Ухвала

від 28.05.2024 по справі 460/9966/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2024 року

м. Київ

справа №460/9966/23

адміністративне провадження №К/990/18952/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час відсторонення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної податкової служби України «Про порушення дисциплінарного провадження» від 07 березня 2023 року №152;

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної податкової служби України «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 14 квітня 2023 року №8-дс, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області;

- виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання обов`язків.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 14 квітня 2023 року № 8-дс. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 21 серпня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ГУ ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 07 березня по 14 квітня 2023 року в розмірі 30201,47 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України. Змінено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 460/9966/23 та зазначено: вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року. У задоволенні решти вимог апеляційних скарг відмовлено.

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

15 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/9966/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник повторно зазначає пункти 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України заявнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

Проте, заявником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази.

Так, частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини другої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

На стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, не врахував роз`яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 26 квітня 2024 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, заявнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44, 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час відсторонення залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська