Ухвала
від 28.05.2024 по справі 420/12471/22
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

28 травня 2024 року

м. Київ

справа №420/12471/22

адміністративне провадження № К/990/33972/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю представників відповідача 1: Дайнегіна С.М., Харка Д.М.,

розглянув у судовому засіданні клопотання Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про закриття провадження у справі №420/12471/22 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до адміністративного суду з позовом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі також - відповідач 1), ТОВ «АГРОРАЙС» про визнання недійсними правочинів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №420/12471/22 за касаційною скаргою відповідача 1.

На адресу суду від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 01.05.2024 розгляд клопотання про закриття провадження у справі №420/12471/22 призначено в судовому засіданні на 28.05.2024.

У судовому засіданні представники АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, просили клопотання про закриття провадження у справі задовольнити.

Розглянувши клопотання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про закриття провадження у справі №420/12471/22, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ТОВ «АГРОРАЙС», в якому просить визнати недійсними правочини укладені між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» від 05.08.2019 №№438, 439,440,441, 442, 443, за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 174' 412' 407,10грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні угоди укладено всупереч інтересам держави та суспільства та без мети реального настання правових наслідків. У підтвердження своїх доводів позивач зазначає, що вироком Голосіївського районного суду від 16.12.2020 у справі №752/18603/20 визнано винним керівника ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що останній зареєстрував ТОВ «АГРОРАЙС» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. При цьому, податкові накладні та всі надані документи підписані саме ОСОБА_1 , який в ході розгляду кримінального провадження заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «АГРОРАЙС», жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти податки на ТОВ «АГРОРАЙС» останній не мав, відомості до реєстраційних документів внесено виключно з корисливих мотивів

Податковий орган зазначає, що, оскільки вироком, який набрав законної сили, підтверджено фіктивний характер діяльності ТОВ «АГРОРАЙС» та умисел його керівника на здійснення фіктивного підприємництва, правочини, укладені між відповідачами в розумінні вимог ч.3 статті 228 Цивільного кодексу України є недійсними (не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).

Судом першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, позов задоволено. Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Як указано судами, підставою для звернення контролюючого органу з адміністративним позовом про визнання недійсними спірних правочинів став вирок суду, яким засновника та керівника ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, яким встановлено, що останній зареєстрував ТОВ «АГРОРАЙС» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. Вирок набрав законної сили.

При цьому, наявність податкових накладних, виписаних на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами, що випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання. Поряд з цим, податкові накладні складені ОСОБА_1 та підписані його електронним ключем.

Суди урахували, що вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Водночас, встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС покладається на позивача.

Доводячи, що правочини між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» спрямовані на створення штучних підстав для незаконного отримання останнім права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань, позивач посилався на вирок суду, яким посадову особу ТОВ «АГРОРАЙС» засуджено за ч.2 ст.205-1 КК України. У справі з`ясовано, ТОВ «АГРОРАЙС», яке зареєстроване невстановленою групою осіб, з метою прикриття протиправної діяльності, за два місяці з моменту проведення державної реєстрації, перетворилось на підприємство реального сектору економіки та здійснило реальну передачу сільськогосподарської продукції на адресу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», загальною вартістю 174' 412' 407,10грн.

З огляду на доводи про протиправну діяльність директора ТОВ «АГРОРАЙС» та групи невстановлених осіб, строки проведення спірних господарських операцій та їхній обсяг, а також відсутність у ТОВ «АГРОРАЙС» основних засобів та трудових ресурсів, суди дійшли висновку про те, що укладені між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» правочини мають бути визнані недійсними, так як вони не могли бути виконаними ТОВ «АГРОРАЙС».

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилося, звернулось з касаційною скаргою, у якій відповідач 1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду повністю, ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ТОВ «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» 05.08.2019 укладено договори поставки №№438, 439,440,441, 442, 443 та додаткові угоди до зазначених договорів №№001КЗ від 06.08.2019, 002КЗ від 10.08.2019, 003КЗ від 10.08.2019, 004ЯЗ від 10.08.2019, 005ЯЗ від 12.08.2019, 006ПЗ від 12.08.2019, 007ЯЗ від 12.08.2019, 008ЯЗ від 12.08.2019, 009ЯЗ від 13.08.2019, 010ЯЗ від 13.08.2019, 011ПЗ від 13.08.2019, 012ЯЗ від 13.08.2019, 013ЯЗ від 18.08.2019, 014ЯЗ від 20.08.2019, 015ЯЗ від 20.08.2019, 016ЯЗ від 20.08.2019, 001ЯЗ від 06.08.2019, 002ЯЗ від 06.08.2019, 003ПЗ від 07.08.2019, 021ЯЗ від 10.08.2019, 025ПФ від 13.08.2019, 024ЯЗ від 13.08.2019, 023ЯЗ від 13.08.2019, 011ЯЗ від 05.08.2019, 016ПФ від 05.08.2019, 001ПФ від 06.08.2019, 002ЯЗ від 06.08.2019, 017ПФ від 07.08.2019, 018ПФ від 07.08.2019, 019ПФ від 07.08.2019, 003ПФ від 10.08.2019, 010ПФ від 10.08.2019, 004ПЗ від 10.08.2019, 005ЯЗ від 10.08.2019, 006ПЗ від 10.08.2019, 007ПФ від 10.08.2019, 008ЯЗ від 10.08.2019, 009ЯЗ від 10.08.2019, 012ПФ від 10.08.2019, 013ПЗ від 10.08.2019, 014ПЗ від 10.08.2019, 020ЯЗ від 10.08.2019, 015ПФ від 12.08.2019, 022ЯЗ від 12.08.2019, 014ЯЗ від 10.08.2019, 016ПФ від 13.08.2019, 014ЯЗ від 12.08.2019, 007ПФ від 13.08.2019, 004ЯЗ від 12.08.2019, 011ЯЗ від 13.08.2019, 010ПФ від 13.08.2019, 009ПФ від 13.08.2019, 008ПФ від 13.08.2019, 003ЯЗ від 13.08.2019, 002ПЗ від 13.08.2019, 001ПФ від 13.08.2019, 006ПФ від 13.08.2019, 005ЯЗ від 12.08.2019, 012ЯЗ від 13.08.2019, 013ПФ від 13.08.2019, 015ПФ від 12.08.2019, 017ПФ від 12.08.2019, 018ПЗ від 12.08.2019, 001ПЗ від 18.08.2019, 002ЯЗ від 18.08.2019, 003ЯЗ від 18.08.2019, 004ЯЗ від 18.08.2019, 005ПЗ від 20.08.2019, 006ПЗ від 20.08.2019, 007ЯЗ від 20.08.2019, 008ЯЗ від 20.08.2019, 009ПФ від 13.08.2019, 002ПФ від 05.08.2019, 001ЯЗ від 20.08.2019, 005ЯЗ від 27.08.2019, 006ЯЗ від 27.08.2019, 007ЯЗ від 27.08.2019, 003П2 від 13.08.2019, 004ЯЗ від 27.08.2019.

Договори поставки з боку покупця (ПАТ «ДПЗКУ) підписані заступником директора департаменту закупівель - начальником регіонального управління №1 Мащенком Тарасом Валерійовичем на підставі довіреності №377 від 20.05.2019р. Від імені постачальника (ТОВ «АГРОРАЙС») договори підписано директором ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договорів постачальник (ТОВ «АГРОРАЙС») зобов`язується поставити та передати у власність покупця (ПАТ «ДПЗКУ), а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019. Культура, клас та кількість зазначається в додаткових угодах до договорів, які є його невід`ємними частинами.

Ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до Договору поставки, які є його невід`ємними частинами. Сума Договору поставки .становить вартість поставленого товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до цього договору.

Місце поставки товару, строк, умови та дата поставки товару зазначаються в додаткових угодах до Договору поставки, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 5 1 Договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунка-фактури постачальника наступним чином:

Перший платіж - в розмірі вартості товару без ПДВ, вказаного у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку- фактури.

Другий платіж - в розмірі суми ПДВ вартості фактично отриманого товару, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати отримання Покупцем документів, зазначених у п. 10.04 договору поставки.

Постачальник, який є платником ПДВ, зобов`язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України (п.5.2 договору).

По фінансово-господарським операціям ТОВ «АГРОРАЙС» були складені податкові накладні № 1 від 07.08.2019, № 2 від 14.08.2019, № 3 від 10.08.2019, № 4 від 11.08.2019, № 5 від 12.08.2019, №6 від 16.08.2019, № 7 від 11.08.2019, № 8 від 12.08.2019, № 9 від 16.08.2019, № 10 від 09.08.2019, № 11 від 13.08.2019, № 12 від 21.08.2019, № 13 від 08.08.2019, № 14 від 12.08.2019, № 15 від 15.08.2019, № 16 від 14.08.2019, № 17 від 14.08.2019, № 18 від 12.08.2019, № 19 від 12.08.2019, № 20 від 12.08.2019, № 21 від 12.08.2019, № 22 від 12.08.2019, № 23 від 12.08.2019, № 24 від 12.08.2019, № 25 від 12.08.2019, № 26 від 13.08.2019, № 27 від 13.08.2019, № 28 від 13.08.2019, № 29 від 15.08.2019, № 30 від 15.08.2019, № 31 від 13.08.2019, № 32 від 15.08.2019, № 33 від 15.08.2019, № 34 від 15.08.2019, № 35 від 15.08.2019, № 36 від 15.08.2019, № 37 від 15.08.2019, № 38 від 15.08.2019, № 39 від 15.08.2019, № 40 від 12.08.2019, № 41 від 09.08.2019, № 42 від 09.08.2019, № 43 від 11.08.2019, № 44 від 12.08.2019, № 45 від 12.08.2019, № 46 від 12.08.2019, № 47 від 11.08.2019, № 48 від 11.08.2019, № 49 від 12.08.2019, № 50 від 12.08.2019, № 51 від 12.08.2019, № 52 від 15.08.2019, № 53 від 12.08.2019, № 54 від 13.08.2019, № 55 від 15.08.2019, № 56 від 13.08.2019, № 57 від 13.08.2019, № 58 від 12.08.2019, № 59 від 13.08.2019, № 60 від 15.08.2019, № 61 від 15.08.2019, № 62 від 15.08.2019, № 63 від 15.08.2019, № 64 від 15.08.2019, № 65 від 15.08.2019, № 66 від 15.08.2019, № 67 від 15.08.2019, № 68 від 15.08.2019, № 69 від 15.08.2019, № 70 від 15.08.2019, № 71 від 15.08.2019, № 72 від 11.08.2019, № 73 від 13.08.2019, № 74 від 14.08.2019, № 75 від 23.08.2019, № 76 від 28.08.2019, № 77 від 17.08.2019, № 78 від 18.08.2019, № 79 від 18.08.2019, № 80 від 22.08.2019, № 81 від 22.08.2019, № 82 від 22.08.2019, № 83 від 23.08.2019, № 84 від 23.08.2019, № 85 від 23.08.2019, № 86 від 23.08.2019, № 87 від 23.08.2019, № 88 від 23.08.2019, № 89 від 23.08.2019, № 90 від 25.08.2019, № 91 від 21.08.2019, № 92 від 23.08.2019, № 93 від 26.08.2019, № 94 від 21.08.2019,

За вищезазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ «АГРОРАЙС», на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у вказаний період було поставлено товари на загальну суму 174' 412' 407,10грн.

Рішеннями комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено ТОВ «АГРОРАЙС» у реєстрації зазначених накладних

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі №420/3838/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021, визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових вищезазначених накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх доставлення до ДПС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 відкрито провадження за заявою Головного управління ДПС у м. Києві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 420/3838/20.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі №420/3838/20 скасовано; адміністративний позов ТОВ «АГРОРАЙС» залишено без розгляду.

Згадані податкові накладні, згідно наявних у них даних, складені директором ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 , та, у графі «Вид цивільно-правового договору» містять посилання на Договори поставки.

Водночас, вироком Голосіївського районного суду від 16.12.2020 у справі №752/18603/20 визнано винним керівника ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що останній зареєстрував ТОВ «АГРОРАЙС» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що спірні податкові накладні та всі надані документи підписані саме ОСОБА_1 , який в ході розгляду кримінального провадження заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «АГРОРАЙС», жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти податки на ТОВ «АГРОРАЙС» останній не мав, відомості до реєстраційних документів внесено виключно з корисливих мотивів.

Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, бажаючи отримати грошову винагороду, у липні 2019 вступив у попередню змову з невстановленою особою, яка запропонувала останньому, шляхом підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, підписав та передав останнім реєстраційні документи юридичної особи ТОВ «АГРОРАЙС», в які внесено неправдиві відомості. ОСОБА_1 , який діяв за попередньою змовою з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, внесено до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи від 11.07.2019 та реєстраційної заяви платника податку на додану вартість відомості щодо того, що ТОВ «АГРОРАЙС» має намір бути платником податку на додану вартість. Вказані відомості не відповідають дійсності і вводять в оману орган державної реєстрації, оскільки зазначена особа не мала жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти податки, а вказані відомості до реєстраційних документів внесено виключно з корисливих мотивів.

Суди вказали, що під час розгляду справи відповідачами не надано належних доказів на підтвердження оплати за поставлений товар.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що з урахуванням спливу часу, не пам`ятає як саме були підписані оскаржувані договори, чи приїжджав особисто директор ТОВ «АГРОРАЙС» до офісу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України». При цьому, свідок повідомив, що підписанню договорів передує обов`язкова процедура перевірки контрагентів, яка була дотримана.

Судами констатовано, що доводи АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зводяться до маніпулювання правовими висновками Верховного Суду, висловленими, хоча і за подібними правовідносинами, проте не за аналогічних обставин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржено АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у касаційному порядку.

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулась до суду касаційної інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на положення статті 238 КАС України, якою встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Клопотання обґрунтовано тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 сформувала висновок, ініційований ГУ ДПС спір про визнання недійсним договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідно до статті 20 ГПК України. Як указано Судом, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статі 19 КАС України, статті 20 ГПК України, статті 19 ЦПК України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності.

Застосування зазначених критеріїв дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

На підставі викладеного, відповідач 1 просить закрити провадження у справі №420/12471/22 про визнання договорів поставки недійсними.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що суд вбачає підстави передати справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ТОВ «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати у справі №580/4531/23 від 29.02.2024, з урахуванням такого.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів бере до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю.

На переконання колегії суддів, регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності має обґрунтовані ризики в процесі правозастосування та створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності. Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону, які відповідають змісту спірних правовідносин, мають превалюючу дію під час розв`язання колізій щодо обрання належної судової юрисдикції, з метою досягнення завдань правової держави і створення умов для реалізації конституційного принципу гарантування економічної безпеки держави.

Положеннями частини першої статті 17 Конституції України закріплено, що до найважливіших функцій держави, справи всього Українського народу, зокрема, належить забезпечення економічної безпеки України.

Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплена спеціальна юридична норма, на підставі якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

На підставі пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, законом прямо встановлено непоширення господарської юрисдикції на спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2019 у справі №№ 752/8287/18 зазначила, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 указано, що враховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, у межах яких такий суб`єкт може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції останній має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Ураховуючи предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин, спір у справі, яка перебуває на розгляді, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет (об`єкт) такого спору має публічно-владний управлінський характер і пов`язаний із застосуванням, тлумаченням публічно-правових норм. Фактично контролюючий орган реалізує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності такого договору в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб`єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер «владного розпорядження» для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі.

Відтак, фактично спірні правовідносини у цій справі виникли у межах публічно-правового спору за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством.

Тому, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, вбачає наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 344, 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про закриття провадження у справі №420/12471/22 відмовити.

Передати справу №420/12471/22 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

-----------------------

-----------------------

-----------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.05.2024
Оприлюднено05.06.2024
Номер документу119503770
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо звернень органів доходів і зборів, у тому числі щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними

Судовий реєстр по справі —420/12471/22

Ухвала від 19.12.2024

Адміністративне

Велика палата Верховного Суду

Гриців Михайло Іванович

Ухвала від 19.12.2024

Адміністративне

Велика палата Верховного Суду

Гриців Михайло Іванович

Ухвала від 20.11.2024

Адміністративне

Велика палата Верховного Суду

Гриців Михайло Іванович

Ухвала від 17.07.2024

Адміністративне

Велика палата Верховного Суду

Гриців Михайло Іванович

Ухвала від 28.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 28.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 01.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 19.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 07.09.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Яковлєв О.В.

Постанова від 07.09.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Яковлєв О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні