Постанова

від 10.09.2024 по справі 420/29614/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29614/23Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Альонішко С.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00328260722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 447 507 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00328310722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 919 150 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00325920722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в частині сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування ПДФО до бюджету, в сумі 31 315,25 грн., з яких: штраф в розмірі 30 282,60 грн. та пеня у розмірі 1032,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00326430722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) військовий збір, в частині сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету, в суму 1230,03 грн., з яких: штраф в розмірі 1200,61 грн. та пеня у розмірі 29,45 грн.;

- присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840 грн. 00 коп.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року встановлено позивачу Приватному акціонерному товариству Бериславський машинобудівний завод строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено позивачу, що у разі неподання такої заяви або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, позовна заява буде залишена без розгляду.

29 квітня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій він просив визнати причини пропуску подання позову до суду 30.10.2023 року поважними; поновити строки для звернення до суду з позовом; прийняти позовну заяву до розгляду.

В заяві зазначено, що наявність воєнного стану, активних бойових дій на території України, окупація території Херсонської області, періодичних вимкнень електроенергії, відсутність співробітників, які мали вести бухгалтерію товариства, відсутність роботи та вкрай нестабільну ситуацію в цілому є поважними причинами пропуску на звернення до суду з зазначеним позовом, а тому просив суд поновити строк на звернення з позовом до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції; визнати причини пропуску подання позову до суду 30.10.2023 року поважними; поновити строки для звернення до суду з чинним позовом; передати справу на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідач надав до суду пояснення та документи в яких взагалі не містилась яка-небудь інформація про те, що юридичні особи, які були зазначені в акті перевірки, незаконно сформували податковий кредит, або здійснили нереальну господарську операцію. І тільки після вказаних обставин відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду. Апелянт зазначає, що наявність воєнного стану, окупація Херсонської області є більш ніж поважною причиною пропуску процесуального строку. Окрім того звертає увагу суду, що часткова деокупація територій Херсонської області не стала автоматично підставою поновлення роботи на підприємстві позивача, адже ракетні удари в тому числі по підприємству позивача фактично унеможливили реалізувати своє право доступу до суду. Вказує, що від початку російського вторгнення в Україну територія Херсонської області перебувала під ударами збройних сил Росії. У перший день вторгнення, 24 лютого 2022 року, російська армія перейшла адміністративний кордон Херсонської області з анексованим Кримом та розпочала окупацію регіону. На початку березня Збройні сили України втратили контроль над обласним центром містом Херсон; російські війська окупували практично всю територію області. Апелянт зазначає, що після деокупації міста з дирекцією заводу зв`язались командування ЗСУ та рекомендували зупинити на певний період часу роботу підприємства а людей по можливості не пускати на територію заводу, адже буде проходити масштабна робота по розмінування деокупованих територій. Окрім того, територія заводу була надана під нужди ЗСУ. І тільки з жовтня 2023 року було надано дозвіл на відновлення роботи заводу та доступ до документації. І вже починаючи з 23.10.2023 року позивач розпочав активні дії з приводу відновлення документів та написання необхідних позовів, які були відкладені із-за воєнних дій.

26 червня 2024 року до суду через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

10 вересня 2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Також, 10 вересня 2024 року до суду від представника апелянта надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене клопотання про участь представника апелянта у судовому засіданні в режимі відеоконференції не може бути задоволено, оскільки воно надійшло до суду вже після розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, починаючи з грудня 2022 року, та відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.

За приписами частин першої, другої, третьої означеної статті КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України вказано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В свою чергу, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Як встановлено судами, позивачем була застосована процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішення про часткове задоволення скарги позивача в порядку адміністративного оскарження спірних рішень податкового органу прийняте Державною податковою службою України 09 лютого 2022 року та отримане позивачем 15 лютого 2022 року, а до суду позивач звернувся 30 жовтня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням країни агресора на територію України Президентом України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України 64/2022 затверджено Законом № 2102- IX від 24.02.2022).

Від початку російського вторгнення в Україну територія Херсонської області перебувала під ударами збройних сил Росії. У перший день вторгнення, 24 лютого 2022 року, російська армія перейшла адміністративний кордон Херсонської області з анексованим Кримом та розпочала окупацію регіону. На початку березня Збройні сили України втратили контроль над обласним центром - містом Херсон; російські війська окупували практично всю територію області, у зв`язку з чим керівництвом ПрАТ Бериславський машинобудівний завод було прийнято рішення про призупинення діяльності, про що було видано відповідний наказ (наказ №24022022-01 від 24 лютого 2022 року).

