав наступні податкові накладні:

- № 1 від 02.07.2021 на загальну суму 819 171,24грн , з яких ПДВ складає 136 528,54грн, зареєстрована в ЄРПН 20.09.2021 ( а.с. 105,106);

- № 1 від 01.08.2021 на загальну суму 1 687 667,11грн, з яких ПДВ складає 281 277,85грн, зареєстрована в ЄРПН 24.01.2024 ( а.с. 107,108);

- № 22 від 13.08.2021 на загальну суму 1 147 812,44грн, з яких ПДВ складає 191302,07грн, зареєстрована в ЄРПН 13.10.2021 ( а.с. 109,111);

- № 5 від 13.09.2021 на загальну суму 1 079 138,22грн, з яких ПДВ складає 179 856,37грн, зареєстрована в ЄРПН 18.10.2021 ( а.с. 112,114);

- № 2 від 22.10.2021 на загальну суму 643 951,20грн, з яких ПДВ складає 107 325,20грн, зареєстрована в ЄРПН 03.11.2021 ( а.с. 115,117);

- № 16 від 28.12.2021 на загальну суму 245 247,14грн, з яких ПДВ складає 40 874,53грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 ( а.с. 118,120);

- № 4 від 14.12.2021 на загальну суму 183 600,00грн, з яких ПДВ складає 30 600,00грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 ( а.с. 121,123);

- № 1 від 06.01.2022 на загальну суму 1 000 000,00грн, з яких ПДВ складає 166 666,67грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 ( а.с. 124,126);

- № 2 від 28.01.2022 на загальну суму 708 336,25грн, з яких ПДВ складає 118 056,04грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 ( а.с. 127,129);

- № 3 від 28.01.2022 на загальну суму 267 000,00грн, з яких ПДВ складає 44 500,00грн, зареєстрована в ЄРПН 21.02.2022 ( а.с. 130,132);

- № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916,39грн, з яких ПДВ складає 486 319, 40грн, зареєстрована в ЄРПН 08.09.2023 ( а.с. 133,135).

Позивач також надає оцінку діям Відповідача щодо реєстрації ПН № 1 від 01.08.2021 в ЄРПН 24.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 687 667,11грн, з урахуванням ПДВ 281 277,85грн. Вказана ПН найімовірніше може стосуватися будівельних робіт загальною вартістю 1 688 943,91грн, прийнятих згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, підписаних 02.08.2021 на суми: 870 508,58грн, 218 659,51грн, 188 802,84грн, 410 972,98грн. Зазначену ПН не можна вважати належним чином зареєстрованою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та достатньою підставою для віднесення Позивачем суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки , по-перше, згідно з актами від 02.08.2021 загальна вартість робіт 1 688 943,91грн , тоді як в ПН вказано суму 1 687 667,11грн , по-друге, згідно з актами датою виникнення податкових зобов`язань є "02.08.2021", а не "01.08.2021", як зареєстрована означена ПН. По -третє, станом на дату реєстрації цієї ПН (23.01.2021) відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України 365 - денний строк з дати складення податкової накладної для включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту за січень 2024 вже минув ( а.с. 157).

Позивач також висловився щодо ПН № 3 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 21.02.2022 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 267 000,00грн, з урахуванням ПДВ 44 500,00грн, ПН № 2 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 22.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 708 336,25грн, з урахуванням ПДВ 118 056,04грн та ПН № 1 від 06.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 23.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 000 000,00грн, з урахуванням ПДВ 166 666,67грн. Так, загальна сума коштів за означеними ПН складає 1 975 336,26грн, у т.ч. ПДВ 329 222,71грн, що є загальною вартістю будівельних робіт, прийнятих згідно 6-ма актами від 28.01.2022. При цьому, Відповідачем двічі фактично враховано суму 164 938,13грн згідно з актом від 28.01.2022 ( охоплюється рішенням суду) - один раз під час реєстрації ПН № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916,39грн, вдруге у загальну суму 1 975 336,25грн за ПН № 1 від 06.01.2022, № 2 від 28.01.2022, № 3 від 28.01.2022. Отже, Відповідачу належить або зареєструвати окрему нову ПН лише за одним актом від 28.01.2022 на суму 164 938,13грн , або включити вказаний акт до загальної суми 1 975 336,25грн за всіма 6-ма актами прийнятих будівельних робіт за 28.01.2022.

Позивач вважає, що до ПН № 1 від 06.01.2022 на загальну суму 1 000 000,00грн Відповідачу слід подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України шляхом зведення її показників на "0", оскільки станом на 06.01.2022 між сторонами не було жодних приймань-передачі будівельних робіт. До ПН № 2 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 22.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 708 336,25грн також слід подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України шляхом зведення її показників на "0", оскільки станом на 28.01.2022 між сторонами не було жодних приймань-передачі будівельних робіт на суму 708 336,25 грн.

Також Позивач вважає, що до ПН № 3 від 28.01.2022 (зареєстрована в ЄДПН 21.02.2022), яку слід вважати такою, що стосується всіх актів від 28.01.2022, належить подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України шляхом збільшення показника рядка І стовпців 7,10 розділу Б до 1 646 113,54грн ( у разі якщо включається й акт від 28.01.2022 на суму 164 938,13грн) та рядка І стовпця 11 до 329 22,71грн. У такому випадку можна буде вважати, за умови реєстрації РК в ЄРПН , що наявні підстави для включення Позивачем ПДВ у розмірі 329 222,71грн до податкового кредиту.

Щодо решти ПН, доданих Відповідачем до позову, Позивач наголошує, що залишились акти приймання виконаних будівельних робіт від 03.12.2021 на загальну суму 844 646,88грн, у т.ч. ПДВ 140 774,48грн та від 09.11.2021 на загальну суму 973 101, 20грн , у т.ч. ПДВ 162 183,54грн. Загальна вартість робіт за актами від 03.12.2021 та 09.11.2021 становить 1 817 748,08грн, у т.ч. ПДВ 302 958,02 грн. Однак надані Відповідачем ПН № 1 від 02.07.2021, №22 від 13.08.2021, №5 від 13.09.2021, №2 від 22.10.2021, № 16 від 28.12.2021' та №4 від 14.12.2021 жодним чином не пов`язані з актами приймання виконаних будівельних робіт від 03.12.2021 та від 09.11.2021 ні за датою їх складення, ні за задекларованою вартістю робіт. Окрім того, по актах приймання виконаних будівельних робіт від 03.121.2021 та від 09.11.2021 вже минув 365 - денний строк, визначений п.198.6 ст. 198 ПК України, для включення Позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

У судовому засіданні 21.05.2024 представники сторін спору в усній формі підтвердили, що Позивачем повністю проведені розрахунки з Відповідачем за всіма наведеними у позові актами приймання виконаних будівельних робіт та що докази на підтвердження цим обставинам, окрім податкової інструкції № 6559 від 15.08.2023 на суму 3420220,65грн, сплачених Позивачем на виконання рішення суду від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22, ними не подавались, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування за цим позовом ( а.с. 160).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова ВПВС від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, підлягає встановленню факт наявності чи відсутності усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України в редакції, що була чинною до 31.12.2021 було передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні І розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З 01.01.2022 змінено строки включення до податкового кредиту зареєстрованих податкових накладних з 1095 днів до 365 днів Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 № 1914-IX ( чинний з 01.01.2022) ( далі - Закон № 1914-IX).

Так, у пункті 198.6 статті 198 ПК України у редакції чинній з 01.01.2022 передбачено , що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Окрім того, Законом № 1914-IX підрозділ 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ доповнено п.80 наступного змісту: суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, предметом позову у якій було стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:

"10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".

Отже, за висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення ( п.7.21 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

З наведеного слід дійти висновку про те, що контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства (п. 7.22 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної ( постанова Верховного Суду від 12.04.2024 в адміністративній справі 12 квітня 2024 року).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків (п. 7.23 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 звернув увагу, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

В частині того, що у продавця товару/послуг може виникнути саме господарсько-договірне зобов`язання зареєструвати податкову накладну перед покупцем товару/послуг. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 врахував правові висновки, які містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 про те, що факт порушення саме господарського зобов`язання з реєстрації податкової накладної було встановлено господарським договором між сторонами.

У цій справі , як встановив суд, у Договорі субпідряду сторони не визначили обов`язок Відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) як господарсько-договірне зобов`язання перед Позивачем, тому доведення останнім факту заподіяння збитків здійснюється судом саме у публічно-правових відносинах за нормами ПК України.

Заперечуючи проти позову, Відповідач наголошував на тому , що належним та допустимим доказом вчинення ним податкового правопорушення , яким завдано Позивачу збитків є виключно матеріали податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу.

Дійсно, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у п. 5.17 постанови від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновку, що факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, зокрема за обставин, коли цей платник податків (відповідач, продавець товарів) вніс коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Однак Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 виклав правову позицію про те, що відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2021 у справі № 910/11131/19 вказав, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 виснувала, що остання висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.

З врахуванням викладеного, при вирішенні цього спору суд враховує саме правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 щодо засобів доказування факту заподіяння збитків кредитору внаслідок допущеного боржником податкового правопорушення і у числі таких матеріали податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу не мають переваги над іншими доказами.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення) ( постанова Верховного Суду від 02 травня 2024 року у cправі № 910/155/23).

Обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору (п. 7.24 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

Об`єднана палата звертає увагу, що помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту, оскільки за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена. Якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов`язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг ( п.п. 7.29 та 7.32 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця ( п. 7.35 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).

Окремо суд звертає увагу, що з метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Так, у п. 69.9. зазначено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Відповідач доводив, що оскільки всі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, слід вважати, що така реєстрація є правомірною, оскільки не мав місця факт зупинення їх реєстрації , як це передбачено у постанові КМУ від 19.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Суд звертається до усталеної судової практики судів адміністративної юрисдикції про те, що контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями. Податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарської операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності) та не повинен надавати оцінку, серед іншого, наявності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо у платника податків. Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків ( постанова Верховного Суду від16.05.2024 в адміністративній справі № 400/11727/23).

Частиною першою статті 74 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК, саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків Позивачу.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником ( п. 8.49.6 постанови ВПВС від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

У зв`язку з цим, суд приймає до уваги наступне.

Одержувачем бюджетних коштів є суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч. першої ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п. 187.7 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі на поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюються з відповідного рахунку Державного казначейства України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (п. 201.1 ст. 201 ПКУ).

Об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, місцем постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ визначено митну територію України.

Отже, у разі, якщо договором передбачено, що товари/послуги частково оплачуються за рахунок бюджетних коштів, а частково за рахунок коштів покупця, то за операцією з постачання таких товарів/послуг датою виникнення податкових зобов`язань (тобто датою, на яку має бути складена податкова накладна) є:

для частини товарів/послуг, вартість якої оплачується за рахунок бюджетних коштів дата отримання бюджетних коштів на поточний рахунок постачальника;

для частини товарів/послуг, вартість якої оплачується за рахунок коштів покупця дата першої події: або оплата покупцем коштів, або відвантаження товарів (для послуг оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг).

При цьому положення пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ не передбачають можливості самостійно обирати дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Якщо платник ПДВ фактично постачає покупцю / замовнику (розпоряднику бюджетних коштів) послуги (роботи), у т. ч. і у межах виконання відповідних бюджетних програм, то операція з постачання таких послуг (робіт) є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за відповідною ставкою.

У пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.266 п. 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким д а т а в и н и к н е н н я п о д а т к о в и х з о б о в ' я з а н ь визначається як д а т а з а р а х у в а н н я (отримання) к о ш т і в на р а х у н к и платника податку в б а н к у/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а д а т а в і д н е с е н н я с у м п о д а т к у до п о д а т к о в о г о к р е д и т у визначається як д а т а с п и с а н н я к о ш т і в з р а х у н к і в платника податку в б а н к у /небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

У п. 4.12 Договору підряду сторони погодили, що бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Генерального підрядника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання Генеральним підрядником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а в разі зміни бюджетного фінансування Генеральний підрядник письмово повідомляє про це Субпідрядника. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Генерального підрядника є моментом настання строку виконання зобов`язання за цим Договором в розумінні п.2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф.№КБ-2в і ф.№КВ-3. За умовою п.4.15 Договору субпідряду фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (при надходженні коштів від головного розпорядника), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів (Служби автомобільних доріг у Житомирській області).

Такими чином, до вирішення спірних відносин підлягає застосуванню п.187.7 ст. 187 ПКУ про те, що датою виникнення податкових зобов`язань для Відповідача є дата зарахування коштів на його рахунок як платника податку в банку та що останній як платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством тощо, а для Позивача датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з його рахунків як платника податку в банку.

При цьому, суд приймає до уваги, що п.187.7 ст. 187 ПКУ є спеціальним через правову природу коштів (бюджетні (державні/комунальні), а п.198.2 статті 198 цього Кодексу про те, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг - загальним через правову природу коштів ( приватні).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у п. 5.26 постанови від 13.03.2019 у справі № 916/3445/17 та у п. 5.16 постанови від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом спору у цій справі є кошти в загальній сумі 1 372 501,09грн, визначені Позивачем за правовою природою як збитки, завдані не виконанням Відповідачем податкового обов`язку зареєструвати податкові накладні, що позбавляє Позивача можливості включити їх до складу податкового кредиту та відповідно користатися правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. При цьому, Позивач вважає такі збитки реальними.

