Ухвала

від 03.06.2024 по справі 420/29614/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29614/23

УХВАЛА

28 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача адвоката Єренка Д.В., представника відповідача Малюченка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Бериславський машинобудівний завод до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2023 року Приватне акціонерне товариство Бериславський машинобудівний завод звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2023 року №00328260722, №00328310722, №00325920722, №00326430722.

Ухвалою від 06.11.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 05.02.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та з огляду на зазначення у прохальній частині позову рік прийняття оскаржуваних рішень "2023", питання строку звернення до суду залишилося поза увагою суду.

Під час судового розгляду справи з`ясувалося, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем 10.11.2021 року, а не 10.11.2023 року.

ПрАТ Бериславський машинобудівний завод у позові вказує, що ним здійснювалася процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №00328260722, №00328310722, №00325920722, №00326430722 шляхом звернення зі скаргою до ДПС України.

Позивач зазначає, що за результатами адміністративного оскарження його скарга була частково задоволена та рішенням ДПС України від 09.02.2022 №2571/6/99-00-06-01-01-06 скасовано ППР ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.11.2021 №00325920722 в частині нарахованого податку на доходи фізичних осіб у сумі 666617,09 грн. та у відповідній частині штрафні санкції та пеню, №00326430722 в частині нарахованого військового збору у сумі 55604,90 грн. та у відповідній частині штрафні санкції та пеню, а в іншій частині зазначені ППР та ППР ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10.11.2021 №00328260722, №00328310722 залишено без змін.

Зазначене рішення ДПС України від 09.02.2022 №2571/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги отримано позивачем 15.02.2022, про що свідчить відповідна відмітка на рішенні (а.с. 13, т. 6), та що підтверджує ПрАТ БМЗ у своїй позовній заяві.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з пп. 56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, у т.ч. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Щодо застосування п.56.19 ст.56 ПК України Верховний Суд виклав таку позицію.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 змінив попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Так, Верховний Суд зазначив, що є помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.

Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Разом з тим, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі справа №500/2486/19.

Одночасно Верховний Суд наголосив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Отже, як встановлено судом, відповідно до приписів пп. 56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження спірних рішень відповідача закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги - 15.02.2022 року.

Відповідно місячний строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 10.11.2021 року №00328260722, №00328310722, №00325920722, №00326430722 сплинув 15.03.2022 року.

Тоді як позивачем ПрАТ БМЗ позовна заява подана до суду лише 30.10.2023 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.

Згідно приписів ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У зв`язку з неподанням позивачем разом з позовом заяви про поновлення строку звернення до суду, ухвалою від 17.04.2024 року позивачу встановлено 10-денний строк на подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та доданням до заяви доказів поважності причин пропуску цього строку.

Повний текст ухвали суду від 17.04.2024 року представником позивача отримано 24.04.2024 року.

29.04.2024 року, у встановлений судом строк, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним.

Позивач вказав, що рішення відповідача за наслідком розгляду скарг позивача було отримано ним 15.02.2022 року, а тому позивач мав право звернутись до суду з позовом на оскаржувані ППР до 17.03.2022 року включно.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням країни агресора на територію України Президентом України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України 64/2022 затверджено Законом № 2102- IX від 24.02.2022).

Також, від початку російського вторгнення в Україну територія Херсонської області перебувала під ударами збройних сил Росії. У перший день вторгнення, 24 лютого 2022 року, російська армія перейшла адміністративний кордон Херсонської області з анексованим Кримом та розпочала окупацію регіону. На початку березня Збройні сили України втратили контроль над обласним центром - містом Херсон; російські війська окупували практично всю територію області.

У зв`язку з вищевикладеним, керівництвом ПрАТ Бериславський машинобудівний завод було прийнято рішення про призупинення діяльності, про що було видано відповідний наказ (наказ №24022022-01 від 24 лютого 2022 року).

На окупованих територіях України росіяни за допомогою місцевих колаборантів створюють окупаційні адміністрації, викрадають проукраїнських політиків, активістів, журналістів, вчиняють вбивства та катування цивільних мешканців. Зазначаємо, що територія, на якій розташований завод належить до територій які були окуповані країною агресором (м. Берислав).

На початку жовтня 2022 року російські оборонні рубежі в північних частинах області були зруйновані, і Україна успішно відвоювала близько 1200 км2 території. У листопаді 2022 року українські війська повернули місто Херсон та частину територій в тому числі м. Берислав. Після втрати Херсона в листопаді 2022 року російські окупаційні війська перенесли свій тимчасовий адміністративний центр до Генічеська.

Сьогодні Берислав напівпорожній. Зруйновані домівки, заміновані околиці, невідома доля десятків жителів забраних до підвалу, а ще відсутність газо-, водо- та електропостачання. Таким залишили по своєму відходу російські військові.

Позивач вказав, що після деокупації міста з дирекцією заводу зв`язались командування ЗСУ та рекомендували зупинити на певний період часу роботу підприємства, а людей по можливості не пускати на територію заводу, адже буде проходити масштабна робота по розмінування деокупованих територій. Окрім того, територія заводу була надана під потреби ЗСУ.

Починаючи з 11 листопада 2022 року, на території заводу розміщувались солдати ЗСУ, а також військова техніка, що стало підставою для винесення дирекцією наказу про продовження дії наказу №24022022-01 від 24.02.2022 про призупинення діяльності (наказ №11112022-01 від 11.11.2022).

Позивач зазначив, що після деокупації було встановлено масові розграблення майна заводу.

Тільки з жовтня 2023 року було надано дозвіл на відновлення роботи заводу та доступ до документації, що підтверджується наказом №10102023-01 про відновлення діяльності від 10.10.2023.

Починаючи з 23.10.2023 року, позивач розпочав активні дії з приводу відновлення документів та написання необхідних позовів, які були відкладені із-за воєнних дій.

Враховуючи викладені обставини, позивач вважав, що наявність воєнного стану, активних бойових дій на території України, окупація території Херсонської області, періодичних вимкнень електроенергії, відсутність співробітників, які мали вести бухгалтерію товариства, відсутність роботи та вкрай нестабільну ситуацію в цілому є поважними причинами пропуску на звернення до суду з зазначеним позовом, а тому просив суд поновити цей строк.

Суд вважає необґрунтованими вказані доводи позивача щодо неможливості потрапляння до офісного приміщення заводу, де зберігалася документація підприємства, у період, починаючи з грудня 2022 року, оскільки жодних доказів на підтвердження викладених вище обставин, окрім як наказів по підприємству щодо призупинення його діяльності, про наявність яких раніше суду не повідомлялося, позивач суду не надав.

Крім того, суд бере до уваги, що з моменту звільнення правобережжя Херсонщини у листопаді 2022 року, місячний строк звернення до суду також пропущений, оскільки з того моменту (листопад 2022) до подання позову до суду (жовтень 2023) минуло більше 10 місяців (усього строк звернення до суду пропущено на 1 рік та 8 місяців).

Крім цього, суд враховує, що переважну більшість доданих до позовної заяви матеріалів складають виписки з рахунку позивача в банківській установі, які позивач отримав в онлайн режимі, без доступу до офісного приміщення, та міг це зробити раніше, до жовтня 2023 року.

Також суд зауважує, що позивач до звернення до суду подавав скаргу до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на Акт перевірки.

Крім того, позивачем здійснювалася процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №00328260722, №00328310722, №00325920722, №00326430722 шляхом звернення зі скаргою до ДПС України, до якої додавалися письмові документи на обґрунтування скарги.

Отже, докази на обґрунтування обставин для подання позову позивач міг запитати як в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, так і в ДПС України (ті, які додавалися ним до відповідних скарг). У разі ж ненадання цих документів, подати разом з позовом клопотання про витребування доказів.

Також позивач міг звернутися з запитом на отримання документів до своїх контрагентів, реальність господарських відносин з якими в період, що перевірявся, заперечувалася контролюючим органом (ТОВ «Торговий дім «МАРКЕТМЕТ», ФОП ОСОБА_1 ).

Проте, доказів вчинення зазначених активних дій для звернення до суду у встановлені строки позивач до заяви про поновлення строку звернення до суду також не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, починаючи з грудня 2022 року, та відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.

Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За викладених обставин, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Бериславський машинобудівний завод до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України.

Керуючись ст.122, ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст. 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Бериславський машинобудівний завод до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2024 року.

Суддя В.В. Андрухів