Постанова

від 30.05.2024 по справі 2-335/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Кравець Д.І.

Єдиний унікальний номер справи № 2-335/11

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8103/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року про відмову у відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) про поділ будинку, стягнення компенсації і зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з житлового будинку в натурі та стягнення грошової компенсації,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 26 січня 2024 року звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.

В своїй заяві зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року частково задоволені позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 72 /100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (визначені конкретні приміщення), за ОСОБА_1 визнано право власності на 28 /100 частин домоволодіння за цією ж адресою, з визначенням конкретних приміщень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 14 600 грн. В іншій частині позовів відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2012 року.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 , спільна дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , під час подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 знайшла документи - інвентаризаційну справу , та інші технічні документи на будинок.

Заявниця вважає,що вказані документи є нововиявленими обставинами, які впливають на прийняте рішення.

У заяві просила:

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року.

Ухвалити нове судове рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж «Е», мансарду а4, в яку входить сходова клітка, передню, ванну,житлові кімнати площею 15,7 та 13.1 кв.м., кладову, вбиральню, кухню у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. У скарзі посилалася на те, що суд не виконав вимоги ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України апелянт та інші особи, які приймають участь у справі були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 30 травня 2024 року, за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, причини неявки в судове засідання від осіб, які приймають участь у справі до апеляційного суду не надходило. Представник ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Разом з тим, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

При цьому, положеннями ч. 3 ст. 424 ЦПК України передбачено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року частково задоволені позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 72 /100 частини домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 ( визначені конкретні приміщення), за ОСОБА_1 визнано право власності на 28 /100 частин домоволодіння за цією ж адресою, з визначенням конкретних приміщень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 14 600 грн . В іншій частині позовів відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2012 року.

Відповідно до положень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, визначений абзацом 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України (у чинній редакції п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України) місячний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленими ст. 73 ЦПК України (у чинній редакції ст. 127 ЦПК України). Встановлений абзацом 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України трирічний строк (в чинній редакції п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України) для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України (в чинній редакції п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України), є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Тобто, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що трирічний строк, визначений п. l ч. 2 ст. 424 ЦПК України, не є строком на подачу стороною заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а являє собою строк реалізації стороною взагалі права на можливість втручання в остаточне судове рішення з метою виправлення допущеної помилки, а тому за своєю правовою природою встановлений даною нормою строк (3 роки) є преклюзивним (присічним) і не може бути поновлений, незалежно від причин його пропуску.

Таким чином, наслідком пропущення трирічного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України, є відмова у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності пропуску цього строку.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 2-3923/11.

Так, у постанові зазначено, що частиною першою статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та вирішення цієї заяви судом першої інстанції) передбачено, що заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Встановлений абзацом 2 частини першої статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та вирішення цієї заяви судом першої інстанції) трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами по суті позовних вимог) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Аналогічний висновок міститься в рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України».

Суд встановив, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва набрало законної сили 31 жовтня 2012 року.

Із заявою про перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України ОСОБА_1 звернувся лише 26 січня 2024 року, тобто після спливу трирічного строку, який є присічним і поновленню не підлягає.

Враховуючи норми процесуального права, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами з огляду на те, що з моменту набрання рішенням законної сили, про перегляд якого ставить питання заявник, та до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з цією заявою пройшло більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності.

Посилання в апеляційній скарзі,що суд мав застосувати до її заяви вимоги ст. 185 ЦПК України є безпідставними з огляду на положення сит. 424 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова