Рішення

від 22.05.2024 по справі 913/175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м.Харків Справа № 913/175/23

Провадження №18/913/175/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Корнієнко В.В. за участю секретаря судового засідання помічника судді Чигриної Є.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лекс», смт. Станиця Луганська, Щастинського району Луганської області

про стягнення 250000 грн

У засіданні брали участь:

від позивача: Шевченко А.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не прибув.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом Луганської області в 2023 році розглянуто справу № 913/175/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лекс» з вимогами:

- про витребування у відповідача на користь позивача двох транспортних засобів, які були передані позивачем відповідачу у лізинг, а саме: Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101735, рік виробництва 2021; Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101800 рік виробництва 2021;

- про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 250000,00 грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування), заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 73950,58 грн.

Свої вимоги позивач у позовній заяві обґрунтував порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1, який укладено між сторонами за позовом, а саме, несвоєчасним внесенням відповідачем лізингових платежів у вигляді відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування (в сумі 250000 грн) та у вигляді сплати винагороди за користування предметом лізингу (в сумі 73950,58 грн).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі № 913/175/23 позов задоволено частково: витребувано у відповідача на користь позивача два транспортних засоби: Трактори Беларус серійні номери Y4R900Z01М1101735 та Y4R900Z01М1101800, а також стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 16109,26 грн; у задоволенні решти позову відмовлено (вимога про стягнення заборгованості за лізинговими платежами у вигляді несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування в сумі 250000 грн).

Позивач оскаржив вказане рішення суду, в частині відмови у позові (вимога про стягненні заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 250000 грн) до апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та, відповідно, апеляційним господарським судом не переглядалося.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 (в частині відмови у позові) у справі № 913/175/23 залишено без змін.

Позивач оскаржив вказані рішення та постанову до касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 913/175/23 касаційну скаргу позивача задоволено частково: рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 913/175/23 в оскаржуваній частині (про відмову у задоволенні вимоги про стягнення несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу в сумі 250000 грн) скасовано;

справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

20.02.2024 справа № 913/175/23 надійшла до Господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024, справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.

Ухвалою від 23.02.2024 господарський суд прийняв справу № 913/175/23 на новий розгляд та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.03.2024 (11-45).

Ухвалою від 20.03.2024 господарський суд відклав підготовче засідання на 10.04.2024 (12-00).

Ухвалою від 10.04.2024 господарський суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 23.04.2024 (12-20).

Ухвалою від 23.04.2024 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 15.05.2024 (12-30).

Усі ухвали суду було надіслано сторонам та їх представникам до електронних кабінетів в Електронному суді ЄСІТС.

У судовому засіданні 15.05.2024 був присутній представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 913/175/23 Господарським судом Луганської області розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 250000,00 грн несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Свої вимоги позивач у позовній заяві обґрунтував порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1, який укладено між сторонами за позовом, а саме, несвоєчасним внесенням відповідачем лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором.

Відзивом на позовну заяву від 09.07.2023 відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне:

- з початку війни, з 24.02.2022 збитки аграрному сектору від військової агресії рф завдаються в усіх регіонах України, зокрема й в Луганській області;

- на теріторії, де здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Агро-Лекс» в смт. Станиця Луганська залишилось та було викрадене майно підприємства, а саме Трактор Білорус, серійний номер Y4R900Z01M1101800;

- з початку збройної агресії РФ проти України у підприємства немає доступу до належного йому майна та документів на дане майно. Неможливо вести фінансово-господарську діяльність підприємством. Дана територія Луганської області є окупованою, там ведуться бойові дії;

- 28 лютого ТПП України розповсюдила лист "Всім, кого це стосується" № 2024/02.0-7.1, у цьому листі ТПП посилаючись на ст. ст. 14, 14-1 Закону про ТПП та Статут ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні";

- ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим

зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/якого стало неможливим у встановлений термін унаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- в випадку, що стосується невиконання зобов`язань ТОВ «Агро-Лекс», настання непереробних обставин та втрата спірного майна також підтверджується наявністю кримінальної справи саме стосовно спірного майна;

- 07.07.2023 Слідчим відділом з управління (з дислокацією у м. Сєверодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях порушено кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння майном ТОВ «Агро-Лекс», про що в реєстр кримінальних проваджень внесено запис №42023130000000049 від 07.07.2023 року за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України;

- під час оформлення деяких банківських кредитів банки пропонують або вимагають застрахувати кредит. Чим більша сума кредиту і чим довший термін кредитування, тим більша ймовірність, що позичальника зобов`яжуть застрахувати такий кредит. У разі відмови клієнта піти на таку страховку, банк, швидше за все, відмовить у кредитуванні. У разі відмови від додаткової страховки банк має право підняти процентну ставку по кредиту; Страхування кредитів - звичайна практика у світі фінансових послуг з надання грошей у борг під відсотки. Фінансові структури практикують страховку кредитів, щоб знизити ризики від невиплати кредиту в тому випадку, якщо позичальник стане неплатоспроможним через втрату роботи або важкої хвороби, сховається за кордон з метою умисного ухилення від виплати боргу або раптово помре. Проблемна заборгованість без страховки стає в таких випадках безнадійною, а спроби стягнути гроші зі спадкоємців можуть вилитися в багаторічну судову тяганину або постійне переслідування з боку колекторів;

- страховка кредиту виконує своєрідну захисну функцію, за допомогою якої кредитор підвищує гарантію повернення виданого кредиту, а позичальник уникає серйозного «головного болю» в разі настання форс-мажорних обставин, через які він не може виплатити взятий кредит. У таких випадках в невигідному становищі опиняється страхова компанія, яка втрачає свої гроші, «рятуючи» позичальника і кредитора своїм коштом. Але, це нормальна робота для страхових компаній, які існують коштом подібних страховок. Головне, в роботі страхової компанії правильно оцінити потенційні ризики, і запропонувати такий страховий платіж, який би влаштував усі сторони;

- при укладенні між ТОВ «Агро-Лекс» та АТ КБ «Приватбанк» договору фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-l від 30.04.2021 всі відповідні договори страхування, а саме - страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і процентів за користування ним та страхування предмета застави були укладені та сплачені;

- при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхову суму або відшкодувати нанесений збиток в межах страхової суми: страхувальнику; іншій особі, визначеній страхувальником; іншій особі, на користь якої укладений договір страхування.

Позивач відповіддю на відзив від 23.07.2023 вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими з огляду на наступне:

- відповідач не спростовує фактів укладання кредитного договору (з наступними додатковими угодами) та отримання у користування предмета лізингу, не заперечує наявності простроченої заборгованості та не оскаржує її розмір;

- Відповідач просить відмовити в позові з підстав викрадення (незаконного заволодіння) предметів лізингу, у зв`язку з чим Відповідач звернувся до органів досудового розслідування

з відповідною заявою;

- відповідно до ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування Лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до Лізингоодержувача;

- пунктом 3.4 договору, визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання;

- згідно за умовами договору фінансового лізингу з моменту передачі предмету лізингу до Лізингоодержувача перейшли всі ризики, пов`язані з володінням і користуванням транспортним засобом, включно із ризиками незаконного заволодіння;

- в підтвердження втрати (викрадення) предмету лізингу відповідачем долучено до відзиву лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42023130000000049 від 06.07.2023;

- Позивач просить звернути увагу суду, що наявність вказаного витягу підтверджує лише факт звернення керівника відповідача до правоохоронних органів і повідомлення ним певних відомостей щодо заволодіння третіми особами майном,що належить ТОВ «Агро-Лекс», при цьому сам факт такого заволодіння не доведено, оскільки суду не надано доказів завершення досудового розслідування в частині встановлення фактів незаконного заволодіння спірним майном, порушення судового провадження та постановлення відповідного рішення у кримінальній справі за результатами розслідування викладеного в заяві факту;

- зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань неможливо встановити, що транспортний засіб, яким нібито заволоділи невідомі особи, є об`єктом лізингу, оскільки у договорі він ідентифікований за заводськими ознаками, проте у реєстрі зазначено по повідомлення заволодіння трактором марки «Білорус» моделі « 82.1» без зазначення будь- якого ідентифікаційного (серійного) номеру. При цьому встановити зв`язок між об`єктом лізингу та транспортним засобом, про який йдеться в реєстрі, виходячи з наданих відповідачем документів, не можливо;

- відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.74 ГПК України факт заволодіння предметами лізингу іншими особами.

- Відповідач у відзиві зазначає, що ним «було укладено та сплачено всі відповідні договори страхування, а саме страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і процентів за користування ним та страхування предмету застави» - таким чином вважає, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування.

Але, будь-яких доказів укладання договору страхування не надає, докази в підтвердження звернення та відповідної реакції страхової компанії також відсутні (у відповідності до п. 4 ст. 22 «Про фінансовий лізинг»);

- про факт втрати предметів лізингу не був повідомлений Позивач/Банк/Лізингодавець;

- відповідач до правоохоронних органів звернувся лише 07.07.2023 (після звернення до суду позивачем). До цього часу він не спромігся навіть повідомити Лізингодавця про втрату предмету лізингу;

- зі змісту ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вбачається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та незворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо);

- правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 зазначає про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання;

- сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу;

- у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону 'Про торгово-промислові палати в Україні" відповідно до якого доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору;

- правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 визначає, що Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання;

- позивач критично ставиться до доказу наявності форс-мажорних обставин, наданого до матеріалів справи, а саме до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1;

- зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи інтим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин;

- лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Позивач не може погодитися з позицією відповідача про те, що зазначений лист засвідчує залежність виконання ним грошових зобов`язань за спірним договором із початком воєнної агресії про, яке йдеться в листі ТТП, крім того умовами договору не передбачено, що достатнім доказом існуванням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-Промислової палати України;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань;

- матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії. Факт місця здійснення господарської діяльності відповідача у Луганській області, ніяким чином не спростовує наявність або відсутність коштів на його рахунках, необхідних для виконання обов`язку зі сплати зобов`язань за договором лізингу;

- за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218

ГК України), а не від виконання основного зобов`язання в цілому.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Фактичні обставини встановлені судом:

- 30.04.2021 між АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) та ТОВ «Агро-Лекс» (далі Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-1 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ «ТЕХНОТОРГ- ДОН» (далі Продавець) предмет(ти) лізингу (далі Майно) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (Додаток № 1) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором;

- відповідно до Специфікації майна (Додаток № 1 до Договору) предметом лізингу є: Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101735, рік виробництва 2021; Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101800, рік виробництва 2021.

- згідно з п. 1.2. Договору строк лізингу 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна Лізингоодержувачу;

- за умовами п. 2.1. Договору загальна вартість майна за цим договором становить 833333,00 грн, ПДВ 166666,67 грн, усього до сплати 1.000.000,00 грн.

- загальна вартість майна за цим договором складається з:

- авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 250000,00 грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору (п. 2.1.1.1. договору);

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 750000,00 грн (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до договору (п. 2.1.1.2. договору);

- згідно з п. 2.2. Договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та Додатком № 2 до нього, та включають:

- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору: винагорода за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі 50,00 грн; винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,5% від суми, зазначеної в п. 2.1.1.2. цього договору, що становить суму 3750,00 грн (п. 2.2.1. договору);

- винагороду за користування майном у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.2.2. договору);

- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до договору (п. 2.2.3. договору);

- за умовами п. 3.8. Договору протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу;

- цей договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається (п. 4.3. договору);

- в пункті 10.1. договору сторони зазначили, що цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:

- невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п. 7.2.2- 7.2.7, п.п. 7.2.9-7.2.10 цього договору;

- невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п. 7.2.14 цього договору, якщо порушення не буде усунуто лізингоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна лізингоодержувча; повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;

- якщо майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

- якщо сторони не дійшли згоди з питань, визначених п. 2.4. цього договору;

- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у банка виникає сумнів стосовно того, що лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (п. 10.1.2. договору);

- в пункті 10.5. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому, для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають;

- відповідно до п. 11.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з цим повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмові формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса лізингоодержувача: 93615, Україна, область Луганська, район Станично-Луганський, село Передільське, вулиця Миру, будинок 100, електронна пошта: AGRO-LEX@UKR.NET ;

- сторони цим договором засвідчують свою згоду про те, що в порядку ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових договорів до них, договорів про внесення змін до них, та інших документів, сторонами може здійснюватися як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, сертифікат на який видано Акредитованим центром сертифікації ключів банка згідно свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26 та атестату відповідності виданого Державною службою спеціалізованого зв`язку та захисту інформації України від 25.03.2011 року, а також Експертного висновку № 05/1-2057 від 30.05.2011 року (п. 11.4. договору);

- як вбачається з матеріалів справи, договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис»;

- 06.05.2021 між банком та відповідачем було складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання згідно якому, Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у відповідальне зберігання наступне майно:

- марка Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101735, рік виробництва 2021;

- марка Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101800, рік виробництва 2021;

- 07.05.2021 між банком та відповідачем було складено та підписано Акт прийому-передачі майна, згідно з яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв наступне майно:

- марка Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101735, рік виробництва 2021;

- марка Трактор Беларус, модель 82.1, виробництво Імпортне, серійний номер Y4R900Z01М1101800, рік виробництва 2021;

- Акт прийому майна на відповідальне зберігання від 06.05.2021, а також Акт прийому- передачі майна від 07.05.2021 були підписані сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронні довірчі послуги», що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису;

- Додатком № 2 до Договору сторони погодили графік лізингових платежів, відповідно до якого у період з 25.10.2021 по 25.12.2023 відповідачу належить сплачувати платежі у розмірі 125000,00 грн 25.10.2021, 25.12.2021, 25.10.2022, 25.12.2022, 25.10.2023, 25.12.2023, що всього становить 750000,00грн;

- відповідачем сплачено авансовий платіж в сумці 250000,00 грн та лізингові платежі на загальну суму 250000,00 грн (платежі за 25.10.2021 та 25.12.2021). Лізингові платежі починаючи з 25.10.2022 відповідачем не сплачувалися;

- заборгованість відповідача по внесенню лізингових платежів у вигляді відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування складає 250000 грн;

- листом від 09.02.2023 № L4QLGFLO1CG19 позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 з 27.03.2023 та вимагав до 31.03.2023 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі та сплатити заборгованість по лізингових платежах;

- вказаний лист позивач направив 03.03.2023 на електрону адресу відповідача (agro- lex@ukr.net), зазначену в п. 11.1. Договору;

- з 27.03.2023 договір фінансового лізингу розірвано позивачем в односторонньому порядку; заборгованість по лізингових платежах у вигляді відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування в сумі 250000 грн, відповідач позивачу не сплатив.

Вказані факти встановлені рішенням Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі № 913/175/23, в частині яка набрала законної сили (що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування); а також підтверджуються поданими позивачем письмовими доказами (завіреними копіями документів): договором фінансового лізингу від 30.04.2021 з додатками; актами прийому-передачі майна; листом позивача від 09.02.2023 про розірвання договору; протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; банківськими виписками з рахунку відповідача; розрахунком заборгованості.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини сторін виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції що діяла на дату укладення учасниками спірних правовідносин Договору) визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Як зазначено вище, лізингові платежі в межах Договору складаються з:

(1) винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору:

- винагороди за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі 50,00 грн;

- винагороди за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,5% від суми, за значеної в підпункті 2.1.1.2 цього договору, що становить суму 3750,00 грн;

(2) винагороди за користування майном у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця; у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору;

(3) платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком № 2 до нього;

(4) інші документально підтверджені витрати банку, безпосередньо передбачені та пов`язані з виконанням цього договору, що відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку, якщо договором або домовленістю сторін не встановлено іншого.

Підпунктом 7.2.8. Договору на Лізингоодержувача покладено обов`язок повернути Майно Банку у випадках, передбачених пунктом 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

До структури лізингових платежів входить як винагорода за користування майном, так і платежі в рахунок викупу майна.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, враховуючи, що до структури лізингових платежів входять платежі в рахунок викупу майна, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами в сумі 250000,00 грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування), підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, якими він заперечував проти позову (про наявність форс- мажорних обставин, про втрату майна одержаного у лізинг, про страхування майна одержаного у лізинг) не приймаються судом до уваги у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин, крім того наявність цих обставин не звільняє від виконання основного обов`язку за договором; ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу несе лізингоодержувач з моменту передачі предмета лізингу у його володіння; страхування майна, одержаного у лізинг, не звільняє лізингоодержувача від обов`язку вносити лізингові платежі).

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 3750 грн (1,5 % від заявлених до стягнення 250000 грн) підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лекс» (93600, Луганська обл., Щастинський р-н, селище міського типу Станиця Луганська, вул. Барбашова, будинок 38, код ЄДРПОУ 42424995) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за лізинговими платежами в сумі 250000 грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування); витрати зі сплати судового збору в сумі 3750 грн, наказ видати.

22 травня 2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.06.2024 і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Владислав КОРНІЄНКО