Постанова

від 30.05.2024 по справі 689/1149/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1149/22

Провадження № 22-ц/4820/769/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про розірвання договорів оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2024року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про розірвання договорів оренди земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначила, що за умовами договорів оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року ОСОБА_3 передав СФГ «Віталія» в оренду земельну ділянку площею 2,5943 га (кадастровий номер 6825889600:02:009:0045) та земельну ділянку площею 2,5546 га (кадастровий номер 6825889600:02:009:0046), які розташовані на території с. Ясенівка, Хмельницького району, Хмельницької області, та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 36 цих договорів передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 подарував їй вказані ділянки, які наразі перебувають у користуванні ОСОБА_2 . Після набуття права власності на земельні ділянки позивачка повідомила СФГ «Віталія» про розірвання договорів оренди, але до цього часу вона не отримала відповіді на своє звернення.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд розірвати договори оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року, що укладені між ОСОБА_3 і СФë³талія».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 21 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ «Віталія» щодо земельної ділянки площею 2,59га, розташованої на території Ясенівської сільської ради, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045.

Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 21 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ «Віталія» щодо земельної ділянки площею 2,55га, розташованої на території Ясенівської сільської ради, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046.

Стягнуто з СФГ «Віталія» на користь ОСОБА_1 1984 грн 80 коп. судового збору.

Суд керувався тим, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки до ОСОБА_1 є підставою для розірвання раніше укладених між ОСОБА_3 і СФГ «Віталія» договорів оренди землі. Поведінка ОСОБА_1 щодо розірвання цих договорів є добросовісною, а позовна давність у спірних правовідносинах не сплила.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі СФГ «Віталія» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що СФГ «Віталія» виконувало зобов`язання за укладеними з ОСОБА_3 договорами оренди землі та не порушувало прав останнього за цими договорами. Водночас ОСОБА_3 , а в подальшому ОСОБА_1 створюють відповідачу перешкоди в користуванні орендованими земельними ділянками. Дії ОСОБА_3 і ОСОБА_1 щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок свідчать про їх суперечливу та недобросовісну поведінку, а позовна давність за позовом ОСОБА_1 сплила. Суд першої інстанції не застосував чинні норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Хмельницький апеляційний суд ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 15 березня 2024 року встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 15 квітня 2024 року.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 184) ОСОБА_1 одержала ухвалу про відкриття апеляційного провадження 23березня 2024 року.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу 16 квітня 2024 року, тобто з порушенням встановленого судом апеляційної інстанції строку.При цьому ОСОБА_1 не зверталася до апеляційного суду з заявою про поновлення чи продовження цього строку. Відтак апеляційний суд залишив указаний відзив на апеляційну скаргу без розгляду.

ОСОБА_2 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 2,5943 га (кадастровий номер 6825889600:02:009:0045) та земельної ділянки площею 2,5546 га (кадастровий номер 6825889600:02:009:0046), які розташовані на території колишньої Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21червня 2007року ОСОБА_3 і СФГ «Віталія» уклали два договори оренди земельної ділянки, за умовами яких ОСОБА_3 передав СФГ «Віталія» вказані земельніділянки уплатне користуваннястроком на49років,а відповідач,у своючергу,зобов`язався сплачувати ОСОБА_3 орендну платуу грошовійта натуральнійформі,у розмірі:зерно 300-500кг пособівартості,яка складаєтьсяна моментрозрахунків зорендодавцем,-щорічно до30грудня поточногороку. Тогож дняЯрмолинецький районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував указані договори у Державному реєстрі земель.

Згідно пункту 34 договорів оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договорів оренди земельної ділянки визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За договорами дарування від 23 лютого 2022 року, посвідченими приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. (зареєстровані в реєстрі за №№ 276, 278), ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 спірні земельні ділянки.

4 березня 2022 року ОСОБА_1 повідомила СФГ «Віталія» про розірвання раніше укладених із ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок у зв`язку з переходом права власності на ці ділянки до неї.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

У статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В силу частини першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною другою статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як передбачено частиною другою статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

Із положень статті 13 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону №161-ХІV розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

За змістом статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно з частиною п`ятою статті 32 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом із тим, свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

Договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

У разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами.

Умовами договорів оренди земельних ділянок від 21 червня 2007 року, що укладені між ОСОБА_3 і СФГ «Віталія», за якими права та обов`язки перейшли до нового власника (орендодавця) земельних ділянок ОСОБА_1 , визначено, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки є підставою для розірвання договору (пункт 36).

Оскільки на підставі договорів дарування від 23 лютого 2022 року право власності на спірні земельні ділянки перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка не виявила бажання продовжувати з СФГ «Віталія» договірні відносини та повідомила відповідача про припинення договору, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договорів оренди землі.

У справі відсутні докази щодо суперечливої танедобросовісної поведінки ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а тому підстави для застосування судом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), відсутні.

Доводи СФГ «Віталія» з цього приводу є необґрунтованими.

Посилання СФГ «Віталія» на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2020 року (справа №920/418/19), щодо підстав для розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, за обставинами названої справи, в якій касаційним судом висловлена правова позиція, предметом договору оренди землі була земельна ділянка, на якій розташовані належні орендарю об`єкти нерухомого майна, що давало право останньому на вільний доступ до свого майна та можливість його використання. При цьому касаційний суд виходив з того, що розірвання такого договору оренди землі не призведе до порушення, невизнання чи оспорювання суб`єктивного права орендодавця.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що спірні земельні ділянки є вільними від забудови та не використовуються СФГ «Віталія» тривалий час (з 2012 року).

Твердження СФГ «Віталія» про сплив позовної давності за вимогами ОСОБА_1 не відповідають закону.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із положень частини першої статті 261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом указаних правових норм позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_1 набула правовласності наземельні ділянки23лютого 2022року таповідомила відповідача про припинення договорів оренди землі 4 березня 2022року, відтак СФГ «Віталія» залишило її звернення без задоволення.

Саме з цього моменту ОСОБА_1 могла довідатися про порушення свого права, у зв`язку з чим у неї виникло право на позов.

ОСОБА_1 пред`явила позов 24 червня 2022 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції СФГ «Віталія» зробило заяву про застосування позовної давності (а.с. 125).

Оскільки ОСОБА_1 пред`явила позов до закінчення загальної позовної давності, то строк її звернення до суду не пропущено.

До того ж, в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України (у відповідній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) (норма діє з 2 квітня 2020 року), та у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (норма діє з 17 березня 2022року), перебіг позовної давності зупинено на строк цих подій.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про недотримання норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 червня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

О.І. Талалай

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Шевчик О.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47