Постанова

від 04.06.2024 по справі 140/33747/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33747/23 пров. № А/857/25823/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, прийняту суддею Волдінер Ф.А., м. Луцьк у справі № 140/33747/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області (далі ТУ ССО у Волинській області, відповідач), про визнання протиправними дії ТУ ССО у Волинській області щодо відмови в здійсненні перерахунку вислуги років у календарному та пільговому обчисленні на момент звільнення зі служби, яка становила на момент звільнення в пільговому обчисленні - 25 років 00 місяців 04 днів та внесення відповідних змін до наказу про звільнення № 30 о/с від 23.01.2023; зобов`язання ТУ ССО у Волинській області перерахувати при звільненні зі служби 27.01.2023 та зарахувати до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ та національній поліції, з врахуванням часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції - 00 років 08 місяців 18 днів без врахування календарної вислуги (періоди перебування на посадах в ОВС з 05.11.2002 по 12.08.2003 та АТО з 21.08.2014 по 21.09.2014), а також врахування періоду навчання з 01.09.1995 по 22.06.2000 у цивільному закладі вищої освіти з розрахунку шість місяців за один рік - 02 роки 04 місяців 00 днів. Вислуга років на момент звільнення становить - 25 років 00 місяців 04 дні з внесенням відповідних змін до Наказу № 30 о/с від 23.01.2023; зобов`язання відповідача підготувати та скерувати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відповідні матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до положень п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови КМУ від 17 липня 1992 № 393.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом спірних правовідносин є незгода позивача із порядком обрахунку ТУ ССО у Волинській області строку перебування позивача на державній службі (вислуги років) на момент звільнення ОСОБА_1 , а, відтак, спір є таким, що пов`язаний із проходженням та звільненням з публічної служби.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист його права щодо проходження публічної служби, то у спірних правовідносинах слід застосовувати саме місячний строк звернення до суду встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржує протиправні дії відповідача, щодо позбавлення його соціальних гарантій та прав на належне пенсійне забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а не оскарження дій про звільнення з публічної служби, тому місячний строк звернення до суду визначений ч.5 ст.122 КАС України не застосовується в даній справі. Вважає, що застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 122 КАС України.

Зазначає, що 24.04.2023 звертався до ТУ ССО у Волинській області з листом про здійснення перерахунку вислуги років.

19.05.2023 відповідачем відмовлено в задоволені заявлених вимог.

А тому, саме з цієї дати дізнався про порушення своїх прав.

Із даним позовом звернувся до суду 13.11.2023, тобто у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.04.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ТУ ССО у Волинській області з вимогою про здійснення перерахунку вислуги років у календарному та пільговому обчисленні на момент його звільнення (27.01.2023).

19.05.2023 відповідачем відмовлено в задоволені заявлених вимог. Із даним позовом позивач звернувся до суду 13.11.2023.

Ухвалою від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху в зв`язку із недотриманням позивачем строку звернення до суду із цим позовом та надано строк на подання до суду заяви про поновлення вказаного строку із вказанням підстав для поновлення строку та доказів поважності причин пропуску цього строку.

30.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначає, що у позовній заяві ним оскаржуються протиправні дії ТУ ССО у Волинській області щодо відмови в здійсненні перерахунку вислуги років у календарному та пільговому обчисленні на момент звільнення зі служби судової охорони, яка становила на момент звільнення в пільговому обчисленні - 25 років 00 місяців 04 днів та внесення відповідних змін до наказу про звільнення № 30 о/с від 23.01.2023, що необхідно позивачу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393.

Наголошує, що оскаржує протиправні дії відповідача, щодо позбавлення його соціальних гарантій та прав на належне пенсійне забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а не оскарження дій про звільнення позивача з публічної служби.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, змістом спірних правовідносин є незгода позивача із порядком обрахунку ТУ ССО у Волинській області строку перебування позивача на державній службі (вислуги років) на момент звільнення. Відносини щодо призначення позивачу пенсійних виплат хоч і пов`язані із спірними, однак становлять окремий склад правовідносин.

З доданої до адміністративного позову заяви від 20.04.2023 вбачається, що її змістом є незгода з порядком обрахунку при звільненні позивача вислуги років та прохання здійснити перерахунок такої вислуги і направити відповідні документи до органів пенсійного фонду для призначення пенсії. При цьому заяву обґрунтовано тими ж доводами та підставами, що й даний позов, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відтак, твердження позивача про те, що ним оскаржуються протиправні дії відповідача, які виразилися у відмові здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, колегія суддів також не приймає до уваги.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.5 КАС Українипередбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленомуКАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За змістом ч.1ст.45 КАС Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другоїстатті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьоїстатті 122 КАС Українивизначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятоїстатті 122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже,КАС Українипередбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Апеляційний суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Апеляційний суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Звернення позивача 20.04.2023 до відповідача та подальшого отримання позивачем листа відповідача від 19.05.2023 не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Разом з тим, на момент звернення до відповідача, позивачу достеменно було відомо про порушення його прав та інтересів, а, відтак, строк звернення до суду із даним позовом слід обраховувати починаючи з 21.04.2023.

Також, правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 звернувшись до суду 13.11.2023, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції канцелярії суду, пропустив місячний строку звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем пропущено і шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки такий закінчився 21.10.2023, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно дост.123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачу (залишити таку без розгляду).

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, а наведені причини не є поважними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно дост.316 КАС Україниапеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 243, 308,312,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, у справі № 140/33747/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар