Постанова

від 23.05.2024 по справі 400/13316/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13316/23

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.

рішення суду 1 інстанції прийнято у

м.Миколаїв, 16 січня 2024 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:Танасогло Т.М.,

суддів:Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

секретар судового засідання Недашковська Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання дій протиправними; скасування п. 1 Вимоги, оформленої листом від 29.09.2023 року № 151404-14/2001-2023,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (далі відповідач), в якому просив:

-визнати дії Управління Південного офісу Державної аудиторської служби України при складанні п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства» протиправними та незаконними;

-скасувати п. 1 Вимоги (забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України), оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірна вимога містить лише припис про забезпечення відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, проте у викладеній редакції вимога не відповідає приписам п. 50 Порядку № 550 та не містить реальних шляхів і способу усунення визначеного порушення та притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні. Позивач посилається на ту обставину, що в Акті ревізії зроблено висновок про порушення вимог абз. 2 пп. 5 п. 1 розпорядження КМУ від 29.04.22 р. № 341-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» та абз. 2 пп. 5 п. 1 розпорядження КМУ від 03.06.22 р. № 442-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» в

частині проведення виплати коштами резервного фонду державного бюджету додаткової премії працівникам позивача, проте позивач зазначає, що він не є суб`єктом, на який поширюється дія зазначених постанов. Також зазначає, що розмір додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області, які виконували обов`язки безпосередньо в районах ведення бойових дій, не мав постійного характеру і не міг бути передбачений під час складання проекту бюджету на 2022 р. Позивач звертає увагу на ту обставину, що до обґрунтованості здійснення виплат премій працівникам за рахунок загального фонду державного бюджету у відповідача зауважень не виникло.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених ним у відзиві на позов.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, позов 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404- 14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства», яким вимагалось забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

У задоволенні вимоги про визнання дії Управління Південного офісу Державної аудиторської служби України при складанні п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404- 14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства» протиправними та незаконними, відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудистлужби користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 684 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав на указане рішення суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цього позову.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на приписи Положення про 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області зазначає, що оскільки указаний орган є розпорядником бюджетних коштів, він виступає безпосереднім суб`єктом бюджетних правовідносин.

Апелянт також звертає увагу, що під час ревізії було встановлено, що працівникам З Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області які безпосередньо не залучались до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів в районах ведення бойових дій, проведено виплату додаткової премії на суму 289,57 тис.грн. При цьому, порядок використання коштів з резервного фонду державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. З 01.03.22 р. Кабінетом міністрів України було прийнято «Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану», який діяв до 07.01.23 р. Відповідно до вказаного Порядку, в умовах воєнного стану виділення коштів з резервного фонду бюджету здійснюється за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, місцевої державної чи військової адміністрації, виконавчого органу відповідної ради, у якому визначаються, окрім іншого, напрям використання коштів з резервного фонду бюджету. В 2022 р. Державній службі з надзвичайних ситуацій кошти з резервного фонду державного бюджету виділялись на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України № 238-р від 22.03.22 р.; № 296-р від 19.04.22 р.; № 302-р від 19.04.22 р.; № 341-р від 29.04.22 р.; № 442-р від 03.06.22 р. Кожним з цих розпоряджень Кабінетом Міністрів України було визначено напрям використання коштів з резервного фонду бюджету. Коштів резервного фонду на оплату праці не атестованим працівникам за КЕКВ 2111 позивачу не виділялось.

Окрім того, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неконкретизованість вимоги відповідача щодо усунення виявлених порушень, оскільки в оскаржуваній вимозі визначено два конкретні пункти, виконання яких має забезпечити усунення виявлених недоліків. До того ж, деякі пункти вимоги позивачем були виконані, а саме до державного бюджету відшкодовано 11,29 і 6,38тис.грн. (виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу ЗДПРЗ проведеної з недотриманням постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. та відшкодування зайвих витрат заподіяних внаслідок придбання товарів із завищеною вартістю).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення з мотивів відсутності у доводах скаржника спростувань висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

За приписами ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області за період з 01.01.22 р. до 31.03.23 р.

За результатами заходу державного фінансового контролю складено акт ревізії від 15.09.23 р. № 15-14-11/19, який позивачем підписано із запереченнями, але заперечення не були прийняті.

Зі змісту акту вбачається, що відповідачем було виявлено порушення, а саме всупереч вимогам ч.1 ст.24 Бюджетного кодексу України, абз. 2 п.п. 5 п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 341-р та абз. 2 п.п. 5 п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 442-р коштами резервного фонду державного бюджету проведена виплата премій працівникам 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (бухгалтерам та діловоду), які безпосередньо не долучались до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів в районах бойових дій, у травні-грудні 2022 р. на загальну суму 241 750 грн., на яку нараховано ЄСВ в сумі 47 816 грн. Внаслідок чого загальна сума бюджетних коштів склала 289 566 грн.

Позивачу була направлена вимога щодо усунення порушень законодавства № 151404-14/2001-2023 від 29.09.23 р., відповідно до якої п. 1 від позивача вимагалось: «Забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам 3 ДПРЗ в сумі 289,57 тис. грн. (з нарахуваннями), проведеної не за напрямами, визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України».

Не погоджуючись з отриманою вимогою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача щодо незаконного використання коштів з резервного фонду на преміювання працівників є необґрунтованим , спірна вимога винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою, у зв`язку із чим вбачав підстави для визнання протиправним та скасування п.1 Вимоги.

При цьому, оскільки права позивача порушено не діями відповідача, при складанні п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства», а індивідуально-правовим актом - вимогою (п. 1 вимоги), суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправними таких дій.

Колегія суддів вважає вірними та обґрунтованим висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, виходячи з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі-орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого (далі-Положення № 43).

Згідно з приписами п. 1 Положення №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення № 43).

Вимогами абз.1-3 п.1 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 визначено, що Південний офіс Держаудитслужби (далі-Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Миколаївській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі управління).

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Підпунктом 3 Положення про управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 12.10.2016 № 8, встановлено, що основним завданням Управління є реалізація повноважень Офісу на території Миколаївської області.

Управління відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель (підпункт 2 пункту 4 вищенаведеного Положення).

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями на проведення інспектування (ревізій) позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону № 2939-XII порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч.1 ст.4 Закону № 2939-ХІІ).

Також, у розумінні п.2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (абзац перший пункту 46 Порядку № 550).

За приписами ч.2 ст.15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Пункт 16 Порядку визначає, що ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає встановлення відповідності законодавству установчих, фінансових, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної, фінансової та бюджетної звітності, господарських договорів, розпорядчих та інших документів об`єкта контролю, пов`язаних із плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). Надання документів об`єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об`єкта контролю чи його заступником у строк, який зазначається посадовими особами органу державного фінансового контролю у вимозі про надання документів та встановлюється з урахуванням запитуваного обсягу таких документів.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що в ході ревізії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області досліджувалось питання використання коштів резервного фонду державного бюджету в частині додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу цивільного захисту та оплати праці окремим категоріям працівників.

01.03.2022 р. Кабінетом міністрів України було прийнято «Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану» №175, який діяв до 07.01.2023 р.

Так, згідно указаного вище Порядку №175, в умовах воєнного стану виділення коштів з резервного фонду бюджету здійснюється за рішенням відповідно КМУ, місцевої державної чи військової адміністрації, виконавчого органу відповідної ради, у якому визначаються, окрім іншого, напрям використання коштів з резервного фонду бюджету.

На підставі розпоряджень КМУ № 238-р від 22.03.22 р.; № 296-р від 19.04.22 р.; № 302-р від 19.04.22 р.; № 341-р від 29.04.22 р.; № 442-р від 03.06.22 р. Державній службі з надзвичайних ситуацій в 2022 р. виділялись кошти з резервного фонду державного бюджету.

Так, за твердженнями скаржника, напрямом використання коштів резервного фонду, виділених Розпорядженнями № 341-р та № 442-р є здійснення оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів.

При цьому, у ході проведення ревізії, були перевірені документи, які підтверджують залучення працівників 3 ДПРЗ до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів, а саме: накази по особовому складу з адміністративно-кадрових питань, з основної діяльності «Про залучення для виконання завдань за призначенням», рапорти та подорожні листи) і встановлено, що відповідачем були включені до наказів працівників, які не були залучені безпосередньо до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в районах ведення бойових дій.

Ревізією було встановлено виплату з резервного фонду державного бюджету як додаткове преміювання протягом травня-грудня 2022 року працівників, які фактично здійснювали свої посадові обов`язки на робочих місцях та не були безпосередньо залучені до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в районах ведення бойових дій, що безпосередньо і послугувало підставою для складення Вимоги.

Оцінюючи такі обґрунтування та мотиви скаржника, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 341-р. та від 03.06.2022 № 442-р. не містять вимог щодо підтвердження участі того чи іншого працівника в передбачених заходах.

Як наслідок, документи для визначення (підтвердження) участі/не участі того чи іншого працівника, що забезпечували діяльність позивача, не оформлялись і преміювання здійснювалось працівникам, які виконували обов`язки з додатковим навантаженням та роботи по забезпеченню документообігу, обліку руху гуманітарної та благодійної допомоги, тощо, безпосередньо в районах ведення бойових дій і на територіях, які зазнавали обстрілів.

Окрім того, у відповідності до абз.3 п.5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 341-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі Розпорядження № 341-р) Міністерству внутрішніх справ виділено 28102234,7 тис. гривень, у тому числі Державній службі з надзвичайних ситуацій за програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту» 1293908,4 тис. гривень, з них 1173908,4 тис. гривень для здійснення виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу цивільного захисту та оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів; 120000 тис. гривень для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.06.2022 № 442-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі Розпорядження № 442-р) Міністерству внутрішніх справ виділено 34382852,6 тис. гривень, у тому числі Державній службі з надзвичайних ситуацій за програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту» 2483073,5 тис. гривень, з них 2208531,5 тис. гривень для здійснення виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу цивільного захисту, а також оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів; 274542 тис. гривень для матеріально-технічного забезпечення.

Відтак, одним з напрямів використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України Розпорядженням № 341-р і Розпорядженням № 442-р за бюджетною програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту» визначено здійснення оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Перелік інших невідкладних робіт вказаними розпорядженнями не встановлений.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оплата праці за рахунок коштів з резервного фонду Державного бюджету України відповідно до Розпорядження № 341-р і Розпорядження № 442-р могла бути проведена працівникам, оплата праці яких здійснюється за бюджетною програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту», за умови, що ці працівники:

- працювали у період, за який здійснюється виплата заробітної плати, в районах ведення бойових дій;

- залучались до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Також, як ґрунтовно відзначив суд першої інстанції, позивач не є безпосереднім розпорядником коштів і при преміюванні працівників, які не були залучені безпосередньо до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в районах ведення бойових дій, преміювались з урахуванням листів від ДСНС України до Головного управління ДСНС у Миколаївській області щодо надання пропозицій преміювання працівників ГУ ДСНС, які виконували обов`язки безпосередньо в районах ведення бойових дій, а також на територіях, які зазнали обстрілів з метою підвищення соціального захисту.

Так, 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області знаходиться на території Баштанського району Миколаївської області в м. Баштанка, тобто на території ведення бойових дій та на території, яка зазнавала обстрілів.

Усі преміювання працівників ГУ ДСНС, які забезпечували роботу установи, але безпосередньо не брали участі у гасінні пожеж погоджувалися з розпорядником бюджетних коштів Державною службою з надзвичайних ситуацій, що підтверджено матеріалами справи.

Однак, указані вище обставини контролюючи орган безпідставно не взяв до уваги.

Підсумовуючи наведене, висновок апелянта щодо незаконного використання коштів з резервного фонду на преміювання працівників саме позивачем є необґрунтованим, оскільки таке використання у всіх випадках здійснювалося з дозволу розпорядника коштів.

Доводи апелянта не спростовують такого висновку суду першої інстанції.

Разом з цим, судова колегія відзнача, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 15 Закону № 2939-XIІ, згідно з якими законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються, Верховний Суд у постанові від 8 травня 2018 р. у справі № 826/3350/17 досліджував питання: якою є правова природа «законної вимоги» контролюючого органу, її правове навантаження.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

Відповідно до встановлених обставин справи, у спірній Вимозі орган державного фінансового контролю не зазначив спосіб, який підлягає відновленню та до якої відповідальності притягненню винні особи, не вказано які саме заходи позивач має вчинити для відшкодування втрат матеріальних ресурсів, заподіяних внаслідок порушення.

Судова колегія звертає увагу, що вимога органу державного фінансового контролю приймається з метою корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства шляхом усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких необхідно вжити уповноваженій особі для усунення порушень.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи необхідно вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність спірної Вимоги (п.1) критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а відтак і про наявність достатніх підстав у суду першої інстанції для визнання протиправною та скасування п.1 Вимоги, оформленої листом № 151404- 14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства», яким вимагалось забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, оскільки за наслідком апеляційного перегляду справи не підтверджено правомірності складення такої вимоги.

Правова позиція суду першої інстанції з якою погоджується апеляційний суд узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною зокрема у постанові від 6 серпня 2020 р. у справі № 826/6254/17, в постанові від 14 грудня 2020 р. в справі № 200/7584/19-а.

Апелянтом не спростовано вищенаведеного висновку суду першої інстанції, не доведено під час апеляційного перегляду правомірності прийняття спірної Вимоги (п.1).

Також, є вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги в частині про визнання дій відповідача при складанні п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29.09.23 р. «Щодо усунення порушень законодавства» протиправними та незаконними, оскільки права позивача порушено не діями відповідача, які є повноваженням відповідача, а індивідуально-правовим актом - вимогою (п. 1 вимоги), порушень з боку відповідача під час наявності повноважень щодо проведення інспектування.

Апеляційна скарга позивача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог чи давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд за наслідком перегляду судового рішення у цій справі приходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, адже викладені у ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог 3 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Миколаївській області.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №400/13316/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024р.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов