Постанова

від 06.11.2024 по справі 916/465/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/465/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши у в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 (складено та підписано 03.06.2024, суддя Петренко Н.Д.)

у справі №916/465/24

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна

про стягнення 232 902,64 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) у розмірі 232 902,64 грн, з яких: 84 483,94 грн основний борг; 20 390,9 грн пеня; 3345,62 грн 3 % річних; 9338,13 грн інфляційні втрати; 115 244,05 грн неустойка.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням орендарем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) в частині несплати балансоутримувачу 30% орендної плати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 по справі №916/465/24 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 117 658,59 грн, з яких: 84 483,94 грн основний борг; 20 390,9 грн пеня; 3345,62 грн 3 % річних; 9338,13 грн інфляційні втрати; та судовий збір у розмірі 1355,96 грн, в задоволенні решти позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення, щодо стягнення неустойки, суд першої інстанції зазначив, що п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з подій, зокрема отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.

Як зазначено місцевим господарськи судом, договір оренди № ДФ-208 від 21.10.2009 є припиненим з 16.02.2023, тобто з дати отримання орендодавцем листа орендаря про припинення договору, а тому з огляду на положення п. 5 Постанови КМУ № 634, майно за спірним договором оренди є повернутим з 16.02.2023 - дати отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 115 244,05 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови у стягненні неустойки та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги стосовно стягнення неустойки у розмірі 115 244,05 грн задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні неустойки є незаконним, необґрунтованим, прийнятим на неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норма матеріального права.

Так за твердженням апелянта, постановою КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено декілька способів дострокового припинення договору оренди, зокрема перший спосіб за заявою орендаря, поданою орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначеної у договорі. Однак, як відзначає апелянт, у реквізитах договору укладеного між ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та відповідачем не міститься електронних адрес сторін. А тому, як вважає скаржник, дострокове припинення договору цим способом є неможливим.

Іншим способом дострокового припинення договору, як стверджує апелянт, є подання заяви про припинення договору, у разі якщо договір не містить інформації про адресу електронної пошти сторін, відповідній обласній військовій адміністрації за місцезнаходженням орендованого майна. Відтак, апелянт вважає, що за умови відсутності електронної адреси орендар міг направити лист на адресу Обласної військової адміністрації, що відповідачем здійснено не було. Відтак, як вважає апелянт, дострокове припинення договору за цим способом також не відбулося.

Відтак, на переконання апелянта, постановою КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено дострокове припинення договору оренди з одночасним поверненням майна без підписання акту такого повернення, лише у вичерпних випадках, визначених двома вищенаведеними способами, а саме отримання заяви орендаря електронною поштою, або направлення такої заяви на адресу Обласної військової адміністрації.

На думку апелянта, у даному випадку суд першої інстанції мав застосувати іншій спосіб дострокового припинення договору оренди, відповідно до якого якщо орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення або представництва і при цьому орендоване майно розташоване на визначеній території і договір оренди не містить інформації про електронні адреси сторін, заява про дострокове припинення договору оренди надсилається Фонду, про що він повідомляє на власному офіційному веб-сайті або в іншій визначений Фондом спосіб. При цьому, як вважає апелянт, для такого способу не передбачається окремих умов щодо повернення майна з оренди без підписання акту повернення майна, тобто повернення майна здійснюється на загальних підставах, передбачених умовами укладеного договору та чинного законодавства.

Скаржник стверджує, що у період з 16.02.2023 по 28.08.2023 майно за договором знаходилось у орендаря та позивачеві не поверталось. При цьому, в орендованих приміщеннях залишалось майно орендаря, тобто державне майно знаходилось в користуванні відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області по даній справі оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Так наявні матеріали справи свідчать про те, що договором про внесення змін від 23.07.2018 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-208 від 21.10.2009, сторони продовжили термін дії договору до 21.06.2021 включно.

Згідно з п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Враховуючи положення п. 10.4 договору оренди, а також те, що сторонами за договором не заявлялось про його припинення після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір оренди нерухомого майна від 21.10.2009 був продовженим на 2 роки 11 місяців, тобто до 21.05.2024.

За загальним правилом визначеним ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Разом з цим, постановою КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено права орендаря на дострокове припинення договору оренди державного та комунального майна в умовах воєнного стану.

Зокрема, п. 5 постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.

Якщо договір не містить інформації про адресу електронної пошти сторін і при цьому майно перебуває на визначеній території, заява про припинення договору подається відповідній обласній військовій адміністрації за місцезнаходженням орендованого майна засобами поштового зв`язку, електронного документообігу або на офіційну електронну адресу. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря та надіслана на адресу обласної військової адміністрації зазначеними в цьому пункті засобами зв`язку. Обласна військова адміністрація вживає заходів для подання заяви орендаря (у тому числі оригінальних примірників документів у разі їх наявності) орендодавцю відразу після появи можливості її подання.

Якщо орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення або представництва і при цьому орендоване майно розташоване на визначеній території і договір оренди не містить інформації про електронні адреси сторін, заява про дострокове припинення договору оренди надсилається Фонду державного майна або регіональному відділенню, визначеному Фондом державного майна, про що Фонд державного майна повідомляє на власному офіційному веб-сайті або в інший визначений Фондом державного майна спосіб.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 10.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна було надіслано на адреси Регіонального відділення ФДМУ (орендодавця за договором) та Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (балансоутримувач переданого в оренду майна) лист Вих.№2 в якому орендар просив припинити укладений з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 (об. № 20984091953) (т.1, а.с. 71).

В даному листі Товариство з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна також просило припинити даний договір без можливості підписання Акту повернення майна відповідно до постанови КМУ №634 від 27.05.2022.

Як свідчить відмітка на вказаному листі, останній було отримано за зареєстровано РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 16.02.2023.

Листом від 19.07.2023 за №11-06-02872 РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях повідомило позивача про надходження заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна про припинення договору оренди.

Також в названому листі міститься посилання на те, що у відповідності до вимог постанови КМУ №634 від 27.05.2022, якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору (т.1, а.с. 70).

Отже, у даному випадку відповідач скористався своїм правом на дострокове припинення договору оренди державного майна, що передбачено постановою КМУ №634 від 27.05.2022.

При цьому, як вже було вказано вище, лист про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 було направлено як орендодавцю, так й балансоутримувачу.

Втім, наявні матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження того, що орендар та/або балансоутримувач заперечували проти дострокового припинення договору, про що повідомили б відповідача.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо неможливості дострокового припинення договору оренди відповідачем за умов визначених п. постанови КМУ №634 від 27.05.2022, з огляду на таке.

Як вже було вказано вище, постановою КМУ №634 від 27.05.2022 визначено право орендаря на дострокове припинення договору оренди державного та комунального майна в період воєнного стану, яке він реалізує шляхом направлення відповідної заяви орендодавцю.

У даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи, орендар (відповідач) з дотриманням вимог п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022 повідомив орендодавця про дострокове припинення договору.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022 визначає одним із способів повідомлення орендодавця про дострокове припинення договору шляхом направлення відповідної заяви на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди.

Сторонами у договорі, який було укладено у 2009 році, дійсно не визначені електронних адрес сторін.

Втім, як свідчить наявний у матеріалах справи лист Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна від 10.02.2023 про припинення договору оренди, останній був отриманий РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях саме засобами електронного зв`язку (на електронну пошту), про що свідчить відповідна відмітка в лівому нижньому куті даного листа (т.1, а.с. 71).

До того ж, судова колегія вважає, що ключовим у даному випадку є саме отримання такої заяви про дострокове припинення договору орендодавцем.

Як вже було зазначено вище, РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не лише не заперечує отримання такого листа, але й повідомив про такі обставини позивача листом від 19.07.2023 (т.1, а.с. 70).

Слід також звернути увагу на те, що звертаючись із даним позовом до суду, позивач заявляв також вимоги про стягнення основного боргу з відповідача за користування орендованим майном та зазначив, що сума основного боргу з орендної плати є тотожною сумі несплаченої орендної плати відповідачем, з урахуванням постанови КМУ №634 від 27.05.2022, за період з лютого 2022 по лютий 2023.

Крім того, у відповідності до рахунку №340240 від 31.12.2023, який виставлений позивачем на оплату орендної плати відповідачем також містить період за який нараховано орендну плату, а саме з 01.02.2023 по 15.02.2023 (т.1, а.с. 64). Дані відомості також відображені в Акті №340240 виставленому позивачем відповідачеві (т.1, а.с. 66).

Відтак, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач не тільки не заперечував проти дострокового припинення договору оренди, зокрема шляхом висловлення письмових заперечень наданих орендодавцю та/або орендарю, а навпаки у власних документах та позовній заяві фактично визнав, що такий договір є достроково припиненим з 16.02.2023.

Наведене відповідно спростовує помилкові твердження апелянта щодо неможливості, у даному випадку, дострокового припинення договору оренди за умов наведених у п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022.

Щодо доводів відповідача про несвоєчасне повернення відповідачем переданого в оренду майна та нарахування у зв`язку з цим неустойки, колегія суддів зазначає таке.

За умовами наведеними у п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022 якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з таких подій:

- отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору;

- отримання обласною військовою адміністрацією за місцезнаходженням орендованого майна заяви орендаря про дострокове припинення договору, якщо майно перебуває на визначеній території і за умови, що договір оренди не містить інформації про електронну пошту сторін, а за місцезнаходженням орендодавця відсутня можливість вручення листа.

Як вже було вказано вище, лист Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Рітейл Україна про дострокове припинення договору оренди був отриманий РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 16.02.2023, відтак саме з цієї дати, з урахуванням положень п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022 майно вважається повернутим з оренди.

Судова колегія також наголошує, що як відповідач у своєму листі про дострокове припинення договору, так й РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у листі від 19.07.2023 адресованому позивачеві посилались на вказані положення п. 5 постанови КМУ №634 від 27.05.2022, а орендодавець не заперечував проти того, що майно вважається повернутим саме з моменту отримання ним листа про дострокове розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець), у цьому випадку, позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім, як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, у постанові від 20.01.2021 у справі № 903/311/20.

Водночас згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/19019/20, від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

Так, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач у листі від 10.02.2023, який направлений як позивачеві, так й орендодавцю просив припинити договір оренди без можливості підписання акту повернення майна відповідно до постанови КМУ №634 від 27.05.2022.

Наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що орендодавець та/або балансоутримувач майна заперечував проти того, що майно вважається повернутим відповідачем без підписання відповідно акту приймання-передачі майна.

Відповідно, у даному випадку відповідач, з урахуванням положень постанови КМУ №634 від 27.05.2022 та відсутності заперечень з боку інших сторін за договором, обґрунтовано розраховував на те, що майно за договором оренди вважається таким, що повернуто без підписання сторонами акту приймання-передачі, з моменту отримання орендодавцем заяви про дострокове припинення договору.

Колегія суддів також наголошує на тому, що за умовами п.10.10. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-208 від 21.10.2009 обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендодавця.

Тобто, за умовами укладеного між сторонами договору, саме РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавець був зобов`язаний скласти відповідний акт приймання-передачі про повернення майна з оренди.

Однак, наявні матеріли справи не містять, а сторонами по справі не надано відповідного акту, а також доказів на підтвердження його направлення на підписання відповідачеві.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що у період з 16.02.2023 по 28.08.2023 в орендованих приміщеннях залишалось майно орендаря, тобто державне майно знаходилось в користуванні відповідача, з огляду на таке.

За умовами укладеного між сторонами договору, предметом оренди є нерухоме майно розташоване в будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу, що перебуває на балансі державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту).

Загально відомим, та таким, що не заперечується позивачем, є той факт, що в період дії воєнного стану, територія Одеського морвокзалу є закритою до відвідування та потребує отримання відповідних перепусток задля потрапляння на цю територію.

Отже, у силу незалежних від відповідача обставин, останній позбавлений можливості в будь-який час потрапити до майна, що перебувало у нього в оренди, зокрема задля вивезення власного майна, яке перебувало в приміщенні під час дії орендних відносин між сторонами.

А тому, на переконання колегії суддів, наявні у матеріалах справи заявки для видачі відповідачу перепусток для заїзду на територію порту для демонтажу та вивозу торгівельного обладнання та меблів з орендованого приміщення, роздруківка із Єдиної інформації системи ОМП щодо фактичного заїзду на територію Одеського морського порту працівників відповідача, а також акт обстеження об`єкта оренди, не може свідчить про користування відповідачем об`єкту оренди у період з 16.02.2023 по 28.08.2023.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки, а доводи апелянта таких висновків не спростовують.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/465/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 06.11.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.