Рішення

від 03.06.2024 по справі 916/465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/465/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/465/24 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України /ЄДРПОУ 38727770, адреса 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14/ в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) /ЄДРПОУ ВП 38728457, адреса 65026, м. Одеса, Митна пл., 1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна /ЄДРПОУ 36441946, адреса 49044, м. Дніпро, Крутогірський узвіз, 21, оф. 71/

про стягнення заборгованості у розмірі 232 902,64 грн

ВСТАНОВИВ:

07.02.2024 Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) /позивач, балансоутримувач/ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 487/24/ до товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна /відповідач, орендар/ про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) у розмірі 232 902,64 грн, з яких:

- 84 483,94 грн основний борг;

- 20 390,9 грн пеня;

- 3345,62 грн 3 % річних;

- 9338,13 грн інфляційні втрати;

- 115 244,05 грн неустойка.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням орендарем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) в частині несплати балансоутримувачу 30% орендної плати.

Ухвалою суду від 12.02.2024 залишено без руху позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) вх. № 487/24 від 07.02.2024; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

21.02.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 7180/24/ на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2024.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/465/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 10.05.2024 залишено без руху позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) у справі № 916/465/24; зобов`язано позивача надати суду у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

20.05.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 20115/24/ на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2024.

Ухвалою суду від 30.05.2024 продовжено розгляд справи № 916/465/24 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі № 916/465/24 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (49044, м. Дніпро, Крутогірський узвіз, 21, оф. 71, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

21.03.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою про отримання 01.03.2024.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/465/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 21.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел Рітейл Україна» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 (обліковий № 20984091953), за умовами якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину вестибюля на 1-му рівні будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу, загальною площею 69,0 кв.м. (далі -Майно), за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (далі - балансоутримувач, адміністрація, позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» станом на « 19» травня 2009 р. і становить: 401 892,00 гривні.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об?єкт є орендованим.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2015р: 17 780,54 гривень.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісячно не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.3 договору відповідач зобов?язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.10 договору, орендар зобов?язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані.

Згідно п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Відповідно до п.10.9. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно, протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Акта приймання-передачі державного нерухомого майна орендарю був підписаний сторонами 21.10.2009.

Відповідними договорами, про внесення змін до договору оренди від 21.10.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони врегульовували нагальні питання, що виникали під час його виконання. Зокрема щодо строку його дії, правонаступництва балансоутримувача, розрахунку орендної плати тощо.

Так, 18.05.2016 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 21.10.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким сторони доповнили договір п. 3.12. щодо індексації орендної плати.

23.07.2018 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 21.10.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким сторони продовжили термін дії договору до 21.06.2021 включно.

20.03.2020 сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 21.10.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким сторони доповнили договір інформацією про балансоутримувача майна ДП «АМПУ».

На виконання договору судом досліджено:

-Акт № 340058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року на суму 7014,26 грн; рахунок № 340058 від 11.03.2022 на суму 11 690,44 грн з ПДВ;

-Акт № 340128 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2022 року на суму 152,39 грн; рахунок № 30128 від 11.06.2022 на суму 253,99 грн з ПДВ;

-Акт № 340154 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2022 року на суму 4870,65 грн; рахунок № 340154 від 11.07.2022 на суму 8117,76 грн з ПДВ;

-Акт № 340180 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2022 року на суму 4904,75 грн; рахунок № 340180 від 10.08.2022 на суму 8174,58 грн з ПДВ;

-Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2022 року на суму 4958,70 грн; рахунок № 340206 від 10.09.2022 на суму 8 264,5 грн з ПДВ;

-Акт № 340240 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2022 року на суму 5052,92 грн, з ПДВ 8421,53 грн;

-Акт № 340266 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2022 року на суму 5179,24 грн; та рахунок № 340266 від 10.11.2022 на суму 8632,07 грн з ПДВ;

-Акт № 340291здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2022 року на суму 5215,49 грн; та рахунок № 340291 від 09.12.2022 на суму 8692,49 грн з ПДВ;

-Акт № 340305 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2022 року на суму 5252 грн; та рахунок № 340305 від 31.12.2022 на суму 8753,34 грн з ПДВ;

-Акт № 340031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2023 року на суму 5294,02 грн; та рахунок № 340031 від 10.02.2023 на суму 8 823,36 грн з ПДВ;

-Акт № 340052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2023 року на суму 5331,08 грн, з ПДВ 8885,13;

-Акт № 340240 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 01.02.2023-15.02.2023 на суму 2855,93 грн, з ПДВ 4759,88 грн; рахунок № 340240 від 31.12.2023 на суму 4759,88 грн.

Загальна суму 84 583,94 грн.

Судом встановлено, що позивачем була виставлена претензія № 973/19-03-14/вих від 24.03.2023 про сплату заборгованості за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року. До претензії додано рахунки на акти.

26.07.2023 Регіональне відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях листом вих. № 11-06-02872 від 19.07.2023 повідомило позивача про дострокове припинення договору оренди № ДФ-208 від 21.10.2009 з 16.02.2023 /дати отримання орендодавцем листа орендаря/.

За заявками № 1452 від 09.08.2023, № 1057 від 21.08.2023, № 1061 від 22.08.2023, № 1069 від 28.08.2023 орендар звертався на адресу позивача для видачі йому перепусток для заїзду на територію порту для демонтажу та вивозу торгівельного обладнання та меблів з орендованого ним приміщення. Судом досліджено роздруківку із Єдиної інформації системи ОМП щодо фактичного заїзду на територію Одеського морського порту працівників відповідача за період з 01.08.2023 по 28.08.2023. Також судом досліджено акт обстеження об`єкту нерухомого майна пасажирського комплексу.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати позивач нарахував пеню у розмірі 20 390,9 грн, 3 % річних - 3345,62 грн, інфляційні втрати - 9338,13 грн, неустойку - 115 244,05 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив сплату орендної плати у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) у розмірі 232 902,64 грн, з яких: 84 483,94 грн основний борг; 20 390,9 грн пеня; 3345,62 грн 3 % річних; 9338,13 грн інфляційні втрати; 115 244,05 грн неустойка.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 5 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 755 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Положеннями п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2023 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про найм (оренда) майна» визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що договором про внесення змін від 23.07.2018 до договору оренди від 21.10.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони продовжили термін дії договору до 21.06.2021 включно. Враховуючи положення п. 10.4 договору оренди, оскільки матеріали справи не містять заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, та враховуючи, що належне виконання орендарем умов цього договору, а також враховуючи відсутність заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін, господарський суд призодить до висновку, що договір оренди нерухомого майна від 21.10.2009 був продовженим на 2 роки 11 місяців /п. 10.1 договору/, тобто до 21.05.2024.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок заборгованості та встановлено його правильність. Так заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) за період лютий 2022 року, травень 2022 року лютий 2023 року /до 15.02.2023/ становить 84 483,94 грн. Вказана заборгованість розрахована з урахуванням постанови КМУ № 634 від 27.05.2022.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача та доказів на їх підтвердження, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості у розмірі 84 483,94 грн відповідач не спростував, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем заборгованості за спірним договором оренди, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Як встановлено судом вище, відповідно до п. 5.10 Договору, Орендар зобов?язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані. Відповідно до п.10.9. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно, протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Відповідно до п. 10.10 договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця.

Згідно листа Регіонального відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях вих. № 11-06-02872 від 19.07.2023, до регіонального відділення надійшла заява орендаря від 10.02.2023 щодо припинення договору оренди. У листі регіональне відділення зауважує, що припинення договорів оренди в період воєнного стану здійснюється відповідно до вимог Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, яка передбачає припинення договору, якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви про дострокове припинення договору.

Додатком до листа є лист відповідача № 2 від 10.02.2023 з відміткою про отримання листа регіональним відділенням 16.02.2023. Відповідач повідомляє, що просить припинити договір оренди без можливості підписання акту повернення майна відповідно до постанови КМУ № 634 від 27.05.2022.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.

Абзацом 3 п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 визначено, що якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з таких подій:

отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору;

отримання обласною військовою адміністрацією за місцезнаходженням орендованого майна заяви орендаря про дострокове припинення договору, якщо майно перебуває на визначеній території і за умови, що договір оренди не містить інформації про електронну пошту сторін, а за місцезнаходженням орендодавця відсутня можливість вручення листа.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що договір договору оренди № ДФ-208 від 21.10.2009 є припиненим з 16.02.2023 /дати отримання орендодавцем листа орендаря/ у відповідності до положень Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022.

Разом із тим, враховуючи положення абз. 3 п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, господарський суд приходить до висновку, що майно за спірним договором оренди № ДФ-208 від 21.10.2009 є повернутим з 16.02.2023 - дати отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 115 244,05 грн. У зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

При цьому суд зазначає, що надані позивачем заявки для видачі відповідачу перепусток для заїзду на територію порту для демонтажу та вивозу торгівельного обладнання та меблів з орендованого приміщення, роздруківка із Єдиної інформації системи ОМП щодо фактичного заїзду на територію Одеського морського порту працівників відповідача, а також акт обстеження об`єкта оренди не свідчить про користування відповідачем об`єкту оренди у період з 16.02.2023 по 28.08.2023. Оскільки вказані докази не спростовують того, що майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору в силу положень абз. 3 п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 20 390,9 грн, 3 % річних - 3345,62 грн, інфляційних втрат - 9338,13 грн, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 610 та ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, ч. 1 ст. 216, ст. 218 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день

Згідно частини 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.5 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено його правильність. Так пеня станом на 29.01.2024 становить 20 390,90 грн. При цьому суд зауважує, що розрахунок здійснено з урахуванням вірних вихідних даних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено його правильність. Так 3 % річних станом на 29.01.2024 становлять 3 345,62 грн; а інфляційні втрати станом на 29.01.2024 9 338,13 грн.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 117 658,59 грн, з яких: 84 483,94 грн основний борг; 20 390,9 грн пеня; 3345,62 грн 3 % річних; 9338,13 грн інфляційні втрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 1009 від 14.09.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) /50,52 % від ціни позову/, судовий збір у розмірі 1355,96 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна /ЄДРПОУ 36441946, адреса 49044, м. Дніпро, Крутогірський узвіз, 21, оф. 71/ на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України /ЄДРПОУ 38727770, адреса 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14/ в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) /ЄДРПОУ ВП 38728457, адреса 65026, м. Одеса, Митна пл., 1/ заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) у розмірі 117 658,59 грн /сто сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 59 копійок/, з яких: 84 483,94 грн основний борг; 20 390,9 грн пеня; 3345,62 грн 3 % річних; 9338,13 грн інфляційні втрати; та судовий збір у розмірі 1355,96 грн /одна тисяча триста п`ятдесят п`ять гривень 96 копійок/.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 03 червня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко