Ухвала

від 01.09.2016 по справі 826/306/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт № 751/26-55-22-08/37118680 від 11 серпня 2014 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 124826552208 від 04 вересня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 1248265508 в частині застосування до ТОВ «Маркасон» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 289 449, 25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі та ТОВ «Маркасон» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - без змін.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року скасовано вказані вище постанови, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України при направленні справи на новий розгляд вказав, що судами не встановлено та не досліджено всі наявні докази у справі та не витребувано у сторін доказів, реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізації і використання у господарській діяльності платника податку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт № 751/26-55-22-08/37118680 від 11 серпня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 124826552208 від 04 вересня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 05 серпня 2014 року по 11 серпня 2014 року на підставі письмового повідомлення № 626/26-55-22-08 від 04 серпня 2014 року та наказу № 2313 від 04 серпня 2014 року, виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маркасон» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» за період діяльності з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 751/26-55-22-08/37118680 від 11 серпня 2014 року, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 157 793,00 грн., у т.ч.: за лютий 2014 року - на суму 326 433,00 грн.; за березень 2014 року - на суму 277 227,00 грн.; за квітень 2014 року - на суму 554 133,00 грн.

04 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 124826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Маркасон» (код ЄДРПОУ 37118680) є юридичною особою, зареєстрованою 19 травня 2010 року, та перебувало на обліку станом на дату проведення перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, основним видом економічної діяльності є 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 вересня 2014 року.

05 лютого 2014 року між ТОВ «Маркасон» (покупець) та ТОВ «Формула Профіт» (постачальник) укладено договір № 01/02/2014, за змістом якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Договором встановлено, що кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на умовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку та закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

ТОВ «Формула профіт» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно з видатковими накладними за лютий-червень 2014 року, що наявні в матеріалах справи.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за лютий-червень 2014 року, накладними на повернення товару постачальнику - ТОВ «Формула Профіт» за лютий-червень 2014 року, банківськими виписками з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» та платіжними дорученнями за період з 01 лютого 2014 року по 30 червня 2014 року.

Крім того, 01 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон» (покупець) та ТОВ «Сефт Плюс» (постачальник) укладено договір поставки № 55/04-14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, згідно умов даного договору. Пунктом 2.2 договору визначено, що кількість асортименту, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Згідно з п. 2.3 договору, покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на умовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку і закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно з видатковими накладними за квітень-червень 2014 року, що наявні в матеріалах справи.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень-червень 2014 року, накладними на повернення товару постачальнику - ТОВ «Сефт Плюс» за квітень-червень 2014 року, банківськими виписками з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» та платіжними дорученнями.

01 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон» (покупець) та ТОВ «Мані-Тайм» (постачальник) укладено договір поставки № 51/04-14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний (замовлений) покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, згідно умов даного договору. Пунктом 2.2 договору визначено, що кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Згідно з п. 2.3 договору, покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на у мовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку і закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм»» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно з видатковими накладними за квітень-червень 2014 року, що містяться в матеріалах справи.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень-червень 2014 року, накладними на повернення товару постачальнику - ТОВ «Мані-Тайм» за квітень-червень 2014 року, банківськими виписками з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» та платіжними дорученнями.

У матеріалах справи наявні докази, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» товар у подальшому був реалізований кінцевим споживачам.

Крім того, матеріали справи містять докази того, що контрагенти позивача у перевіряємий період були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників ПДВ.

З приводу доводів відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не є законодавчим документом з питань оподаткування та не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року у справі № К/9991/64514/11, від 16 квітня 2013 року у справі № К/800/9087/13.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач у ході перевірки встановив факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт», що ґрунтується на наступних документах: акт № 1322/26-55-22-10/38865996 від 12 травня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт», код ЄДРПОУ 38865996, з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-березень 2014 р.»; акт № 1985/26-55-22-07/36147506 від 23.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм», код ЄДРПОУ 36147506, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 року»; акт № 2171/26-55-22-08/38923544 від 31 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» (код ЄДРПОУ 38923544) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 року».

Водночас, посилання податкового органу на результати проведення звірок, якими встановлено неможливість здійснення контрагентами поставок товарів у періоди, що перевірялися, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій, не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності.

З приводу посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директор ТОВ «Формула Профіт»), колегія суддів зазначає, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов'язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов'язань, що, зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не податковий орган у своїх актах.

За таких обставин, вищевикладений протокол допиту не є належним доказом, який свідчить про допущення порушень позивачем при формуванні даних податкового обліку. Крім того, згідно зі свідченнями, наведеними у вказаному протоколі, директор ТОВ «Формула Профіт» не спростовував реальності поставок товарів вказаним суб'єктом іншим контрагентам, в тому числі й позивачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки .

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14 зазначив, що наведеною нормою Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, Верховний Суд України у своєму рішенні зазначив, що обов'язковою умовою, що надає право податковому органу реалізовувати свої повноваження щодо проведення невиїзної документальної перевірки, є ознайомлення платника податку з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце.

З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня.2014 року в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наказ № 2312 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та письмове повідомлення № 626/26-55-22-08, де визначено дату початку та місце відповідної перевірки ТОВ «Маркасон».

Наказ № 2312 та повідомлення № 626/26-55-22-08 відповідачем надіслані на адресу позивача 04 серпня 2014 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку № 1352 від 04 серпня 2014 року.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо дати вручення такого листа позивачу, а, отже, й ознайомлення його із наказом № 2312 та повідомленням № 626/26-55-22-08 перед проведенням перевірки.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 29 січня 2014 року № К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13.

Колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцями недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не було визнано в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, у тому числі податковими накладними.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт № 751/26-55-22-08/37118680 від 11 серпня 2014 року, та прийнято податкове повідомлення-рішення № 124826552208 від 04 вересня 2014 року, оскільки позивач не був ознайомлений із наказом та повідомленням перед проведенням перевірки, та суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з урахуванням меж перегляду судом апеляційної інстанції, є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів під час ухвалення судового рішення вирішує питання про стягнення з відповідача судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду.

Судовий збір при поданні апеляційної скарги на рішення суду у справі за адміністративним позовом майнового характеру підлягав сплаті відповідачем у розмірі 5 439,60 ((4 872,00 + 73,08) * 110 %) грн.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39669867; адреса місцезнаходження - вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у сумі 5 439,60 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень шістдесят копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.