Постанова

від 28.05.2024 по справі 460/7533/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

справа № 460/7533/20

адміністративне провадження № К/990/9139/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року (головуючий суддя Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.) у справі № 460/7533/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (далі також позивач або ТОВ «Рівненський МЖК», товариство) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 628-ДК/246Пр/03/01/-20 від 03 вересня 2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 628-ДК/246Пр/03/01/-20 від 03 вересня 2020 року.

14 квітня 2022 року від відповідача на адресу суду надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року і прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

16 травня 2022 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду 27 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовою особою відповідача безпідставно складено припис, яким зобов`язано ТОВ «Рівненський МЖК» звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:016012:0099 або посвідчити право користування (власності) вказаної земельної ділянки.

Позивач вважає вказані висновки безпідставними, так як купи глини, які відповідач кваліфікує як самовільне зайняття частини земельної ділянки, були розміщені протягом 2008-2010 років внаслідок проведення будівельних робіт на земельній ділянці площею 96100 кв. м., яка в той період перебувала в оренді у ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі договору оренди.

Вказує на те, що в акті перевірки відсутнє обґрунтування на підставі чого зроблено висновок про самовільне зайняття частини земельної ділянки саме площею 0,30 га, а не будь-якої іншої площі, як і не долучено плану-схеми земельної ділянки, яка за твердженнями відповідача, самовільно зайнята позивачем.

В свою чергу відповідач у відзиві зазначив, що під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 площею 3,49 га, яка розташована на території Рівненської міської ради, встановлено, що ТОВ «Рівненський МЖК» в особі директора ОСОБА_1 під час проведення підготовчих будівельних робіт вийшло за межі земельної ділянки, яка перебуває у позивача в оренді, шляхом навезення куп глини.

Стверджує, що цим товариством самовільно зайнято частину земельної ділянки площею 0,30 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, що підтверджується фотознімками земельної ділянки, зробленими інспектором під час перевірки, та зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки № 628-ДК/193АО/10/01/-20 від 03 вересня 2020 року та акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 03 вересня 2020 року № 628ДК/497АП/09/01/-20.

Також зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 03 вересня 2020 року № 628ДК/0000297По/08/01/-20 керівника ТОВ «Рівненський МЖК» ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі також КУпАП), та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що був оплачений згідно квитанції № ПН1116869 від 14 вересня 2020 року.

Зауважує, що до акта перевірки та акта обстеження земельної ділянки від 03 вересня 2020 було додано план-схему земельної ділянки, яка була об`єктом перевірки, у вигляді викопіювання.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 03 вересня 2020 року, на яку посилається відповідач, не є постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а тому не є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду.

Зауважує, що правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення є предметом спору у справі № 308/9519/20.

Стверджує, що в акті обстеження від 03 вересня 2020 року не зазначено про те, яким чином посадовою особою відповідача здійснено вимірювання площі нібито самовільно зайнятої частини земельної ділянки, та не долучено будь-якого плану-схеми земельної ділянки, а у відповідному розділі акта стоїть знак прочерку.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що в акті обстеження земельної ділянки від 03 вересня 2020 року та акті перевірки від 03 вересня 2020 року в розділі «план-схема земельної ділянки» відсутній знак прочерку.

Наголошує, що сплата штрафу директором ОСОБА_1 свідчить про визнання нею вчинення дій ТОВ «Рівненський МЖК», описаних в акті обстеження земельної ділянки та акті перевірки, протоколі, приписі та постанові про накладення адміністративного стягнення, а також про згоду із накладеним адміністративним стягненням.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено таке.

27 серпня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Рівненській області винесено наказ від 27 серпня 2020 року № 628-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», яким доручено старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області - начальнику відділу контролю за використанням та охороною земель у Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Володимиру Грошко у термін з 27.08.2020 по 09.09.2020 здійснити захід державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів стосовно земельної ділянки комунальної форми власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, площею 3,49 га, яка розташована на території Рівненської міської ради.

За результатами перевірки старшим державним інспектором складено акт перевірки дотримання земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 628ДК/497АП/09/01/-20 від 03 вересня 2020 року (далі - акт перевірки) та акт обстеження земельної ділянки № 628-ДК/193АО/10/01/-20 від 03 вересня 2020 року (далі - акт обстеження), за змістом яких встановлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру в комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради знаходиться земельна ділянка площею 3,49 га з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099, із земель житлової та громадської забудови, яка розташована в районі вулиць Гагаріна, Струтинської в місті Рівному.

У вказаних актах старшим державним інспектором також зазначено, що під час проведення перевірки, з виїздом на місце, було встановлено, що ТОВ «Рівненський МЖК» в особі директора ОСОБА_1 під час проведення підготовчих будівельних робіт на земельній ділянці шляхом навезення куп глини вийшло за межі земельної ділянки, яка перебувала у них в оренді для будівництва та обслуговування житлового комплексу, і самовільно зайняло частину земельної ділянки площею 0,30 га з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099, із земель житлової та громадської забудови, комунальної форми власності. Зазначеними діями директор товариства ОСОБА_1 допустила порушення вимог земельного законодавства, а саме статей 125 і 126 Земельного кодексу України ( далі також ЗК України), відповідальність за що передбачена пунктом б статті 211 ЗК України та статтею 531 КУпАП.

На виконання положень статті 53-1 КУпАП старшим державним інспектором Грошко В.І. 03 вересня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення за № 628ДК/0000297П/07/01/-20, за результатами розгляду якого 03 вересня 2020 року винесено постанову № 628ДК/0000297ПО/08/01/-20 про визнання гр. ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (далі також постанова).

07 вересня 2020 року старшим державним інспектором також проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної територіальній громаді міста Рівного внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,30 га з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 із земель житлової та громадської забудови за адресою: місто Рівне, район вулиць Гагаріна, Струтинської та визначено заподіяну шкоду в розмірі 32 181,60 грн.

Для усунення наслідків виявленого порушення старшим державним інспектором 03 вересня 2020 року видано припис № 628-ДК/246Пр/03/01/-20 (далі також припис), в якому позивачу поставлено вимогу: «В тридцяти денний термін вжити заходи щодо усунення виявленого порушення, а саме: звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 або посвідчити право користування (власності) вказаної земельної ділянки. Термін до 03.10.2020" та про виконання припису повідомити до 07.10.2020 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Вказаний припис отримано позивачем 03 вересня 2020 року, що не заперечується представниками обох сторін.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не здійснював самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 після припинення права її оренди у 2011 році та після цього не розміщував на ній будь-які купи глини.

На думку судів, вчинення товариством будь-яких дій щодо використання земельної ділянки після 2011 року контролюючий орган не встановив.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено про відсутність повноважень у представника позивача-адвоката Грабовського В.А. на підписання позовної заяви, оскільки останнім додано лише довіреність від 14 травня 2019 року, проте догорів про надання правової допомоги в матеріалах справи відсутній.

З покликанням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 зазначає, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, недостатньо.

Вважає, що позовна заява у цій справі підлягала поверненню як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Стверджує, що під час перевірки було виявлено вихід позивачем за межі земельної ділянки, яка перебуває в оренді, шляхом завезення купи глини, що підтверджується фотознімками земельної ділянки, зробленими під час перевірки.

З покликанням на фотознімки, наполягає на тому, що насипання глини здійснювалось у недавній період часу, що підтверджується наявністю відносно свіжих слідів техніки (протекторів шин), якою відбулось її завезення, відсутність рослинності на вказаній земельній ділянці.

На думку скаржника, за проміжок часу 10-12 років (як на цьому наполягає позивач) вказана земельна ділянка, зокрема купи глини, мали б зовсім інший зовнішній вигляд, без слідів техніки та вкриті рослинністю.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій наведеним обставинам не надали належної оцінки та не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню у цій справі, зокрема статті 125,126 ЗК України та стаття 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі також Закон № 963-IV).

Водночас вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано покликався на наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 грудня 2018 року № 216.

Наполягає на тому, що вказане правопорушення було виявлене та зафіксоване саме під час проведення перевірки 03 вересня 2020 року, відповідно інформація про час виникнення правопорушення міститься в акті обстеження, акті перевірки та протоколі від 03 вересня 2020 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що позовна заява у цій справі підписана представником позивача адвокатом Грабовським В.Я., якій діяв на підставі довіреності.

Стверджує, що адвокат Гробавський В.А. мав достатньо повноважень для представництва інтересів позивача у цій справі, в тому числі на підписання позову.

Водночас, з покликання на правову позицію ВПВС у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18, зазначає, що надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером норми КАС України не вимагають.

Також зазначає, що посилання скаржника на висновок ВПВС у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 є недоречним, оскільки правовідносини не є подібними.

Наполягає на тому, що після повернення у 2011 році із оренди земельної ділянки площею 30 000 м2, яка станом на сьогоднішній день сформована у земельну ділянку площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 ТОВ «Рівненський МЖК» будь-яких робіт на такій земельній ділянці не здійснювало та в подальшому не висипало ґрунт із земельних ділянок, що залишилися в оренді у товариства.

Вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що на купах глини, в яких відсутній родючий шар ґрунту, що був знятий у 2008 році, протягом 10 років повинна була з`явитись рослинність.

На думку позивача, відсутність рослинності на глині зумовлена тим фактом, що на такому ґрунті рослинність не проростає через її твердість та нездатність пропускати вологу.

Також акцентує увагу на тому, що надані фотознімки не містять дати їх створення, відсутні відомості щодо особи, якою здійснювалось фотографування; їх огляд не дає підстави для висновку щодо місця розташування куп глини саме на земельній ділянці за номером 5610100000:01:012:0099.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом спору в межах цієї справи є припис відповідача, яким зобов`язано позивача звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 або посвідчити право користування (власності) вказаної земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Суть і завдання земельного законодавства визначено положеннями статті 4 ЗК України, згідно із якою земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин; завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 ЗК України).

Закон № 963-IV визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 2 Закону № 963-IV визначені основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель, до яких належать:

забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель положеннями статті 3 цього ж Закону визначено, зокрема:

забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами;

повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України;

поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання та охорони земель.

Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель регламентовані положеннями статті 10 Закону № 963-IV, згідно із частиною першою якої державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону (частина друга статті 10 Закону № 963-IV).

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із пунктом "б" статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону № 963-IV передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Надаючи оцінку спірному припису відповідача, судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Рішенням Рівненської міської ради від 09 березня 2006 року № 2040 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської ТОВ «Рівненський МЖК» для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу. Надано ТзОВ «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» в оренду строком на п`ятдесят років земельну ділянку загальною площею 96100 м2 в районі вулиць Гагаріна і Марфи Струтинської для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу.

26 липня 2006 року Рівненська міська рада (Орендодавець) підписала договір оренди землі з ТОВ «Рівненський МЖК» (Орендар), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 96100 кв.м., яка знаходиться в м.Рівне, в районі вул. Гагаріна і Марфи Струтинської, який зареєстрований в Рівненській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 14 серпня 2006 року, запис № 040658300244 (далі договір оренди від 14.08.2006).

В пункті 2 договору оренди від 14 серпня 2006 року зазначено, що в оренду надається земельна ділянка загальною площею 96100 кв.метрів для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, в тому числі: - площею 96658 м.кв. з числа земель запасу Рівненської міської ради (сільськогосподарські угіддя-рілля); - площею 420 м.кв. з числа земель запасу Рівненської міської ради (полезахисні та інші захисні насадження), строком на 50 років.

Пунктом 14 договору оренди від 14 серпня 2006 року передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу.

За змістом пункту 21 договору оренди від 14 серпня 2006 року після припинення дії договору оренди, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується в судовому порядку.

03 березня 2008 року Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області видало для ТОВ «Рівненський МЖК» дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки № 000032*, відповідно до якого дозволено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 4,249 га, що знаходиться в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та М.Струтинської, яка використовується на підставі договору оренди землі від 26.07.2006, реєстраційний номер 040658300244 від 14 серпня 2006 року. Дозвіл дійсний до 01 грудня 2010 року.

15 жовтня 2008 року Рівненською облдержземінспекцією видано для ТОВ «Рівненський МЖК» дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки №000048*, відповідно до якого дозволено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 1,9536 га, що знаходиться в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та м. Струтинської, яка використовується на підставі договору оренди землі від 26 липня 2006 року, реєстраційний номер 040658300244 від 14 серпня 2006 року. Дозвіл дійсний до 01 жовтня 2009 року.

15 жовтня 2008 року Рівненською облдержземінспекцією видано для ТОВ «Рівненський МЖК» дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної №000049*, відповідно до якого дозволено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 1,60 га, що знаходиться в м.Рівне в районі вулиць Гагаріна та м.Струтинської, яка використовується на підставі договору оренди землі від 26 липня 2006 року, реєстраційний номер 040658300244 від 14 серпня 2006 року. Дозвіл дійсний до 01 грудня 2010 року.

15 жовтня 2008 року Рівненською облдержземінспекцією видано для ТОВ «Рівненський МЖК» дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної №000050*, відповідно до якого дозволено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 1,6596 га, що знаходиться в м.Рівне в районі вулиць Гагаріна та м. Струтинської, яка використовується на підставі договору оренди землі від 26 липня 2006 року, реєстраційний номер 040658300244 від 14 серпня 2006 року. Дозвіл дійсний до 01 грудня 2010 року.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, сторони не заперечували, що на підставі вищезазначених дозволів позивач провів у 2008-2010 роках зняття та перенесення ґрунтового покрову на земельній ділянці площею 9,4622 га, яка перебувала в оренді у ТОВ «Рівненський МЖК» згідно договору оренди від 14 серпня 2006 року.

Для проведення будівельних робіт на вищезазначеній земельній ділянці позивач виготовив робочий проект, який погоджений 24 травня 2007 року в Управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради, згідно генерального плану якого передбачалося будівництво в ІІ черзі будівництва мікрорайону МЖК житлового кварталу з об`єктами соцкультпобуту по вул. Гагаріна у м. Рівне, в тому числі багатоповерхових житлових будинків та інших об`єктів громадської забудови на земельній ділянці, переданій в оренду згідно договору оренди від 14 серпня 2006 року.

Рішенням Рівненської міської ради від 05 січня 2011 року № 81 припинено право оренди частини земельної ділянки площею 30000 м2 в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської, яка рішенням Рівненської міської ради від 09 березня 2006 року № 2040 надана ТОВ «Рівненський МЖК» в оренду на п`ятдесят років для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, зараховано цю ділянку до земель запасу Рівненської міської ради.

На виконання вищезазначеного рішення Рівненська міська рада (Орендодавець) та ТОВ «Рівненський МЖК» (Орендар) уклав Додатковий договір від 04 серпня 2011 року про внесення змін до договору оренди землі від 14 серпня 2006 року, за умовами якого сторони домовилися внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2006 року та викласти окремі пункти в наступній редакції, зокрема: «п. 2 В оренду передається земельна ділянка загальною площею 61200 кв.м для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, в тому числі: - площею 56968 кв.м та площею 4232 кв.м, за рахунок земель, які рішенням Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2040 «Про надання і вилучення земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" були надані ТОВ «Рівненський МЖК» в оренду строком на п`ятдесят років для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу».

У зв`язку з укладенням додаткового договору від 04 серпня 2011 року про внесення змін до договору оренди землі від 14 серпня 2006 року частину орендованої до того моменту позивачем земельної ділянки площею 30000 м2 зараховано до земель запасу Рівненської міської ради, яка в подальшому сформована в земельну ділянку площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, що є суміжною із земельними ділянками, що перебувають в оренді у ТОВ «Рівненський МЖК» кадастровий номер 5610100000:01:012:0073 площею 5,6968 га та кадастровий номер 5610100000:01:012:0074 площею 0,4232 га.

15 червня 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 166 для ТОВ «Рівненський МЖК» на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку № 4 в складі 1- го пускового комплексу ІІ-ї черги будівництва мікрорайону МЖК на вул. Гагаріна в м. Рівне відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ТОВ «Рівненський МЖК» від 24.05.2007 № 44-З та зареєстрованої за № 156 від 14 червня 2007 року.

05 серпня 2015 року Управління ДАБІ у Рівненській області за № РВ143152170456 зареєструвало Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво житлового будинку № 4 в складі І-го пускового комплексу ІІ-ї черги будівництва мікрорайону МЖК на вул. Гагаріна в м. Рівне».

28 грудня 2007 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала дозвіл на виконання будівельних робіт № 463 для ТзОВ «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» на виконання будівельних робіт з будівництва ІІ-ї черги мікрорайону МЖК в районі вул. Гагаріна-вул.Струтинської (1-й пусковий комплекс в складі житлових будинків № 1, № 2, універсаму та підземної стоянки автомобілів), відповідно до проектної документації, погодженої 24 травня 2007 року та затвердженої наказом ТОВ «Рівненський МЖК» від 27 грудня 2007 року № 85-з.

23 жовтня 2009 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області видала дозвіл № 1229 для ТОВ «Рівненський МЖК» на виконання будівельних робіт з будівництва закритої стоянки для легкових автомобілів в районі вулиць Гагаріна-Струтинської в м. Рівному (будівництво ІІ-ї черги мікрорайону МЖК) відповідно до проектної документації, затвердженої, погодженої 01 квітня 2009 року та зареєстрованої від 26 серпня 2009 року № 128.

29 грудня 2014 року Управління ДАБІ у Рівненській області за № РВ142143630208 зареєструвало Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво закритої стоянки для легкових автомобілів в районі вул. Гагаріна та м.Струтинської в м. Рівному (будівництво ІІ-ї черги мікрорайону МЖК)».

10 жовтня 2008 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області видала дозвіл № 816 для ТОВ «Рівненський МЖК» на виконання будівельних робіт з будівництва оздоровчо-торгівельно-розважального комплексу в складі ІІ-ї черги МЖК в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м.Рівне відповідно до проектної документації.

13 лютого 2017 року Управління ДАБІ у Рівненській області за № РВ142170441703 зареєструвало Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта «Будівництво оздоровчо-торгівельно-розважального комплексу в складі ІІ-ї черги МЖК в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне».

Судами попередніх інстанцій взяті до уваги доводи позивача про те, що під час виконання будівельних робіт на вищезазначених об`єктах (після зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці, що перебувала в нього в користуванні на умовах оренди згідно договору оренди від 14 серпня 2006 року) товариство протягом 2008-2010 років здійснювало певні підготовчі будівельні роботи шляхом викопування котлованів для зазначених вище будівельних об`єктів та складування відповідного ґрунту (глини) на тій частині орендованої земельної ділянки, будівництво на якій мало відбуватися пізніше.

Також за доводами позивача, при припиненні у 2011 році договору оренди частини земельної ділянки площею 30 000 м2 в районі вулиць Гагаріна та м. Струтинської в м. Рівне земельна ділянка перебувала в тому стані, що був зафіксований під час проведення 03 вересня 2020 року перевірки контролюючим органом (на частині земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою 5610100000:01:012:0073 розміщена купи глини).

Після повернення у 2011 році із оренди земельної ділянки площею 30 000 м2, яка на момент перевірки була сформована у земельну ділянку площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, товариство будь-яких робіт на такій земельній ділянці не здійснювало та в подальшому не висипало ґрунт із земельних ділянок, що залишалися в оренді.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що зазначені доводи позивача відповідач не спростував.

Беручи до уваги надані сторонами докази та доводи сторін, суди попередніх інстанцій встановили, що розміщення куп глини, про які йдеться в акті перевірки від 03 вересня 2020 року, приписі від 03 вересня 2020 року здійснено протягом 2008-2010 років внаслідок проведення будівельних робіт на земельній ділянці площею 96100,00 кв.м., яка в той період перебувала в оренді у ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі договору оренди від 14 серпня 2006 року.

Оцінюючи дотримання відповідачем вимог щодо форми акта перевірки та акта обстеження земельної ділянки, суди попередніх інстанцій покликались на наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 грудня 2018 року № 216 «Про затвердження форми бланків службових документів Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області» (далі наказ № 216).

Зазначеним наказом № 216 були затверджені форми бланків, серед іншого, акта обстеження земельної ділянки (додаток 1 до наказу); акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки (додаток 3 до наказу) відповідно до наказу Держгеокадастру від 24 вересня 2018 року № 142 «Про бланки Держгеокадастру».

Проте наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 лютого 2020 року № 39 «Про бланки Держгеокадстру» визнано таким, що втратив чинність наказ Держгеокадастру від 24 вересня 2018 року № 142 «Про бланки Держгеокадастру» (далі наказ № 142).

За змістом частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав інформацію, чи були приведені у відповідність форми бланків відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 лютого 2020 року № 39 «Про бланки Держгеокадстру» та чи втратив чинність наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 грудня 2018 року № 216, яким керувались суди попередніх інстанцій.

За змістом акта обстеження земельної ділянки від 03 вересня 2020 року та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 03 вересня 2020 року, відповідно до форми бланків, які використовував суб`єкт владних повноважень, передбачено місце для плану - схеми земельної ділянки.

Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки від 03 вересня 2020 року план-схема земельної ділянки відсутня, а також не зазначено, що така план-схема додається до акта.

В акті обстеження від 03 вересня 2020 року після слів «план-схема земельної ділянки» не вказано, що відповідна план-схема додаються до такого акта.

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача про те, що до акта перевірки від 03 вересня 2020 року та акта обстеження від 03 вересня 2020 року додано план-схема земельної ділянки, яка була об`єктом перевірки, у вигляді викопіювання.

Також судами попередніх інстанцій зауважено, що акт перевірки від 03 вересня 2020 року, акт обстеження від 03 вересня 2020 року, припис від 03 вересня 2020 року не містять відомостей про ту обставину, що саме в який час позивачем вчинено самовільне зайняття земельної ділянки, про яке вказано в цих документах.

Відповідач до відзиву на позов на підтвердження факту порушення позивачем вимог земельного законодавства надав суду фотознімки земельної ділянки, які за твердженням останнього були зроблені під час проведення перевірки 03 вересня 2020 року.

За змістом статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки від 03 вересня 2020 року та акті обстеження від 03 вересня 2020 року будь-які відомості щодо проведення фотозйомки під час здійснення заходу контролю відсутні та не зазначено, що додатком до таких актів є фототаблиця. Надані контролюючим органом фотознімки не містять дати їх створення, відсутні відомості щодо особи, якою здійснювалось фотографування; їх огляд не дає підстави для висновку щодо місця розташування куп глини саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099, а не на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні ТОВ «Рівненський МЖК».

Також в акті перевірки від 03 вересня 2020 року, акті обстеження від 03 вересня 2020 року не містяться будь-які відомості про використання вимірювальних засобів та пристроїв для розрахунку площі тієї частини земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:016012:0099, яка, як стверджує відповідач, самовільно зайняв позивач.

Судами попередніх інстанцій надано оцінку акту приймання-передачі земельної ділянки, який складений 18 листопада 2020 року (через 2 місяці після перевірки), згідно якого Рівненська міська рада передала з комунальної власності територіальної громади міста Рівного, а Рівненська обласна державна адміністрація прийняла у державну власність земельну ділянку площею 34900 м2 в районі вулиць Гагаріна та Гайдамацької (кадастровий номер 5610100000:01:012:0099) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків), за умови передачі в державну власність не менше ніж 60 квартир.

За змістом цього акта сторони зазначили, що не мають одна до іншої жодних претензій стосовно порядку приймання-передачі земельної ділянки. Водночас акт від 18 листопада 2020 року не містить відомостей про те, що частина земельної ділянки, яка передавалася є самовільно зайнятою.

В свою чергу сторони не заперечили, що ТОВ «Рівненський МЖК» після 03 вересня 2020 року будь-яких дій для виконання вимог оскарженого припису щодо звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки не вчиняло.

Відтак, наявність інформації в акті від 18 листопада 2020 року підтверджує ту обставину, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 не була самовільно зайнята ТОВ «Рівненський МЖК», оскільки розміщення у період 2008-2010 років куп неродючого ґрунту (глини) на частині такої земельної ділянки не класифікувалося ні стороною яка передавала відповідну земельну ділянку (Рівненська міська рада), ні стороною яка її приймала (Рівненська обласна державна адміністрація), як самовільне зайняття земельної ділянки.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на постанову від 03 вересня 2020 року, якою директора ТОВ «Рівненський МЖК» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року у справі №308/9519/20 вказану постанову від 03 вересня 2020 року скасовано, справу про адміністративне правопорушення надіслано на новий розгляд до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року у справі № 308/9519/20 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року у справі №308/9519/20 повернуто скаржнику.

Станом на момент ухвалення рішення в цій справі судами попередніх інстанцій відсутні докази повторного подання Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області апеляційної скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року у справі № 308/9515/20.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про відсутність належних доказів самовільного зайняття позивачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 після припинення права її оренди у 2011 році, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про протиправність спірного припису.

Верховний Cуд критично оцінює доводи скаржника про те, що позовна заява підписана неуповноваженою особою з огляду на таке.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження повноважень на підписання позовної заяви адвокатом -Грабовським В.А. було надано належним чином завірену довіреність від 14 травня 2019 року ( т.1 а.с. 57).

В свою чергу норми КАС України не містять вимоги разом з довіреністю надавати договір про надання правової допомоги, оскільки довіреність є самостійним документом, який підтверджує повноваження адвоката.

Подібна правова позиція викладена в постанові ВПВС від 1 липня 2020 року у справі № 320/5420/18.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на постанову ВПВС від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16, оскільки правовий висновок сформований за правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин в межах цієї справи.

У постанові ВПВС від 06 листопада 2019 року в межах справи № 817/66/16 не вирішувалось питання щодо повноважень представника позивача-адвоката на підписання позовної заяви.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушення норм процесуального права, які згідно із частиною 3 статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 460/7533/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа