УХВАЛА
19 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 420/12471/22
Провадження № 11-114апп24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС»</a> (далі - ТОВ «АГРОРАЙС») про визнання договорів недійсними та
ВСТАНОВИЛА:
1. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними правочини, укладені між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» 05 серпня 2019 року за №№ 438, 439, 440, 441, 442, 443, за результатами яких складені податкові накладні на загальну суму 174 412 407, 10 грн.
Вимоги мотивувало тим, що відповідачі уклали спірні угоди всупереч інтересам держави та суспільства і без мети реального настання правових наслідків.
Підставами таких висновків називає, зокрема, вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року в кримінальній справі № 752/18603/20, за яким керівника ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 2051 Кримінального кодексу України (далі - КК України). За цим вироком ОСОБА_1 поставили за провину те, що він за грошову винагороду зареєстрував ТОВ «АГРОРАЙС», яке не мало мети здійснювати господарську діяльність. Він підписував спірні податкові накладні та всі надані документи, але під час розгляду кримінального провадження заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «АГРОРАЙС», жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти податки на ТОВ «АГРОРАЙС» останній не мав, відомості до реєстраційних документів внесені виключно з корисливих мотивів.
ГУ ДПС в Одеській області стверджує, що, оскільки вироком, який набрав законної сили, підтверджується фіктивний характер діяльності ТОВ «АГРОРАЙС» та умисел його керівника на здійснення фіктивного підприємництва, правочини, укладені між відповідачами, в розумінні вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недійсними (не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2022 року позовні вимоги задовольнив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій, коли постановляли чи ухвалювали судові рішення на користь позивача, виходили з того, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними у разі, якщо для визнання правочину недійним буде виконана обов`язкова умова для такого визнання - будуть встановлені обставини вчинення такого правочину.
Суди визнали, що підставою для звернення контролюючого органу з адміністративним позовом про визнання недійсними спірних правочинів став вирок суду, яким засновника та керівника ТОВ «АГРОРАЙС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 2051 КК України, суть якого полягала в тому, що він, ОСОБА_1 , зареєстрував ТОВ «АГРОРАЙС» за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Вирок набрав законної сили.
У зв`язку з цим, суди визнали, що наявні податкові накладні, виписані на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», підтверджують факт існування договірних відносин між сторонами, що випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання. Податкові накладні склав сам ОСОБА_1 та підписав його електронним ключем.
Суди зважили, що вина особи, яка проявляється в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформації про відсутність постачальників у ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.
Водночас, коли встановлюється правовий наслідок правочину, який вчинений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само як і інші правові норми, не визначає ознак такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема, ті з них, що вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин скоєний з такою метою, за нормами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладається на позивача.
Позивач, аби довести, що правочини між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» і ТОВ «АГРОРАЙС» спрямовані на створення штучних підстав для незаконного отримання останніми права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань, послався на вирок суду, яким посадову особу ТОВ «АГРОРАЙС» засудили за частиною другою статті 2051 КК України. За вироком суду ТОВ «АГРОРАЙС», яке зареєстроване невстановленою групою осіб з метою прикриття протиправної діяльності, за два місяці з моменту проведення державної реєстрації перетворилось на підприємство реального сектору економіки та здійснило реальну передачу сільськогосподарської продукції на адресу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» загальною вартістю 174 412 407 грн 10 коп.
З огляду на доводи про протиправну діяльність директора ТОВ «АГРОРАЙС» та групи невстановлених осіб, строки проведення спірних господарських операцій та їхній обсяг, а також, що в ТОВ «АГРОРАЙС» нема основних засобів та трудових ресурсів, суди дійшли висновку про те, що укладені між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС» правочини мають бути визнані недійсними, бо вони не могли бути виконаними ТОВ «АГРОРАЙС».
3. АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ці рішення як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) ухвалою від 19 жовтня 2023 року відкрив провадження у справі.
10 квітня 2024 року на адресу КАС ВС надійшло клопотання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про закриття провадження у справі.
Клопотання обґрунтовувало тим, що Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 сформувала висновок, згідно з яким ініційований ГУ ДПС спір про визнання недійсним договору відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Велика Палата констатувала, що, коли вирішується питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, треба враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статі 19 КАС України, статті 20 ГПК України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності.
Застосування зазначених критеріїв дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.
4. КАС ВС ухвалою від 28 травня 2024 року відмовив АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та на підставі частини четвертої статті 346 КАС України передав її на розгляд Великої Палати, зважаючи на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати у справі № 580/4531/23 від 29 лютого 2024 року щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.
5. Велика Палата ухвалою від 17 липня 2024 року прийняла до розгляду зазначену справу, а ухвалою від20 листопада 2024 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Велика Палата, коли ухвалювала таке рішення, виходила з доводів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень, характеру спірних правовідносин у цій справі, а також меж перегляду судом касаційної інстанції.
10 грудня 2024 року до Великої Палати (через підсистему «Електронний суд») надійшло клопотання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у якій її автор просить здійснювати розгляд цієї справи за участі представника товариства. На обґрунтування клопотання зазначає, що ця справа не є справою незначної складності, а для встановлення істини засідання слід проводити за участю сторін.
6. Велика Палата дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті клопотання, і встановила таке.
Відповідно частин першої, третьої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Учасники справи повідомляються про дату, час та місце судового засідання, якщо вони подали відповідне клопотання про участь у судовому засіданні або суд визнав необхідним їх виклик для надання пояснень у справі.
З матеріалів справи вбачається, що КАС ВС прийняв до розгляду касаційну скаргу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та відкрив по ній касаційне провадження.
Після надходження клопотання про закриття провадження у справі, суд призначив його до розгляду на судовому засіданні за участі сторін. Під час розгляду цього клопотання представник АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» брав участь у судовому засідання та надавав пояснення по суті клопотання.
Зважаючи на наполегливість представника заявника щодо можливості надати пояснення по суті справи та на необхідність дотримання прав учасників справи на участь у судових засіданнях, також на те, що касаційний розгляд цієї справи до передачі її на розгляд Великої Палати вже провадився за участю сторін, Велика Палата вважає за необхідне перейти з письмового розгляду справи в усне (з повідомленням (викликом) сторін).
Керуючись статтями 340, 344-346 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Призначити справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС»</a> про визнання договорів недійсними до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на судовому засіданні на 23 січня 2025 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду під адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
І. А. Воробйова О. В. Ступак
О. А. Губська І. В. Ткач
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова
Суд | Велика палата Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123949442 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо звернень органів доходів і зборів, у тому числі щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними |
Адміністративне
Велика палата Верховного Суду
Гриців Михайло Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні