Постанова
від 04.06.2024 по справі 149/1461/23
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1461/23

Провадження № 22-ц/801/1085/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуСправа № 149/1461/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Копаничук С. Г.,

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року, постановлене у складі судді Вергелеса В. О. у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19249-10/2021, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов`язання не виконав. 21.09.2022 між ТОВ "ФК ІНВЕСТРУМ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги за зобов`язаннями вказаного кредитного договору відповідача перейшло до позивача. Внаслідок не виконання зобов`язання відповідачем у нього утворилась заборгованість за кредитним договором № 19249-10/2021 перед позивачем у сумі 24000 гривень, з яких: 6000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 18000 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 06.08.2021 між ТОВ "КУ "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов"язання не виконав. 12.08.2022 між ТОВ "КУ "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу згідно якого право вимоги за зобов"язаннями відповідача перейшло до позивача. Внаслідок не виконання зобов"язання відповідачем, останній має заборгованість за кредитним договором № 3371603770/715236 перед позивачем у сумі 15790 гривень, з яких 4000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 11790 гривень - сума заборгованості за відсотками. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 39790 гривень боргу за укладеними кредитними договорами.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансовакомпанія "Європейськаагенція зповернення боргів" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 39790 гривень: за кредитним договором № 19249-10/2021 у розмірі 24000 гривень, з яких - 6000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 18000 гривень - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 3371603770/715236 у розмірі 15790 гривень, з яких - 4000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 11790 гривень - сума заборгованості за відсотками.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що він заперечував факти укладення договорів, отримання кредиту та розмір заборгованості, які позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитних договорах, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 і інформаційних телекомунікаційних системах первинних кредиторів при укладенні кредитних договорів. Він заявляв клопотання про витребування доказів, однак позивач надав лише скановані копії документів у форматі pdf, що не є оригіналами.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фінансовакомпанія "Європейськаагенція зповернення боргів" вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач умовиукладених кредитнихдоговорів невиконав,внаслідок чогоу ньогоутворилась заборгованістьв сумі39790гривень:за кредитнимдоговором №19249-10/2021у розмірі24000гривень,з яких-6000гривень сумазаборгованості заосновною сумоюборгу,18000гривень -сума заборгованостіза відсотками;за кредитнимдоговором №3371603770/715236у розмірі15790гривень,з яких-4000гривень сумазаборгованості заосновною сумоюборгу,11790гривень -сума заборгованостіза відсотками.

Колегія суддів з таким висновком суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав паперову копію кредитного договору № 19249-10/2021 від 25.10.2021, укладеного року між ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ" та ОСОБА_1 , у відповідності до п.1.1.,1.2, 1.3 якого товариство надало кредит в сумі 4500 грн на 30 днів, тобто, до 23.11.2021 року зі сплатою 2,5 процентів на добу.

21.09.2022 між ТОВ "ФК"ІНВЕСТРУМ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу, за яким право вимоги за зобов`язаннями відповідача в сумі 24000 гривень перейшло до позивача (а.с.11-12).

Згідно розрахунку боргу за кредитним договором №19249-10/2021 станом на 31.03.2023 року непогашена заборгованість становить 24000 грн (а.с. 15).

Крім цього, позивач надав паперову копію кредитного договору № 3371603770/715236 від 06.08.2021 року укладеного між ТОВ"КУ"ЄВРОПЕЙСЬКАКРЕДИТНА ГРУПА" та ОСОБА_1 , у відповідності до п.1.1.,1.2, 1.3 якого товариство надало кредит в сумі 4000 грн на 30 днів, тобто, до 04.09.2021 року зі сплатою 2,5 процентів за добу (а.с. 20).

12.08.2022 року між ТОВ "КУ"ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями відповідача в сумі 15790гривень,з яких-4000гривень сумазаборгованості заосновною сумоюборгу,11790гривень -сума заборгованостіза відсотками перейшло до позивача (а.с.23-24).Згідно розрахунку боргу за кредитним договором № 3371603770/715236 від 06.08.2021 року, станом на 31.03.2023 року непогашена заборгованість становить 15790 грн (а.с. 27).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ст.80 ЦПКУкраїни передбачено,що достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно з ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). 2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справимають правоподавати електроннідокази впаперових копіях,посвідчених упорядку,передбаченому законом.Паперова копіяелектронного доказуне вважаєтьсяписьмовим доказом. Учасниксправи,який подаєкопію електронногодоказу,повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуелектронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що: «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України)».

Аналогічні положення містить і ст. 100 ЦПК України.

У даній справі відповідач ставить під сумнів паперові копії документів, а позивач не зазначив про наявність їх оригіналів та не надав суду оригінали електронних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення з відповідачем договору у електронній формі позивач не надав електронних доказів, що підтверджують укладення між сторонами договору в електронній формі, як і не надав електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з паперових копій договорів, їх укладення здійснюється сторонами електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором з використанням мобільного телефону відповідача.

Електронних доказів на підтвердження того, що відповідач вчинив вищезазначені дії з використанням абонентського номеру мобільного телефону, який йому належить, матеріали справи не містять.

Отже, факти укладення кредитного договору та наявності заборгованості позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, а надані ним паперові копії договору не відповідають критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки згідно ст. 76 ЦПК України, не підпадають ні під поняття письмового, ні під поняття електронного доказу.

Крім цього, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Банківський розрахунок не

є первинним документом, а тому він сам по собі, без первинних документів, не може достовірно підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також, підтверджувати розмір зазначеної заборгованості, який неможливо перевірити.

Первинних бухгалтерських документів,з яких можна встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі, й факти надання позичальнику кредитних коштів, нарахування відсотків, погашення боргу, тощо, позивач не надав.

Крім цього, позивач надав довідки перерахування коштів, проте зазначені довідки не являються допустимим і достовірним доказом перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , оскільки ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі- Закон № 996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом № 996-XIV. Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 755/2284/16-ц.

У постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) Верховний Суд дійшов висновків про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пп. 14 п. 1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі Положення), первинним є документ, що містить відомості про операцію.

Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування банку, від імені якого складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).

Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом.

З виписки по рахунку відповідача в АТ «Ощадбанк» не можливо встановити отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , оскільки у жодній з транзакцій, що зазначені у виписці, призначення платежу відсутнє, як і відсутні відомості, що перерахунок коштів у будь-якій з транзакцій з рахунків первісних кредиторів.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованістьдоводів апеляційної скарги, недовеність позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів факту укладення кредитних договорів, заявлений розмір кредитної заборгованості за кредитними договорами не підтвердив первинними бухгалтерськими документами,не надав суду оригінали електронних документів або належним чином посвідчені їх копії, у тому числі платіжних документів (касових та банківських), які б підтвердили розмір заборгованості.

Суд першої інстанції відсутність достовірних і достатніх доказів зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним оскаржуване рішення суду скасувати, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеності, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які здійсненні з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову через його недоведеність.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з позивача на користь відповідача слід стягнути 4026 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року, скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 4026 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук

СудВінницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення04.06.2024
Оприлюднено06.06.2024
Номер документу119509699
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту

Судовий реєстр по справі —149/1461/23

Постанова від 13.06.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Копаничук С. Г.

Постанова від 04.06.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Копаничук С. Г.

Ухвала від 29.04.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Копаничук С. Г.

Ухвала від 15.04.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Копаничук С. Г.

Рішення від 11.03.2024

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

Рішення від 11.03.2024

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

Ухвала від 09.01.2024

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

Ухвала від 25.10.2023

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

Ухвала від 20.06.2023

Цивільне

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Вергелес В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні