Ухвала

від 30.05.2024 по справі 137/986/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/986/22

Провадження №11-кп/801/750/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції:

Доповідач: ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 16.05.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12022020050000179 від 20.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 16.05.2024 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 та продовженозапобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 14.07.2024 включно.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та змінити запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавлення волі. Захисник переконаний, що прокурор не довів існування заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що підзахисний раніше не судимий, пред`явлена йому підозра не обґрунтована, клопотання прокурора нічим не доведено, а тому утримання ОСОБА_6 під вартою вважає незаконним.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 331 КПК України,вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Статтею 199КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Ухвалою Літинського міського суду Вінницької області від 16.05.2024 в кримінальному провадженні №12022020050000179 від 20.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Так, при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , наявність ризиків передбаченихст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід.

Суд першої інстанції вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК Українита необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.

Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні корисливого особливо тяжкого умисного злочину, а тому з урахуванням характеру інкримінованого злочину, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, особи обвинуваченого, відсутність доказів наявності достатніх соціально-стримуючих факторів, реальними залишаються ризики зазначені в оскаржуваній ухвалі, а саме щодо можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, за якою тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку колегії суддів, ризики, які існували на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 16.05.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3