Як вже мотивував суд, у судовому засіданні 21.05.2024 представники сторін спору в усній формі підтвердили, що Позивачем повністю проведені розрахунки з Відповідачем за всіма наведеними у позові актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну вартість 8 235 006,50грн, в тому числі ПДВ в загальному розмірі 1 372 501,09грн та що докази на підтвердження цим обставинам, окрім податкової інструкції № 6559 від 15.08.2023 на суму 3420220,65грн, сплачених Позивачем на виконання рішення суду від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22, ними не подавались, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування за цим позовом. Окрім того, представник Відповідача в усній формі надавав пояснення по кожній зареєстрованій податковій накладній щодо зазначених у ній сум вартості виконаних будівельних робіт, сум ПДВ за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт як тих, що були підставою позову, так і тих , що Позивачем такими не вказувались. Однак представник Позивача в усній формі заперечила щодо надання Відповідачем таких пояснень у письмовій формі, вважаючи , що Відповідач подав нові докази на стадії розгляду справи по суті.

Суд також приймає до уваги, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ( ст. 237 ГПК України).

Оскільки у ч.4 ст. 210 ГПК України передбачено, що учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових доказів, суд врахує письмові пояснення Відповідача ( вх. № г/с 7342/24 від 22.05.2024) надані щодо кожної податкової накладної , яку подано до відзиву на позов. Окрім того, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях щодо конкретних фактів, що мали місце в дійсності і поясненнях однієї зі сторін (постанова ВПВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16). Наведені мотиви суд кладе в основу висновку про те, що Відповідач при складанні податкових накладних у спірний період в якості першої події брав саме факт надходження від Позивача коштів за правилом ст. 187.7 ПК України.

За відсутністю у справі доказів судом не встановлено факт проведення Позивачем розрахунків з Відповідачем за тими актами приймання виконаних будівельних робіт , які не були предметом доказування у справі № 911/2409/22. Оскільки згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, в даному випадку, щодо подання доказів, спір вирішено за наявними матеріалами справи.

Оскільки суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню п.187.7 ст. 187 ПКУ, суд приймає до уваги, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023) стягнуто з Генерального підрядника на користь Субпідрядника 2 917 916,49грн вартості наданих послуг за Договором субпідряду за період з 16.12.2021 по 31.12.2021 за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 28.01.2022 на суму 164 938,13грн та від 08.02.2022 на суми 8 645,56грн, 60 164,00грн, 822 025,69грн, 313 945,93грн та 113 617,26грн, а також за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 за актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року від 30.03.2022 на суми 199 079,87грн, 19 030,55грн, 360 873,24грн та 855 596,16грн ( а. с. 67-76).

Судом встановлено, що Відповідач повністю виконав рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023) станом на 15.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023 на загальну суму 3420220,65грн (а.с. 160). Відповідач склав податкову накладну № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916,39грн, з яких ПДВ складає 486 319, 40грн, яка зареєстрована в ЄРПН 07.09.2023 ( а.с. 133,135).

Таким чином, виходячи із змісту п. 198.6 статті 198 ПК України у редакції чинній з 01.01.2022 про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування, за Позивачем зберігається право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість 486 319, 40грн на підставі податкової накладної № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916,39грн до 15.08.2024 включно.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація особі майнових втрат, заподіяних правопорушенням іншої особи. Цій меті слугує, насамперед, відшкодування збитків (див. постанову від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20).

Натомість Позивач самостійно оцінив правомірність дій Відповідача при реєстрації податкових накладних і на власний ризик ухвалив рішення про не включення вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Заявляючи вимогу про стягнення збитків, які становлять суму ПДВ, що може бути включена до складу податкового кредиту, поза межами фіскального контролю та обліку, Позивач намагається фактично отримати ці кошти (можливу суму податкового кредиту, на яку він має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду) не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а безпосередньо в порядку стягнення цієї суми як збитків з Відповідачем.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові (п.61 постанови ВПВС від 17.08.2022 у справі № 910/10006/19, п.7.13 постанови ВПВС від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17, п.8.9 постанови ВПВС від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто, законодавець розрізняє 2 види судових витрат - 1) судовий збір, порядок розподілу якого визначається ГПК України, Законом України "Про судовий збір" і 2) витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати, визначені в ч. 3 ст. 123 ГПК України і які розподіляються в порядку, встановленому ГПК України.

Рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

На виконання вимог процесуального закону, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 20587,53грн , що складає 1,5% від ціни позову 1372501,09грн та підтверджується платіжною інструкцією № 12001 від 27.12.2023.

На виконання вимог ч.1 ст. 124 ГПК України Позивач у позовній заяві надав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65000,00грн. З посиланням на ч.8 ст. 129 Кодексу у позові заявлено, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки неможливо заздалегідь передбачити обсяг правничої допомоги , яка буде надану Позивачу, а відтак і її остаточну вартість.

Оскільки Позивачу у позові відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Автомагістраль" (код ЄДРПОУ 31481658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (код ЄДРПОУ 42133695) про стягнення 1 372 501,09грн збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.06.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам ( Ел.каб.)