Апелянт зазначає, що на окупованих територіях України росіяни за допомогою місцевих колаборантів створюють окупаційні адміністрації, викрадають проукраїнських політиків, активістів, журналістів, вчиняють вбивства та катування цивільних мешканців, територія, на якій розташований завод належить до територій які були окуповані країною агресором (м. Берислав).

На початку жовтня 2022 року російські оборонні рубежі в північних частинах області були зруйновані, і Україна успішно відвоювала близько 1200 км2 території. У листопаді 2022 року українські війська повернули місто Херсон та частину територій в тому числі м. Берислав. Після втрати Херсона в листопаді 2022 року російські окупаційні війська перенесли свій тимчасовий адміністративний центр до Генічеська.

Також на підтвердження позиції про поважну причину пропуску строку, апелянт вказує, що після деокупації міста з дирекцією заводу зв`язались командування ЗСУ та рекомендували зупинити на певний період часу роботу підприємства, а людей по можливості не пускати на територію заводу, адже буде проходити масштабна робота з розмінування деокупованих територій. Окрім того, територія заводу була надана під потреби ЗСУ.

Починаючи з 11 листопада 2022 року, на території заводу розміщувались солдати ЗСУ, а також військова техніка, що стало підставою для винесення дирекцією наказу про продовження дії наказу №24022022-01 від 24.02.2022 про призупинення діяльності (наказ №11112022-01 від 11.11.2022).

Після деокупації було встановлено масові розграблення майна заводу.

І тільки з жовтня 2023 року було надано дозвіл на відновлення роботи заводу та доступ до документації, що підтверджується наказом №10102023-01 про відновлення діяльності від 10.10.2023.

І вже починаючи з 23.10.2023 року, позивач розпочав активні дії з приводу відновлення документів та написання необхідних позовів, які були відкладені із-за воєнних дій.

На підтвердження своєї позиції, апелянт надає наказ від 24.02.2022 р. № 24022022-01 Про призупинення діяльності призупинено роботу всіх відділів ПрАТ Бериславський машинобудівний завод за адресою: м. Берислав Херсонської обл., вул. Введенська, 73, починаючи з 07 години 24 лютого 2022 р. (т. 7 а.с. 132), та наказ від 10.10.2023 р. № 10102023-01 Про часткове відновлення діяльності з 23.10.2023 р. 7.00 відновлено роботи деяких відділів ПрАТ Бериславський машинобудівний завод (т.7 а.с. 130).

Відмовляючи у поновленні строку на звернення до суду і визнаючи доводи позивача необґрунтованими, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки переважну більшість доданих до позовної заяви матеріалів складають виписки з рахунку позивача в банківській установі, які можна отримати в онлайн режимі, без доступу до офісного приміщення, тому міг зробити це раніше. Також суд першої інстанції зауважив, що позивач до звернення до суду подавав скаргу до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на Акт перевірки, і позивачем здійснювалася процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №00328260722, №00328310722, №00325920722, №00326430722 шляхом звернення зі скаргою до ДПС України, до якої додавалися письмові документи на обґрунтування скарги, тому докази на обґрунтування обставин для подання позову позивач міг запитати як в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, так і в ДПС України (ті, які додавалися ним до відповідних скарг). У разі ж ненадання цих документів, подати разом з позовом клопотання про витребування доказів.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що позивач міг звернутися з запитом на отримання документів до своїх контрагентів, реальність господарських відносин з якими в період, що перевірявся, заперечувалася контролюючим органом.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, та такими, що зроблені на припущеннях, оскільки відповідно до наказу від 10 жовтня 2023 року №10102023-01 часткове відновлення роботи ПрАТ «БМЗ» здійснено з 23 жовтня 2023 року. До цієї дати діяльність заводу була призупинена на підставі наказу. Інших відомостей про те, що керівник і працівники заводу мали можливість працювати з документами, робити запити поза межами офісу матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що ще десь, крім офісного приміщення, містилась інформація щодо господарської діяльності заводу і їх контрагентів, угод тощо, яка би допомогла апелянту витребувати необхідну інформацію (період, назву контрагентів, договори) у банку або у когось іншого, про що зазначає суд першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що апелянтом надано беззаперечні докази, які підтверджують реальну відсутність можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання рішення за результатами розгляду скарги.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Колегія суддів звертає увагу, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Крім цього, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначено що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Однак такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.

Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апелянта дають підстави вважати про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі та наявність підстав для його поновлення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не були враховані сукупність обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

З урахуванням правових висновків Верховного суду, колегія апеляційного суду вважає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, слід зазначити, що при обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6§1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик