Постанова

від 31.05.2024 по справі 826/306/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 826/306/15

адміністративне провадження № К/9901/37708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 (суддя: Келеберди В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 (судді: Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)

у справі № 826/306/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон»

до Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон» (далі - позивач, ТОВ «Маркасон») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий/податковий орган), в якому просило суд:

1) визнати протиправними дії по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений від 11.08.2014 акт № 751/26-55-22-08/37118680;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 № 124826552208.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності дій відповідача по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», оскільки така перевірка була призначена відповідачем без наявності законних підстав.

Також позивач зазначив, що, в даному випадку, повідомлення та наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідач надіслав позивачу поштою та в якості дати почату перевірки було зазначено 05.08.2014, тоді як наказ та повідомлення про проведення перевірки було отримано позивачем лише 11.08.2014, тобто в день завершення перевірки, що, на думку позивача, свідчить про те, що позивач не був вчасно повідомлений про проведення перевірки до її початку, що є порушенням вимог податкового законодавства.

Позивач додає, що під час проведення невиїзної перевірки відповідачем не перевірялася реальність здійснення позивачем господарських операцій, не досліджувався фактичний рух товарів, ні рух грошових коштів, ні наявність виробничих (складських, логістичних потужностей Товариства, ні персоналу та інших активів (транспорт, обладнання, програмне забезпечення, веб-ресурс), залучення до здійснення ним статутної діяльності.

При цьому, як наголосив позивач, висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій базується виключно на актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», однак, на думку позивача, саме по собі наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок не дає відповідачу підстав стверджувати про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Позивач стверджує, що всі господарські операції між позивачем та його контрагентами та ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», на підтвердження яких було складено відповідні первинні документи та було відображено відповідні дані (показники) в податковій звітності, мали місце в дійсності, тобто мали реальний характер.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 № 1248265508 в частині застосування до ТОВ «Маркасон» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 289449,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належні докази наявності у позивача та його контрагентів-постачальників персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суди прийшли до висновку про відсутність реального здійснення у лютому-квітні 2014 році спірних господарських операцій ТОВ «Маркасон» з ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

Також суди зазначили, що в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також не надано будь-яких пояснень щодо відсутності таких обов`язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення постачання його контрагентами товарів на виконання умов укладених із ТОВ «Маркасон» договорів поставки, як і не надано належних доказів подальшої їх реалізації у власній господарській діяльності, як наслідок, суди зазначили, що позбавлені можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ розміром 1 157 793,00 грн. до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

В той же час, з огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 та доданий до нього розрахунок фінансових санкцій судом встановлено, що позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

Разом з тим, оскільки суди не отримали від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо підстав донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% у зв`язку із повторним вчиненням ТОВ «Маркасон» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, як наслідок, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%,а відтак скасували податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 № 1248265508 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що становить - 289 449,00 грн.

При цьому, суди також зазначили, що наказ № 2312 та повідомлення № 626 податковим органом були надіслані на адресу позивача 04.08.2014 рекомендованим листом із повідомленням про вручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 04.08.2014 № 1352. При цьому, будь-яких належних доказів щодо дати вручення такого листа із наказом № 2312 та повідомленням № 626 відповідачем до суду не надано, як і не надано належних доказів позивачем на підтвердження своїх посилань про отримання цього листа саме 11.08.2014, відтак оскільки здійснення податкового контролю шляхом проведення документальних позапланових невиїзних перевірок прямо передбачено нормами ПК України, а відповідачем виконані всі встановлені законодавством умови, які дають право розпочати проведення такої перевірки, як наслідок відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Маркасон» в цій частині, оскільки неотримання позивачем листа із наказом № 2312 та повідомленням № 626 не впливають на встановлений судом факт відсутності реального здійснення господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що не дозволяє формування даних податкового обліку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково та скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій касаційний суд зазначив, що вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВАСУ зазначив, що Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у постанові від 27.01.2015 № 21-425а14 зазначив, що наведеною нормою Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, касаційний суд зазначив, що Верховний Суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою, що надає право податковому органу реалізовувати свої повноваження щодо проведення невиїзної документальної перевірки, є ознайомлення платника податку з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце, у зв`язку з чим вказана обставина входить до предмету доказування для цілей вирішення позовної вимоги про протиправність дій ДПІ у Печерському районі по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680.

Разом з тим, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій ВАСУ зазначив, що суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не перевірили чи був ознайомлений позивач з наказом про проведення перевірки до початку проведення такої.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій, зроблених за результатами аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт», то ВАСУ зазначив, що під час розгляду справи суди залишили поза увагою той факт, що відсутність доказів транспортування товару так само і зберігання товарів, не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання таких документів, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а документацією щодо зберігання товару - витрати по зберіганню товару, а не послуги з придбання товару.

Касаційний суд також зазначив, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентом з посиланням на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Формула Профіт»). При цьому суди не звернули уваги на те, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов`язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов`язань, що, зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не податковий орган у своїх актах. За таких обставин, протокол допиту не є належним доказом, який свідчить про допущення порушень позивачем при формуванні даних податкового обліку. Судами також залишено поза увагою й ту обставину, що згідно свідчень, наведених у вказаному протоколі, директор ТОВ «Формула Профіт» не спростовував реальності поставок товарів вказаним суб`єктом іншим контрагентам, в тому числі і позивачу.

Посилання податкового органу на результати проведення звірок, якими встановлено неможливість здійснення контрагентами поставок товарів у періоди, що перевірялися, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій, не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності. Роблячи висновок про здійснення чи нездійснення господарської операції має здійснюватися аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

ВАСУ також зауважив, що судами попередніх інстанцій оцінка наданих на підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару доказів здійснення без аналізу суті операцій та специфіки діяльності позивача, без врахування наданих позивачем доказів та пояснень у сукупності. Не надання судами оцінки господарським операціям відповідно до їх реального змісту в контексті їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства та первинним документам не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВАСУ зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не ґрунтується на повному встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, суд касаційної інстанції також звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що в розумінні пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України.

Роблячи висновок про неправомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, суди зазначили що податковим органом не доведено наявності підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій саме у такому розмірі. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції, залишили поза увагою той факт, що згідно з розрахунком штрафних санкцій до акта перевірки від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680 (том 1, а.с. 35), податковий орган зазначав про повторність вчинення протиправних діянь, що зафіксовано у акті документальної перевірки від 29.03.2014 № 252/26-55-22-01/37118680. Вказаний акт подавався до суду, однак мотивів неврахування такого доказу судові рішення не містять.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 позов ТОВ «Маркасон» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680, а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2014 № 124826552208.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначили, що податковий орган наділений правом на проведення документальної невиїзної перевірки лише у випадку, коли платнику податку до початку проведення перевірки вручено копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом з тим, суди зазначили, що оскільки позивач не був ознайомлений з наказом № 2312 та повідомленням № 626 перед проведення перевірки, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Маркасон» в частині проведення перевірки та зазначили, що обов`язковою умовою, що надає право податковому органу реалізовувати свої повноваження щодо проведення невиїзної документальної перевірки, є ознайомлення платника податку з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце.

Щодо призначення перевірки, то суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами позивача, з огляду на те що на адресу ТОВ «Маркасон» направлялись письмові запити «Про надання інформації та її документального підтвердження» з проханням надати пояснення та засвідчені копії первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що мають ознаки фіктивності, за 2014 рік., а саме: від ГУ Міндоходів у м. Києві - запити №3678/10/26-15-16-04-04 від 23.04.2014 та №5372/10/26-15-16-04-04 від 17.06.2014; від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - запити № 29578/10/26-55-22-10-10 від 26.06.2014 та № 31380/10/26-55-22-08-10 від 09.07.2014, на які останнім, що також підтверджується представниками сторін, були надані листи-відповіді разом із копіями документів по спірним господарським взаємовідносинам, а саме: до ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. № 2084/01 від 13.05.2014 та № 2570/01 від 04.07.2014; до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. №060/09 від 14.07.2014 та №070/09 від 07.08.2014.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Маркасон» та ТОВ «Сефт Плюс», ТОВ «Формула профіт» і ТОВ «Мані-Тайм» виконані зобов`язання згідно вчинених операцій, що підтверджується відповідними первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суди також встановили, що в матеріалах справи містяться докази, що придбаний у ТОВ «Сефт Плюс», ТОВ «Формула Профіт» та ТОВ «Мані-Тайм» товар в подальшому був реалізований кінцевим споживачам.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В касаційній скарзі податковий орган також зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність товаро-транспортних накладних та витягу з книги виданих довіреностей на отримання ТМЦ, що, на думку відповідача, свідчить про неповне дослідження реальності здійснення господарських операцій.

Скаржник також зауважує, що діяльність контрагента позивача - ТОВ «Фортуна Профіт» має ознаки фіктивності, оскільки вироком Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2016 у справі № 757/24472/16-к директора ТОВ «Фортуна Профіт» визнано винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 205 Кримінального кодексу України. Додає, що у зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду відповідачем не було долучено до матеріалів справи зазначений вирок, який має велике значення для справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Маркасон» є юридичною особою та перебувало на обліку станом на дату проведення перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У період з 05.08.2014 по 11.08.2014 на підставі письмового повідомлення від 04.08.2014 № 626/26-55-22-08 (т. 1 а.с. 13) та наказу від 04.08.2014 № 2313 (т. 1 а.с. 14), виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до п/п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п/п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маркасон» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» за період діяльності з 01.01.2014 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680 (т. 1 а.с. 15-33), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1157793 грн., у т.ч.: за лютий 2014 року - на суму 326 433 грн.; за березень 2014 року - на суму 277 227 грн.; за квітень 2014 року - на суму 554 133 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 № 124826552208 (т. 1 а.с. 34), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 1736691,00 грн. (з яких 1157793,00 грн. - за основним платежем та 578898,00 грн. - за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 31.12.2014 № 10245/6/99-99-10-01-04-25 «Про результати розгляду скарги» скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 № 1248265508, без змін.

Щодо підстав призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, Суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на адресу ТОВ «Маркасон» направлялись письмові запити «Про надання інформації та її документального підтвердження» з проханням надати пояснення та засвідчені копії первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що мають ознаки фіктивності, за 2014 рік, а саме: від ГУ Міндоходів у м. Києві: запити від 23.04.2014 № 3678/10/26-15-16-04-04 (т. 1 а.с. 36), від 17.06.2014 № 5372/10/26-15-16-04-04 (т. 1 а.с. 38); від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - запити від 26.06.2014 № 29578/10/26-55-22-10-10 (т. 1 а.с. 41) та від 09.07.2014 № 31380/10/26-55-22-08-10 (т 1 а.с. 44-45), на які були надані листи-відповіді разом із копіями документів по спірним господарським взаємовідносинам, а саме: до ГУ Міндоходів у м. Києві надано листи за вих. від 13.05.2014 № 2084/01 (т. 1 а.с. 37) та від 04.07.2014 № 2570/01 (т. 1 а.с. 39); до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано листи від 14.07.2014 за вих. № 060/09 (т. 1 а.с. 42) від 07.08.2014 та за вих. № 070/09 (т. 1 а.с. 46-48).

Проте, за результатами дослідження отриманих від ТОВ «Маркасон» документів та проведення фінансового розслідування щодо діяльності позивача управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 08.07.2014 № 9908/7/26-15-16-04-04 (т 1 а.с. 114-115) було встановлено, що спірні господарські операції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, у зв`язку з чим було зобов`язано відповідача провести оскаржувану позапланову документальну перевірку, що, в свою чергу, стало підставою для її призначення.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про правомірність призначення відповідачем проведення перевірки позивача.

Щодо дій посадових осіб відповідача про проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України)

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.

Зазначене узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, проаналізувавши зазначені норми ПК України, колегія судів зазначає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 640/32632/20 (провадження № К/9901/48646/21)

При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Також, Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України (стаття 19 Конституції України). Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, ПК України встановлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2024 у справі № 640/5991/20.

В контексті наведеного слід зазначити, що 04.08.2014 в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наказ № 2312 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (т. 1 а.с. 13) та письмове повідомлення № 626/26-55-22-08 (т. 1 а.с. 14), де визначено дату початку та місце відповідної перевірки ТОВ «Маркасон», а саме: з 05.08.2014 за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 4, к. 312 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що наказ № 2312 та повідомлення № 626 відповідачем були надіслані на адресу позивача 04.08.2014 рекомендованим листом із повідомленням про вручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 04.08.2014 № 1352 (т. 1 а.с. 116) та зазначено податковим органом у другому абзаці акту перевірки (т. 1 а.с. 15) .

Однак, будь-яких належних доказів щодо дати вручення позивачу такого наказу № 2312 та повідомлення № 626/26-55-22-08, до моменту початку проведення відповідачем невиїзної перевірки платника податків, податковим органом не надано.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач не був ознайомлений з наказом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2312 та повідомленням № 626/26-55-22-08 перед початком проведення перевірки, дії посадових осіб відповідача з її проведення є протиправними, що є наслідком того, що акт перевірки від 11.08.2014 № 751/26-55-22-08/37118680, виходячи із положень щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2022 у справі № 640/32377/20.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню без необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про те, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 КАС України (в редакції від 18.06.2016, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Стаття 38 КАС України (в редакції від 18.06.2016, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) регулює виклик шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Відповідно до частини 1 вказаної статті суб`єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб`єктів владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб`єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб`єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб`єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

Станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції адресою електронної пошти ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була: kyiv.pecherskyi@sfs.gov.ua, що відповідачем не заперечується та не спростовується.

В матеріалах справи міститься повістка суду апеляційної інстанції від 18.08.2016, адресованої ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (т. 27 а.с. 19), яка була доставлена на електрону адресу податкового органу, що підтверджується відомостями про надіслання повістки засобами електронного зв`язку на адресу kyiv.pecherskyi@sfs.gov.ua (т. 27 а.с. 20).

Однак, у зв`язку з тим, що протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на адресу суду апеляційної інстанції не надходило, складено довідку від 30.08.2016 (т. 27 а.с. 22), яка у відповідності до вимог статті 38 КАС України (в редакції від 18.06.2016, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції), є достатнім доказом належності повідомлення суб`єкта владних повноважень - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про дату, час і місце судового розгляду.

Щодо наявності вироку Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2016 у справі № 757/24472/16-к відносно директора ТОВ «Фортуна Профіт», яким останнього визнано винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 205 Кримінального кодексу України, то Суд звертає увагу на те, що наявність вказаного вироку не спростовує висновків суду про протиправність дій посадових осіб відповідача під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 11.08.2014 акт № 751/26-55-22-08/37118680, який не є допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, з огляду на що виходячи із зазначеної вище сталої практики Верховного Суду, наслідком порушення процедури проведення перевірки, є визнання протиправними її результатів, зокрема індивідуальних актів, без переходу до аналізу інших обставин, тобто без дослідження реальності господарських операцій.

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 у справі № 826/306/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко