Рішення

від 09.05.2024 по справі 911/3921/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" травня 2024 р. Справа № 911/3921/23

За позовом Обухівської міської ради Київської області, 08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 10

до Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області", 08700, Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Воїнів, будинок 40

про визнання недійсним рішення ради, витребування майна та усунення перешкод у користуванні майном

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

суть спору:

Обухівська міська рада Київської області (далі позивач / міська рада) звернулася до господарського суду з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" (далі відповідач / Релігійна організація), в якому просила:

визнати недійсними рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян";

витребувати нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області, площею 295,1 кв.м із чужого незаконного володіння Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області";

зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" усунути перешкоди у здійсненні права користування майном Обухівською міською радою Київської області: звільнити нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40 А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області площею 295,1 кв. м від належного організації майна і обладнання та передати ключі від адміністративної будівлі Обухівській міській раді Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як правонаступник всього майна, прав та інтересів Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, вважає, що відповідач користується майном без оформлення будь-яких договірних відносин на підставі незаконних рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, оскільки, як твердить позивач, на сьогодні такі рішення суперечать інтересам держави та суспільства, зокрема інтересам Обухівської територіальної громади в розрізі того, що відповідач Релігійна організація має церковно-канонічний зв`язок із російською православною церквою.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.01.2024 відкрив провадження у справі № 911/3921/23 за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалою від 05.02.2024 залишив позовну заяву Обухівської міської ради Київської області без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 цього Кодексу та запропонував позивачу визначитися зі змістом позовних вимог, оскільки останні не узгоджуються з приписами статей 387 та 391 Цивільного кодексу України, так як віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

12 лютого 2024 року канцелярією суду в АС "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстровано позовну заяву (уточнену) Обухівської міської ради Київської області, яка була сформована в системі ЄСІТС "Електронний суд" 09.02.2024, та відповідно до змісту якої рада просила розглядати позовні вимоги в такій редакції:

визнати недійсними рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян";

витребувати нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області, площею 295,1 кв.м із чужого незаконного володіння Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області";

зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" звільнити нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області площею 295,1 кв. м від належного організації майна і обладнання та передати ключі від адміністративної будівлі Обухівській міській раді Київської області (виключено "усунути перешкоди у здійсненні права користування майном").

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.02.2024 продовжив розгляд справи після залишення її без руху в редакції позовних вимог, викладених в позовній заяві (уточненій) від 09.02.2024.

Релігійна організація "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" скористалася правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала відзив на позовну заяву (б/н від 25.01.2024), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем документально не підтверджено доводи щодо прийняття рішень Перегонівською сільською радою (№ 14-1 від 21.07.2000 та № 5-3 від 03.04.2003) під впливом помилки чи є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства.

Водночас, разом із відзивом відповідач також подав зустрічну позовну заяву б/н від 25.01.2024 з вимогами до Обухівська міська рада Київської області, яку суд ухвалою від 26.02.2024 повернув заявнику на підставі частин другої та шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що зустрічну позовну заяву суд повернув, відзив на зустрічну позовну заяву, надісланий позивачем 27.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" суд до уваги не приймає.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.03.2024 закрив підготовче провадження у справі № 911/3921/23 та призначив розгляд справи по суті на 25.04.2024.

Ухвалою від 29.04.2024 суд призначив наступне судове засідання по розгляду справи по суті на 09.05.2024 у зв`язку з тим, що у час призначеного судового засідання 25.04.2024 на території міста Києва була оголошена повітряна тривога і засідання не відбулося.

Сторони явку представників у судове засідання 09.05.2024 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником відповідача 30.04.2024 на електронну адресу суду, а також представником позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 06.05.2024 направлені заяви про розгляд справи без участі представників.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.05.2024 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2000 року Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області прийнято рішення № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка", яким рада, керуючись пунктом п`ятим статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішила передати одне приміщення колишньої школи площею 399 кв. м та майстерню, сарай і погріб у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви с. Перегонівка (пункт 1 рішення).

В подальшому, 03.04.2003 Перегонівська сільська рада Обухівського району Київської області, розглянувши заяву релігійної громади Української православної церкви с. Перегонівка, прийняла рішення № 5-3 "Розгляд заяв громадян", яким вирішила:

пункт 1 передати друге приміщення старої школи /крім відділення зв`язку/ площею 240 кв.м у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви, для проживання священика;

пункт 2 дозволити релігійній громаді Української православної церкви с. Перегонівки проводити ремонтні роботи у приміщенні колишньої школи за власними потребами, із збереженням стін приміщення, за погодженням з відділом містобудування, архітектури та комунального господарства Обухівської районної адміністрації;

пункт 3 надати земельну ділянку розміром 1,5 га у постійне користування релігійній громаді Української православної церкви с. Перегонівки.

В обґрунтування підстав звернення з означеним позовом позивач зазначив, що 20.06.2023 до Обухівської міської ради Київської області звернулися жителі села Перегонівка Обухівської міської територіальної громади з листом, в якому повідомили про проведення 17.06.2023 загальних зборів громадян, оформлених протоколом від 17.06.2023, та на яких, зокрема розглядалося питання про припинення незаконного володіння та користування Релігійною організацією приміщенням (адміністративною будівлею) по вул. Воїнів, 40 А в с. Перегонівка Обухівського району Київської області.

Із наявної в матеріалах справи копії протоколу загальних зборів громадян за місцем проживання с. Перегонівка від 17.06.2023, зокрема випливає, що:

на порядок денний винесено питання щодо звернення до Обухівської міської ради про припинення незаконного володіння та користування релігійною громадою "Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" приміщенням комунальної власності площею 295, 1 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Воїнів, буд. 40 А, с. Перегонівка;

учасники означених зборів проголосували: "за" 67, "проти" 0, "утримались" 2;

ухвалили: звернутися до Обухівської міської ради з пропозицією щоб вона ініціювала припинення незаконного володіння та користування релігійною громадою "Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" приміщенням комунальної власності площею 295, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Воїнів, буд. 40 А, с. Перегонівка.

Як зазначає позивач, ним було вивчено статус об`єкта комунальної власності, підстави користування відповідачем цим приміщенням, проведено обстеження приміщення по вул. Воїнів, 40 А у с. Перегонівці та встановлено, що адміністративна будівля є комунальною власністю, яка використовується відповідачем на підставі рішень Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян", якими було передано в постійне безоплатне користування приміщення колишньої школи площею 399 кв. м та 240 кв. м, а також земельну ділянку площею 1,5 га.

Позивач вважає, що рішення Перегонівської сільської ради про передачу майна у постійне безоплатне користування відповідачу були прийняті без застосування положень законодавства, зокрема законів України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", "Про оренду державного та комунального майна" у редакції 1992 року, а використовуючи принцип "якщо у законодавстві відсутня пряма заборона, то дозволена передача майна комунальної власності у безстрокове безоплатне користування".

Враховуючи інтереси Обухівської територіальної громади, що виразилися у колективному зверненні жителів с. Перегонівки, суспільно-політичну ситуацію період воєнного стану у результаті агресії російської федерації, наявність церковно-канонічного зв`язку Української православної церкви з Російською православною церквою, позивач у позові зазначає, що прийняті Перегонівською сільською радою рішення та безоплатне безстрокове використання майна комунальної власності Релігійною організацією суперечать інтересам держави та суспільства.

У зв`язку із цими обставинами 27.06.2023 Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області звернувся до Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" з листом № 2169, в якому просив останнього звільнити займане приміщення за адресою: вул. Воїнів, буд. 40 А, с. Перегонівка, у зв`язку з тим, що воно використовується без оформлення будь-яких договірних відносин, на підставі незаконних рішень Перегонівської сільської ради та необхідне територіальній громаді для інших цілей.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач у відповідь на лист Виконавчого комітету від 27.06.2023 зазначив, що адміністративна будівля використовується законно на підставі рішень Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян".

В подальшому, враховуючи обставини, що склалися, Обухівська міська рада з метою раціонального використання майна територіальної громади та приведення у відповідність до чинного законодавства рішень щодо розпорядження майном територіальної громади, а також з метою вжиття заходів щодо повернення нерухомого майна комунальної власності у розпорядження позивача, враховуючи подання управління економіки Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 26.07.2023 та звернення жителів с. Перегонівка Обухівського району Київської області прийняла рішення від 31.08.2023 № 932-44-VIII "Про скасування рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої школи", яким скасовано рішення Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 та від 03.04.2003 № 5-3, як такі, що суперечать чинному законодавству, а також зобов`язано Релігійну організацію звільнити приміщення площею 295,1 кв. м за адресою: вул. Воїнів, буд. 40 А, с. Перегонівка Обухівської територіальної громади Обухівського району Київської області, що перебуває у комунальній власності Обухівської міської ради згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.06.2023.

Позивач в означеному позові в обґрунтування підстав скасування рішень Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 та від 03.04.2003 № 5-3 своїм рішенням від 31.08.2023 № 932-44-VIII послався на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009, проте, як зазначив позивач, цього недостатньо для захисту права Обухівської міської територіальної громади на користування та розпорядження власним майном і витребування його з чужого незаконного володіння.

Звертаючись із позовом позивач вказує, що рішення Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 та від 03.04.2003 № 5-3 були прийняті з порушенням чинного законодавства, а також не були виконані шляхом укладення відповідного договору, у зв`язку із чим вони повинні бути визнані недійсними в судовому порядку.

Разом з тим, враховуючи регламентовані Цивільним кодексом України способи захисту права власності, до яких належать витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (ст. 387, 388), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391) позивач просить:

витребувати нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по АДРЕСА_1 , площею 295,1 кв.м із чужого незаконного володіння Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області";

а також зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" звільнити нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40 А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області площею 295,1 кв. м від належного організації майна і обладнання та передати ключі від адміністративної будівлі Обухівській міській раді Київської області, посилаючись на те, що:

чуже незаконне володіння нерухомим комунальним майном (адміністративною будівлею) не заперечується відповідачем, що підтверджується листом від 24.07.2023;

створення перешкод у користуванні адміністративною будівлею по вул. Воїнів, буд. 40 А в с. Перегонівці підтверджується актом обстеження приміщення від 26.07.2023.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зокрема посилаючись на положення Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зазначив, що Релігійна організація є юридичною особою зареєстрованою відповідно до вимог українського законодавства на території України, метою якої є задоволення релігійних потреб громадян, зокрема жителів села Перегонівка.

Відповідач стверджує, що користується майном на правових підставах, а саме рішеннях Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян", якими у постійне безоплатне користування передано приміщення колишньої школи площею 399 кв. м та 240 кв. м, а також земельну ділянку площею 1,5 га.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян") має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Позивач зазначає, що в даному випадку на підставі незаконних рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян", які були скасовані рішенням Обухівської міської ради Київської області від 31.08.2023 № 932-44-VIII "Про скасування рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої школи", Релігійна організація "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" використовує майно комунальної власності Обухівської міської ради.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 Цивільного кодексу України).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі, обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Наведені приписи законодавства дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Право комунальної власності регулюється статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за нормами якої (в редакції на момент оспорюваних рішень) визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю належить:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна (стаття 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно до пункту 10 Розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №492 в редакції станом на день ухвалення оскаржуваних рішень, з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності зі статтями 2, 31, 33 Закону України "Про власність" (чинного на момент передачі приміщень) власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про власність" об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Судом встановлено, що приймаючи оспорювані рішення від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян", Перегонівська сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Натомість, цитуючи норми законодавства, позивач доказів порушення Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області при прийняті оспорюваний рішень визначеної законом компетенції не навів, а також не зазначив і про те, вимогам яких норм чинного на момент прийняття рішень законодавства не відповідають рішення № 14-1 та № 5-3.

Водночас, відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла станом на 31.08.2023) унормована виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, де зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно з положеннями частини 10 статті 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В той же час, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та / чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному рішенні наведено наступні мотиви: системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, орган місцевого самоврядування може скасувати чинність свого попереднього рішення у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних правовстановлюючих документів, які б посвідчували правовий зв`язок Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" з майном, визначеним у рішеннях від 21.07.2000 № 14-1 та від 03.04.2003 № 5-3 (актів права постійного користування, доказів реєстрації речового права, тощо не надано).

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутній факт виконання рішень Перегонівської сільської ради від 21.07.2000 № 14-1 "Про передачу приміщень школи релігійній організації Української православної церкви с. Перегонівка" та від 03.04.2003 № 5-3 "Розгляд заяв громадян".

Таким чином, з огляду на відсутність факту виконання рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області та відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає, що підстави для визнання рішень ради, які органом місцевого самоврядування (Обухівська міська рада) правомірно скасовано своїм рішенням від 31.08.2023 № 932-44-VIII "Про скасування рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої школи", відсутні.

Також суд зауважує, що рішення Обухівської міської ради від 31.08.2023 № 932-44-VIII не є предметом дослідження під час розгляду цієї справи.

Щодо позовних вимог про витребування майна та усунення перешкод й користуванні майном суд зазначає, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільногокодексу України, як і інші закони передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі N 925/1265/16). Інакше кажучи це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц). При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі N 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказувала, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключним.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема Витягу з Державного реєстру речових прав від 29.06.2023 вбачається, що первинна реєстрація частини приміщень, які були передані у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви с. Перегонівка здійснена держаним реєстратором виконавчого комітету Обухівської міської ради 23.06.2023, а саме адміністративної будівлі загальною площею 295, 1 кв. м, що знаходиться за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Перегонівка, вул. Воїнів, 40 А. Власником вказаного об`єкта є територіальна громада в особі Обухівської міської ради.

Відповідач, як вбачається з відзиву, не заперечує користування спірним майном.

Зокрема, створення перешкод у користуванні майном позивач підтверджує актом обстеження приміщення від 26.07.2023, проведеним комісією Обухівської міської ради.

Отже, враховуючи, що судом встановлено обставини правомірного скасування рішенням Обухівської міської ради рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області (у зв`язку із їх нереалізацією), таким чином, фактичне користування відповідачем спірним об`єктом у даній ситуації слід кваліфікувати як безпідставне.

У даному випадку суд зауважує, що оскільки матеріалами справи підтверджується право володіння територіальної громади в особі міської ради на адміністративну будівлю загальною площею 295, 1 кв. м, що знаходиться за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Перегонівка, вул. Воїнів, 40 А, у такому випадку особа може захищатися від порушення свого права негаторним позовом.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22 вказав, що фізичне зайняття особою земельної ділянки, іншого нерухомого майна, користування цими об`єктами, право власності на які зареєстровано за іншою особою (володільцем), не є позбавленням володіння цієї особи. Воно не здатне ані позбавити володільця його володіння, ані створити перешкоди у розпорядженні нерухомим майном, а створює натомість лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Отже, у таких випадках особа може захищатися від порушення свого права негаторним позовом.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі № 907/810/15).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13, стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на зміст позову та обсяг доказів, якими він обґрунтований, суд вважає за необхідне позов Обухівської міської ради Київської області до Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" задовольнити частково та зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" звільнити нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області площею 295,1 кв. м, від належного організації майна і обладнання та передати ключі від адміністративної будівлі Обухівській міській раді Київської області.

При цьому суд враховує, що згідно змісту рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області площа приміщень, яка була передана у користування становить 399 кв. м та 240 кв. м, проте позивач просить суд звільнити приміщення площею 295, 1 кв. м, у зв`язку із чим керуючись положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив позов задовольнити в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Ураховуючи наведене, встановивши, що до спірних правовідносин належить застосовувати приписи ЦК України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, суд відмовляє у задоволенні вимог про витребування нежитлового приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області, площею 295,1 кв.м із чужого незаконного володіння Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області".

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", § 23).

Всі інші доводи та міркування учасників справи не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" (08700, Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Воїнів, будинок 40, код ЄДРПОУ 25823398) звільнити нежиле приміщення (адміністративну будівлю) по вулиці Воїнів, 40 А, с. Перегонівка Обухівського району Київської області площею 295,1 кв. м від належного організації майна і обладнання та передати ключі від адміністративної будівлі Обухівській міській раді Київської області (08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 10, код ЄДРПОУ 35161650).

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Перегонівка Обухівського району Київської області" (08700, Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Воїнів, будинок 40, код ЄДРПОУ 25823398) на користь Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 10, код ЄДРПОУ 35161650) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата складання повного судового рішення: 04.06.2024