Ухвала

від 02.07.2024 по справі 400/13316/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 липня 2024 року

м. Київ

справа №400/13316/23

адміністративне провадження № К/990/24630/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №400/13316/23 за адміністративним позовом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання дій протиправними; скасування п. 1 Вимоги, оформленої листом від 29 вересня 2023 року № 151404-14/2001-2023,-

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати дії Управління Південного офісу Державної аудиторської служби України при складанні пункту 1 Вимоги, оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29 вересня 2023 року «Щодо усунення порушень законодавства» протиправними та незаконними;

- скасувати пункту 1 Вимоги (забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України), оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29 вересня 2023 року «Щодо усунення порушень законодавства».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, позов 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404- 14/2001-2023 від 29 вересня 2023 року «Щодо усунення порушень законодавства», яким вимагалось забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Предметом оскарження у цій справі є протиправний, на думку позивача, пункт 1 Вимоги (забезпечити відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в сумі 289,57 тис. грн., (з нарахуваннями) проведеної не за напрямами визначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України), оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29 вересня 2023 року «Щодо усунення порушень законодавства».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрито провадження у справі № 400/13316/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

На обґрунтування цих підстав касатор посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо підпункту 5 пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" від 29 квітня 2022 року №341-р та від 03 червня 2022 року №442-р.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок відповідача щодо незаконного використання коштів з резервного фонду на преміювання працівників є необґрунтованим, спірна вимога винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою, у зв`язку із чим вбачали підстави для визнання протиправним та скасування п.1 Вимоги. При цьому, оскільки права позивача порушено не діями відповідача, при складанні п. 1 Вимоги, оформленої листом № 151404-14/2001-2023 від 29 вересня 2023 року «Щодо усунення порушень законодавства», а індивідуально-правовим актом - вимогою (п. 1 вимоги), суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправними таких дій.

При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 200/7584/19-а щодо застосування положень частини другої статті 15 Закону України №2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пунктів 46 і 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, є загальними та регулюють забезпечення відшкодування до державного бюджету виплати додаткової премії працівникам ДСНС.

Водночас скаржником не наведено належних обґрунтувань щодо порушення судами попередніх інстанцій положень підпункту 5 пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" від 29 квітня 2022 року №341-р та від 03 червня 2022 року №442-р.

Зокрема, судами попередніх інстанцій установлено, що позивач не є безпосереднім розпорядником коштів і при преміюванні працівників, які не були залучені безпосередньо до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в районах ведення бойових дій, преміювались з урахуванням листів від ДСНС України до Головного управління ДСНС у Миколаївській області щодо надання пропозицій преміювання працівників ГУ ДСНС, які виконували обов`язки безпосередньо в районах ведення бойових дій, а також на територіях, які зазнали обстрілів з метою підвищення соціального захисту. Усі преміювання працівників ГУ ДСНС, які забезпечували роботу установи, але безпосередньо не брали участі у гасінні пожеж погоджувалися з розпорядником бюджетних коштів Державною службою з надзвичайних ситуацій, що підтверджено матеріалами справи.

Касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій надавали оцінку спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для їх формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 09 жовтня 2018 року щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява № 26293/18), в якій заявницею оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності, указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні суду першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 400/13316/23 за адміністративним позовом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання дій протиправними; скасування п. 1 Вимоги, оформленої листом від 29 вересня 2023 року № 151404-14/2001-2023.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак А.Г. Загороднюк